Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Кучеровської Наталії Олександрівни стосовно судді апеляційного суду міста Києва Ігнатова Романа Миколайовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 6 квітня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Кучеровської Н.О. від 4 квітня 2017 року за вх. № К-1929/0/7-17, в якій скаржник вказує на неналежну поведінку судді апеляційного суду міста Києва Ігнатова Р.М. під час розгляду апеляційної скарги на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 4 червня 2015 року про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (справа № 33/796/83/2017).
Автор скарги зазначає, що суддею Ігнатовим Р.М. під час розгляду вказаної адміністративної справи безпідставно не прийнято до уваги висновок авто-товарознавчої експертизи, що призвело до ухвалення незаконного, неправосудного рішення. Крім того, як вказала скаржник, суддею не зазначено у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, оскільки представник ОСОБА_2 як раз посилався на висновок експерта, що не було прийнято судом до уваги. Також Кучеровська Н.О. у скарзі посилається на безпідставне затягування суддею розгляду вказаної справи.
Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою для притягнення судді Ігнатова Р.М. до дисциплінарної відповідальності, відповідно до підпункту «б» пункту 1, пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. висновком від 3 березня 2018 року запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ігнатова Р.М. на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді з огляду на таке.
Ігнатов Роман Миколайович Постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2009 року № 1632-VI обраний суддею апеляційного суду Луганської області безстроково. Указом Президента України від 6 листопада 2014 року № 853/2014 переведений на посаду суду апеляційного суду міста Києва.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 4 червня 2015 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою апеляційного суду міста Києва (суддя Ігнатов Р.М.) від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції – без змін.
Як зазначила у скарзі Кучеровська Н.О. суддею Ігнатовим Р.М. було задоволено клопотання про призначення у справі авто-товарознавчої експертизи, яка була проведена, але з висновками експертизи, з незрозумілих підстав, суддя не погодився. Також скаржник зазначила, що суддею безпідставно затягувався розгляд справи, оскільки протягом 2016-2017 років суддя неодноразово відкладав розгляд справи у зв’язку з неявкою особи, щодо якої винесено постанову про адміністративне правопорушення, затягуючи при цьому розгляд справи. На думку скаржника, вказані дії судді були умисними, що, як зазначила Кучеровська Н.О., є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У своїх поясненнях суддя Ігнатов Р.М. зазначив, що висновки авто-товарознавчої експертизи не були прийняті судом до уваги, оскільки суперечать іншим доказам у цій справі, що з достатнім обґрунтуванням наведено у постанові суду апеляційної інстанції.
Щодо строків розгляду апеляційної скарги, суддя пояснив, що вони насамперед пов’язані із призначенням у справі експертизи, відпусткою судді та вжиттям заходів належного повідомлення ОСОБА_1 (особа, яка притягувалась до адміністративної відповідальності), оскільки судові повістки, що йому направлялись, повертались до суду без повідомлення, тому посилання скаржника на безпідставне затягування розгляду справи не відповідає дійсності.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено: є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
З аналізу змісту доводів дисциплінарної скарги убачається, що вони фактично зводиться до незгоди з процесуальними діями судді та результатом розгляду справи.
У скарзі Кучеровська Н.О. вказує на безпідставне затягування суддею розгляду справи, але при цьому, на підтвердження зазначеного, жодного доказу не надає.
Важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду заяви. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для розгляду заяви, не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків судді Ігнатова Р.М., доводи скарги зводяться лише до незгоди із судовим рішенням, тому не свідчать про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Скарга не містить відомостей про допущення суддею дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Незгода із судовим рішенням не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду міста Києва Ігнатова Романа Миколайовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
