Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка Олександра Андрійовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 21 та 28 серпня 2017 року надійшли скарги судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка О.А. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, одна з яких подана ним особисто, а інша – через його представника – адвоката Жмайло Н.В. (надалі – скарги).

У скаргах суддя просить скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 та закрити стосовно нього дисциплінарне провадження.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 21 та 28 серпня 2017 року скарги судді Антонюка О.А. передано для проведення перевірки члену Вищої ради правосуддя Лесько А.О.

Скарги подано з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Лесько А.О. дійшла висновку про необґрунтованість скарг та відсутність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 (висновок від 25 вересня 2017 року).

Суддя Антонюк О.А., заявник Петренко М.М. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя, вивчивши скарги та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Лесько А.О., представників судді Антонюка О.А. – Жмайло Н.В. та Поліщук С.Ю., дійшла висновку, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 необхідно змінити з огляду на таке.

До Вищої ради юстиції 12 вересня 2016 року (вх. № П-1607/1/7-16) надійшла дисциплінарна скарга Петренка М.М. на дії судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка О.А. при постановленні ухвал суду від 10 травня та 2 вересня 2016 року (справи № 201/6635/16-к та № 201/12426/16-к відповідно) про задоволення клопотань слідчих з ВС ОВС СУФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області Аріфуліна Р.Ф. (від 10 травня 2016 року) та Князєва В.С. (від 1 вересня 2016 року) про арешт майна.

У дисциплінарній скарзі порушено питання про притягнення зазначеного судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки, на думку автора дисциплінарної скарги, «суддя Антонюк О.А. свавільно, зловживаючи своїми повноваженнями судді з метою «покриття» протиправних дій окремих працівників правоохоронних органів, та, незважаючи на норми діючого законодавства і судове рішення вищестоящого суду, прийняв рішення, виходячи з своїх особистих міркувань, жодним чином не пов’язаних зі здійсненням правосуддя».

Петренко М.М. вказував, що працівниками Державної фіскальної служби України було безпідставно вилучено належні йому грошові кошти, які перевозилися як виручка від оптової реалізації непродовольчих товарів (одяг та взуття) з усіма необхідними супровідними документами. При цьому вилучення коштів супроводжувалося вимаганням хабара з боку працівників правоохоронних органів. Згодом на вилучені кошти на підставі ухвали слідчого судді Антонюка О.А. (від 10 травня 2016 року) було безпідставно накладено арешт. Незважаючи на те, що вказану ухвалу слідчого судді було скасовано апеляційним судом, вилучені кошти власнику повернуті не були. Натомість слідчий суддя Антонюк О.А. повторно незаконно наклав на них арешт (ухвала від 2 вересня 2016 року), по суті відтворивши зміст ухвали, скасованої апеляційним судом. Ухвала від 2 вересня 2016 року також була в подальшому скасована апеляційним судом. Розгляд клопотань слідчим суддею Антонюком О.А., на думку заявника, супроводжувався численними порушеннями вимог чинного законодавства.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 суддю Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка О.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про відсторонення на 6 місяців від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила із того, що при постановленні ухвал від 10 травня та 2 вересня 2016 року суддею Антонюком О.А. допущено низку грубих порушень норм чинного законодавства, які свідчать про його необ’єктивність та упередженість під час розгляду справ № 201/6635/16-к і № 201/12426/16-к, та дійшла висновку про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла на момент вчинення суддею вказаних дій (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод: права власності, права на справедливий суд).

Так, у своєму рішенні Третя Дисциплінарна палата посилається на такі факти:

• суддя Антонюк О.А., визнавши клопотання слідчих обґрунтованими, зазначав: «…суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження, дають підстави для висновку, що накладання арешту на зазначене майно є необхідним». При цьому суддя не вказав, які саме матеріали справи свідчать про необхідність накладення такого арешту;
• в ухвалах від 10 травня та 2 вересня 2016 року суддя не зазначив жодних обґрунтованих мотивів чи підстав їх ухвалення, не вказавши, з яких мотивів він погоджується з аргументами слідчого;
• суддя не врахував, що ні клопотання, ні матеріали обох проваджень в цілому не містять доказів того, що накладення арешту було необхідним для досягнення цілей, визначених частиною другою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України);
• суддя Антонюк О.А. без наведення будь-яких мотивів знехтував правовою позицією, викладеною у рішенні апеляційного суду;
• суддею порушено основоположне право людини – право власності, гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 41 Конституції України;
• суддею порушено право на справедливий суд як основоположне право людини шляхом повного усунення особи, в якої майно було вилучене, та ймовірних власників майна (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) від судового розгляду. Судові засідання, в яких розглядалися клопотання про арешт майна 10 травня та 2 вересня 2016 року, проводилися без участі володільця та власника вилученого майна, яких про засідання не було повідомлено;
• у матеріалах справ відсутнє будь-яке підтвердження виконання суддею Антонюком О.А. вимог частини сьомої статті 173 КПК України щодо надсилання особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, ухвали про арешт майна.

