Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги прокуратури Кіровоградської області стосовно судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Леоніда Івановича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 3 жовтня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга прокуратури Кіровоградської області від 28 вересня 2017 року за вх. № 1144/0/13-17 на неналежну поведінку судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Л.І., в якій зазначається, що Плохотніченко Л.І., здійснюючи повноваження слідчого судді, протягом 2016 – 2017 років систематично та умисно, керуючись власними припущеннями та діючи упереджено стосовно слідчих та прокурорів як учасників кримінального провадження, вчиняв дії, які містять ознаки дисциплінарного правопорушення, а саме: незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил щодо складу суду, що відповідно до підпунктів «а», «б», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус судів» є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. висновком від 15 січня 2018 року запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Плохотніченка Л.І. на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовими рішеннями.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Л.І. з огляду на таке.
Плохотніченко Леонід Іванович Указом Президента України від 27 червня 2013 року № 352/2013 призначений на посаду судді Ленінського районного суду міста Кіровограда у межах п’ятирічного строку.
У своїй скарзі прокуратура Кіровоградської області посилається на порушення суддею Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченком Л.І. норм процесуального права, що призвело до порушення правил щодо складу суду під час розгляду скарги адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 щодо визнання незаконним затримання останнього та негайного звільнення його з-під варти (справа № 405/8332/16-л).
Скаржник посилається на те, що ОСОБА_2 на підставі вироків суддів відбував покарання у Кіровоградській виправній колонії № 6 (далі – Кіровоградська ВК № 6) та 24 червня 2016 року був звільнений як такий, що відбув покарання. Оскільки працівниками адміністрації установи виконання покарання було невірно перераховано строки відбування ОСОБА_2 покарання, останній 9 листопада 2016 року був доставлений співробітниками Кіровоградської ВК № 6 до зазначеної виправної колонії для подальшого відбування покарання.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда (суддя Плохотніченко Л.І.) від 2 лютого 2017 року скаргу задоволено, визнано незаконним затримання ОСОБА_2 та зобов’язано негайно звільнити останнього з-під варти. Таким чином, на думку скаржника, суддя фактично втрутився у процес виконання покарання, хоча вирішення таких питань віднесено до компетенції суду, а не слідчого судді. Внаслідок таких дій слідчого судді засуджений був звільнений у залі суду та не відбув покарання, призначене вироком суду, який набрав законної сили. У подальшому вказана ухвала була скасована судом апеляційної інстанції.
Також скаржник посилається на порушення суддею норм процесуального права під час розгляду скарги захисників підозрюваного ОСОБА_3 – адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № ___________ від 21 лютого 2017 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження у її частині.
Так, задовольняючи вказану скаргу, слідчий суддя Плохотніченко Л.І. залишив поза увагою відкриття 8 серпня 2017 року слідчим матеріалів провадження сторонам, що свідчить про те, що досудове розслідування фактично закінчено. На думку автора скарги, суддя на порушення статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) перевищив свої повноваження, відкрив провадження та розглянув скаргу на постанову прокурора про скасування рішення про закриття кримінального провадження. У подальшому вказана ухвала була скасована судом апеляційної інстанції.
Крім того, як зазначив прокурор, слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області проводилось досудове слідство у кримінальному провадженні № ____________ від 19 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 204 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Під час розслідування слідчий за погодженням із прокурором звернувся до Ленінського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про арешт майна, вилученого під час обшуків, проведених на підставі ухвал слідчого судді.
Ухвалою суду (суддя Плохотніченко Л.І.) від 14 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні такого клопотання у зв’язку із тим, що пунктом 134 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон) виключено розділ XVIII-2 «Податкова міліція» з Податкового кодексу. Відтак відділ розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань не має повноважень звертатися із клопотанням про арешт майна. Прокурор зазначив, що слідчим суддею грубо порушено вимоги КПК України, неправомірно перебрано повноваження Конституційного Суду України щодо тлумачення законів та ухвалено незаконне рішення щодо відмови слідчому СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області у задоволенні клопотання про арешт майна. Апеляційним судом Кіровоградської області вказану ухвалу було скасовано.
Скаржник зазначив, що суддею Плохотніченком Л.І. систематично приймаються рішення, якими органи прокуратури безпідставно, без зазначення мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору зобов’язуються розпочати досудове розслідування (справи №№ 405/3327/17, 405/3811/17, 405/3814/17, 405/77-7/16).
Наведені обставини, як зазначив прокурор, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У своїх поясненнях суддя Плохотніченко Л.І. зазначив, що скарга прокуратури Кіровоградської області є безпідставною та направлена до Вищої ради правосуддя лише з метою тиску на нього як слідчого суддю.
Що стосується скарги адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 щодо визнання незаконним затримання останнього та негайного звільнення його з-під варти, суддя пояснив, що вказана скарга була подана в порядку статті 206 КПК України. Під час розгляду скарги прокурор підтвердив, що ОСОБА_2 не скоював втечі з виправної колонії, не залишив території колонії будь-яким іншим незаконним способом, а був звільнений з установи, оскільки відбув покарання, про що йому видано довідку про звільнення адміністрацією колонії. Через 4,5 місяця 9 листопада 2016 року ОСОБА_2 було затримано з підстав неправильного перерахування строків відбування покарання та 10 листопада 2016 року в кайданках етаповано до Кіровоградської ВК № 6. Як зазначив суддя, жодних документів, які б свідчили про законність затримання та етапування ОСОБА_2 до виправної колонії, пред’явлено не було.
