Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Надії Іванівни та господарського суду Житомирської області Тимошенка Олександра Михайловича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 28 грудня 2017 року надійшла скарга судді Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Н.І. (вх. № 3754/0/6-17) та 15 січня 2018 року – скарга судді господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М. (вх. № 207/0/6-18) на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 «Про притягнення суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Н.І., господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М. до дисциплінарної відповідальності та відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді господарського суду Житомирської області Прядко О.В. і припинення дисциплінарного провадження стосовно неї».

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 28 грудня 2017 року та 15 січня 2018 року доповідачем щодо вказаних скарг визначено члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М.

Скарги судді Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Н.І. та судді господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М. подані з дотриманням вимог та у строки, які визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Судді Ходачкевич Н.І., Тимошенко О.М., скаржники Долинський Д.В., Бойко І.Я. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У пленарне засідання Вищої ради правосуддя прибули суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Н.І., представник судді Ходачкевич Н.І. – адвокат Кравець Р.Ю., представник скаржників Бойка І.Я., Долинського Д.В. – Нікітюк К.О.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М., суддю Ходачкевич Н.І., представника судді Ходачкевич Н.І. – адвоката Кравця Р.Ю., представника скаржників Бойка І.Я., Долинського Д.В. – Нікітюк К.О., дійшла висновку, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Н.І. встановлено такі обставини.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (суддя Ходачкевич Н.І.) у справі № 819/3419/15 задоволено у повному обсязі поданий 16 листопада 2015 року позов Особа_1 до «відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об’єднань громадян Житомирського міського управління юстиції», визнано протиправними та скасовано всі реєстраційні дії та реєстраційні записи щодо закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» (далі – ЗАТ «Житомирські ласощі») за період з 3 грудня 2010 року по 15 березня 2011 року, а також реєстраційні записи щодо товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» (далі – ТДВ «ЖЛ») у період з 19 травня 2011 року по 25 травня 2015 року.

Постановою суду визнано протиправними і скасовано такі реєстраційні дії та записи про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо ЗАТ «Житомирські ласощі» (код за ЄДРПОУ 00382071): внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації від 3 грудня 2010 року (запис № НОМЕР) та державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації від 5 травня 2011 року (запис № НОМЕР).

Прийнятим суддею Ходачкевич Н.І. судовим рішенням у формі постанови повністю задоволено позовні вимоги Особа_1, зокрема визнано протиправними та скасовано реєстраційні дії та записи про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо ТДВ «ЖЛ» (код за ЄДРПОУ 37546647), у тому числі реєстрацію юридичної особи шляхом злиття (запис від 15 березня 2011 року № НОМЕР), а також усі подальші реєстраційні дії та записи про них стосовно цієї юридичної особи, включаючи реєстраційні дії та записи стосовно численних змін складу або інформації про засновників.

Постановою, прийнятою суддею Ходачкевич Н.І. у справі № 819/3419/15, визнано протиправними та скасовано низку реєстраційних дій, що мали місце із 3 грудня 2010 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час судового розгляду справи суддею Ходачкевич Н.І. допущено низку істотних порушень норм процесуального права, які є підставою для дисциплінарної відповідальності судді, а саме:

судовий розгляд справи відбувся без участі уповноважених представників позивача; позовну заяву підписано Особа_2 як представником позивача, втім, довіреності, яка б посвідчувала її повноваження, до позовної заяви не додано; така довіреність відсутня і в матеріалах справи, які були сформовані під час її розгляду в суді першої інстанції, однак суд не дав жодної оцінки тій обставині, що позовна заява підписана неуповноваженою особою;

суддею Ходачкевич Н.І. не було вжито передбачених процесуальним законом дій стосовно залишення позовної заяви без руху;

у позовній заяві відповідачем було вказано «Житомирське міське управління юстиції в Житомирській області в особі Реєстраційної служби», водночас постановою від 23 листопада 2015 року було задоволено позовні вимоги до «відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об’єднань громадян Житомирського міського управління юстиції»; будь-яке процесуальне рішення щодо заміни відповідача у справі згідно з матеріалами справи не приймалося;

