Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Нежури В.А., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою прокуратури Полтавської області стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича,
встановила:
19 жовтня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга прокуратури Полтавської області за підписом прокурора Полтавської області М.Кармазіна (вхідний реєстраційний № 1201/0/13-17) стосовно дій судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича.
У скарзі зазначено, що, розглянувши справу № 431/4838/16-ц, суддя Пелих О.О. прийняв рішення, яким припинено право власності на нерухоме майно, що розташоване в місті Миргороді Полтавської області, а не на території Луганської області. Таким чином, суддею порушено вимоги процесуального законодавства щодо виключної підсудності розгляду позовів, що виникають з приводу захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем його знаходження. Крім того, приймаючи вказане рішення, суддя не взяв до уваги накладений Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 9 лютого 2016 року судовий арешт на майно, що є предметом спору, та наявну заборону відчуження, що встановлена на підставі договору іпотеки. У зв’язку із викладеним автор скарги просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 20 жовтня 2017 року скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Волковицькій Н.О.
9 липня 2018 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомляла суддю та автора скарги про дату та час засідання палати з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу на всі відомі адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копії ухвали про відкриття дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, де працює суддя Пелих О.О., та оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Для участі у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 8 жовтня 2018 року з’явився суддя Пелих О.О. та надав пояснення.
Представник прокуратури Полтавської області у засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не з’явився.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О. та суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
12 жовтня 2016 року до Старобільського районного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів та визнання права власності за умовами договору, в якій містилися вимоги стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1 500 000 грн на користь ОСОБА_1 згідно з умовами договору безвідсоткової позики від 2 січня 2012 року; визнати за ОСОБА_2. право власності на будівлю торгового центру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5484,5 кв. м; визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2928,3 кв. м; припинити право власності ОСОБА_3 на будівлю торгового центру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5484,5 кв. м; припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2928,3 кв. м.
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 13 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі № 431/4838/16-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4.
15 листопада 2016 року подано уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, у якій містилася вимога визнати за ОСОБА_2 право власності на будівлю торгового центру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5848,5 кв. м; визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2928,3 кв. м; припинити право власності ОСОБА_3 на будівлю торгового центру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5848,5 кв. м; припинити право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2928,3 кв. м.
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 15 листопада 2016 року визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення коштів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів та визнання права власності за умовами договорів. В ухвалі зазначено: «У якості компенсації суми боргу за договором позики, що є предметом спору, відповідач ОСОБА_4 передає Позивачу ОСОБА_1 право власності на належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_3. Відповідач ОСОБА_3 не заперечує проти цього. Сторони дійшли згоди, що вартість вказаної станом на момент укладання мирової угоди становить 300 000 грн (триста тисяч гривень). У якості компенсації суми боргу за договором позики, що є предметом спору, відповідач ОСОБА_3 передає позивачу ОСОБА_1 право власності на наступне майно: житловий будинок загальною площею 275,3 кв. м., житловою площею 150,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4; Відповідач ОСОБА_4 не заперечує проти цього; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4; земельну ділянку, площею 0,0900 га за адресою: АДРЕСА_5. Відповідач ОСОБА_4. не заперечує проти цього; будівлю торгового будинку, розташованого у місті Стаханові Луганської області по вулиці Богдана Хмельницького за номером 40; Відповідач ОСОБА_4 не заперечує проти цього; нежитлову будівлю торгівельного центру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5; Відповідач ОСОБА_4 не заперечує проти цього;- квартиру АДРЕСА_6; Відповідач ОСОБА_4 не заперечує проти цього».
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 15 листопада 2016 року (суддя Пелих О.О.) задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4., про визнання права власності за умовами договору. Визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлю торгового центру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5848,5 кв. м; визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2928,3 кв. м; припинено право власності ОСОБА_3 на будівлю торгового центру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5848,5 кв. м; припинено право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2928,3 кв. м.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 5 липня 2017 року ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 15 листопада 2016 року про затвердження мирової угоди скасовано та повернуто справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 5 липня 2017 року рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено. У рішенні зазначено, що ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 9 лютого 2016 року, постановленою під час судового розгляду цивільної справи за позовом виконавчого комітету Миргородської міської ради до ОСОБА_3, з метою забезпечення позову накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною прощею 2928,3 кв. м, яке ОСОБА_3 на праві приватної власності. Про це обтяження 10 лютого 2016 року внесено запис до Державного реєстру прав та обтяжень. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна міститься інформація про державну реєстрацію іпотечного договору № 997, виданого 22 червня 2016 року щодо об’єкта нерухомого майна – будівлі торгівельного центру, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Строком виконання основного зобов’язання визнано 21 червня 2021 року, розмір основного зобов’язання – 43771400 грн. Іпотекодержателем є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Земельний Капітал» (код ЄДРПОУ 20280450), іпотекодавцем – ОСОБА_3.
