Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Худика М.П., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарних скарг Мошіць Наталії Юліївни, Лупака Андрія Михайловича стосовно судді Іршавського районного суду Закарпатської області Пітерських Маріанни Олександрівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 20 липня 2017 року надійшли дисциплінарні скарги Мошіць Н.Ю., Лупака А.М., 4 січня 2018 року – повторна дисциплінарна скарга Мошіць Н.Ю. стосовно судді Іршавського районного суду Закарпатської області Пітерських М.О.

У скаргах зазначено, що вироком Іршавського районного суду Закарпатської області (головуючий суддя Пітерських М.О.) від 15 червня 2017 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки. Від основного порання ОСОБА_10 звільнено з випробувальним строком два роки (далі – справа № 301/750/13-к).

На думку скаржників, вказаний вирок ґрунтується на припущеннях, викладені у ньому висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Суддею не надано належної оцінки доказам, які вказують на невинуватість ОСОБА_10 та засвідчують часткове відшкодування матір’ю обвинуваченого – ОСОБА_11 матеріальної та моральної шкоди.

У повторній скарзі Мошіць Н.Ю., окрім вказаних обставин, також зазначила, що суддею Пітерських М.О. неодноразово порушується кримінальне законодавство шляхом ухвалення незаконних вироків.

На підставі викладеного заявники просять притягнути суддю Іршавського районного суду Закарпатської області Пітерських М.О. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 20 липня 2017 року, протоколів передачі матеріалу раніше визначеним членам Вищої ради правосуддя від 20 липня 2017 року та від 4 січня 2018 року вказані скарги за єдиними унікальними номерами М-4383/0/7-17, Л-4384/0/7-17, М-136/0/7-18 передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнку А.А. для попередньої перевірки.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила залишити без розгляду та повернути скаржникам дисциплінарні скарги стосовно судді Іршавського районного суду Закарпатської області Пітерських М.О. з огляду на таке.

За наслідками попередньої перевірки встановлено, що вироком Іршавського районного суду Закарпатської області (головуючий суддя Пітерських М.О.) від 15 червня 2017 року у справі № 301/750/13-к ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання – три роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком два роки.

Цивільні позови потерпілих ОСЛБИ – 1, ОСОБИ - 2 задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_10 на користь кожного із них по 100 000 гривень моральної шкоди.

Вказаним вироком ОСОБА_10 визнано винним у тому, що він 15 квітня 2012 року в період з 3 години 30 хвилин до 4 години 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Skoda Superb», державний номерний знак ІНФОРМАЦІЯ, в салоні якого, крім обвинуваченого, перебували ОСОБА – 3, ОСОБА – 4, ОСОБА - 5, ОСОБА – 6, ОСОБА – 7, ОСОБА – 8, ОСОБА – 9, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, рухаючись зі швидкістю більш ніж 74,2 км/год., порушуючи правила експлуатації транспортного засобу, перевозячи в автомашині на трьох пасажирів більше від допустимої кількості згідно з технічною характеристикою заводу виробника зазначеного автомобіля, після проїзду правого повороту, розташованого перед будинком № 1 села Хмільник Іршавського району, не врахував дорожню обстановку та, рухаючись із швидкістю, яка не давала йому можливості постійно контролювати рух автомобіля, вибрав швидкість руху автомобіля та виконав маневр об’їзду вибоїни на дорожньому полотні, при яких втратив контроль над рухом автомобіля, що призвело до його заносу з виїздом на праве узбіччя дороги та перекидання на дах у кювет.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА – 3, ОСОБА - 4 неповнолітня ОСОБА -7 отримали легкі тілесні ушкодження, ОСОБА - 6 та неповнолітня ОСОБА - 8– легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОМСОБА - 5 – легкі та тяжкі тілесні ушкодження, а також тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, неповнолітня ОСОБА - 9 – легкі тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

Згідно з частиною першою статті 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Мотивувальна частина вироку Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року відповідає вимогам зазначеної процесуальної норми і містить, серед іншого, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; аналіз та оцінку доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів та доводів сторони захисту; підстави для часткового задоволення цивільного позову (в тому числі – правові та фактичні підстави врахування сплачених потерпілій коштів у сумі 5000 доларів США при визначенні розміру відшкодування).

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не є органами правосуддя і до їх повноважень не належить питання перевірки законності та обґрунтованості судових рішень.

Такими повноваженнями згідно з розділом V КПК України наділені суди апеляційної та касаційної інстанцій.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 7 серпня 2017 року у справі № 301/750/13-к відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами, поданими на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року.

З інформації, яка міститься на сайті апеляційного суду Закарпатської області, вбачається, що справу призначено до апеляційного розгляду на 8 травня 2018 року.

Зі змісту дисциплінарних скарг Мошіць Н.Ю. та Лупака А.М. вбачається, що вони ґрунтується лише на доводах, які можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому доводи скаржника Мошіць Н.Ю. щодо неодноразового порушення суддею Пітерських М.О. кримінального законодавства шляхом ухвалення незаконних вироків в інших кримінальних справах, окрім загальних формулювань, не містять конкретних відомостей про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою для дисциплінарної відповідальності.

Пунктами 3 та 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді, а також якщо вона ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарні скарги Мошіць Н.Ю. та Лупака А.М. стосовно судді Іршавського районного суду Закарпатської області Пітерських М.О. підлягають залишенню без розгляду та поверненню скаржникам.

Керуючись статтями 42–44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

дисциплінарні скарги Мошіць Наталії Юліївни та Лупака Андрія Михайловича стосовно судді Іршавського районного суду Закарпатської області Пітерських Маріанни Олександрівни залишити без розгляду та повернути скаржникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.