У частинах другій, третій статті 206 КПК України зазначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Суддя зазначив, що під час розгляду скарги не було доведено правових підстав для позбавлення особи свободи, тому визнано незаконним тримання ОСОБА_2 в Кіровоградській ВК № 6 та звільнено в залі суду.
Щодо розгляду скарги захисників підозрюваного ОСОБА_3 – адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суддя пояснив таке. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді скаржник вважає те, що слідчий суддя залишив поза увагою факт відкриття слідчим суддею матеріалів провадження сторонам, що свідчить про фактичне закінчення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а отже слідчий суддя перевищив свої повноваження. Проте, як зазначив суддя Плохотніченко Л.І., сам по собі факт відкриття матеріалів провадження сторонам не свідчить про завершення стадії досудового розслідування, оскільки станом на день відкриття провадження за скаргою у кримінальному провадженні ще не було складено обвинувального акта, обвинувальний акт не був затверджений прокурором, як це передбачено статтею 291 КПК України.
Стосовно посилання скаржника на незаконність ухвали від 14 серпня 2017 року щодо відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуків у кримінальному провадженні № ______________ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 204 КК України, суддя зазначив таке. Прокурор, вказуючи на незаконність зазначеної ухвали, посилається на ухвалу апеляційного суду, якою ухвалу від 14 серпня 2017 скасовано.
Скасовуючи ухвалу від 14 серпня 2017 року, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність у Законі вказівки на пункт 134 є очевидно технічною помилкою у Законі, тому ухвалу суді скасував.
Що стосується посилання прокуратури на безпідставне задоволення скарг заявників на бездіяльність слідчих, прокурорів та зобов’язання внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), суддя вказав, що порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчих і прокурорів визначено главою 26 КПК України. Під час розгляду скарг, крім інших пояснень, ним також враховувалось, що, подаючи до прокуратури заяви, не будучи обізнаними в питаннях наявності визначених статтями 2, 11 КК України підстав кримінальної відповідальності і поняття злочину, заявники вважали, що подають заяви про вчинення саме кримінальних правопорушень, у зв’язку із чим просили внести відомості до ЄРДР. Суддя вказав, що питання щодо внесення або невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР органом, до якого така заява або повідомлення надійшли, не підлягає обговоренню, а тому такий орган має вчиняти дії у повній відповідності до положень статті 214 КПК України.
Крім того, як зазначив суддя Плохотніченко Л.І., подання дисциплінарної скарги є тиском з боку прокуратури Кіровоградської області. Він двічі звертався до Вищої ради правосуддя із заявами із цього приводу. Рішенням Вищої ради правосуддя від 18 липня 2017 року внесено до Генеральної прокуратури подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії, що порушують гарантії незалежності суддів. Рішенням Вищої ради правосуддя від 7 листопада 2017 року вжито заходиів щодо забезпечення незалежності судді та авторитету правосуддя за повідомленням судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Л.І. про втручання у його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.
Суддя Плохотніченко Л.І. зазначив, що в його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку, скарга прокуратури є безпідставною.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовка їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено: є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки судді, затвердженими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Із наведених норм можна зробити висновок, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за серйозні й очевидні порушення норм процесуального права, а також за порушення прав людини і основоположних свобод, якщо вони вчинені умисно або внаслідок грубої недбалості (мають ознаки свавільності).
Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.
Друга Дисциплінарна палата зазначає, що не може вважатись умисним порушенням норм процесуального права чи неналежним ставленням судді до службових обов’язків тлумачення закону та правова позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення, навіть якщо така позиція визнана судами вищої інстанції помилковою. Зміст ухвалених судових рішень у справах, які зазначені у скарзі прокуратури свідчить про те, що суддею наводились мотиви зі посиланням на норми законодавства з яких виходив суд під час їх постановлення.
Матеріали перевірки не містять відомості, та Другою Дисциплінарною палатою не встановлено в діях судді Плохотніченка Л.І. злочинного наміру або грубої недбалості під час постановлення вказаних судових рішень.
З аналізу змісту доводів дисциплінарної скарги убачається, що вони фактично зводиться до заперечень результату судового розгляду справи та тверджень щодо помилок стосовно фактів та права.
У зв’язку з цим слід нагадати, що питання помилок щодо фактів та права, які начебто були припущені судом, не належить до компетенції Вищої ради правосуддя доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією (див. Garcia Ruiz v. Spain). Більше того, тоді як стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами.
Крім того, як вказує сам скаржник, ухвали суду першої інстанції були переглянуті судом апеляційної інстанції, який надав належну оцінку доводам скаржника.
Отже, за результатами перевірки встановлено, що відомості, викладені у скарзі прокуратури Кіровоградської області, зводяться лише до незгоди з ухвалами суду, а тому не свідчать про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що доводи, викладені у скарзі прокуратури Кіровоградської області, зводяться лише до незгоди з ухвалами судді, а тому не свідчать про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Скарга не містить відомостей про допущення суддею дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
Незгода із судовим рішенням не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Леоніда Івановича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
