Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у складі головуючого – Лесько А.О., членів Комкова В.К., Маловацького О.В. та залученого з Другої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б. та додані до нього матеріали за результатами попередньої перевірки заяв голови ГС «Українська Спілка Автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Скарлат Олени Іванівни,

встановила:

до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 15 та 16 грудня 2014 року надійшли заяви голови ГС «Українська Спілка Автомайдан» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі – Закон № 1188-VII) стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Скарлат Олени Іванівни.

У своїх заявах Михайловський А.В. зазначив, що суддя Скарлат О.І. прийняла рішення про накладення адміністративних стягнень у виді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом № 1188-VII. У зв’язку із цим суддя підлягає перевірці на підставі пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII.

Цим Законом визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Для його реалізації була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК, Комісія).

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону № 1188-VII перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.

Повідомлення, у якому зазначено, що Комісія оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді, було опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону № 1188-VII діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.

Заяви, які подані після зазначеного строку, тобто шести місяців, та щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою (частина п’ята статті 2 Закону № 1188-VII).

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 17 травня 2016 року вказані заяви, відповідно, за унікальними номерами 533/14/0/13-14 та 533/52/13-14, були передані мені для розгляду.

За результатами опрацювання вказаних заяв встановлено наступне.

21 січня 2014 року суддя Скарлат О.І. розглянула справу № 363/59/14-п, яка надійшла з Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та винесла постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.

Суддя Скарлат О.І. 27 січня 2014 року розглянула справу № 636/172/14-п, яка надійшла з Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та винесла постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.

Суддя Скарлат О.І. 30 січня 2014 року розглянула справу № 363/237/14-п, яка надійшла з Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та винесла постанову, якою ОСОБА_3 визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.

Суддя Скарлат О.І. 7 лютого 2014 року розглянула справу № 363/482/14-п, яка надійшла з Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та винесла постанову, якою ОСОБА_4 визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.

Суддею Скарлат О.І. 3 березня 2014 року, в порядку застосування Закону України від 21 лютого 2014 року № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» (далі – Закон № 743-VII) розглянуто матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та прийнято постанову про звільнення його від адміністративної відповідальності відповідно до статті 4 зазначеного Закону. Звільненню від адміністративної відповідальності за цим Законом підлягали особи, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, за умови, що ці правопорушення пов’язані з масовими акціями протесту.

Постановою від 4 березня 2014 року суддя Скарлат О.І. задовольнила заяву ОСОБА_2 про звільнення його від адміністративної відповідальності відповідно до статті 4 Закону № 743-VII.

Суддею Скарлат О.І. 4 березня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_4 та прийнято постанову про звільнення його від адміністративної відповідальності відповідно до статті 4 Закону № 743-VII.

Постановою апеляційного суду Київської області від 5 березня 2014 року на підставі статті 4 Закону № 743-VII, за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 та клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від адміністративної відповідальності – постанову Вишгородського районного суду Київської області від 30 січня 2014 року скасовано, провадження у справі закрито та звільнено ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності.

Згідно із статтею 122-2 КУпАП, у редакції, що діяла на момент порушення, невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів – вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних силах України про зупинку транспортного засобу, – тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Статтею 33 КУпАП визначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з приписами пункту 2 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, постанови у справах №№ 363/59/14-п, 363/172/14-п, 363/237/14-п, 363/482/14-п прийняті всупереч положенням статей 256, 278 КУпАП, оскільки суддею не перевірено чи правильно складені протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; суддею знехтувані вимоги статті 265-1 КУпАП, з аналізу якої вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо недотримання правил дорожнього руху складається у присутності порушника та на місці вчинення правопорушення, а також приписи статті 256 КУпАП, якою визначено, зокрема, що протокол про адміністративне правопорушення підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При винесенні постанов у зазначених справах суддею Скарлат О.І. не було здійснено належну оцінку доказів, які, на її думку, доводили сам факт події правопорушення та наявність у діях ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 складу правопорушення. Покладені в основу постанови судді докази, які нібито підтверджують винуватість вказаних осіб, не є належними доказами, оформлені з грубим порушенням чинного законодавства.

Зі змісту матеріалів справи стосовно ОСОБА_1 вбачається, що адміністративне правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, вчинено 29 грудня 2013 року о 12:30 на 21 кілометрі автодороги Київ – Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Разом з тим, лише 4 січня 2014 року стосовно ОСОБА_1 був складений відповідний протокол за адресою: вул. Ботанічна, 21, м. Вінниця старшим інспектором ВДАI ВМВ УМВС України у Вінницькій області майором міліції Григорашом В.М. ОСОБА_1 підписано вказаний протокол та окремо до нього надано пояснення.

