Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Комкова В.К., членів: Гусака М.Б., Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О. та додані до нього матеріали за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Ковальчука Олега Миколайовича стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Вовка Євгена Ігоровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 16 червня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга адвоката Ковальчука О.М. від 12 червня 2017 року про порушення суддею Дарницького районного суду міста Києва Вовком Є.І. норм процесуального права при розгляді цивільної справи № 753/15072/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
У зв’язку з викладеним, автор скарги просив притягнути суддю Дарницького районного суду міста Києва Вовка Є.І. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 16 червня 2017 року дисциплінарну скаргу адвоката Ковальчука О.М. передано члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О. для проведення попередньої перевірки.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає мотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Ковальчука О.М., членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О. складено вмотивований висновок з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Вовка Є.І.
Розглянувши висновок доповідача – члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О. та додані до нього матеріали, заслухавши доповідача, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Вовка Є.І., з огляду на таке.
У дисциплінарній скарзі адвокат Ковальчук О.М. посилається на те, що суддя Дарницького районного суду міста Києва Вовк Є.І. ухвалив заочне рішення суду від 15 травня 2015 року у вищевказаній справі за відсутності відповідача та його представника, які були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, але були позбавлені можливості бути присутніми в судовому засіданні: відповідач з поважних причин; представник відповідача з причин, які від нього не залежали.
Суддя Вовк Є.І. розглянув справу за одне засідання без дотримання процесуальних норм, отримання пояснень сторін, не з’ясував усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, а висновки, до яких дійшов суд розглядаючи справу, не відповідають фактичним обставинам, не ґрунтуються на нормах права, зроблені з грубим порушенням статті 122 ЦПК України щодо оцінки доказів, внаслідок чого було ухвалено заочне рішення, яке, на його думку, не відповідає вимогам законодавства.
Адвокат Ковальчук О.М. зазначив, що його неявка в судове засідання відбулася з незалежних від нього причин та за відсутності його вини.
15 травня 2017 року адвокат Ковальчук О.М. прибув до суду завчасно до призначеного часу слухання справи, зайшов до секретаря судді Вовка Є.І. та повідомив, що є присутнім і буде чекати в коридорі. Розгляд справи не розпочався о 12 год. 10 хв. у зв’язку накладками в розкладі розгляду справ. На початку 15 години секретар судді Вовка Є.І. повідомив його, що розгляд справи буде розпочато о 15 годині. О 14 год. та приблизно 15-20 хв. скаржник відлучився з приміщення суду та, повернувшись за 5 хвилин, секретар судді Вовка Є.І. йому повідомила, що цивільна справа вже розглянута суддею, і у зв’язку з відсутністю сторін у ній прийнято рішення.
Автор скарги наголосив, що про його присутність того дня в суді вказує факт подачі ним через канцелярію суду заперечень проти позову, що підтверджується відбитком штампу суду про одержання даного документа 15 травня 2017 року. Крім того скаржник зазначає, що 22 травня 2015 року при ознайомленні з матеріалами справи ним було виявлено, що в матеріалах справи ці заперечення відсутні.
Неявка в судове засідання відповідача ОСОБА_2 відбулась з поважних причин, а саме у зв’язку із перебуванням в цей час у службовому відрядженні, однак адвокат Ковальчук О.М. був позбавлений можливості повідомити суд про це з незалежних від нього причин.
Адвокат Ковальчук О.М. наголосив, що таким чином суддя Вовк Є.І., порушив право ОСОБА_2 на доступ до правосуддя через недопущення його адвоката до зали судового засідання.
Автор скарги зазначив, що суддею Вовком Є.І. під час розгляду справи 15 травня 2017 року не було належним чином встановлено, досліджено та надано відповідної правової оцінки, дотримуючись верховенства права, фактичним обставинами справи, які мають значення для правильного її вирішення.
Адвокат Ковальчук О.М. у скарзі також вказав, що суддя Вовк Є.І. в рамках даної цивільної справи не мав права приймати в якості доказів показання осіб, отримані в рамках кримінального провадження, оскільки такі докази є недопустимими відповідно до статті 59 ЦПК України, не відповідають вимогам статей 57, 64 ЦПК України, а обґрунтування судового рішення не відповідає вимогам частини другої статті 1051 ЦК України.
