Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу представника судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Тетяни Олександрівни – адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та доповнення до скарги за підписом судді Величко Тетяни Олександрівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 2 січня 2018 року надійшла скарга (вх. № К-30/0/7-18) представника судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Т.О. – адвоката Кравця Р.Ю., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 та 10 січня 2018 року доповнення до скарги (вх. № 130/0/6-18) за підписом судді Величко Т.О.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 2 січня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М.

Скарга представника судді Величко Т.О. – адвоката Кравця Р.Ю. подана з дотриманням вимог та у строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Бенедисюк І.М. дійшов висновку про необґрунтованість скарги і відсутність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 (висновок від 23 квітня 2018 року).

Суддя Величко Т.О., адвокат Кравець Р.Ю., ОСОБА_7, депутати Київської міської ради ОСОБА_8, ОСОБА_9, народний депутат України ОСОБА_10 повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибули представник судді Величко Т.О. – адвокат Кравець Р.Ю., ОСОБА_7, депутат Київської міської ради ОСОБА_8.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М., представника судді Величко Т.О. – адвоката Кравця Р.Ю., ОСОБА_7, депутата Київської міської ради ОСОБА_8, дійшла висновку, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Величко Т.О. при розгляді справи № 759/7454/17 супроводжувалися порушенням цивільного процесуального законодавства України, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Як встановлено Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, 18 травня 2017 року до Святошинського районного суду міста Києва товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» (далі – ТОВ «Гуель Парк») в особі його представника Особа_1 подано позовну заяву до Особа_2, Особа_3, Особа_4, Особа_5 про відшкодування збитків. Наступного дня, 19 травня 2017 року, позовну заяву було розподілено судді Величко Т.О.

18 травня 2017 року до провадження суду надійшло також 5 інших позовних заяв ТОВ «Гуель Парк» аналогічного змісту (справи №№ 759/7456/17, 759/7459/17, 759/7467/17, 759/7462/17, 759/7461/17 ), які були повернуті позивачеві ухвалами інших суддів цього суду від 25 травня 2017 року, 24 травня 2017 року, 23 травня 2017 року, 15 червня 2017 року, 23 травня 2017 року відповідно.

Згідно з відомостями, вказаними у позовній заяві, всі відповідачі проживали на території Дарницького району міста Києва, окрім відповідачаОсоба_5, що проживала на території Святошинського району міста Києва. Позовні вимоги стосувалися відшкодування збитків, які, за змістом позовної заяви, були заподіяні позивачу у Дарницькому районі міста Києва.

23 травня 2017 року суддею Величко Т.О. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, якою засідання у справі призначено на 11:00 20 листопада 2017 року, тобто майже через шість місяців з моменту відкриття провадження у справі.

При цьому запити про зареєстроване місце проживання відповідачів датуються також цим днем. Крім цього, 23 травня 2017 року суддею за клопотанням позивача іншою ухвалою вжито заходів забезпечення вказаного позову – накладено арешт на певні частини належних відповідачам Особа_4, Особа_2, Особа_3 квартир. Стосовно відповідача Особа_5 (яка проживала у Святошинському районі і копію паспорта якої було додано позивачем до позовної заяви) питання про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не порушувалося.

25 травня 2017 року головним державним виконавцем Дарницького районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Особа_6 винесено постанову про арешт майна Особа_4 (1/2 частина квартири) на підставі ухвали суду від 23 травня 2017 року.

В оскаржуваному рішенні Дисциплінарної палати зазначено, що ні матеріали цивільної справи, ні пояснення секретаря судового засідання Святошинського районного суду міста Києва Особа_7, додані до пояснень судді Величко Т.О., не дають можливості достовірно встановити, у який спосіб ухвалу про забезпечення позову передано на виконання. Водночас є очевидним, що у проміжок часу з 23 по 25 травня 2017 року повний текст ухвали було виготовлено та оформлено суддею Величко Т.О.; також нею було вжито заходів для звернення ухвали до виконання (шляхом видачі її на руки представнику позивача чи в якийсь інший спосіб), проте відповідачам, у тому числі тим, стосовно майна яких було вжито заходи забезпечення позову, ні ухвала про забезпечення позову, ні позовна заява з додатками, ні ухвала про відкриття провадження не видавалися і не направлялися аж до моменту особистого звернення Особа_4 до суду.

31 травня 2017 року арешт накладено на двокімнатну квартиру, що належить Особа_2.