висновок про умисність дій судді Ходачкевич Н.І. підтверджує не лише чисельність і характер допущених нею при розгляді справи порушень процесуального закону, а й надзвичайна швидкість розгляду справи – протягом 7 календарних днів із моменту проведення автоматизованого розподілу матеріалів; аналіз наданої Тернопільським окружним адміністративним судом інформації щодо строків розгляду суддею Ходачкевич Н.І. справ, що надійшли до її провадження у листопаді 2015 року, свідчить про те, що настільки швидкий розгляд адміністративних справ не був характерним для цієї судді у відповідний період;

суддя Ходачкевич Н.І., яка є відповідальною за належне оформлення матеріалів справи, не дала жодної оцінки тій обставині, що згідно з матеріалами справи повний текст постанови був виданий «для виконання» ще до спливу строку на апеляційне оскарження;

чисельність і характер порушень, допущених суддею Ходачкевич Н.І., фактична імітація нею судового розгляду, різка відмінність її дій від звичайної практики судді, зокрема стосовно строків розгляду справ, свідчать про те, що такі порушення могли бути вчинені суддею лише умисно; така поведінка судді Ходачкевич Н.І. при виконанні професійних обов’язків викликає достатньо обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та завдає шкоди авторитету судової влади.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущені суддею Ходачкевич Н.І. порушення в сукупності на момент їх вчинення утворювали порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя) і були підставою для звільнення судді з посади.

На сьогодні відповідні дії судді містять ознаки істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним застосування до судді Ходачкевич Н.І. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Водночас суддя Ходачкевич Н.І. не погоджується з таким рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та вважає, що її висновки не відповідають обставинам, на яких ґрунтуються, зумовлені неповнотою з’ясування всіх обставин справи та є повністю безпідставними, у зв’язку з чим просить скасувати в повному обсязі рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Н.І. до дисциплінарної відповідальності і закрити дисциплінарне провадження.

У скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Ходачкевич Н.І. щодо порушення процесуальних норм наводить такі аргументи:

у судовому засіданні 23 листопада 2015 року представником позивача Особа_1 виступала Особа_3, повноваження якої підтверджені довіреністю від 18 листопада 2015 року (копія довіреності наявна в матеріалах судової справи), копія доручення Особа_1, виданого її представнику Особа_2 (якою підписано позов), від 9 жовтня 2015 року була долучена до вказаної судової справи у суді апеляційної інстанції, а отже, як зазначає суддя Ходачкевич Н.І., в Особа_2 були повноваження для підписання та подання адміністративного позову від імені Особа_1;

підтвердженням повноважень Особа_4 є довіреність від 20 листопада 2015 року, видана Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області, а тому були відсутні підстави для недопущення до участі у судовому засіданні у справі № 819/3419/15 Особа_4 як представника Житомирського міського управління юстиції в особі реєстраційної служби;

заперечує факт неналежного повідомлення відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, легалізації об’єднань громадян Житомирського міського управління юстиції, оскільки в матеріалах судової справи міститься супровідний лист, згідно з яким копію ухвали від 11 листопада 2015 року та адміністративний позов з додатками отримано державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, легалізації об’єднань громадян Житомирського міського управління юстиції Особа_4, про що свідчить відповідний підпис та печатка; про належне та своєчасне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи свідчить участь представника відповідача у відкритому судовому засіданні;

стосовно порушення шестимісячного строку звернення до суду зазначає, що позивачу Особа_1 стало відомо про порушення її прав у липні 2015 року з листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, адресованого іншій особі – Особа_5;

висновок Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про повне та абсолютне усунення осіб від участі у судовому засіданні є безпідставним та необґрунтованим, інші особи – учасники судового процесу не тільки не були усунуті від участі у судовому процесі, але й реалізували свої права, про що постановлено відповідне рішення; наявність фактів оскарження рішення суду першої інстанції третіми особами, які не брали участі у розгляді справи, до судів апеляційної та касаційної інстанцій, та розгляд таких скарг зазначеними судами, на думку судді, свідчить про надання можливості участі у судовому захисті та «гарантування права на суд»;

