Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза Віктора Павловича від 26 грудня 2017 року на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 26 грудня 2017 року надійшла скарга (вх. № 3703/0/6-17) судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза В.П. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2017 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М.

Скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17 подано із дотриманням вимог та у строки, які визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами розгляду скарги судді Мороза В.П. та матеріалів дисциплінарної справи стосовно вказаного судді член Вищої ради правосуддя Бенедисюк І.М. дійшов висновку, що рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підлягає залишенню без змін, а скарга судді Мороза В.П. – без задоволення (висновок від 1 березня 2018 року).

Суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороз Віктор Павлович, скаржники Клименко Валентина Михайлівна, Трибиненко Микола Павлович, Олешко Олег Михайлович повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У пленарне засідання Вищої ради правосуддя суддя Мороз В.П. не прибув.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М., дійшла висновку, що рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

З оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати вбачається, що за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи стосовно судді Мороза В.П. Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено такі обставини.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська (суддя Мороз В.П.) від 2 вересня 2016 року відкрито провадження у справі № 202/5592/16-ц.

Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 8 вересня 2016 року у справі № 202/5592/16-ц позовні вимоги Особа_1 задоволено. Визнано за Особа_1 право власності на житлову квартиру АДРЕСА у місті Новомосковську Дніпропетровської області в рахунок погашення заборгованості Особа_2.

У рішенні суддя Мороз В.П. зазначив, що Особа_1 19 червня 2014 року передав Особа_2 у борг 20000 доларів США, що підтверджується розпискою. Боргове зобов’язання забезпечено передачею позивачу вказаної квартири. Оскільки відповідач ухилявся від виконання зобов’язань, то в рахунок погашення боргу за Особа_1 визнано право власності на цю квартиру.

23 грудня 2016 року Особа_3 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із заявою про скасування заочного рішення від 8 вересня 2016 року та закриття провадження у справі у зв’язку з тим, що відповідач Особа_2 помер 28 березня 2016 року.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року заяву Особа_3 задоволено, заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 8 вересня 2016 року скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку на цей самий день – 29 грудня 2016 року.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року позовну заяву Особа_1 залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 169, пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлений позивач повторно, без поважних причин, не прибув у судове засідання.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи дії судді Мороза В.П. під час розгляду цієї судової справи та ухвалення заочного рішення у справі, дійшла таких висновків:

суддею Морозом В.П. порушено правило виключної підсудності, оскільки квартира, на яку визнано право власності, знаходиться в місті Новомосковську Дніпропетровської області, що виключає підсудність Індустріального районного суду міста Дніпропетровська;

учасників судового процесу не було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, – такого висновку Друга Дисциплінарна палата дійшла з огляду на те, що провадження у справі було відкрито 2 вересня 2016 року та призначено справу до попереднього судового розгляду на 6 вересня 2016 року, а через два дні – 8 вересня 2016 року ухвалено заочне рішення про задоволення позову, що є порушенням статті 74 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи (далі – ЦПК України);

дії судді Мороза В.П. свідчать про істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил підсудності та є підставою дисциплінарної відповідальності згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення);

дії судді Мороза В.П. призвели до порушення прав скаржника Особа_3, яка є власником спірної квартири АДРЕСА у місті Новомосковську Дніпропетровської області, що підтверджується рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2016 року (яке набрало чинності 20 грудня 2016 року), та свідчать про умисне допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

у діях судді Мороза В.П. наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, які вчинені суддею Морозом В.П. з очевидним умислом.

За результатами розгляду дисциплінарної скарги Трибиненка М.П. (справа № 202/7979/16-ц) Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлені такі обставини.

22 грудня 2016 року до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська надійшла заява за позовом Особа_4 до ТОВ «НИВА-2010», Особа_5 про стягнення боргу за договором позики.

У цей самий день, 22 грудня 2016 року, суддею Морозом В.П. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та цією ухвалою призначено справу до попереднього судового розгляду на 28 грудня 2016 року.