Враховуючи наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Антонюка О.А. наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент вчинення суддею вказаних дій. Характер наслідків, передбачених законом для вказаних дисциплінарних проступків, після набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та новим Законом України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» не змінився.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосований до судді Антонюка О.А., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що дії зазначеного судді мали умисний характер і спричинили суттєві негативні наслідки для авторитету судової влади в Україні, врахувала характер правопорушень, допущених суддею, а також наслідки, що настали за результатами вчинених діянь, та дані про особу судді.

Суддя Антонюк О.А. вважає, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 є невмотивованим, постановленим за неповного та формального дослідження обставин справи, прийнятим за відсутності доказів та підлягає скасуванню з огляду на таке:

• прийняття та передання члену Вищої ради юстиції скарги Петренка М.М. від 12 вересня 2016 року здійснені з порушенням вимог закону, за відсутності у члена Вищої ради юстиції повноважень на проведення перевірки щодо судді місцевого суду, а у Третьої Дисциплінарної палати – на розгляд дисциплінарної справи;
• висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що ухвали, постановлені суддею без належної мотивації, не узгоджуються з вимогами закону, не відповідають обставинам справи, зроблені за відсутності беззаперечних доказів про умисність дій судді;
• ОСОБА_2 не є власником вказаних грошових коштів, розгляд справи без його виклику до суду не порушив його права на майно, а тому слідчим суддею не порушено права на справедливий суд;
• відповідно до вимог чинного законодавства право особи на майно порушується тільки тоді, коли є конкретна особа, яка має право на майно; її право на майно порушується, оспорюється або не визнається. Неможливо порушити ілюзорне право ілюзорної особи. У рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не зазначено, чиє право власності порушено накладеним арештом;
• виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством, а не Вища рада правосуддя. Ухвали слідчого судді були частково скасовані в подальшому ухвалами апеляційного суду Дніпропетровської області та повернуті для належного виконання вимог статті 171 КПК України;
• суддею не було вчинено дій, які б утворювали склад дисциплінарних проступків. Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не містить посилання на повні, всебічні та беззаперечні докази щодо необ’єктивності та упередженості судді;
• ухвалюючи рішення, Третя Дисциплінарна палата не взяла до уваги повною мірою позитивних характеристик судді та відсутності негативних наслідків у зв’язку з постановленням вказаних ухвал.

Відповідно до частини дев’ятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

За результатами розгляду скарг судді Антонюка О.А. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 та доданих до них документів, вивчення матеріалів дисциплінарного провадження встановлено таке.

Як убачається з матеріалів перевірки, 12 вересня 2016 року скарга Петренка М.М. надійшла до Вищої ради юстиції та була зареєстрована.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким Вища рада правосуддя визначена органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів всіх інстанцій.

Відповідно до пункту 21 розділу III Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.

За таких обставин доводи скарг судді Антонюка О.А. щодо неправомірності прийняття та розгляду Вищою радою юстиції, а в подальшому – Вищою радою правосуддя скарги Петренка М.М. не можуть бути взяті до уваги.

Також не відповідають дійсності твердження судді щодо вмотивованості постановлених ним ухвал, оскільки спростовуються матеріалами справ № 201/6635/16-к, № 201/12426/16-к та долученими до них під час перевірки документами.

Згідно з вимогами частини першої статті 371 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 171 КПК України клопотання про арешт майна повинно містити належне обґрунтування необхідності арешту майна, його мету та підстави. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна.

Відсутність правових підстав для вирішення питання про арешт майна підтверджено також висновками суду апеляційної інстанції, в ухвалах якого від 15 серпня та 23 вересня 2016 року зазначено, що ні орган досудового розслідування, який вносив клопотання, ні слідчий суддя, задовольняючи зазначене клопотання, не звернули увагу на те, що на день розгляду справи в суді першої інстанції жодній особі в цьому кримінальному провадженні не пред’явлено підозри, жодну особу не визнано потерпілою, розмір завданих кримінальним правопорушенням збитків належним чином не визначено та цивільний позов не заявлений у межах кримінального провадження. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про арешт майна не відповідало встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, на що слідчий суддя не звернув уваги та в порушення вимог частини третьої статті 172 КПК України дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність його задоволення.

У частині першій статті 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Як зазначено у Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів, чіткі вмотивованість та обґрунтування є основними вимогами до судових рішень та важливим елементом права на справедливий суд (пункт 3). Виклад мотивів прийняття рішення не лише полегшує розуміння судового рішення та сприяє визнанню сторонами його суті, а й є насамперед гарантією проти нелегітимних рішень (пункт 35). Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме поваги до права на захист та на справедливий суд).

У пункті 62 рішення від 5 лютого 2015 року у справі «Бочан проти України (№ 2)» Європейський суд з прав людини вказав, що в рішенні у справі «Хамідов проти Росії» безпідставність висновку національних судів щодо фактів була «такою разючою та відчутною», що Суд постановив, що провадження, на яке скаржився заявник, мало вважатися «грубим свавіллям» (див. рішення у справі «Хамідов проти Росії», пункт 174).