13 червня 2017 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва (суддя Величко Т.О.) відмовлено у задоволенні заяви Особа_4 про скасування заходів забезпечення позову. 21 червня 2017 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва (суддя Величко Т.О.) відмовлено у задоволенні аналогічної заяви, поданої Особа_3.

19 червня 2017 року до Святошинського районного суду міста Києва звернулася Особа_3 із зустрічним позовом до ТОВ «Гуель Парк» про встановлення факту порушень норм будівництва, який просила прийняти до спільного розгляду з основним позовом.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року згадану вище ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року про забезпечення позову залишено без змін.

14 вересня 2017 року апеляційним судом міста Києва ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року про відкриття провадження у справі № 759/7454/17 скасовано, питання про відкриття провадження у справі направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції передчасно відкрив провадження у справі, не виконавши вимог частини четвертої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

28 вересня 2017 року суддею Величко Т.О. постановлено ухвалу, якою, зокрема:

відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Гуель Парк» до Особа_2, Особа_3, Особа_4, Особа_5 про відшкодування збитків;

цивільну справу за позовом ТОВ «Гуель Парк» до Особа_2, Особа_3, Особа_4, Особа_5 про відшкодування збитків надіслано за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва;

заяву Особа_3, до якої приєдналися інші відповідачі, про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті згідно з ухвалою від 23 травня 2017 року, відхилено (з посиланням на те, що «згідно вимог ЦПК не передбачено право або обов’язку суду повторно розглядати заяви про скасування арешту того самого майна»);

зустрічний позов Особа_3 до ТОВ «Гуель Парк» про встановлення факту порушень будівництва повернуто заявнику «для звернення до належного суду за місцем розгляду основного позову, або у порядку ст. 109 ЦПК України».

За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Величко Т.О. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків:

під час розгляду дисциплінарної справи встановлені обставини, які вказують на умисне порушення суддею Величко Т.О. засад рівності стосовно сторін у справі;

під час розгляду судової справи № 759/7454/17 суддею Величко Т.О. не було дотримано стосовно відповідачів положень статті 127 ЦПК України, яка вимагає від суду після відкриття провадження у справі невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів;

ухвала, постановлена суддею Величко Т.О. 28 вересня 2017 року, містила низку очевидних логічних суперечностей: визнання справи непідсудною Святошинському районному суду (що було підставою для її передачі іншому суду) виключало можливість відкриття провадження у справі, з іншого боку, відкриття провадження у справі за первісним позовом робило неможливим повернення зустрічної позовної заяви з мотивів недотримання територіальної підсудності (стаття 123 ЦПК України);

у діях судді Величко Т.О. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» – умисного порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Величко Т.О. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Водночас суддя Величко Т.О. не погоджується з таким рішенням Дисциплінарної палати, вважає його необґрунтованим, таким, що порушує засади незалежності суду, просить його скасувати, а «дисциплінарне провадження припинити».

Представник судді Величко Т.О. – адвокат Кравець Р.Ю. просить скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у притягненні судді Величко Т.О. до дисциплінарної відповідальності.

У скарзі адвоката Кравця Р.Ю. та у доповненнях до скарги, поданих суддею Величко Т.О., наводяться такі підстави для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя:

дисциплінарна скарга та ухвала про відкриття дисциплінарного провадження не містили жодного посилання на порушення суддею правил підсудності та відкриття провадження після перегляду апеляційним судом, що, як зазначено у скарзі, свідчить про «розгляд дисциплінарного провадження за межами дисциплінарної скарги, що не відповідає визначеній законом процедурі»;

суддею Величко Т.О. не порушено строки розгляду справи, оскільки справа не розглядалась нею по суті;

жодна «норма цивільно-процесуального закону» не містить визначення поняття «резонансність справи» та не передбачає надання переваг перед іншими справами щодо черговості їх розгляду;

розглядаючи скаргу Особа_4 Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вийшла за межі змісту самої скарги та вдалася до оцінки безпосередньо прийнятого судового рішення, що є неприпустимим та суперечить Конституції України та міжнародним принципам судочинства;

Дисциплінарна палата вийшла як за межі розгляду дисциплінарної скарги, так і за межі власних повноважень, оскільки здійснено аналіз ухвали суду, яка є чинною і не була предметом розгляду дисциплінарної скарги, що не відповідає вимогам закону;

факт втручання в роботу системи автоматизованого розподілу справ не є доведеним з боку скаржників, оскільки, як зазначає суддя Величко Т.О., відповідно до наявної в матеріалах дисциплінарної справи довідки за підписом виконувача обов’язків голови Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_11 суддя Величко Т.О. має право доступу користувача автоматизованої системи документообігу суду до судових справ, які знаходяться виключно у її провадженні;