Крім того, апеляційним судом Луганської області 5 липня 2017 року постановлено окрему ухвалу для обговорення її на нараді суддів Старобільського районного суду Луганської області щодо допущеного судом першої інстанції порушення норм процесуального законодавства при визначенні територіальної підсудності.
Суддя Пелих О.О. у письмових поясненнях зазначив, що при визначенні підсудності у справі № 431/4838/16-ц, враховуючи, що позовні вимоги стосувалися виконання умов договорів, а відповідачі на момент звернення до суду проживали у місті Старобільську Луганської області, він постановив ухвалу про відкриття провадження у справі. Спір стосувався не тільки майна, розташованого у місті Миргороді Полтавської області, а також розташованого у місті Стаханові Луганської області. Крім того, сам спір стосувався стягнення коштів та визнання права власності за умовами договорів, у тому числі безвідсоткової позики. Про те, що існує спір стосовно частини майна у Миргородському міськрайонному суді Полтавської області та що на нього накладено арешт, сторони в судовому засіданні 15 листопада 2016 року не повідомили. Хоча при укладенні мирової угоди сторони підтверджували, що об’єкти, які є предметом спору, не є предметом застави, арешту, не є зруйнованими або пошкодженими, про що зазначено в ухвалі від 15 листопада 2016 року. Також у поясненнях вказано, що висловлені у скарзі прокуратури Полтавської області судження є оціночними та не мають нічого спільного з фактичними обставинами розгляду справи.
У наданих в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя поясненнях суддя Пелих О.О. підтвердив, що підсудність справи визначав, виходячи з місця реєстрації сторін у місті Старобільську, а також з урахуванням того, що предметом спору було стягнення коштів та виконання договору. Також суддя зазначив, що він не перевіряв, чи наявне обтяження на майно. Можливо, на той час не працював відповідний реєстр. Водночас, в матеріалах справи були наявні усі документи на підтвердження права власності, а сторони ввели суд в оману, оскільки не повідомили про арешт майна.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя Пелих О.О. розглянув цивільну справу № 431/4838/16-ц із порушенням правил підсудності.
Відповідно до статті 107 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент розгляду справи (далі – ЦПК України), усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначається статтями 108–114 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 41 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» надав судам роз’яснення, де зазначив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об’єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» спори, пов’язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції. Якщо пред’явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об’єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто наявні вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК України встановлено виключну підсудність, то позов пред’являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.
Згідно з частиною першою статті 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 116 ЦПК України суд зобов’язаний передати справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляду справи по суті – стаття 173 ЦПК України) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК України).
Однак, розглядаючи справу № 431/4838/16-ц, суддя Старобільського районного суду Луганської області Пелих О.О. грубо порушив правила виключної підсудності, передбачені частиною першою статті 114 ЦПК України, та вирішив спір щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.
З огляду на те, що вказане нерухоме майно знаходиться у місті Миргороді Полтавської області, тобто за межами Луганської області, спір не підлягав розгляду у Старобільському районному суді Луганської області, оскільки не був підсудний цьому суду.
Крім того, рішенням від 15 листопада 2016 року всупереч наявному судовому арешту та забороні відчуження на підставі договору іпотеки вирішено питання про перехід до ОСОБА_2 права власності на будівлю торгового центру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5848,5 кв. м. та на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2928,3 кв. м.
Сам лише факт, що сторони не повідомили про наявний арешт на нерухоме майно, не може виправдати того, що суддя Пелих О.О. не перевірив вказані обставини та прийняв рішення від 15 листопада 2016 року без належного врахування можливих наслідків та зважаючи лише на усну інформацію, отриману від сторін у ході судового засідання.