Із зазначеного пояснення слідує, що він дійсно 29 грудня 2013 року о 12:30 перебував за кермом автомобіля марки «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 та у визначений в протоколі час перебував у м. Вінниця.

У матеріалах справи стосовно ОСОБА_2 зазначено, що він згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, вчинив його 29 грудня 2013 року о 12:50 на 21 кілометрі автодороги Київ – Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Проте вказаний протокол також був фактично складений відповідальним працівником ВДАІ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області значно пізніше встановленого законом строку, що підтверджується повідомленням №18 про запрошення ОСОБА_2 на 11 січня 2014 року до ВДАІ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області для складення відповідного протоколу, а також тим, що особистого підпису ОСОБА_2 у протоколі або відповідних пояснень до нього не зазначено.

Зі змісту матеріалів справи стосовно ОСОБА_3 вбачається, що адміністративне правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, вчинено 29 грудня 2013 року о 12:30 на 20 кілометрі автодороги Київ – Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Однак, лише 9 січня 2014 року стосовно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за адресою: вул. Перемоги, 96, м. Запоріжжя; протокол оформлений відповідним інспектором ВДАI ЗМУ ГУ МВС України у Запорізькій області на підставі рапорту старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Прохорчука О.В.

У матеріалах справи стосовно ОСОБА_4 зазначено, що він згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, вчинив 29 грудня 2013 року о 12:30 на 20 кілометрі автодороги Київ – Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Проте вказаний протокол також був фактично складений відповідальним працівником ВДАІ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області значно пізніше встановленого законом строку, а саме лише 19 січня 2014 року на підставі рапорту старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Міяля О.І. від 30 грудня 20104 року.

При цьому слід зазначити, що ОСОБА_4 під час складення вказаного протоколу заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення, про що надав відповідні пояснення.

Зі змісту вказаних постанов суду стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вбачається у зв’язку з чим суддя прийшов до висновку щодо наявності складу адміністративного правопорушення у діях названих осіб, тобто у постановах відсутні належні мотиви та обґрунтування вчинення зазначених правопорушень, а також відповідні характеризуючі відомості щодо осіб порушників, які мали бути враховані судом при обранні адміністративного стягнення.

Суддею Скарлат О.І. допущено істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, прав людини та груба недбалість, що проявилася, зокрема, в тому, що притягнення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП відбулось за відсутності належно оформлених протоколів та будь-яких доказів невиконання вимог працівників міліції про зупинку транспортного засобу.

За приписами чинного законодавства таким доказом міг бути, зокрема, протокол, складений (оформлений) працівником ДАІ, вимогу якого про зупинку не виконала особа, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Делегування права на складення протоколу іншим особам законодавством не передбачено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи викладене, можна зробити висновок, що при розгляді вищевказаних справ суддею Скарлат О.І. не було проведено всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справ, які б сприяли постановленню законного та обґрунтованого рішення, висновки суду є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справ. Під час розгляду даних справ було допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статей 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції, що діяла на час розгляду суддею Скарлат О.І. вищевказаних справ, суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді.

Присяга судді вимагає від нього об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», у відповідній редакції, порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 2453 у редакції, яка діяла на час розгляду справи судом, допущення суддею істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За змістом пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402- VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Допущені суддею Скарлат О.І. грубі порушення законодавства можуть свідчити про необ’єктивний та упереджений розгляд справ, порочити звання судді, що кваліфікувалося порушенням присяги і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення судді з посади.

За змістом норм Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав порушення присяги.

Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження (частина одинадцята статті 109 цього Закону).

Запровадження такого строку є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому, в силу положень статті 58 Конституції України, встановлений згаданою нормою строк підлягає застосуванню.

Отже, зважаючи на викладене, зазначений строк застосування дисциплінарного стягнення не сплинув. Таким чином, перешкод для розгляду питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Скарлат О.І. не вбачається.

Скарлат Олена Іванівна, ____ року народження, Указом Президента України від 19 листопада 2010 року № 1046/2010 призначена на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області строком на п’ять років.

Зі змісту характеристики, підписаної головою Вишгородського районного суду Київської області, вбачається, що суддя Скарлат О.І. за час роботи у вказаному суді зарекомендувала себе, як досвідчений фахівець з високим рівнем знань в усіх галузях права. Вона уміло використовує свої знання у практичній роботі, постійно працює над собою, сумлінно ставиться до роботи, забезпечує якісний розгляд судових справ. Активно вивчає нове законодавство, аналізує судову практику. Дисциплінарних стягнень не має.

Відповідно до пункту 33 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусаком М.Б. проведено попередню перевірку вказаних заяв, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують обґрунтування наданої у висновку пропозиції.

Згідно з частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема умисної або внаслідок недбалості: незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, у зв’язку з чим Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Скарлат О.І.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Скарлат Олени Іванівни.

Ухвала оскарженню не підлягає