Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги Максімової Віти Григорівни стосовно судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Плахтій Ірини Борисівни,
встановила:
4 січня 2018 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № М-114/0/7-18 надійшла дисциплінарна скарга Максімової Віти Григорівни від 28 грудня 2017 року на дії судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Плахтій І.Б. під час розгляду справи за позовом Луцької міської ради до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») про визнання недійсним договору іпотеки (справа № 161/5605/17).
Скаржник зазначає, що вищевказана суддя допустила поведінку, передбачену підпунктами «б», «г» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема, скаржник стверджує, що у заочному рішенні від 28 вересня 2017 року суддею не зазначено мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, не враховано усіх істотних обставин справи, на які відповідач вказував у своїх письмових запереченнях, поза увагою залишено клопотання про застосування позовної давності.
На думку скаржника, суддею Плахтій І.Б. під час ухвалення такого рішення допущено умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; порушення прав людини і основоположних свобод.
У зв’язку з цим просить притягнути суддю Плахтій І.Б до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 4 січня 2018 року вказану дисциплінарну скаргу передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худику М.П. для проведення попередньої перевірки.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худиком М.П. проведено попередню перевірку скарги Максімової Віти Григорівни, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Плахтій І.Б. з огляду на таке.
У провадженні судді Плахтій І.Б. з 6 квітня 2016 року перебувала цивільна справа за позовом Луцької міської ради до ОСОБА_1, ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки (справа № 161/5605/17).
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю. Ухвалено визнати недійсним іпотечний договір від 11 липня 2007 року, укладений між АКБ «УкрСиббанк» та Максімовою В.Г.
Проте відповідач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року, зазначивши, що судом при ухваленні заочного рішення не було враховано усіх істотних обставин справи, на які відповідач вказував у своїх письмових запереченнях.
Заочне рішення від 28 вересня 2017 року у цій справі було скасовано ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 грудня 2017 року (суддя Плахтій І.Б.).
Скасовуючи заочне рішення, суд зазначив, що докази, на які посилається ПАТ «УкрСиббанк» у своїй заяві про перегляд заочного рішення, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2018 року відмовлено в задоволенні позову Луцької міської ради до ОСОБА_1, ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки (суддя Плахтій І.Б.).
Постановою апеляційного суду Волинської області від 2 травня 2018 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2018 року залишено без змін.
У доводах дисциплінарної скарги Максімова В.Г. стверджує, що суддею Плахтій І.Б. не зазначено у судовому рішенні від 28 вересня 2017 року мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін.
Таким чином, не погоджуючись з рішенням суду, скаржник вказує на можливі допущені суддею помилки у застосуванні норм Цивільного процесуального кодексу України та намагається здійснити переоцінку висновків і мотивів, якими керувався суддя при ухваленні рішення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенськом права (частина перша статті 129 Конституції України).
Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати діють у межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обгрунтовансть судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводи сторони. Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі «Руїз Торха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, параграфи 29-30).
Попередньою перевіркою не встановлено ознак умисного порушення суддею Плахтій І.Б. закону чи неналежного ставлення до службових обов’язків під час ухвалення заочного рішення від 28 вересня 2017 року, доводи дисциплінарної скарги Максімової Віти Григорівни фактично зводяться до незгоди з зазначеним рішенням.
Щодо доводів скарги про порушення суддею Плахтій І.Б. засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також наявних, на думку скаржниці, обставин, які свідчать про порушення прав людини і основоположних свобод, то скарга в цій частині на порушення вимог пункту 3 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить конкретних відомостей про наявність у поведінці судді ознак зазначених дисциплінарних проступків. При цьому доводи скарги про неврахування суддею заперечень та заяв відповідачів, в тому числі і ОСОБА_1, не відповідають дійсності, оскільки заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року містить мотиви прийняття і відхилення аргументів сторін щодо суті спору, в тому числі і щодо заяв про застосування строків позовної давності.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляд рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють суди для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Як зазначено у пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди з судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Плахтій Ірини Борисівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
Л.А. Швецова