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не надано оцінки доводам судді Ходачкевич Н.І. про те, що постанова від 23 листопада 2015 року у справі № 819/3419/15 не мала негативних наслідків для ТДВ «ЖЛ», оскільки це товариство не було позбавлено права на подання апеляційної та касаційної скарг;

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя перевищила свої повноваження та всупереч імперативним приписам чинного законодавства здійснила оцінку доказів матеріалів справи, чим фактично переглянула судове рішення, що належить до виключної компетенції судів вищих інстанцій.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи в контексті доводів скарги, вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 16 листопада 2015 року до Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась представник позивача Особа_1 – Особа_2 з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій та записів про них. Як встановлено Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, суддею Ходачкевич Н.І. у справі № 819/3419/15 визнано протиправними та скасовано низку реєстраційних дій, що мали місце із 3 грудня 2010 року.

Згідно із частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час розгляду справи (далі – КАС України), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У скарзі суддя Ходачкевич Н.І. зазначає, що позивач дізналась про порушення своїх прав лише у липні 2015 року з листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 червня 2015 року НОМЕР, про що зазначила у позові та додаткових поясненнях.

Водночас Вища рада правосуддя не бере до уваги таку позицію, оскільки з наявної у матеріалах дисциплінарної справи копії зазначеного листа вбачається, що лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку стосується виключно суб’єкта звернення – Особа_5 та не є офіційним роз’ясненням, проте суддею Ходачкевич Н.І. не було надано оцінки цьому факту.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Відповідний процесуальний документ у матеріалах дисциплінарної справи відсутній, у прийнятій 23 листопада 2015 року постанові судом також не надано правової оцінки тій обставині, що з дня вчинення всіх оскаржуваних реєстраційних дій минуло більше шести місяців.

Також судом не надано правової оцінки факту підписання позовної заяви неуповноваженою особою, оскільки Особа_2 не було додано до позовної заяви довіреності на представництво у суді інтересів Особа_1.

Згідно із частиною п’ятою статті 106 КАС України якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Пунктом 2 частини першої статті 107 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви встановлює, зокрема, чи має представник належні повноваження (якщо заяву подано представником).

Водночас суддею Ходачкевич Н.І. не було дотримано вимог статей 106, 107 КАС України, а посилання судді на те, що відповідна довіреність існувала і була пред’явлена у суді апеляційної інстанції, відхиляються Вищою радою правосуддя, оскільки доведеним є факт, що судом першої інстанції не було перевірено повноважень Особа_2 як представника позивача Особа_1.

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено та підтверджується наявними у дисциплінарній справі матеріалами, що прийняте судове рішення впливає на права та обов’язки ТДВ «ЖЛ», яке на підставі цього судового рішення 27 листопада 2015 року було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Водночас суддя Ходачкевич Н.І. вважає, що позиція Третьої Дисциплінарної палати спростовується таким.

У скарзі зазначено, що ні позивачем, ні відповідачем не заявлялись клопотання про залучення до участі у справі ТДВ «ЖЛ», такі клопотання не надходили і від ТДВ «ЖЛ», водночас особами, які не брали участі у справі у суді першої інстанції, подані апеляційні та касаційні скарги, що, на думку судді, свідчить про «гарантування права на суд».

Згідно із частиною другою статті 53 КАС України якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов’язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

У позовній заяві відповідачем було вказано «Житомирське міське управління юстиції в Житомирській області в особі Реєстраційної служби». Постановою від 23 листопада 2015 року було задоволено позовні вимоги до «відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об’єднань громадян Житомирського міського управління юстиції». При цьому будь-яке процесуальне рішення щодо заміни відповідача у справі № 819/3419/15 (згідно з наявними матеріалами) не приймалося.

