X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Третя Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
28.03.2018
924/3дп/15-18
Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко О.А., суддів апеляційного суду Миколаївської області Данилової О.О, Шаманської Н.О. та Коломієць В.В., суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кафідової О.В., Гримич М.К. та Іваненко Ю.Г.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. за результатами попередньої перевірки скарги Ільченка Анатолія стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко Ольги Андріївни, суддів апеляційного суду Миколаївської області Данилової Олени Олександрівни, Шаманської Наталії Олександрівни та Коломієць Віолетти Володимирівни, суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кафідової Олени Василівни, Гримич Майї Костянтинівни та Іваненко Юлії Геннадіївни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 15 січня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга А.Ільченка стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко О.А., суддів апеляційного суду Миколаївської області Данилової О.О., Шаманської Н.О. та Коломієць В.В., суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кафідової О.В., Гримич М.К. та Іваненко Ю.Г. під час розгляду цивільної справи (вхідний № І-393/0/7-18), 1 лютого 2018 року до вказаної скарги приєднано заяву А.Ільченка про виправлення недоліків (вхідний № І-393/2/7-18).

У доводах скарги зазначено, що у судових рішеннях, постановлених вказаними суддями, не зазначено мотивів відхилення аргументів А.Ільченка щодо суті спору.

З огляду на викладене скаржник просить притягнути зазначених суддів до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, що встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 січня 2018 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. для проведення перевірки.

Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худиком М.П. проведено попередню перевірку скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у ньому пропозицію.

Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з позовною заявою до Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського про анулювання документа про вищу освіту — дубліката диплома спеціаліста С16 № 118581.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 травня 2017 року, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 6 липня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що видача ОСОБА_1 дубліката диплома за типом (формою) «диплом спеціаліста», але з відповідною спеціальністю (математика) та кваліфікацією (вчитель математики) забезпечила підтвердження здобутої ним у 1981 році вищої освіти, при цьому позивачем не доведено будь-яких порушень його прав, пов’язаних із видачею диплома спеціаліста, зокрема щодо неможливості влаштуватись на роботу та реалізації його права на продовження навчання за державні кошти. Крім того, доводи ОСОБА_1 про невідповідність виданого документа вимогам статті 7 Закону України «Про вищу освіту» є надуманими та необґрунтованими, оскільки вказана норма не регулює правовідносини, що виникли до набрання чинності вказаним законом, та цією нормою не передбачено форму дубліката раніше отриманих дипломів.

Крім того, у судових рішеннях зазначено, що рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 січня 2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до цього відповідача щодо видачі диплома кваліфікаційного рівня «бакалавр», що додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У доводах дисциплінарної скарги зазначено, що у виданому дублікаті диплома неправильно зазначено кваліфікацію, оскільки вона не відповідає кваліфікації, отриманій А.Ільченком під час навчання у 1981 році. Освітній рівень кваліфікації, здобутої у 1981 році, на думку скаржника, відповідає освітньому рівню «бакалавр» на сьогодні, а тому для забезпечення його права отримати документ про вищу освіту із правильною кваліфікацією суди повинні були анулювати вказаний дублікат диплома. Однак у всіх судових рішеннях не зазначено мотивів відхилення вказаних аргументів А.Ільченка.

Вивчивши зазначену скаргу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи необхідно відмовити з огляду на таке.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленними суддями Гуденко О.А., Даниловою О.О., Шаманською Н.О., Коломієць В.В., Кафідовою О.В., Гримич М.К. та Іваненко Ю.Г., скаржник вказує на можливе допущене суддями помилкове застосування норм матеріального і процесуального права та намагається здійснити переоцінку доказів, якими керувалися судді при ухваленні рішень.

Переоцінка доказів не належить до повноважень Вищої ради правосуддя, яка згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Підстави для дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Незгода скаржника з висновками та мотивами суду, викладеними у вказаних рішеннях, не може бути достатньою підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно зазначених суддів.

Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, параграфи 29-30).

Зі змісту рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 травня 2017 року, ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 6 липня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2017 року вбачається, що вони містять аналіз доводів скаржника та правову оцінку досліджених доказів, якими ці доводи обґрунтовані, а також мотиви, з яких відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Інших посилань на конкретні відомості про наявність у поведінці суддів ознак дисциплінарного проступку та фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості, як того вимагає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», скарга не містить.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що доводи дисциплінарної скарги А.Ільченка зводяться виключно до незгоди із судовими рішеннями, що постановлені вказаними суддями.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

 

відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко Ольги Андріївни, суддів апеляційного суду Миколаївської області Данилової Олени Олександрівни, Шаманської Наталії Олександрівни та Коломієць Віолетти Володимирівни, суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кафідової Олени Василівни, Гримич Майї Костянтинівни та Іваненко Юлії Геннадіївни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

 

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І.Ю. Мамонтова

 

 

 

П.М. Гречківський

 

 

А.М. Мірошниченко

 

 

А.А. Овсієнко

 

 

Л.А. Швецова