28 грудня 2016 року у попередньому судовому засіданні вказаний спір розглянуто по суті, за результатами розгляду якого ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з ТОВ «НИВА-2010» на користь Особа_4 заборгованість за договором позики від 18 листопада 2015 року у сумі 20000000 грн, а з Особа_5 – 3 % річних від простроченої заборгованості у сумі 27945 гривень.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що при поданні позовної заяви майнового характеру у розмірі 20000000 грн Особа_4 сплачено судовий збір у розмірі лише 551,2 грн, доказів про фінансову неспроможність позивача до позову не додано.

Також Дисциплінарною палатою встановлено, що відповідачів взагалі не було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, як це передбачено статтею 74 ЦПК України, що призвело до порушення їх процесуального права подавати заперечення, заяви, клопотання.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про умисність допущених суддею Морозом В.П. порушень, наслідком яких стала відмова у доступі до правосуддя та істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, що відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

За результатами розгляду дисциплінарної скарги адвоката Олешка О.М. Другою Дисциплінарною палатою встановлені такі обставини (справи № 202/3972/16-ц, № 202/3919/16-ц; № 202/3530/16-ц).

Справа № 202/3972/16-ц за позовом Особа_6 до ПАТ «Хорольський МКК ДП» про стягнення заборгованості.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська (суддя Мороз В.П.) від 6 вересня 2016 року у цивільній справі № 202/3972/16-ц задоволено позов Особа_6 до ПАТ «Хорольський МКК ДП» про стягнення заборгованості.

Як встановлено Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року задоволено апеляційні скарги ПАТ «Хорольський МКК ДП» та компанії «Хотікс менеджмент ЛТД», рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову Особа_6 про стягнення заборгованості відмовлено.

Справа № 202/3919/16-ц за позовом Особа_7 до ПАТ «Хорольський МКК ДП» про стягнення боргу.

Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська (суддя Мороз В.П.) від 22 червня 2016 року у цивільній справі № 202/3919/16-ц задоволено позов Особа_7 до ПАТ «Хорольський МКК ДП» про стягнення боргу.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 серпня 2016 року заяву представника ПАТ «Хорольський МКК ДП» про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 202/3919/16-ц залишено без задоволення.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що з моменту отримання суддею Морозом В.П. позовної заяви до прийняття рішення пройшло лише три робочих дні, що свідчить про умисне, істотне порушення суддею норм процесуального права, зокрема статті 74 ЦПК України.

Дисциплінарна палата дійшла висновку, що вказані порушення відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Справа № 202/3530/16-ц за позовом Особа_8 до публічного акціонерного товариства «Хорольський завод дитячого харчування» про визнання неправомірними дій.

Як зазначено у скарзі адвоката Олешка О.М., суддею Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Морозом В.П. у рамках цивільної справи № 202/3530/16-ц за позовом Особа_8 до ПАТ «Хорольський завод дитячого харчування» неодноразово вживалися заходи щодо забезпечення позову до ПАТ «Хорольський МКК ДП», про що свідчать ухвали суду від 1 червня 2016 року, 22 серпня 2016 року, 11 листопада 2016 року.

Скаржник наголошує, що ПАТ «Хорольський МКК ДП» не має жодного стосунку до суті та сторін спору, а лише має назву, співзвучну із назвою зазначеного акціонерного товариства.

З доданих до скарги адвоката матеріалів, зокрема копій судових рішень, ухвалених у справі № 202/3530/16-ц, убачається, що ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська (суддя Мороз В.П.) від 1 червня 2016 року, окрім інших заходів забезпечення позову, заборонено будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, нотаріусам, акредитованим суб’єктам вносити будь-які записи та зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стосовно ПАТ «Хорольський МКК ДП».

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Хорольський МКК ДП», ухвалу суду першої інстанції скасовано і передано питання на новий розгляд до Індустріального суду міста Дніпропетровська.

На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, дії судді Мороза В.П. під час розгляду справи суперечать вимогам процесуального законодавства і свідчать про істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено підстави дисциплінарної відповідальності судді. Відповідно до підпунктів «а», «г» пункту 1 частини першої вказаної статті суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови у доступі до правосуддя або істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було встановлено низку істотних порушень норм процесуального права, допущених суддею Морозом В.П. під час розгляду цивільних справ № 202/5592/16-ц за позовом Особа_1 до Особа_2 про стягнення боргу, № 202/7979/16-ц за позовом Особа_4 до ТОВ «НИВА-2010», Особа_5 про стягнення боргу за договором позики та під час розгляду цивільних справ №№ 202/3972/16-ц, 202/3919/16-ц, 202/3530/16-ц за участю ПАТ «Хорольський МКК ДП».