суддя Величко Т.О. зазначає, що їй не було відомо, що позивач неодноразово звертався з позовами до відповідачів, така інформація не була доведена до її відома працівниками апарату суду;

суддя Величко Т.О. зазначає, що вона одночасно здійснила запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи, яка підтвердила місце реєстрації відповідача Особа_5 у Святошинському районі міста Києва, а тому право сторін у справі, на думку судді, не було порушено;

відповідачі у справі, у тому числі і відповідач Особа_5, не зверталися до суду із клопотанням про передачу справи на розгляд до іншого суду, оскільки судом було порушено правила підсудності; вказаних відповідачів взагалі обурив той факт, що вони можуть бути відповідачами у резонансній справі та на їхнє майно накладено арешт як захід забезпечення позову;

висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не ґрунтуються на нормах законодавства України, оскільки не вказано, які саме вимоги процесуального законодавства порушила суддя Величко Т.О., вживаючи заходи забезпечення позову, а також які вимоги порушила суддя, відкриваючи провадження у справі відповідно до «вимог ст. ст. 3, 4 ЦПК України до солідарних боржників», і на підставі яких норм законодавства суддя мала відмовити у вжитті заходів забезпечення позову у разі, коли позов стосується солідарних боржників, якщо на майно одного із них не накладено арешт;

станом на день розгляду дисциплінарної справи – 6 грудня 2017 року ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 28 вересня 2017 року апеляційним судом міста Києва не скасована, не є предметом скарг Особа_4 та інших відповідачів у справі, за вказаним фактом суддею Величко Т.О. пояснення не надавались, такі пояснення не вимагалися членами Дисциплінарної палати, а тому, як вважає суддя, члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя діяли упереджено щодо неї та вийшли за межі своїх повноважень, надавши оцінку судовому рішенню.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи в контексті доводів скарги, вважає, що наведені доводи не спростовують встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя факти з огляду на таке.

Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється відповідно до глави 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», глави 12 Регламенту Вищої ради правосуддя, з урахуванням положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 12.18 Регламенту Вищої ради правосуддя після завершення підготовки дисциплінарної справи до розгляду доповідач повідомляє інших членів Дисциплінарної палати про можливість призначення засідання для її розгляду та передає їм матеріали справи для вивчення.

У повідомленні доповідач зазначає обставини, які можуть бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановлені додаткові та інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (пункт 12.19 Регламенту Вищої ради правосуддя).

Відповідно до частини десятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.

Водночас у законодавстві відсутнє поняття або визначення «межі дисциплінарної скарги», а твердження «розгляд дисциплінарного провадження» відбувся за «межами дисциплінарної справи, що не відповідає визначеній законом процедурі», є суб’єктивним, оскільки суддя Величко Т.О. та її представник тлумачать норми права на власний розсуд, проте таке тлумачення не відповідає змісту законів України, які регулюють питання дисциплінарного провадження щодо суддів.

Проаналізувавши матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що на час відкриття дисциплінарної справи Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя були встановлені всі порушення, про які зазначено у оскаржуваному рішенні.

Так, суддею Величко Т.О. з порушенням норм частини четвертої статті 122 ЦПК України відкрито провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» до Особа_2, Особа_3, Особа_4, Особа_5, які згідно з відомостями, вказаними у позовній заяві, проживали на території Дарницького району міста Києва, окрім Особа_5, яка проживала на території Святошинського району міста Києва. Позовні вимоги стосувалися відшкодування збитків, які, за змістом позовної заяви, були заподіяні позивачу у Дарницькому районі міста Києва. Вища рада правосуддя вважає, що такі дії судді Величко Т.О. свідчать про обмеження нею прав відповідачів у справі, які не проживали у Святошинському районі міста Києва та не знали про існування позову проти них.

У скарзі адвоката Кравця Р.Ю. зазначено, що суддею Величко Т.О. не порушено строки розгляду справи, оскільки дана справа не розглядалась нею по суті.

Як правильно вказано у рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначення справи до розгляду майже через шість місяців після її відкриття є порушенням норм статті 157 ЦПК України, відповідно до частини першої якої суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила із того, що саме по собі порушення строків розгляду справи, встановлених законом, не може утворювати дисциплінарного проступку, і врахувала факт надмірного навантаження судді Величко Т.О.