Суддя Пелих О.О. у своїх поясненнях стверджував, що він помилився при відкритті провадження у справі, оскільки вважав, що спір стосувався стягнення коштів та виконання умов договорів, у тому числі безвідсоткової позики. Однак із копії матеріалів справи № 431/4838/16-ц вбачається, що в позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викладені вимоги не тільки про стягнення 1 500 000 грн за умовами договору безвідсоткової позики, а і визнання та припинення права власності на нерухоме майно, яке розташоване у місті Миргороді Полтавської області. В уточненій позовній заяві зазначено вимоги лише стосовно визнання права власності на нерухоме майно, яке розташоване у місті Миргороді Полтавської області, та про припинення права власності на вказане майно. Попри наявність у позовній заяві вимоги, яка стосувалась стягнення коштів, приписи ЦПК України не передбачають можливості альтернативної підсудності (за місцезнаходженням відповідачів) для розгляду позовів стосовно нерухомого майна. Положення статті 114 ЦПК України чітко вказують на необхідність розгляду таких справ саме за місцезнаходженням відповідного майна. Крім того, суддя Пелих О.О. жодним чином не обґрунтував, чому правила виключної підсудності можуть не поширюватись на спори щодо визнання права власності на нерухоме майно.
Стосовно викладених суддею Пелихом О.О. в письмових поясненнях аргументів про те, що спір стосувався також майна, розташованого у місті Стаханові Луганської області, варто зауважити, що, як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи, ні на момент вирішення питання про відкриття провадження у позовній заяві, ні в уточненій позовній заяві, а також у рішенні Старобільського районного суду Луганської області від 15 листопада 2016 року не міститься згадок про майно, яке розташоване у Луганській області. Доводи судді про визначення підсудності з урахуванням майна, розташованого у місті Кадіївка (Стаханов) Луганської області, спростовуються також встановленими в ухвалі від 15 листопада 2016 року обставинами щодо вартості цього майна, оскільки сумарна вартість нерухомого майна, розташованого у місті Кадіївка, становить 170 000 грн, що у 8 разів менше, ніж вартість майна, розташованого у місті Миргороді (1 330 000 грн).
Посилання судді Пелиха О.О. на допущення ним добросовісної суддівської помилки Дисциплінарна палата не бере до уваги, оскільки наявність вимог щодо нерухомого майна, яке розташоване в іншій області, у цій справі є настільки очевидним, а вимоги процесуального законодавства настільки зрозумілими та однозначними, що суддя зі стажем роботи понад 16 років не міг цього не знати.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
У зв’язку із викладеним Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Пелих О.О. допустив грубу недбалість під час виконання професійних обов’язків, не виконав вимог процесуального законодавства щодо виключної підсудності розгляду справи за місцезнаходженням майна, чим допустив дії, які на момент їх вчинення підпадали під визначення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Пелиха О.О. не закінчився.
Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Згідно з характеристикою, наданою головою Старобільського районного суду Луганської області Олійник С.В., суддя Пелих О.О. зарекомендував себе з позитивного боку, старанним, досвідченим фахівцем, який володіє необхідними якостями для здійснення судової діяльності, має глибокі знання чинного законодавства та судової практики, витримку та повагу до учасників процесу та інших осіб.
Пелих Олександр Олександрович Указом Президента України від 27 грудня 2001 року № 1271/2001 призначений на посаду судді Старобільського районного суду Луганської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2007 року № 814-V обраний суддею Старобільського районного суду Луганської області безстроково.
Інформація про кількісні та якісні показники роботи свідчить, що протягом 2016 року у провадження судді Пелиха О.О. надійшло 270 справ, розглянуто 271 справу та 313 матеріалів.
Відповідно до інформації, наявної у суддівському досьє, а також даних офіційного веб-сайту Вищої ради правосуддя суддя Старобільського районного суду Луганської області Пелих О.О. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги незначний рівень навантаження судді та характер проступку, який полягає у ставленні до виконання своїх обов’язків із грубою недбалістю, стаж роботи на посаді судді понад шістнадцять років, його позитивну характеристику.
З урахуванням принципу пропорційності, зважаючи на встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, очевидність порушень судді Пелиха О.О., пов’язаних із його неналежним ставленням до службових обов’язків, в тому числі обставини, визначені частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи слід притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене суддею до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
А.М. Бойко
В.А. Нежура
