Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Худика М.П., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги Герасименко Марти-Єви Петрівни стосовно судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо Василя Івановича,

встановила:

15 серпня 2017 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № Г-5050/0/7-17 надійшла дисциплінарна скарга Герасименко Марти-Єви Петрівни на дії судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. під час розгляду справи № 308/402/17 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на капітальний ремонт будинку та зобов’язання повернути майно (далі – справа № 308/402/17).

Крім цього, 11 вересня 2017 року за вхідним № Г-5050/1/17-17 до Вищої ради правосуддя від заявниці надійшли додаткові пояснення до зазначеної скарги.

Герасименко Марта-Єва Петрівни у скарзі та додаткових поясненнях зазначила, що суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. у згаданій справі 6 лютого 2017 року постановив ухвалу про відкриття провадження, не врахувавши, що позов поданий до суду 13 січня 2017 року за довіреністю представником позивача, повноваження якого закінчилися в день надходження позовної заяви, що є грубим порушенням пункту 2 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Саме з цієї підстави апеляційним судом Закарпатської області скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 лютого 2017 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення вказаного позову.

Ухвала про відкриття провадження у справі відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 червня 2017 року задоволено заяву представника позивача та в порядку забезпечення позову накладено арешт на рухоме та нерухоме майно відповідачів. Проте вказана ухвала не містить мотивів прийнятого рішення, її копію внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 10 липня 2017 року, однак станом на 9 серпня 2017 року не надіслано відповідачу.

Скаржник зазначила також, що судові засідання, в яких постановлялись ухвали щодо заяв про забезпечення позову, проводились без виклику та повідомлення її як відповідача та власника нерухомого майна.

Крім цього, скаржник зазначає, що суддею Бедьо В.І. безпідставно та грубо порушуються строки розгляду справи.

За наведених обставин Герасименко Марта-Єва Петрівни просить притягнути суддю Бедьо В.І. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2017 року дисциплінарну скаргу ОСОБА_3 за єдиним унікальним № Г-5050/0/7-17 (номер провадження 20928) передано для попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнку А.А.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи, а за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. з огляду на таке.

Попередньою перевіркою дисциплінарної скарги встановлено, що 13 січня 2017 року представником позивача ОСОБА_1 подано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від імені та в інтересах ОСОБА_2 позов до ОСОБА_3 про стягнення коштів та повернення майна в натурі (справа № 308/402/17).

Того самого дня автоматизованою системою документообігу суду справу № 308/402/17 розподілено для розгляду судді Бедьо В.І., який 16 січня 2017 року з підстав неповної сплати позивачем судового збору постановив ухвалу про залишення позову без руху, а після усунення представником позивача вказаних недоліків 6 лютого 2017 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 24 травня 2017 року.

24 травня 2017 року у зв’язку з неявкою позивача та його представника розгляд справи відкладено на 13 грудня 2017 року.

13 грудня 2017 року розгляд справи відкладено на 26 січня 2018 року у зв’язку з неявкою (хворобою) представника позивача.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня 2018 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_4 про відвід головуючого у справі судді Бедьо В.І., а справу в порядку статті 33 ЦПК України передано для повторного автоматизованого розподілу.

Таким чином, починаючи з дня відкриття провадження, справа № 308/402/17 перебувала у провадженні судді Бедьо В.І. майже рік – з 6 лютого 2017 року по 26 січня 2018 року.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для внесення її до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Статтею 157 ЦПК України (в редакції, чинній на час відкриття провадження у справі) встановлено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів – одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року та інші).

Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

У наданих письмових поясненнях суддя Бедьо В.І. зазначив, що в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області існує надмірне навантаження на суддів у зв’язку із тим, що із 23 суддів, посади яких передбачено штатним розписом, фактично працювало лише 9.

У 2017 році йому передано 1087 справ та 658 матеріалів при тому, що станом на 1 січня 2017 року в залишку було нерозглянутих 297 справ та 18 матеріалів. Розглянуто у 2017 році 1004 справи та 646 матеріалів.

З наданої виконувачем обов’язків голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 довідки вбачається, що в період з 6 лютого 2017 року (день відкриття суддею провадження у справі) по 12 лютого 2018 року судді Бедьо В.І. передано для розгляду 1004 справи та 652 матеріали.

Разом з тим надмірне навантаження судді не може слугувати єдиним та достатнім обґрунтуванням призначення справи до розгляду через два з половиною місяці після відкриття провадження та відкладення її розгляду на строк понад шість місяців при тому, що розгляд справи по суті фактично не розпочинався. Натомість вказані обставини свідчать про низький рівень організації судочинства та дають підстави вважати, що неефективне та несумлінне використання суддею Бедьо В.І. своїх процесуальних повноважень призвели до безпідставного затягування розгляду справи.

