Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Олійник А.С., Худика М.П., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за заявою голови ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Ставищенського районного суду Київської області Скороход Тетяни Несторівни,
встановила:
Указом Президента України від 1 серпня 2007 року № 676/2007 Скороход Тетяну Несторівну призначено на посаду судді Ставищенського районного суду Київської області строком на п’ять років, а Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5014-VI обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.
Зі змісту характеристики, підписаної головою Марущак Н.М., вбачається, що суддя Скороход Т.Н. за час роботи на посаді судді зарекомендувала себе як досвідчений фахівець з високим рівнем знань у всіх галузях права, уміло використовує свої знання в практичній роботі, постійно працює над собою, сумлінно ставиться до роботи, забезпечує якісний розгляд цивільних та кримінальних справ, добре знає чинне законодавство України і правильно застосовує його у практичній діяльності. Велику увагу приділяє підвищенню професійних знань і ділової кваліфікації, вивченню законодавчих та нормативних актів. До дисциплінарної відповідальності не притягувалась.
До Вищої ради юстиції з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) надійшла заява голови ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. (від 16 грудня 2014 року за вх. № 533/41/13-14) про проведення перевірки стосовно судді відповідно до Закону України
У заяві вказано, що 15 січня 2014 року суддею Ставищенського районного суду Київської області Скороход Т.Н. винесено постанову в справі № 378/4/14-п (провадження № 3/378/2/14) про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), і накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
На підставі частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяву було передано до Вищої ради юстиції для продовження її розгляду за загальною процедурою.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції вказану заяву передано члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до пункту 16-1 розділу ХV Конституції України, пункту 4 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» утворено Вищу раду правосуддя.
Згідно з пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви, які передані ТСК Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Відповідно до статті 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 березня 2017 року № 555/3дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Ставищенського районного суду Київської області Скороход Т.Н.
За наслідками підготовки дисциплінарної справи до розгляду доповідач – член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченко А.М. дійшов висновку про наявність підстав для притягнення судді Скороход Т.Н. до дисциплінарної відповідальності та запропонував за наслідками розгляду дисциплінарної справи прийняти рішення про застосування до судді стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, усні пояснення судді Скороход Т.Н., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності через сплив строку притягнення до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 15 січня 2014 року (суддя Скороход Т.Н.) в адміністративній справі № 378/4/14-п (провадження № 3/378/2/14) визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, і накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Підставою винесення постанови слугувало те, що 29 грудня 2013 року о 12:30 ОСОБА_1 начебто на 20 км а/д Київ – Овруч у с. Нові Петрівці керував автомобілем «Мерседес-Бенц 313» (номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1) та не виконав законну вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалась за допомогою жезла, чим порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху (далі – ПДР).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого захисника ОСОБУ_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Згідно з постановою апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2014 року (суддя Димарецький В.М.) у згаданій справі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Ставищенського районного суду Київської області від 15 січня 2014 року – без змін.
У подальшому суддею Ставищенського районного суду Київської області Скороход Т.Н. винесено постанову від 28 лютого 2014 року, якою ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, а провадження у справі закрито.
На думку Третьої Дисциплінарної палати, суддею Скороход Т.Н. при розгляді справи № 378/4/14-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності допущено низку істотних порушень норм процесуального права, порушено право ОСОБА_1 на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Насамперед суддею Скороход Т.Н. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, незважаючи на відсутність належно складеного протоколу в справі про адміністративне правопорушення.
Так, у матеріалах справи наявний документ (а.с. 4), що має назву «протокол про адміністративне правопорушення», проте складений він із грубим порушенням чинного законодавства, зокрема не у зв’язку з вчиненим правопорушенням, не особою, що виявила таке порушення, не на місці вчинення правопорушення, а через багато часу після стверджуваної події правопорушення – лише 2 січня 2014 року, виключно на підставі відомостей, що містились у рапорті старшого інспектора ДПС взводу № 2 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 від 30 грудня 2013 року. За змістом статей 251, 252 КУпАП складений таким чином протокол не міг бути використаний як доказ вини ОСОБА_1.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено прізвищ та адрес свідків, про наявність яких вказав ОСОБА_1 у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» (а.с. 4). Проте особи вказаних свідків не були встановлені, їх пояснення у матеріалах справи відсутні, у судове засідання їх не викликали та не допитували.
Відповідно до статті 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен, зокрема, перевірити, чи правильно складено протокол у справі про адміністративне правопорушення. Однак суддя Скороход Т.Н. цієї вимоги не виконала.
Як доказ вини ОСОБА_1 суддею також використано рапорт інспектора ДПС взводу № 2 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 від 30 грудня 2013 року, в якому зазначено, що 29 грудня 2013 року на 20 км а/д Київ – Овруч у с. Нові Петрівці близько 12:30 автомобіль «Мерседес» із номерним знаком ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконав вимогу інспектора про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка (а.с. 5).
Разом із тим цей рапорт взагалі не містив вказівки на ОСОБА_1 як на особу, що вчинила правопорушення, та був складений на наступний день після начебто зафіксованого факту порушення правил ПДР. Крім того, при використанні як доказу рапорта інспектора ОСОБА_3 суддею Скороход Т.Н. порушено встановлений законом процесуальний порядок фіксації відомостей, які можуть бути повідомлені особою, що стала свідком вчиненого правопорушення. Такий порядок, згідно зі статтями 251, 272 КУпАП, передбачає допит такої особи як свідка.