При оцінці дій судді Величко Т.О. стосовно порушення строку, визначеного статтею 157 ЦПК України, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звернула увагу на те, що факт вжиття обтяжливих для відповідачів заходів забезпечення позову – накладення арешту на належне їм нерухоме майно – є обставиною, яка вимагала більш оперативного розгляду цієї цивільної справи порівняно з іншими цивільними справами, у яких заходи забезпечення позову не вживалися.

Вища рада правосуддя погоджується з Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, що строк, у який суддею Величко Т.О. призначено засідання у справі, не може вважатися розумним з огляду на вжиття обтяжливих для відповідачів заходів забезпечення позову. Водночас, на думку Вищої ради правосуддя, наявність суспільного резонансу не є обставиною, що впливає на характер дисциплінарного проступку та вид дисциплінарного стягнення, яке може застосовуватися до судді.

Вищою радою правосуддя відхиляються доводи, викладені у скарзі, що Дисциплінарна палата вийшла за межі повноважень, визначених законом, та переглянула рішення суду, оскільки мотивація Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій судді Величко Т.О. при виконанні обов’язків, покладених на неї Конституцією України та цивільним процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

В оскаржуваному рішенні зазначено та підтверджується матеріалами дисциплінарної справи, що суддя Величко Т.О. має право доступу користувача автоматизованої системи документообігу суду (комп’ютерна програма «Д-3») до судових справ, які перебувають виключно в її провадженні.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що до Святошинського районного суду міста Києва надійшли шість аналогічних позовних заяв, з яких усі, крім позовної заяви, що надійшла у провадження судді Величко Т.О., були повернуті за заявою позивача.

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що позивач був зацікавлений у розгляді справи саме суддею Величко Т.О. Про це свідчить, зокрема, те, що 18 травня 2017 року до провадження суду надійшло також 5 інших позовних заяв ТОВ «Гуель Парк» аналогічного змісту (справи №№ 759/7456/17, 759/7459/17, 759/7467/17, 759/7462/17, 759/7461/17), які були повернуті позивачеві ухвалами інших суддів цього суду від 25 травня 2017 року, 24 травня 2017 року, 23 травня 2017 року, 15 червня 2017 року, 23 травня 2017 року відповідно.

23 травня 2017 року суддею Величко Т.О. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, якою засідання у справі призначено на 11:00 20 листопада 2017 року, при цьому запити про зареєстроване місце проживання відповідачів датуються також цим днем, що об’єктивно унеможливлювало виконання вимог частини третьої статті 122 ЦПК України стосовно відкриття провадження у справі лише після отримання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача – фізичної особи, що не є суб’єктом підприємницької діяльності. Зазначене порушення було в подальшому встановлене судом апеляційної інстанції, саме воно слугувало підставою для скасування ухвали про відкриття провадження у справі. З цим погодилась і суддя Величко Т.О., зазначивши у поясненнях від 31.05.2018 року, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя, що «мала спочатку здійснити запит до адресно-довідкового бюро, а потім приймати рішення про відкриття провадження у справі».

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що відповідачам, у тому числі тим, стосовно майна яких було вжито заходи забезпечення позову, ні ухвала про забезпечення позову, ні позовна заява з додатками, ні ухвала про відкриття провадження не видавалися і не направлялися аж до моменту особистого звернення Особа_4 до суду.

Згідно зі статтею 127 ЦПК України після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Таким чином, твердження судді Величко Т.О., що нею не було порушено права сторін, відхиляються Вищою радою правосуддя, оскільки, як встановлено Дисциплінарною палатою та підтверджується матеріалами дисциплінарної справи, копію ухвали про забезпечення позову та позовну заяву з додатками Особа_4 отримав 29 травня 2017 року після особистого звернення до суду, а іншим відповідачам у справі копії позовної заяви з додатками та ухвали суду від 23 травня 2017 року були надіслані 30 травня 2017 року, при цьому суддею Величко Т.О. ухвалу про забезпечення позову звернено до виконання негайно.

У доповненні до скарги суддя Величко Т.О. зазначила, що висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не ґрунтуються на нормах законодавства України, оскільки не вказано, які саме вимоги процесуального законодавства вона порушила, вживаючи заходи забезпечення позову, а також які вимоги порушила суддя, відкриваючи провадження у справі відповідно до «вимог ст. ст. 3, 4 ЦПК України до солідарних боржників», і на підставі яких норм законодавства суддя мала відмовити у вжитті заходів забезпечення позову у разі, коли позов стосується солідарних боржників, якщо на майно одного із них не накладено арешт.