Проте, суддя Антонюк О.А., задовольняючи клопотання, в ухвалах від 10 травня та 2 вересня 2016 року не зазначив мотивів із посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження та надані слідчими докази, на підставі яких він вважав доведеними всі зазначені у клопотаннях обставини.

Щодо доводів судді Антонюка О.А. про те, що відповідно до частини другої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна може розглядатися без повідомлення власника майна слід зазначити таке.

Вказаною нормою передбачено, що клопотання може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Проте суддя не зауважив, що таке правило встановлене лише щодо майна, яке не було тимчасово вилучене.

У частині другій статті 134 КПК України зазначено, що виклик власника майна є обов’язком суду. При цьому хоча законодавством і передбачено можливість розгляду справи без власника вилученого майна, це не знімає із суду обов’язку щодо виклику його власника в судове засідання.

Також у матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження виконання суддею Антонюком О.А. вимог частини сьомої статті 173 КПК України щодо надсилання особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, постановленої ухвали.

Отже, наведене свідчить про низку порушеннь норм процесуального права суддею Антонюком О.А., що і було встановлено Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Твердження скарг судді про те, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя фактично вийшла за межі своїх повноважень, надавши оцінку постановленим слідчим суддею ухвалам від 10 травня та 2 вересня 2016 року, також є помилковими.

Орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, при цьому зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які мають наслідком дисциплінарну відповідальність судді, визначену законом.

Оскаржуваним рішенням Третьої Дисциплінарної палати не було встановлено або оцінено обставин судових справ № 201/6635/16-к та № 201/12426/16-к чи вирішено питань про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, перевірено законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень. Зазначене рішення містить виключно оцінку дій судді Антонюка О.А. під час розгляду вказаних справ, надану органом, який здійснює дисциплінарне провадження, щодо судді відповідно до Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя».

У вказаному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначено про вчинення дій, які свідчать про їх умисність або грубу недбалість, оскільки суддя Антонюк О.А. без наведення будь-яких мотивів не взяв до уваги висновків суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі апеляційного суду від 15 серпня 2016 року щодо необґрунтованості клопотання слідчого після скасування першої із винесених суддею ухвал і задоволення ідентичного за змістом клопотання про арешт майна.

Така мотивація Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосується не законності чи обґрунтованості судових рішень, а оцінки дій Антонюка О.А. як судді та висновку про невиконання обов’язків, покладених на нього Конституцією України та процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

У зв’язку із цим підлягають відхиленню твердження скарг про те, що суддею не було вчинено дій, які б утворювали склад дисциплінарних проступків, а також про те, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не містить посилання на повні, всебічні та беззаперечні докази щодо необ’єктивності та упередженості судді.

При цьому наявність ознак дисциплінарного проступку в діях судді Антонюка О.А. Третьою Дисциплінарною палатою встановлено не виключно у зв’язку із допущенням суддею порушень вказаних норм законодавства, а й у зв’язку із встановленням фактів, які дали підстави для висновку, що характер дій судді, зокрема повторне допущення тих самих порушень закону вже після скасування першої з ухвал апеляційним судом, свідчить про їх умисність.

Водночас не можна погодитись із висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, про те, що застосований суддею необґрунтований арешт вилученого майна порушує право власності як основоположне право людини, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, обґрунтовуючи ту обставину, що діями судді не завдано непоправної майнової шкоди власнику арештованого майна, представники судді надали в засіданні Вищої ради правосуддя документи, які свідчать, що 17 лютого 2017 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська було зобов’язано слідчого з ВС ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області Князєва В.С. повернути згідно з вимогами статті 169 КПК України грошові кошти у сумі 725 075 грн, які були вилучені під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201410000000110 від 11 лютого 2014 року їх володільцю ОСОБА_3, лист Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підтвердження виконання ухвали суду з доданою копією розписки ОСОБА_3 про одержання зазначених коштів.

Також слід погодитися з доводами судді Антонюка О.А. про те, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя при визначенні виду дисциплінарного стягнення не в повному обсязі врахувала дані про його особу, тривале належне виконання обов’язків судді та відсутність непоправних негативних наслідків у зв’язку з постановленням вказаних ухвал.

Суддя Антонюк О.А. працює на посаді судді з 1988 року, статистичні показники роботи судді свідчать про високу якість розгляду справ, до дисциплінарної відповідальності притягається вперше.

За таких обставин Вища рада правосуддя дійшла висновку, що до судді Антонюка О.А. може бути застосовано менш суворий вид дисциплінарного стягнення – сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Таким чином, скарга судді Антонюка О.А. підлягає частковому задоволенню, а рішення Третьої Дисциплінарної палати Дисциплінарної палати слід змінити, застосувавши до вказаного судді інший вид дисциплінарного стягнення.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

1. змінити рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка Олександра Андрійовича;
2. застосувати до судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка Олександра Андрійовича дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Заступник Голови Вищої ради правосуддя                                         В.Е. Беляневич