Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Херсонського міського суду Херсонської області Котьо Ірини Василівни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2017 року № 883/3дп/15-17,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 травня 2017 року (вх. № 468/0/6-17) надійшла скарга судді Херсонського міського суду Херсонської області Котьо І.В. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2017 року № 883/3дп/15-17 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 19 травня 2017 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.
Скарга судді Котьо І.В. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про обґрунтованість скарги судді Котьо І.В. та наявність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2017 року № 883/3дп/15-17 (висновок від 30 червня 2017 року).
Суддя Котьо І.В., голова ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловський А.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті Ради.
У засідання Вищої ради правосуддя з’явилась суддя Котьо І.В. та її представники – адвокати Ільченко Д.О. і Мурашкін А.В.
Суддя Котьо І.В. у засіданні Вищої ради правосуддя надала усні пояснення, визнавши наявність порушення нею процесуального законодавства при розгляді справи № 667/13/14-п та наголосивши на відсутності в її діях умислу, просила скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2017 року № 883/3дп/15-17.
Адвокати Ільченко Д.О. і Мурашкін А.В. підтримали доводи скарги та просили скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2017 року № 883/3дп/15-17 про притягнення судді Котьо І.В. до дисциплінарної відповідальності.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., суддю Котьо І.В. та її представників, дійшла висновку, що скарга судді Котьо І.В. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2017 року № 883/3дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2017 року № 883/3дп/15-17 притягнуто суддю Котьо І.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади за результатом розгляду заяви голови ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. в порядку пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Підставою притягнення судді Котьо І.В. до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя факти порушення суддею норм процесуального права, що призвело до порушення права ОСОБА_1 на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зокрема, виносячи постанову про накладення стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, суддею Котьо І.В. не враховано відсутності належно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, порушення правил допустимості та оцінки доказів при використанні рапорту як доказу, позбавлення ОСОБА_1 можливості подавати докази на підтвердження його невинуватості, повна невмотивованість постанови, свавільність обраного адміністративного стягнення.
Наголошуючи на необґрунтованості оскаржуваного рішення в частині обрання виду стягнення, суддя Котьо І.В. погоджується з тим, що нею при винесенні постанови було порушено норми процесуального права, проте стверджує, що її вчинок не був умисним та не може кваліфікуватись, як порушення присяги судді.
З оскаржуваного рішення вбачається, що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи встановлено:
постановою Комсомольського районного суду міста Херсона від 24 січня 2014 року (суддя Котьо І.В.) у справі № 667/13/14-п (провадження № 3/667/67/14) визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, і накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців;
підставою для винесення постанови слугувало те, що 29 грудня 2013 року близько 12:30 ОСОСБА_1 керував автомобілем «Хюндай Азера» (номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1) та на 20-му км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Київської області не виконав законну вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України);
згідно з постановою апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 24 січня 2014 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Оцінюючи дії судді Котьо І.В. при винесенні вказаної постанови, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила:
у матеріалах справи наявний протокол про адміністративне правопорушення, складений із грубим порушенням чинного законодавства. Зокрема, його складено не на місці вчинення правопорушення і не у той же день, а лише 4 січня 2014 року на підставі відомостей, що містились у рапорті старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Міяля О.Ю. від 30 грудня 2013 року, щодо обставин, які начебто мали місце 29 грудня 2013 року близько 12:30 на 20-му км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Київської області, а саме: невиконання автомобілем «Хюндай Азера» (номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1) законної вимоги інспектора про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка. Саме порушення, допущені при складенні протоколу у справі про адміністративні правопорушення, стали основною підставою для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом;
на порушення статті 278 КУпАП після отримання адміністративних матеріалів при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя Котьо І.В. не перевірила, чи правильно складено протокол у вказаній справі про адміністративне правопорушення;
на порушення частини першої статті 268 КУпАП справу стосовно ОСОБА_1 розглянуто за його відсутності, незважаючи на те, що 23 січня 2014 року від нього до Комсомольського районного суду м. Херсона надійшло письмове клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату, в задоволенні якого суддею Котьо І.В. відмовлено. Розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 став однією із підстав скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом;
суддею Котьо І.В. як доказ взято до уваги рапорт старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Міяля О.Ю. від 30 грудня 2013 року, що надійшов до УДАІ МВС України у Херсонській області лише 8 січня 2014 року, та не містив вказівки на ОСОБА_1 як на особу, що вчинила правопорушення;
при використанні як доказу рапорту інспектора Міяля О.Ю. суддею Котьо І.В. порушено встановлений законом процесуальний порядок фіксації відомостей, які можуть бути повідомлені особою, яка стала свідком вчиненого правопорушення. Зазначений порядок згідно зі статтями 251, 272 КУпАП передбачає допит такої особи, як свідка;
за висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя використання рапорту як доказу з порушенням вимог статей 251, 272 КУпАП не можна було б вважати істотним порушенням норм процесуального права, якби цей рапорт, використаний як доказ у справі № 667/13/14-п, не був єдиним доказом, що безпосередньо стосувався самої події адміністративного правопорушення. Більш того, ОСОБА_1 категорично заперечував достовірність цього рапорту, посилаючись на численні докази, які б могли підтвердити його невинуватість в інкримінованому адміністративному правопорушенні: показання 6 свідків, відеозапис із камер спостереження торговельно-розважального центру «Фабрика» у м. Херсоні за 29 грудня 2013 року, дані фіксування системою «Рубіж»;
суддею Котьо В.І. відхилено клопотання ОСОБА_1 про виклик 6 свідків, а також про витребування у ТОВ ТРЦ «Фабрика» записів камер відеоспостереження за 29 грудня 2013 року з 13 год. до 16 год., які мали б підтвердити перебування ОСОБА_1 разом із двома свідками у м. Херсоні. Також у клопотанні ставилося питання про витребування в УДАІ УМВС України у Херсонській області та УДАІ УМВС України у Київській області доказів вчинення ним адміністративного правопорушення (відео-, фотофіксації порушення, показів свідків тощо);
суддя Котьо В.І., відхиляючи вказане клопотання в частині виклику свідків, зазначила, що свідки, заявлені ОСОБА_1, будуть давати такі показання, як він, що, на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, позбавило останнього можливості навести докази саме з тих причин, що ці докази підтвердили б його невинуватість, та є прямим порушенням права на справедливий суд, зокрема положень пункту «d» параграфа третього статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, який підтверджується матеріалами дисциплінарної справи про те, що характер дій судді Котьо І.В. при розгляді цієї справи свідчить не лише про їх незаконність, але і про явну упередженість зазначеної судді та умисне порушення норм процесуального права: розгляд справи за відсутності належно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, порушення правил допустимості та оцінки доказів при використанні рапорту як доказу, позбавлення ОСОБА_1 можливості подавати докази на підтвердження його невинуватості, повна невмотивованість постанови, свавільність обраного адміністративного стягнення.
Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення, допущені суддею Котьо І.В., за висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя істотно підривають авторитет судової влади і охоплюються одним із діянь, віднесених законом до порушення присяги судді (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, чинній на 24 січня 2014 року), а саме: вчиненням дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Посилання на те, що ОСОБА_1 не був учасником масових акцій протесту, не впливає ні на кваліфікацію дій судді Котьо І.В., ні на процедуру здійснення дисциплінарного провадження після передачі заяви стосовно судді Котьо І.В. на розгляд до Вищої ради юстиції.
Доводи скарги не спростовують встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини та кваліфікацію дій судді Котьо І.В. як грубого порушення законодавства, яке свідчить про необ’єктивний та упереджений розгляд справи, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.
Після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а у разі, коли воно могло розглядатися як «дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя», також розглядалося як порушення присяги судді і було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»).
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року.
Так, підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (у новій редакції) передбачено звільнення судді з підстав «вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді». При цьому істотним дисциплінарним проступком згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнається «грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду».
Редакційні зміни в описі діянь суддів, що є підставою для звільнення їх з посади, не призвели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Котьо І.В. Ураховуючи наведене, перешкод для кваліфікації дій судді за правилами, що існували на момент вчинення нею відповідних діянь, немає.
Відповідальність за дії, вчинені суддею Котьо І.В., не скасовано та не пом’якшено, а тому суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, які чинною редакцією Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.
Стосовно доводів скарги про сплив строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя ці доводи відхиляє з огляду на такі міркування.
Нормами законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» у редакції, чинній на момент винесення постанови, не були встановлені строки для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» запроваджено правове регулювання, згідно з яким притягнення до відповідальності за порушення присяги можливе за правилами, встановленими для дисциплінарної відповідальності суддів (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» зі змінами). Водночас новою редакцією статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що такий строк не може бути більшим ніж три роки із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта цієї статті).
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла вірного висновку, що оскільки строки застосування дисциплінарного стягнення, встановлені Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» і Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року, відрізняються у частині збільшення такого строку на час здійснення відповідного дисциплінарного провадження, застосовуванню підлягає закон, який поліпшує становище особи, тобто строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Розглянувши скаргу судді Котьо І.В. та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати, що порушення законодавства, допущені суддею, є істотним дисциплінарним проступком і, як наслідок, – підставою застосування дисциплінарного стягнення у вигляді внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді Херсонського міського суду Херсонської області Котьо І.В. дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2017 року № 883/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін.
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2017 року № 883/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Херсонського міського суду Херсонської області Котьо Ірини Василівни.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
В.А. Нежура
А.А. Овсієнко
А.С. Олійник
В.В. Шапран
