Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Лесько А.О., членів Гусака М.Б., Комкова В.К., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шапрана В.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Коржевської Валентини Ніківни стосовно судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польської Мирослави Василівни, суддів апеляційного суду Івано-Франківської області Мелінишин Галини Петрівни, Пнівчук Оксани Василівни, Беркій Оксани Юліанівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 3 жовтня 2017 року надійшли дисциплінарні скарги Коржевської В.Н. (єдині унікальні номери 1112/0/20-17, 1115/0/20-17) стосовно судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польської М.В., суддів апеляційного суду Івано-Франківської області Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В., Беркій О.Ю., надіслані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У дисциплінарних скаргах зазначено про ухвалення суддями Польською М.В., Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В., Беркій О.Ю. неправомірних судових рішень, а саме рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 9 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2016 року, оскільки вказані судді застосували неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом реального розподілу житлового будинку із виділенням квартир, які вже перебували у приватній власності, що свідчить про порушення вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
У зв’язку з викладеним автор скарги просить притягнути суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польську М.В., суддів апеляційного суду Івано-Франківської області Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В., Беркій О.Ю. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2017 року дисциплінарні скарги Коржевської В.Н. передано члену Вищої ради правосуддя Шапрану В.В. для проведення попередньої перевірки.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Коржевської В.Н. член Першої Дисциплінарної палати Шапран В.В. вніс пропозицію відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польської М.В., суддів апеляційного суду Івано-Франківської області Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарних скарг, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Шапрана В.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польської М.В., суддів апеляційного суду Івано-Франківської області Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В., Беркій О.Ю. з огляду на таке.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Відповідно до внесених змін в Україні діє Вища рада правосуддя (стаття 131 Конституції України).
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року цей закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Згідно з вимогами пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду Вищій раді правосуддя, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, передані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України Вищій раді правосуддя, розглядаються Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому цим Законом. Перевірка заяви (скарги) на відповідність вимогам, визначеним на день її подання, здійснюється членом Вищої ради правосуддя одноособово.
Пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» регламентовано, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Перевіркою встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 9 жовтня 2015 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБИ_1. Проведено реальний розподіл житлового будинку за адресою: _________, а також горища цього будинку. Стягнуто з Коржевського Г.Г. на користь ОСОБИ_1 витрати на проведення експертизи. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 9 жовтня 2015 року змінено тільки в частині розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, представник сторони оскаржив їх у встановленому законом порядку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року касаційну скаргу задоволено частково та скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 9 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2016 року у частині вирішення позовних вимог про реальний розподіл будинку та передано у цій частини справу на новий розгляд.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції всупереч вимогам статей 212–215 ЦПК України належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не встановив фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки вирішуючи питання про реальний розподіл спірного житлового будинку, було залишено поза увагою той факт, що спірні допоміжні приміщення є спільною власністю усіх трьох квартир, які знаходяться в окремому користуванні сторін та примусовому розподілу не підлягають. Окрім вказаного, вирішуючи питання про поділ майна та виділ частки, суди не взяли до уваги, що позивач таких вимог не заявляв.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ також зазначено, що місцевий суд не звернув уваги на норми частини першої статті 356 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), частини першої статті 368 ЦК України та не встановив правовий режим будинку (спільна сумісна чи спільна часткова власність сторін), оскільки із матеріалів справи вбачається, що сторонам належать конкретні окремі квартири. Крім того, касаційна інстанція вказала на порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 303, 315 ЦПК України, який належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та у своєму рішенні не зазначив конкретні обставини і факти з метою їх спростовування, у зв’язку із чим залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Таким чином, враховуючи зазначену ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, всі вказані скаржником у дисциплінарних скаргах порушення норм матеріального та процесуального права були предметом перевірки судом касаційної інстанції.
Проте частиною другою статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2015 року) визначено, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Водночас не може вважатися умисним порушенням чи неналежним ставленням до службових обов’язків позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення.
Оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція доходить висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка може відбуватись лише шляхом перегляду судових актів, прийнятих у справі, судами вищих інстанцій в процесуальному порядку.
Як вбачається з положення пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Згідно зі статтею 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
У зв’язку з викладеним доводи автора скарги не може бути взято до уваги, оскільки Вища рада правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності і обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
У пункті 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» зазначено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Оскільки підстав для притягнення судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польської М.В., суддів апеляційного суду Івано-Франківської області Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В., Беркій О.Ю. до дисциплінарної відповідальності не встановлено, а доводи скарги зводяться до незгоди із судовими рішеннями, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів слід відмовити.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені обставини, керуючись статтями 44, 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польської Мирослави Василівни, суддів апеляційного суду Івано-Франківської області Мелінишин Галини Петрівни, Пнівчук Оксани Василівни, Беркій Оксани Юліанівни.
Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.О. Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.К. Комков