Скаржник зазначив, що зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, відсутність розписки ОСОБА_2 або іншого документу, який би підтверджував передачу ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 визначеної ним суми коштів та обов’язок щодо їх повернення, суддя Вовк Є.І. дійшов до необґрунтованих висновків та прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики.
Встановлено, що до Дарницького районного суду міста Києва у серпні надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва Вовка Є.І. від 19 серпня 2016 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку п’ять днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення її недоліків.
Ухвалою судді Вовка від 4 жовтня 2016 року вказану позовну заяву повернуто позивачу з підстав неусунення недоліків у визначений ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 серпня 2016 року термін. Зокрема вказано, що зі сторони позивача до суду не надходило будь-яких повідомлень або клопотань, в тому числі щодо продовження строку, наданого на усунення недоліків.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 4 жовтня 2016 року скасовано та передано питання на новий розгляд.
Ухвалою судді Вовка Є.І. від 21 березня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового засідання на 15 травня 2017 року на 12 год. 10 хв.
Також Безсмертним В.С. до суду було подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року, скасованою ухвалою апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року, накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, в межах ціни позову – на загальну суму 2 166 035,46 гривень.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року, ухваленим під головуванням судді Вовка Є.І., позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 борг в сумі 50 000 доларів США, що еквівалентно 1 323 715 грн. 60 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В рішенні суду було зазначено, що у письмовій заяві позивач просив задовольнити позов, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутність.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 15 травня 2017 року залишено без задоволення.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зазначив, що відповідач не отримував у борг від позивача грошові кошти й не брав на себе обов’язку по їх поверненню, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи розписки його як «позичальника» або іншого документу, який би підтверджував передачу в його власність позикодавцем ОСОБА_1 визначеної суми коштів та обов’язок щодо повернення грошових коштів.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу відхилено. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року залишено без змін.
В мотивувальній частині ухвали апеляційного суду зазначено, що пояснення відповідача від 12 березня 2016 року та постанова про закриття кримінального провадження від 17 травня 2016 року є допустимими письмовими доказами в рамках даної цивільної справи, якими підтверджується укладення між сторонами договору позики та наявність заборгованості за ним у відповідача перед позивачем.
Зазначені письмові докази свідчать про наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договорами позики, реальність отримання коштів позичальником та визнання ним свого боргу в розмірі 50 000 доларів США, що підставно були стягнуті судом першої інстанції на користь позивача, який у свою чергу рішення суду не оскаржував.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, дав їм належну оцінку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
У своїх письмових поясненнях щодо доводів скарги адвоката Ковальчука О.М. суддя Вовк Є.І. послався на те, що відповідач ОСОБА_2 не з’явився на судовий розгляд вказаної справи 15 травня 2017 року при відсутності поважних причин, які б об’єктивно заважали відповідачу як повідомити про причини неявки у судове засідання 15 травня 2017 року, так і бути присутнім на судовому розгляді даної справи, а в скарзі міститься посилання на відрядження без зазначення даних щодо наявності обставин, які б свідчили про невідкладність (терміновість) такого відрядження, конкретного місця (населеного пункту) щодо такого відрядження. Таких даних не містить копія наказу директора ОСОБА_2 від 10 травня 2017 року щодо відбуття ОСОБА_2 до Волинської області з метою надання консалтингових послуг невизначеним особам (копія якого була долучена до заяви про перегляд вищевказаного заочного рішення суду. Відповідач ОСОБА_2 ще 28 квітня 2017 року був повідомлений про судове засідання, призначене на 15 травня 2017 року, про що свідчить розписка про отримання рекомендованого листа.
Крім того, позивачем до суду було надано заяву в якій він просив задовольнити позов, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечував, справу просив розглянути у його відсутність.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Тобто Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Таким чином доводи дисциплінарної скарги адвоката Ковальчука О.М. фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Оскільки доводи дисциплінарної скарги адвоката Ковальчука Олега Миколайовича зводяться до незгоди із судовим рішенням – заочним рішенням суду від 15 травня 2017 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Вовка Є.І.
Враховуючи викладені вище обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Вовка Євгена Ігоровича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.К. Комков
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.В. Шапран