Характер вказаних порушень, як у сукупності, так і кожного окремо, дає підстави вважати, що суддя Мороз В.П. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент вчинення дисциплінарного проступку (під час розгляду цивільних справ № 202/5592/16-ц, № 202/3972/16-ц), суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

Аналогічні положення містяться у пункті 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, відповідно до якого суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Дисциплінарні проступки у вигляді істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, передбачені відповідно підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Мороза В.П. під час розгляду справ №№ 202/5592/16-ц, 202/7979/16-ц, 202/3972/16-ц, 202/3919/16-ц, 202/3530/16-ц містять склад істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев’ятої статті 109 вказаного Закону.

При обранні виду дисциплінарного стягнення Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала особу судді Мороза В.П., який має позитивну характеристику, не притягувався до дисциплінарної відповідальності, проте з огляду на істотність дисциплінарних проступків та їх наслідків дійшла висновку, що застосування більш м’якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, не буде пропорційним характеру вчиненого проступку.

Водночас суддя Мороз В.П. не погоджується з рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17, вважає його необґрунтованим, просить зазначене рішення Дисциплінарної палати скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження. На підтвердження своєї позиції щодо необґрунтованості рішення Дисциплінарної палати наводить такі доводи:

у рішенні відсутні посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла відповідних висновків;

суддя Мороз В.П. вважає, що несплата позивачем у справі № 202/7979/16-ц судового збору у повному розмірі не свідчить про істотне порушення процесуальних норм, оскільки це питання вирішується судом на підставі пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК України, якою визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати;

наявний в матеріалах судової справи № 202/7979/16-ц супровідний лист від 22 грудня 2016 року про направлення ухвали про відкриття провадження у цій справі свідчить, на думку судді Мороза В.П., про належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час та місце судового засідання, призначеного на 28 грудня 2016 року;

дії судді Мороза В.П. під час розгляду цивільної справи № 202/7979/16-ц відповідають вимогам процесуального права, учасниками судового процесу, на думку судді, в повній мірі було реалізовано надані їм процесуальні права, а ухвалення заочного рішення у цій справі, яке в подальшому було скасовано, не призвело до істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

щодо справи № 202/3972/16-ц зазначає, що 29 серпня 2016 року у справі оголошено перерву до 6 вересня 2016 року, про що повідомлено представника позивача, який був присутній в судовому засіданні; 6 вересня 2016 року у зазначеній цивільній справі задоволено позов «Свиридченка Є.Г.», представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про дату судового засідання, причини неявки не повідомив;

дисциплінарна скарга адвоката Олешка О.М. стосовно цивільної справи № 202/3919/16-ц є незгодою із судовим рішенням у цій справі, проте це не може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді;

вирішуючи питання про притягнення судді Мороза В.П. до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя неправильно оцінила його дії щодо належного здійснення правосуддя та забезпечення прав людини, ухваливши передчасне рішення про застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, оскільки скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді;

поведінка судді Мороза В.П. під час здійснення правосуддя у зазначених справах не може свідчити про наявність в діях судді складу дисциплінарного проступку, наслідком вчинення якого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме: істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил підвідомчості; грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності та права на справедливий суд);

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя безпідставно зазначено про очевидний, грубий та умисний характер допущених порушень, які спричинили тяжкі наслідки, та не враховано позитивну характеристику судді Мороза В.П.

Дослідивши матеріали дисциплінарної справи в контексті доводів скарги судді Мороза В.П., Вища рада правосуддя дійшла висновку щодо необґрунтованості скарги та недоведеності викладених у ній доводів з огляду на таке.