Зазначена позиція судді Величко Т.О. є необґрунтованою та відхиляється Вищою радою правосуддя з таких підстав.

З оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вбачається, що, оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддею Величко Т.О. не дотримано:

положень частини третьої статті 122 ЦПК України стосовно відкриття провадження у справі лише після отримання відомостей про місце проживання відповідача – фізичної особи, що не є суб’єктом підприємницької діяльності (у подальшому зазначене порушення було встановлено судом апеляційної інстанції);

положень статті 127 ЦПК України, яка вимагає від суду після відкриття провадження у справі невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів;

положень статті 153 ЦПК України, оскільки ухвалу про забезпечення позову стосовно відповідача Особа_4 від 23 травня 2017 року було виконано 25 травня 2017, проте станом на 29 травня 2017 року її копію не було надіслано відповідачу;

положень статей 121–123 ЦПК України, оскільки при вирішенні долі первісного та зустрічного позовів ухвалою від 28 вересня 2017 року суддя застосувала два різних підходи стосовно цих позовів: провадження за первісною позовною заявою було відкрите, а зустрічна позовна заява була повернута саме з посиланням на порушення правил територіальної підсудності;

положень статті 157 ЦПК України щодо розумного строку розгляду справи судом.

У додаткових поясненнях до скарги адвокат ОСОБА_6 зазначив, що «31 травня 2018 року представнику судді було повторно надано для ознайомлення матеріали дисциплінарної справи, де було виявлено, що частина документів була вилучена та змінено нумерацію», що на думку адвоката Кравця Р.Ю., спростовує факт, що суддею Величко Т.О. було допущено «порушення принципу рівності сторін при наданні копій судових рішень». Адвокат Кравець Р.Ю. зазначає, що станом на травень 2018 року в матеріалах дисциплінарної справи відсутні такі документи: датовані 23 травня 2017 року повідомлення Святошинського районного суду міста Києва про направлення копій ухвал суду таким особам: ТОВ «Гуель Парк», Особа_2, Особа_3, Особа_4, Особа_5; заява ТОВ «Гуель Парк» від 24 травня 2017 року про видачу 7 копій ухвал суду, а також квитанція про сплату судового збору за видачу 7 копій судових рішень.

Вища рада правосуддя не бере це до уваги з огляду на таке.

У матеріалах дисциплінарної справи є лист голови Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_11 від 29 серпня 2017 року № __________, у якому зазначено, що секретарем судового засідання Особа_12 30 травня 2017 року були зареєстровані супровідні листи, які надіслані відповідачам у справі Особа_2, Особа_3, Особа_5 разом з копіями позовної заяви із додатками, копіями ухвал суду від 23 травня 2017 року про відкриття провадження у справі та про вжиття заходів забезпечення позову, що підтверджено реєстром вихідної кореспонденції.

У листі зазначено, що оскільки Особа_4 29 травня 2017 року особисто отримав зазначені вище процесуальні документи у приміщенні Святошинського районного суду міста Києва, копії таких документів повторно не виготовлялись та на його адресу не направлялися.

Таким чином, Вища рада правосуддя наголошує, що наявні в матеріалах дисциплінарної справи повідомлення Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року про направлення копії ухвали суду ТОВ «Гуель Парк», Особа_2, Особа_3, Особа_5 не спростовують висновку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що суддею Величко Т.О. не забезпечено рівне ставлення до сторін у справі.

Вищою радою правосуддя встановлено, що інформація адвоката Кравця Р.Ю. про вилучення частини документів з дисциплінарної справи та зміну нумерації не відповідає дійсності, оскільки «вилучена частина документів» наявна в матеріалах дисциплінарної справи (томи 1, 2). У томі 1 – а. с. 52–53 (копії судової справи – додатки до скарги Особа_4), у томі 2 – а. с. 56–57 (додатки до скарги депутата Київської міської ради Особа_8).

З огляду на викладене Вища рада правосуддя погоджується з Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини вказують на умисне порушення суддею Величко Т.О. засад рівності сторін у справі, а отже у діях судді Величко Т.О. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – умисного порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін.

Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено дисциплінарну відповідальність судді за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Таким чином, на думку Вищої ради правосуддя, застосоване до судді Величко Т.О. дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців (пункт 3 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги представника судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Т.О. – адвоката Кравця Р.Ю. рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 про притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Тетяни Олександрівни до дисциплінарної відповідальності.