До участі у судовій справі було допущено Особа_4 як представника відповідача. У матеріалах справи наявна копія довіреності від 20 листопада 2015 року, яка уповноважує Особа_4 представляти інтереси Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та їх посадових осіб відповідно до КАС України. Документа, який би посвідчував повноваження Особа_4 представляти під час судового розгляду відповідача – «Житомирське управління юстиції в особі реєстраційної служби», матеріали справи не містять.

Посилання судді Ходачкевич Н.І. на пункт 1 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 760/19498, не обґрунтовує висновку судді, що Житомирське міське управління юстиції є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, та не дає підстав для ототожнення міського управління з головним управлінням, від імені якого було видано довіреність, оскільки пунктом 12 зазначеного Положення було визначено, що управління юстиції (районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції) є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Таким чином, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що дії судді Ходачкевич Н.І. утворюють проступок, передбачений на момент вчинення підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків), який на сьогодні відповідає дисциплінарному проступку, передбаченому підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII).

З огляду на викладене характер та чисельність допущених суддею Ходачкевич Н.І. порушень процесуального закону (порушення провадження у справі за позовною заявою, підписаною особою, в якої були відсутні відомості про наявність повноважень представника; вирішення питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду; ненадання будь-якої оцінки тому факту, що частина оспорюваних дій мала місце за більш ніж п’ять років до моменту звернення до суду; розбіжності при зазначенні особи відповідача у позовній заяві та винесеному судовому рішенні) на момент їх вчинення утворювали порушення присяги судді в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя) і були підставою для звільнення судді з посади.

На сьогодні відповідні дії судді містять ознаки істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII (суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).

Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя погоджується з Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та вважає, що очевидний, грубий та умисний характер допущених суддею Ходачкевич Н.І. порушень має наслідки у вигляді підриву авторитету правосуддя, а тому застосування до судді Ходачкевич Н.І. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому нею.

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М. Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено такі обставини.

29 грудня 2015 року Особа_1 звернулася до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до ЗАТ «Житомирські ласощі» про визнання недійсними та такими, що прийняті з перевищенням повноважень, рішень загальних зборів акціонерів від 5 березня 2011 року № 5.

До позовної заяви не було долучено доказів сплати судового збору. Такі докази подано окремою заявою 30 грудня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31 грудня 2015 року (суддя Тимошенко О.М.) відкрито провадження у справі та призначено її розгляд на 18 січня 2016 року о 10:40. Зобов’язано позивача надати для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оригінал довіреності від 18 листопада 2015 року. Відповідача зобов’язано «надати письмовий відзив на позовну заяву, при наявності заперечень обґрунтувати їх документально з посиланням на закон; надати Статут товариства в редакції станом на 5 березня 2011 року (оригінал – для огляду, копію – до справи); надати протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» № 5 від 5 березня 2011 року (оригінал – для огляду, копію – до справи); надати реєстр акціонерів, зареєстрованих для участі у загальних зборах акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», які відбулися 5 березня 2011 року (оригінал – для огляду, копію – до справи)».

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що із зазначених документів на момент розгляду справи по суті були наявні лише відзив на позовну заяву та статут товариства.

12 січня 2016 року позивач Особа_1, подала до суду заяву про зміну предмета позову, до якої долучила позовну заяву в новій редакції. Згідно з новою редакцією позовної заяви позивач просила суд «визнати недійсними усі рішення, прийняті позачерговими Загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі», що оформлені Протоколом № 31 від 20 листопада 2010 року», зокрема, рішення про реорганізацію ЗАТ «Житомирські ласощі» шляхом злиття з товариством з обмеженою відповідальністю «Будстайл-ХХХІ» у товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ».

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що рішення, оформлені протоколом, впливали на існування як ЗАТ «Житомирські ласощі», ТДВ «ЖЛ», так і на існування корпоративних прав у цих господарських товариствах.

У матеріалах справи наявні відомості, що ухвалу про порушення провадження у справі ЗАТ «Житомирські ласощі» отримано не було, поштове відправлення повернуто відправникові у зв’язку із закінченням терміну зберігання. З тих самих підстав повернуто відправникові ухвалу, надіслану позивачу Особа_1.