У скарзі суддя Мороз В.П. посилається, зокрема, на ухвалу Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 серпня 2017 року № 2578/1дп/15-17 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза В.П. за зверненням заступника голови апеляційного суду Дніпропетровської області та ухвалу Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2017 року № 3739/3дп/15-17 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза В.П. за скаргою Лісничого В.А., з якими він не погоджується з викладених у скарзі підстав.

Проте Вища рада правосуддя не бере до уваги доводи судді Мороза В.П. в цій частині, оскільки оскаржуване рішення ухвалено Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи. З матеріалів дисциплінарної справи та оскаржуваного рішення вбачається, що ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2017 року № 3593/2дп/15-17 об’єднано дисциплінарну справу, відкриту за скаргою адвоката Олешка О.М. стосовно судді Індустріального суду міста Дніпропетровська Мороза В.П., з об’єднаною дисциплінарною справою, відкритою за скаргами Клименко В.М., Трибиненка М.П. стосовно вказаного судді.

Суддя Мороз В.П. зазначає у скарзі, що у оскаржуваному рішенні відсутні посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла відповідних висновків. Проте таке твердження спростовується змістом рішення Дисциплінарної палати.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено такі підстави дисциплінарної відповідальності судді Мороза В.П.:

у справі № 202/5592/16-ц:

суддею Морозом В.П. порушено правило виключної підсудності, оскільки квартира, на яку визнано право власності, знаходиться у місті Новомосковську Дніпропетровської області, що виключає підсудність Індустріального районного суду Дніпропетровської області;

зазначена справа по суті була розглянута за два дні без належного повідомлення учасників процесу про час, дату та місце розгляду справи, що є порушенням статті 74 ЦПК України, відповідно до якої судовий виклик виконується судовими повістками про виклик, які повинні бути вручені з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно;

у заочному рішенні суду від 8 вересня 2016 року зазначено про належне повідомлення відповідача Особа_2 про час, дату та місце розгляду справи, проте останній помер 15 квітня 2016 року, тобто до ухвалення рішення.

Таким чином, Вища рада правосуддя вважає, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обґрунтовано зазначила, що суддею Морозом В.П. допущено порушення норм підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у чинній на момент ухвалення судового рішення редакції), що є підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

у справі № 202/7979/16-ц:

при поданні позовної заяви майнового характеру у розмірі 20000000 грн Особа_4 сплачено судовий збір у розмірі 551, 2 грн, доказів про фінансову неспроможність позивача до позову не додано. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суддя Мороз В.П. за наявності вказаних недоліків повинен був залишити позов без руху та надати позивачу строк для їх усунення, але на порушення вказаних вимог закону суддя вирішив спір по суті. Крім того, у рішенні суду від 28 грудня 2016 року питання стягнення суми судового збору теж не вирішено.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя Мороз В.П. не повідомив відповідачів про час, дату, місце розгляду справи, як це передбачено статтею 74 ЦПК України, оскільки позовна заява надійшла до суду 22 грудня 2016 року, а заочне рішення у справі ухвалено 28 грудня 2016 року, при цьому 24, 25 грудня 2016 року були вихідними днями, що призвело до порушення процесуальних прав відповідачів.

Вища рада правосуддя відхиляє доводи судді Мороза В.П., що супровідний лист від 22 грудня 2016 року про направлення ухвали про відкриття провадження у справі свідчить про належне повідомлення сторін, оскільки, як вже було зазначено вище, таке повідомлення не відповідає вимогам статті 74 ЦПК України.

Також Вища рада правосуддя вважає необґрунтованою позицію судді Мороза В.П., що відкриття провадження у справі за позовною заявою, за якою не в повному обсязі сплачено судовій збір, не свідчить про істотне порушення процесуальних норм. Таке твердження судді Мороза В.П. спростовується приписами статті 121 ЦПК України, якою передбачено, що у разі несплати судового збору суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Відкриття провадження у справі без урахування зазначених вимог закону, відсутності ухвали про відстрочку або розстрочку сплати судового збору (відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір») свідчить про порушення норм процесуального права.

