Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Лесько А.О., членів Гусака М.Б., Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., за результатами попередньої перевірки скарги Ляшенка Сергія Васильовича стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Тетяни Олександрівни,
встановила:
Величко Тетяна Олександрівна Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 434/2007 призначена суддею Святошинського районного суду міста Києва, Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4736-VI обрана на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва безстроково.
Зі змісту характеристики, наданої до Вищої ради правосуддя головою Святошинського районного суду міста Києва Ясельським А.М., вбачається, що за період роботи суддею Святошинського районного суду міста Києва Величко Т.О. зарекомендувала себе як досвідчена та кваліфікована суддя. При розгляді судових справ застосовує теоретичні знання та практичний досвід. Належним чином здійснює правосуддя, вживаючи всіх необхідних заходів щодо забезпечення повного, всебічного і об’єктивного розгляду справ. До дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
6 березня 2017 року за вх. № Л-1239/0/7-17 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Ляшенка С.В. від 3 березня 2017 року стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Т.О.
У скарзі Ляшенко С.В. вказує, що ним було подано до Святошинського районного суду міста Києва позовну заяву до ТОВ «Укрбуд Девелопмент», третя особа ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал», про захист прав споживачів (справа № 759/1857/17). Цю справу суддя Величко Т.О. на порушення статей 129, 157 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) призначила до розгляду через півроку, чим позбавила його права на справедливий суд.
Крім того, Ляшенко С.В. зазначає, що суддя Величко Т.О. без законних на те підстав та всупереч статті 119 ЦПК України залишила його позовну заяву без руху.
На підставі викладених обставин Ляшенко С.В. просить притягнути суддю Величко Т.О. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 7 березня 2017 року скаргу Ляшенка С.В. від 3 березня 2017 року було розподілено члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К. для проведення попередньої перевірки.
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2017 року № 184/0/15-17 у Вищій раді правосуддя утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний склад кожної Дисциплінарної палати та затверджено їх персональний склад.
Статтею 108 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Таким чином, розгляд дисциплінарної справи проводиться Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Ляшенка С.В. член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комков В.К. висновком від 22 травня 2017 року запропонував відкрити дисциплінарну скаргу стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Т.О.
Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 червня 2017 року № 1356/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Т.О.
Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Величко Т.О. була повідомлена у межах строку, визначеного статтею 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., врахувавши усні пояснення представника судді Величко Т.О., а також надані суддею Величко Т.О. письмові пояснення, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
ОСОБА_1 звернувся 6 лютого 2017 року до суду з позовом до ТОВ «Укрбуд Девелопмент», третя особа ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал», про захист прав споживачів.
Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Т.О. від 13 лютого 2017 року цю позовну заяву на підставі статті 119 ЦПК України залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, а саме: надати докази про реєстрацію, проживання або місце перебування позивача згідно з паспортом у Святошинському районі м. Києва з метою визначення підсудності справи.
ОСОБА_1 на виконання вимог цієї ухвали 17 лютого 2017 року надав до суду заяву з усуненням недоліків позовної заяви.
Згідно з частиною першою статті 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 122 ЦПК України питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів із дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Проте на порушення вимог частини четвертої статті 122 ЦПК України суддею Величко Т.О. провадження у вказаній справі було відкрито ухвалою від 27 лютого 2017 року, тобто з моменту усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 пройшло десять днів.
Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 1 квітня 1994 року № 3 «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» звернув увагу на необхідність підвищення особистої відповідальності суддів за своєчасний та якісний розгляд судових справ, оскільки дотримання суддями встановлених законом строків розгляду є їх обов’язком. При цьому навмисне порушення процесуального закону чи несумлінність, які спричинили несвоєчасний розгляд та тяганину при розгляді кримінальних або цивільних справ та істотно обмежили права і законні інтереси громадян, слід розглядати з урахуванням конкретних обставин як неналежне виконання професійних обов’язків судді.
Відповідно до статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення» передбачено, що при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведене свідчить про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
Вказаною постановою також передбачено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів із метою неухильного дотримання процесуальних строків.
З матеріалів проведеної перевірки вбачається порушення суддею Святошинського районного суду міста Києва Величко Т.О. строків розгляду цивільної справи № 759/1857/17, передбачених законом, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі суддею Величко Т.О. постановлена 27 лютого 2017 року, а судове засідання цією ухвалою призначене на 3 серпня 2017 року. Строк призначення справи до розгляду склав більше 5 місяців, що суперечить нормам ЦПК України.
У письмових поясненнях суддя Святошинського районного суду міста Києва Величко Т.О. зазначає, що 6 лютого 2017 року до суду поштою надійшов позов ОСОБА_1. Ухвалою від 13 лютого 2017 року цю позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Після надходження заяви до суду 17 лютого 2017 року про усунення вказаних в ухвалі від 13 лютого 2017 року недоліків, провадження у зазначеній справі було відкрито лише 27 лютого 2017 року у зв’язку з тим, що згідно з наказом голови Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року № 48/6 перебувала у щорічній відпустці з 20 лютого 2017 року по 24 лютого 2017 року, а 25 – 26 лютого 2017 року були вихідні дні.
Щодо строку призначення справи на 3 серпня 2017 року суддя зазначила, що у зв’язку із проведенням в Україні судової реформи навантаження на працюючих суддів, з урахуванням восьми годинного робочого часу та кількості вакантних посад суддів, збільшилось. Тому вважає, що скарга є необґрунтованою.
За інформацією, наданою Святошинським районним судом міста Києва, в провадженні судді Величко Т.О. перебувають цивільні, адміністративні справи, клопотання слідчих органів та справи про адміністративні правопорушення. Згідно з довідкою про показники роботи судді Величко Т.О. за перше півріччя 2017 року до розгляду під її головуванням надійшло 849 судових справ, із них 497 – в порядку цивільного судочинства, 33 – в порядку адміністративного судочинства, 96 – про адміністративні правопорушення, 223 – (скарги і клопотання) – в порядку кримінального судочинства, крім того, 496 справ станом на 1 січня 2017 року перебувало в залишку.
На підставі пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Матеріали дисциплінарної справи вказують на те, що під час розгляду справи ОСОБА_1 (провадження № 759/1857/17) суддею Святошинського районного суду міста Києва не дотримано строків, передбачених статтею 157 ЦПК України.
Проте сам факт порушення строку розгляду справи не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, оскільки такою підставою відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Досліджуючи зібрані під час проведення перевірки матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що має місце розгляд суддею справи ОСОБА_1 понад визначені законом строки. Однак встановлені перевіркою обставини не дають підстав для висновку про наявність факту умисного або внаслідок недбалості порушення суддею норм права чи її неналежного ставлення до службових обов’язків, а тому такі дії судді не можна кваліфікувати за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується тим, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке перебуває на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії»; «Хосце проти Нідерландів»; «Бухкольц проти Німеччини»; «Бочан проти України»).
Враховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях судді Величко Т.О. дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.38 цього Регламенту якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
З огляду на викладене, керуючись статтею 58 Конституції України, статтями 106, 108, статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.22 – 12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Тетяни Олександрівни.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Тетяни Олександрівни припинити.
Надати дозвіл скаржнику на оскарження рішення палати.
Рішення Дисциплінарної палати може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.О. Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.В. Шапран