Рапорт, а зокрема спосіб, у який він опинився в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, взагалі не був підданий критичній оцінці суддею.
Саме по собі використання рапорту як доказу з порушенням вимог статей 251, 272 КУпАП не можна було б вважати істотним порушенням норм процесуального права, якби цей рапорт, використаний як доказ у справі № 378/4/14-п, не був єдиним доказом, що безпосередньо стосувався самої події адміністративного правопорушення. Більше того, ОСОБА_1 категорично заперечував достовірність рапорту, посилаючись на наявність свідків, які могли б підтвердити його невинуватість в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
За таких умов використання рапорту як доказу без його перевірки на допустимість згідно з вимогами КУпАП та без надання йому будь-якої критичної оцінки слід розглядати як істотне порушення суддею норм процесуального права.
Крім того, у винесеній постанові від 15 січня 2014 року в справі № 378/4/14-п суддя Скороход Т.Н. фактично не навела жодних мотивів, з яких вона вважала, по-перше, що подія адміністративного правопорушення справді мала місце, та по-друге, що адміністративне правопорушення вчинене саме ОСОБА_1. Постанова не містить посилань на жоден інший доказ, крім протоколу про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 2 січня 2014 року (який, як вже було сказано, не міг бути доказом стосовно обставин подій 29 грудня 2013 року на 20-му км автодороги Київ – Овруч) та рапорт рапорту інспектора ДПС взводу № 2 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 від 30 грудня 2013 року, який взагалі не містив посилання на ОСОБА_1.
У результаті розгляду цієї справи судом не здобуто жодного доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення у вигляді невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
Отже, висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є необґрунтованим і відверто суперечить презумпції невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР у виді, зокрема, обмеження права керування транспортними засобами (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
Таким чином, суддею Скороход Т.Н. при розгляді справи № 378/4/14-п істотно порушено норми процесуального права та порушено право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, застосоване до ОСОБА_1 адміністративне стягнення не відповідає як обставинам справи, так і звичайній практиці судді Скороход Т.Н.
Так, у постанові від 15 січня 2014 року суддя Скороход Т.Н. не навела жодних обставин, що обтяжували б відповідальність ОСОБА_1 та обґрунтовували б обрання судом саме такого виду стягнення щодо нього – позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці. Не посилаючись на будь-які дані, які з огляду на частину другу статті 34 КУпАП суду необхідно було врахувати при накладенні стягнення, та не встановлюючи їх, суддя, однак, застосувала до ОСОБА_1 більш тяжкий із видів стягнення, передбачених статтею 122-2 КУпАП, – позбавлення права керування транспортними засобами.
У своїх поясненнях суддя Сороход Т.Н. стверджувала, що навмисних порушень закону нею допущено не було, хоча, можливо, і була допущена неповнота судового розгляду. Суворість стягнення, застосованого до ОСОБА_1, суддя пояснила невизнанням ним своєї вини та відсутністю ознак каяття.
Надаючи оцінку діям судді Скороход Т.Н., Третя Дисциплінарна палата вважає встановленим, що суддею вчинено дисциплінарний проступок, передбачений на момент розгляду справи стосовно ОСОБА_1 пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року у відповідній редакції (істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя).
Водночас Третя Дисциплінарна палата не знаходить беззаперечних доказів упередженості судді при розгляді справи та того, що дисциплінарний проступок було вчинено умисно.
Зміни, що відбулися у правовому регулюванні відповідних відносин після 15 січня 2014 року, не привели до пом’якшення або скасування відповідальності за дії, вчинені суддею Скороход Т.Н.
Так, після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»). Пунктом 4 частини першої статті 92 Закону було передбачено дисциплінарну відповідальність за умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для таких грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року та новим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року.
Підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Редакційні зміни в описі незаконних діянь суддів, що є підставою для звільнення їх із посади, не привели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Скороход Т.Н.
Водночас згідно із частиною четвертою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час вчинення дисциплінарних проступків суддею Скороход Т.Н., дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
За даними Ставищенського районного суду Київської області, з дати вчинення дисциплінарного проступку (15 січня 2014 року) суддя Скороход Т.Н. 475 днів перебувала у відпустці. Таким чином, на цей час строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановлений законом, минув.
Чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може бути більшим ніж три роки з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження (частина одинадцята статті 109).
Запровадження такого строку є заходом, який погіршує становище судді порівняно із ситуацією, коли застосовувався строк не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Ураховуючи зазначене, строк застосування дисциплінарного стягнення щодо судді Скороход Т.Н. за фактами, викладеними у заяві голови ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В., закінчився.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Скороход Т.Н. у зв’язку із закінченням встановленого законом строку для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пунктом 12.38 Регламенту Вищої ради правосуддя передбачено, що якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
При ухваленні рішення Дисциплінарна палата може надати дозвіл скаржнику на оскарження рішення палати, зокрема у разі, якщо рішення прийнято не одноголосно та/або якщо прийняте рішення не співпадає з позицією доповідача (пункт 12.39 Регламенту).
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109, 115, пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22, 12.23, 12.36, 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Ставищенського районного суду Київської області Скороход Тетяни Несторівни до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження припинити.
Надати Михайловському А.В. дозвіл на оскарження рішення.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів з дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
А.С. Олійник
М.П. Худик