Також у матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про «перепризначення розгляду справи» на іншу дату, однак «в будь-якому випадку ця дата має бути раніше, ніж 18.01.2016». Клопотання мотивоване тим, що «представнику позивача стало відомо, що представником Відповідача подане клопотання про перепризначення розгляду справи на 15.01.2016 року». Клопотання представника позивача датовано 15 січня 2016 року, на штампі суду із вхідною датою зазначено номер 405.

Дисциплінарною палатою встановлено, що матеріали справи містять клопотання представника відповідача – ЗАТ «Житомирські ласощі» про «перенесення справи на 15.01.2016 року» «у зв’язку з зайнятістю у судових процесах» та «з метою дотримання статті 69 ГПК України та статті 6 Конвенції, а також норм Конституції України щодо дотримання прав та свобод людини та громадянина». Втім, до справи клопотання долучено вже після клопотання позивача. Крім того, як вбачається зі штампа суду із вхідною датою та номером («15 січ 2016 № 406»), це клопотання було подано пізніше, ніж клопотання відповідача.

За результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи стосовно судді Тимошенка О.М. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків:

представники позивача та відповідача узгоджували свої дії, реального спору між ними не існувало, про наведене свідчить і визнання позову відповідачем; поведінка судді Тимошенка О.М., зокрема перенесення за таких умов судового розгляду на більш ранню дату, незважаючи на відсутність більшої частини доказів, що були витребувані ним в ухвалі про відкриття провадження у справі, свідчить про те, що він усвідомлював відсутність реального спору між сторонами;

під час розгляду справи лише створювалася видимість здійснення правосуддя, а сам судовий процес був спрямований на вирішення питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду; такими особами були, насамперед, правонаступник ЗАТ «Житомирські ласощі» – ТДВ «ЖЛ», а також учасники обох товариств;

під час розгляду справи суддею Тимошенком О.М. було допущено низку істотних порушень процесуального закону, що утворюють склад дисциплінарних проступків, зокрема судом вирішено питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду; такі дії унеможливили реалізацію цими учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

чисельність і характер порушень, допущених суддею Тимошенком О.М., фактична імітація ним судового розгляду свідчать про те, що такі порушення могли бути вчинені суддею лише умисно.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Тимошенка О.М. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого на момент його вчинення пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод), а на сьогодні – пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (опис проступку є ідентичним), та застосувала до судді Тимошенка О.М. дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Не погодившись з таким рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Тимошенко О.М. звернувся зі скаргою до Вищої ради правосуддя, в якій просить скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження в цій частині з таких підстав:

спір, заявлений позивачем Особа_1, підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

суддя Тимошенко О.М. не мав законних підстав для припинення (закриття) провадження у справі навіть у разі виявлення узгоджених дій сторін, а факт визнання позову відповідачем (про що зазначено у рішенні Дисциплінарної палати) не є підставою для припинення провадження у справі;

під час розгляду вказаної судової справи суддя Тимошенко О.М. не мав ні обов’язку, ні підстав залучати до участі у справі акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» та учасників ТДВ «ЖЛ»; на час розгляду справи такої юридичної особи, як ТДВ «ЖЛ» не існувало, а права інших акціонерів/учасників господарських товариств (які не входять до статутних органів управління чи контролю товариства) обмежуються участю у загальних зборах, правом управління через загальні збори, правом бути обраними в органи управління тощо; учасники/акціонери господарського товариства можуть бути стороною у корпоративному спорі тільки у випадках, коли вони є позивачами або позов заявлений безпосередньо до них;

рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя містить неточності щодо правової підстави дисциплінарної відповідальності, а саме пункт 3 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» не містить такої норми, як «істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм прав та процесуальних обов’язків».

