Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бойка А.М., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкової Т.М. за результатами попередньої перевірки скарги Дзензерського Дениса Вікторовича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Цокол Лариси Іванівни,
встановила:
13 грудня 2017 року (вх. № Д-7516/0/7-17) до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Дзензерського Д.В. від 13 грудня 2017 року на дії судді Печерського районного суду міста Києва Цокол Л.І. під час здійснення судочинства у справі № 757/35453/15-ц із проханням притягнути зазначену суддю до дисциплінарної відповідальності.
У скарзі Дзензерський Д.В. зазначає, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року його тимчасового обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов’язань, покладених на нього виконавчим листом Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 травня 2014 року № 201/14498/13-ц про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» та ОСОБА1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» суми боргу за кредитним договором № ____________ від 5 червня 2008 року з урахуванням усіх змін та доповнень станом на 1 листопада 2013 року у розмірі 10 858 822,24 доларів США.
Автор скарги стверджує, що при постановленні зазначеної ухвали суддя Цокол Л.І. допустила істотні порушення норм процесуального права, а також не зазначила у судовому рішенні мотивів відхилення аргументів сторін щодо суті спору, що свідчить про прийняття нею завідомо неправосудного рішення.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкова Т.М. висновком від 13 березня 2018 року запропонувала залишити без розгляду скаргу Дзензерського Д.В.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Цокол Лариса Іванівна Постановою Верховної Ради України від 20 лютого 2003 року № 570-ІV обрана на посаду судді Печерського районного суду міста Києва безстроково.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. звернувся до Печерського районного суду міста Києва із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА1 із вилученням паспортного документа.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя Цокол Л.І.) тимчасового обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА1 без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов’язань, покладених на нього виконавчим листом Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 травня 2014 року № 201/14498/13-ц про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» та ОСОБА1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» суми боргу за кредитним договором № _____________ від 5 червня 2008 року з урахуванням усіх змін та доповнень станом на 1 листопада 2013 року у розмірі 10 858 822,24 доларів США.
Як вбачається зі змісту скарги, Дзензерський Д.В. посилається на незаконність зазначеного судового рішення.
Не погоджуючись із ухвалою від 30 листопада 2017 року, скаржник намагається здійснити переоцінку доводів та мотивів, якими керувалася суддя при її постановленні, а також вказує на можливі помилки, які, як він вважає, допустила суддя.
Відповідно до чинного законодавства України дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Під час попередньої перевірки встановлено, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі № 757/35453/15-ц призначено на 28 березня 2018 року.
За таких обставин Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що мотиви скарги Дзензерського Д.В. можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Керуючись статтями 43, 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.4, 12.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
скаргу Дзензерського Дениса Вікторовича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Цокол Лариси Іванівни залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
А.М. Бойко
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