Таким чином, Вища рада правосуддя погоджується з Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та вважає, що наведені обставини свідчать про умисність допущених суддею Морозом В.П. порушень, наслідком яких стала відмова у доступі до правосуддя та істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, що відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Суддею Морозом В.П. 6 вересня 2016 року ухвалено рішення у справі № 202/3972/16-ц за відсутності представників відповідача ПАТ «Хорольський МКК ДП», причому уповноважений представник зазначеного акціонерного товариства не був повідомлений про дату проведення судового засідання 6 вересня 2016 року, а був повідомлений про дату судового засідання, запланованого на 28 вересня 2016 року. Такі дії судді Мороза В.П. під час розгляду справи суперечать вимогам процесуального законодавства і свідчать про істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Вища рада правосуддя не бере до уваги позицію судді Мороза В.П., що скарга адвоката Олешка О.М. є незгодою із судовим рішенням у цій справі, що, як зазначає суддя, не може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді з огляду на її безпідставність та недоведеність, оскільки Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено та підтверджується матеріалами дисциплінарної справи, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року апеляційні скарги ПАТ «Хорольський МКК ДП» та компанії «Хотікс менеджмент ЛТД» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову Особа_6 про стягнення заборгованості відмовлено.

З огляду на викладене висновок Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що суддею Морозом В.П. вчинено проступок, який може бути кваліфіковано відповідно до підпунктів «а», «г» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у чинній на момент ухвалення рішення редакції), а саме: умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова у доступі до правосуддя або істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, є обґрунтованим.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено та підтверджується матеріалами дисциплінарної справи, що під час розгляду справи № 202/3919/16-ц суддею Морозом В.П. грубо порушено порядок ухвалення заочного рішення, оскільки з моменту отримання позовної заяви до моменту винесення рішення у справі пройшло три робочих дні, суддею не було дотримано норм статті 74 ЦПК України, відповідно до якої повістка про виклик має бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справ, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Суддя Мороз В.П. вважає, що, вирішуючи питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя невірно оцінила його дії щодо належного здійснення правосуддя та забезпечення прав людини, ухваливши передчасне рішення про застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, оскільки скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді.

Твердження судді Мороза В.П. щодо належного здійснення правосуддя та забезпечення прав людини спростовується матеріалами дисциплінарної справи.

Так, у справі № 202/3530/16-ц за позовом Особа_8 до ПАТ «Хорольський завод дитячого харчування» про визнання неправомірними дій суддею Морозом В.П. неодноразово вживалися заходи щодо забезпечення позову до ПАТ «Хорольський МКК ДП», водночас ПАТ «Хорольський МКК ДП» не має жодного стосунку до суті та сторін спору, а лише має назву, співзвучну із назвою юридичної особи, яка є стороною у справі.

Вища рада правосуддя вважає, що такі дії судді Мороза В.П. свідчать про неналежне виконання суддею його обов’язків під час здійснення правосуддя, про недотримання ним вимог та правил судочинства.

Таким чином, Вища рада правосуддя вважає, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що характер порушень, допущених суддею Морозом В.П., дає підстави вважати, що він допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент вчинення дисциплінарного проступку (під час розгляду справ № 202/5592/16-ц, № 202/3972/16-ц, № 202/3919/16-ц, № 202/3530/16-ц), суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

Згідно з положеннями підпункту «а» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарні проступки у вигляді істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Вища рада правосуддя вважає, що у своїй сукупності порушення, допущені суддею Морозом В.П. під час розгляду справ № 202/5592/16-ц, № 202/3972/16-ц, № 202/3919/16-ц, № 202/3530/16-ц, на момент вчинення утворювали порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у чинній на час розгляду справ редакції), а саме вчинення суддею дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, які були підставою для звільнення судді з посади.

Порушення, допущені суддею Морозом В.П. під час розгляду справи № 202/7979/16-ц, містять ознаки істотного дисциплінарного проступку або грубого нехтування обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді в розумінні пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII, а саме: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, у тому числі стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Вища рада правосуддя погоджується з Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та вважає, що застосування більш м’якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, не буде пропорційним характеру вчиненого суддею Морозом В.П. проступку.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза В.П. рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2017 року № 3898/2дп/15-17 про притягнення судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза Віктора Павловича до дисциплінарної відповідальності.