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи в контексті доводів скарги судді Тимошенка О.М., встановила, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 в частині, що стосується опису дій судді Тимошенка О.М., містить деякі неточності, проте це не впливає на встановлені Дисциплінарною палатою факти.

Таким чином, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що оскаржуване рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

Пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи (далі – ГПК України), передбачено, що справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.

Пунктом 1-1 частини першої статті 80 ГПК України встановлено, що провадження у справі підлягає припиненню, якщо відсутній предмет спору.

У матеріалах судової справи № 906/1783/15 наявна копія сертифіката іменних акцій серії А №1180, виданого 3 грудня 2001 року Особа_1 (позивачу у справі), згідно з яким вона є власником 4294 іменних акцій ЗАТ «Житомирські ласощі».

Отже, Вища рада правосуддя вважає, що висновок Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що «за відсутності спору між сторонами у справі, що підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства, провадження у справі підлягало закриттю відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України», є помилковим.

У позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну позову) позивач просить суд визнати недійсними усі рішення, прийняті позачерговими загальними зборами акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», оформлені протоколом від 20 листопада 2010 року № 31.

Також із позовної заяви вбачається, що позивачу стало відомо про порушення його права власності на акції ЗАТ «Житомирські ласощі» у липні 2015 року з листа-відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (від 26 червня 2015 року № НОМЕР) на запит Особа_5, у якому, зокрема, зазначено, що лист стосується виключно суб’єкта звернення та не є офіційним роз’ясненням комісії.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас Вищою радою правосуддя під час дослідження матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що суддею Тимошенком О.М. взагалі не досліджувалось питання застосування строків позовної давності, незважаючи на те, що з моменту прийняття загальними зборами акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» рішень, оформлених протоколом від 20 листопада 2010 року № 31, минуло понад 5 років.

У скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Тимошенко О.М. зазначає, «що у корпоративному спорі між учасником/акціонером та товариством відсутні підстави для залучення до участі у справі інших учасників товариств. У правовідносинах з іншими суб’єктами та у судових спорах інтереси учасників/акціонерів фактично представляє саме товариство. Учасник, який став таким, апріорі з цим погоджується. У разі ж, якщо учасник/акціонер товариства вбачає порушення своїх прав, закон надав такому учаснику право ініціювати корпоративний спір», і посилається на пункт 6.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин».

З огляду на те, що на час розгляду суддею Тимошенком О.М. судової справи № 906/1783/15 чинними були рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» (далі – Рекомендації), Вища рада правосуддя бере до уваги норми, викладені у пункті 5.6 Рекомендацій, згідно з якими учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів господарських товариств з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення є учасник (учасники) або акціонер (акціонери), права яких на участь у загальних зборах було порушено, та господарське товариство.

Оскільки результат вирішення спору залежить лише від встановлення судом наявності та ступеня порушень прав позивача (позивачів) під час скликання та проведення загальних зборів, залучення інших учасників (акціонерів) товариства або осіб, з якими на підставі спірних рішень товариство вступило у правовідносини, не вимагається.

У пункті 2.11 Рекомендацій зазначено, що під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів суду слід з’ясувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів.

З абзацу першого пункту 2.12 Рекомендацій вбачається, що відсутність реєстру акціонерів під час проведення загальних зборів акціонерів унеможливлює встановлення правомочності загальних зборів, тому є підставою для визнання недійсними прийнятих цими зборами рішень незалежно від виду акціонерного товариства.

Як встановлено Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та підтверджується матеріалами дисциплінарної справи, згідно з ухвалою господарського суду Житомирської області про порушення провадження у справі № 906/1783/15 суд зобов’язав відповідача, з-поміж іншого, надати реєстр акціонерів, зареєстрованих для участі у загальних зборах акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», які відбулися 5 березня 2011 року (оригінал – для огляду, копію – для справи).

15 січня 2016 року суддею Тимошенком О.М. прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову – визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», оформлені протоколом від 20 листопада 2010 року № 31, і цього самого дня ухвалено рішення у справі. Водночас Вищою радою правосуддя встановлено, що, незважаючи на зміну позивачем предмета позову, суддя Тимошенко О.М. не витребував реєстру акціонерів, зареєстрованих для участі у позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», які відбулися 20 листопада 2010 року.