З огляду на викладене в діях судді Бедьо В.І. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Попередньою перевіркою також встановлено, що 23 січня 2017 року представником позивача ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області подано заяву про забезпечення позову у справі № 308/402/17.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. від 6 лютого 2017 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено у зв’язку з її безпідставністю.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 6 червня 2017 року скасовано зазначену ухвалу, а питання про забезпечення позову передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування ухвали суду першої інстанції слугувало те, що на момент подачі заяви про забезпечення позову у представника позивача ОСОБА_1 не було відповідних повноважень, оскільки строк дії довіреності на представництво інтересів позивача закінчився 13 січня 2017 року.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. від 3 червня 2017 року згадану заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на належний відповідачу ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА та індивідуально визначене рухоме майно, яке знаходиться у вказаному будинку та належить ОСОБА_2.

Як зазначено в ухвалі, оглянувши заяву та матеріали справи, враховуючи обставини справи, суть спору, суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за позовом, а тому заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 серпня 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 червня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для повторного вирішення заяви про забезпечення позову.

Скасовуючи ухвалу від 3 червня 2017 року, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не зазначено в ухвалі ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, не з’ясовано, чи не порушуються права інших осіб вжитими заходами забезпечення позову, та не вмотивовано вид обраного заходу забезпечення позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції повторно констатував той факт, що заява про забезпечення позову подана представником позивача ОСОБА_1 після закінчення строку дії довіреності, виданої позивачем на її ім’я.

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Відповідно до частини п’ятої статті 153 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду заяви про забезпечення позову про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Всупереч вимогам наведеної норми закону ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 червня 2017 року не містить жодного правового та фактичного обґрунтування обраного виду забезпечення позову та мотивів, із яких виходив суд, задовольняючи заяву представника позивача, що і послугувало однією з підстав скасування вказаної ухвали судом апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлені в ході попередньої перевірки факти вказують на наявність у діях судді Бедьо В.І. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо решти доводів дисциплінарної скарги слід зазначити таке.

У письмових поясненнях суддя Бедьо В.І. вказав, що ухвала про вжиття заходів забезпечення позову фактично постановлена 3 липня 2017 року, однак внаслідок допущеної описки помилково датована 3 червня 2017 року.

Згідно з частиною першою статті 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішення описки чи арифметичні помилки.

З огляду на викладене допущення описки в даті постановлення вказаної вище ухвали суду не є в розумінні частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, розгляд судом заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову у судових засіданнях 6 лютого 2017 року та 3 липня 2017 року без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідає вимогам частини першої статті 153 ЦПК України.

У наданих копіях матеріалів справи № 308/402/17 відсутні письмові докази того, що ухвала про вжиття заходів забезпечення позову була виконана. На такі докази не послався і скаржник. За наведених обставин суддею Бедьо В.І. не було порушено вимог частини сьомої статті 153 ЦПК України, відповідно до якої у разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.

З приводу тверджень скаржника про несвоєчасне направлення до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали про відкриття провадження у справі № 308/402/17 від 6 лютого 2017 року та ухвали від 3 червня 2017 року про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі слід зазначити таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для внесення її до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Пунктом 13 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, передбачено, що eлектронні копії судових рішень надсилаються суддею або відповідальною особою апарату суду не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту. При цьому згідно з пунктом 10 згаданого Порядку надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень здійснює суддя або відповідальна особа апарату суду, визначена наказом голови суду.

Контроль за надсиланням судами електронних копій судових рішень адміністраторові Реєстру здійснює голова відповідного суду або особа, що тимчасово виконує його обов’язки та несе персональну відповідальність, встановлену законодавством (пункт 16 Порядку).

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, копія ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. від 6 лютого 2017 року про відкриття провадження у справі № 308/402/17 надіслана судом 25 жовтня 2017 року, зареєстрована 26 жовтня 2017 року, оприлюднена 30 жовтня 2017 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69781269), копія ухвали про забезпечення позову у цій справі від 3 червня 2017 року надіслана судом 10 липня 2017 року, зареєстрована 10 липня 2017 року, оприлюднена 12 липня 2017 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67628618).

Разом з тим суддею Бедьо В.І. до письмових пояснень додано копію наказу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 грудня 2016 року № 106/01-06, яким обов’язок щодо надіслання до Єдиного державного реєстру судових рішень копій судових рішень, ухвалених суддею Бедьо В.І., покладено на його помічника ОСОБА_5.

Те, що вказані вище судові рішення надіслані до Єдиного державного реєстру судових рішень працівником «Гумен» підтверджено наданим виконувачем обов’язків голови суду ОСОБА_6 витягом з комп’ютерної програми «Д-3».

Доказів того, що суддею Бедьо В.І. допущено зволікання з виготовленням вказаних вище судових рішень чи з наданням їхніх електронних копій для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги не здобуто, а тому в діях судді Бедьо В.І. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі викладеного вище Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що стосовно судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. слід відкрити дисциплінарну справу за ознаками в його діях складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), пунктом 2 (безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо Василя Івановича.

Ухвала оскарженню не підлягає.