Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Олійник А.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги народного депутата України Висоцького Сергія Віталійовича, поданої через адвоката Бежевця Олексія Олександровича, стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича Василя Васильовича та доданих до неї матеріалів,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 28 березня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга народного депутата України Висоцького Сергія Віталійовича від 22 березня 2017 року, подана через адвоката Бежевця Олексія Олександровича, на дії судді Франківського районного суду міста Львова Масендича Василя Васильовича (вх. № Б-1726/0/7-17).
Скаржник зазначає, що ухвалою Франківського районного суду міста Львова (суддя Масендич В.В.) задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» (далі – ТОВ «Телерадіокомпанія «Дивосвіт») про визнання дій неправомірними, усунення недоліків послуг та відшкодування моральної шкоди.
До набрання рішенням у цій справі законної сили призупинено розгляд Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (далі – Національна рада) заяви ТОВ «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року; заборонено Національній раді приймати рішення щодо заяви ТОВ «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року; заборонено Національній раді приймати рішення про анулювання або припинення ліцензії ТОВ «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» на мовлення серія НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року; заборонено Національній раді приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти ТОВ «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року; заборонено Національній раді приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти ТОВ «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року.
Також автор скарги вказує, що при постановленні ухвали суддя Масендич В.В. порушив принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, в ухвалі не зазначено мотивів прийняття аргументів позивача щодо застосування заходів забезпечення позову.
Суддя дійшов передчасного висновку про завдання моральної шкоди позивачу у зв’язку з неправомірними діями відповідача. З огляду на те, що вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 536000 грн є однією з позовних вимог, висновок щодо наявності або відсутності факту завдання такої шкоди може бути викладений лише у рішенні суду.
Вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову, суддя Масендич В.В. не обґрунтував реальності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та відповідності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Порушення суддею Масендичем В.В. вимог цивільного процесуального законодавства призвело до блокування діяльності Національної ради при вирішенні питання про анулювання або відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення серії НР № 00184-м, що є питанням національної інформаційної безпеки держави.
З огляду на викладене скаржник просить притягнути суддю Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Олійник А.С. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Олійник А.С. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В. з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.
За приписами статті 14 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, зокрема ліцензування телерадіомовлення.
Виключно на засіданнях Національної ради приймаються рішення про оголошення конкурсів на отримання ліцензій на телерадіомовлення та затверджуються конкурсні умови; приймаються рішення про видачу, продовження, переоформлення ліцензій на телерадіомовлення та про внесення змін до ліцензій (абзаци шостий, сьомий частини другої статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).
Згідно із Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до частини третьої статті 152 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз’яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Відповідно до частини другої статті 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов’язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов’язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суддя Франківського районного суду міста Львова Масендич В.В. зазначених вимог закону не дотримався. Постановивши ухвалу про забезпечення позову шляхом призупинення розгляду Національною радою заяви про продовження строку дії ліцензії на мовлення, заборони Національній раді приймати рішення щодо заяви про продовження строку дії ліцензії на мовлення, про анулювання чи припинення ліцензії, суддя Масендич В.В. втрутився в дискреційні повноваження Національної ради, вийшов за межі завдань судочинства та порушив норми матеріального права.
Наведені обставини також вказують, що суддя Франківського районного суду міста Львова Масендич В.В. ухвалив судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 від 15 лютого 2017 року з порушенням норм процесуального права, принципів верховенства права та законності.
Внаслідок таких дій судді Масендича В.В. Національну раду позбавлено права на справедливий суд.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Крім того, 23 березня 2017 року ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за скаргою Національної ради було відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В. та встановлено в його діях порушення норм процесуального права, які можуть свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Доповідачем у вказаній справі була член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Олійник А.С.
Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна палата може своїм рішенням об’єднати в одну дисциплінарну справу кілька дисциплінарних справ, які перебувають у її провадженні.
Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про об’єднання дисциплінарної справи за скаргою Національної ради від 21 лютого 2017 року стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В. та дисциплінарної справи за скаргою народного депутата України Висоцького С.В. від 22 березня 2017 року, поданою через адвоката Бежевця О.О., стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В. в одну дисциплінарну справу, яка перебуває у провадженні члена Третьої Дисциплінарної палати Олійник А.С.
Керуючись статтями 46, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.12, 12.32 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича Василя Васильовича.
Об’єднати дисциплінарну справу за скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 21 лютого 2017 року стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича Василя Васильовича та дисциплінарну справу за скаргою народного депутата України Висоцького Сергія Віталійовича від 22 березня 2017 року, поданою через адвоката Бежевця Олексія Олександровича, стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича Василя Васильовича в одну дисциплінарну справу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
М.П. Худик