Проте у рішенні від 15 січня 2016 року у справі № 906/1783/15 зазначено: що «З викладеного суд приходить до висновку, що на момент проведення позачергових загальних зборів 20.11.2010 Компанія «Дельта Капітал СА» (DeltaCapital S.A.) була власником більше 60% акцій ЗАТ «Житомирські ласощі». Представники сторін в судовому засіданні пояснили, що Компанія «Дельта Капітал СА» (DeltaCapital S.A.) не була допущена до участі, не була зареєстрована та не приймала участі у позачергових загальних зборах акціонерів 20.11.2010 року».

Суд дійшов висновку, що «позачергові загальні збори акціонерів 20.11.2010 року не правомочні, в зв’язку з відсутністю кворуму, отже, усі рішення, які прийняті зборами, є не дійсними».

Частиною першою статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Водночас суддя Тимошенко О.М. розглянув справу за відсутності більшої частини доказів, навіть тих, що були витребувані в ухвалі про відкриття провадження у справі, постановленої до прийняття заяви про зміну позовних вимог. Проте відсутність більшості доказів у справі не завадила судді задовольнити клопотання сторін про перенесення на 15 січня 2016 року судового засідання, призначеного на 18 січня 2016 року, та ухвалити рішення у справі саме 15 січня 2016 року.

Вища рада правосуддя вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що прийняте суддею Тимошенком О.М. рішення вплинуло не лише на права і обов’язки позивача Особа_1, а й на права і обов’язки інших акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», так само, як і на права і обов’язки ТДВ «ЖЛ». Свідченням правильності такого висновку є, зокрема, копія клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи Особа_6 від 15 січня 2016 року (у матеріалах судової справи дата надходження до суду – 16 січня 2016 року № НОМЕР) та копія клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача – ТДВ «ЖЛ» від 15 січня 2016 року (у матеріалах судової справи дата надходження до суду – 16 січня 2016 року № НОМЕР), у задоволенні яких судом було відмовлено відповідно до статті 27 ГПК України.

Пункт 1 частини п’ятої статті 55 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду судової справи) зобов’язував суддю своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові спори відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Водночас під час розгляду судової справи № 906/1783/15 суддею Тимошенком О.М. було допущено низку істотних порушень процесуального закону, а саме: не надано жодної правової оцінки тому факту, що оспорюване рішення було ухвалене за більш ніж п’ять років до моменту звернення до суду; рішення у справі ухвалено суддею Тимошенком О.М. за відсутності більшості доказів; судом не витребовувались докази з огляду на уточнені позовні вимоги; перенесено розгляд справи на іншу дату (на три дні раніше) з мотивів «узгодженості дій сторін щодо розгляду справи в найкоротший термін», проте такі дії не передбачені нормами ГПК України; вирішено питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду.

Вища рада правосуддя вважає, що викладене свідчить про наявність у діях судді Тимошенка О.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду судової справи), а саме умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, а на сьогодні – проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (опис проступку є ідентичним).

З огляду на викладене Вища рада правосуддя погоджується з Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, що Закон № 1402-VIII не передбачає випадків пом’якшення або скасування відповідальності за вчинений суддею Тимошенком О.М. дисциплінарний проступок, а тому застосовуються підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII, частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя враховано, що встановлений частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII строк притягнення судді Тимошенка О.М. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що застосоване до судді Тимошенка О.М. дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарг суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Н.І. та господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М. рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 про притягнення суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Надії Іванівни, господарського суду Житомирської області Тимошенка Олександра Михайловича до дисциплінарної відповідальності та відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді господарського суду Житомирської області Прядко Оксани Василівни і припинення дисциплінарного провадження стосовно неї.

Голова Вищої ради правосуддя

І.М. Бенедисюк

Члени Вищої ради правосуддя