Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгової Ольги Анатоліївни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1345/3дп/15-17,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 29 червня 2017 року надійшла скарга (вх. № 1312/0/6-17) судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгової О.А. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1345/3дп/15-17 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. 7 грудня 2017 року (вх. № 1312/2/6-17) до Вищої ради правосуддя надійшло доповнення до зазначеної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 29 червня 2017 року доповідачем щодо вказаної справи визначено члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М.

Скаргу судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгової О.А. подано з дотриманням вимог та у строки, які визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами проведеної перевірки член Вищої ради правосуддя Бенедисюк І.М. дійшов висновку про необґрунтованість скарги судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгової О.А. та відсутність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1345/3дп/15-17 (висновок від 14 листопада 2017 року).

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгова О.А., Коаліція молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» (далі – КМГО «Молода Черкащина»), Закревська Є.О., прокуратура Черкаської області повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибула суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгова О.А.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М., суддю Мозгову О.А., дійшла висновку, що скарга судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгової О.А. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1345/3дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) 3 грудня 2014 року надійшла заява координатора КМГО «Молода Черкащина» Феофілової В.В., 15 грудня 2014 року – заяви Закревської Є.О. та заступника прокурора Черкаської області Семенова В.В. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгової О.А. відповідно до вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII (далі – Закон № 1188-VII).

У заяві координатора координаційної ради КМГО «Молода Черкащина» Феофілової В.В. зазначено, що у справах № 695/377/14-к, № 695/378/14-к, № 695/379/14-к суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгова О.А. прийняла рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до набрання чинності Законом № 1188-VII, у зв’язку з їхньою участю у таких акціях, а тому стосовно неї необхідно провести перевірку відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII.

Закревська Є.О. у поданій заяві зазначила, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 січня 2014 року (суддя Мозгова О.А.) обрано Особа_1, підозрюваному у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 341 Кримінального кодексу України (далі – КК України), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Вказувала, що судовий розгляд справи був неповним, ухвала про обрання запобіжного заходу є незаконною, необґрунтованою та постановлена з порушенням норм процесуального права. Суддею було проігноровано відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, прокурором не доведено існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України). Просила провести перевірку стосовно судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгової О.А. щодо порушення присяги судді.

Заступник прокурора Черкаської області Семенов В.В. у поданій заяві зазначив, що у справах № 695/377/14-к, № 695/378/14-к, № 695/379/14-к, № 695/381/14-к суддя Мозгова О.А. обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо осіб – учасників масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до набрання чинності Законом № 1188-VII у зв’язку з їхньою участю у таких акціях, а тому стосовно неї має бути проведено перевірку відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII.

Оскільки ТСК не встигла розглянути вказані вище заяви до закінчення своїх повноважень, їх було передано для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1345/3дп/15-17 суддю Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгову О.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддею Мозговою О.А. порушено норми кримінального процесуального закону під час розгляду судових справ № 695/377/14-к, № 695/378/14-к, № 695/379/14-к, № 695/381/14-к.

Оцінюючи дії судді Мозгової О.А., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила таке:

вирішуючи питання про застосування запобіжних заходів, суддя Мозгова О.А. належним чином не встановила наявності обґрунтованої підозри у вчиненні Особа­_2 (справа № 695/377/14-к), Особа_1 (справа № 695/378/14-к), Особа_3 (справа № 695/379/14-к), Особа_4 (справа № 695/381/14-к) кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294, частиною другою статті 341 КК України, наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на який вказав слідчий, не з’ясувала законну мету застосування взяття під варту;

із наявних у матеріалах справ доказів, а саме: рапортів працівників міліції, медичних довідок, не вбачається, що саме Особа_2, Особа_1, Особа_3, Особа_4 вчинили кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 294, частиною другою статті 341 КК України;

судом першої інстанції не вказано, якими фактами та доказами підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаними особами кримінальних правопорушень;

слідчим суддею не було обґрунтовано обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів;

слідчий суддя належним чином не мотивувала можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, обмежившись загальними фразами;

слідчим суддею Мозговою О.А. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження: не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваних, повного та неупередженого судового розгляду з урахуванням положень статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгова О.А. не погоджується з рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1345/3дп/15-17, просить його скасувати повністю, а дисциплінарне провадження стосовно неї закрити.

На підтвердження своєї позиції щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення суддя Мозгова О.А. посилається на таке:

дисциплінарне провадження щодо неї здійснено Дисциплінарною палатою, яка не мала таких повноважень;

висновки Дисциплінарної палати про порушення нею норм кримінального процесуального права вважає передчасними через їх невідповідність фактичним обставинам справи, вимогам національного законодавства та практиці ЄСПЛ;

наявні у кримінальних справах докази обґрунтовували необхідність обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею вжито всіх передбачених законом заходів щодо забезпечення права підозрюваних на захист, не допущено порушень процесуального закону;

законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді може бути перевірена лише в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції, перевірка такого рішення будь-яким суб’єктом владних повноважень, в тому числі і Вищою радою правосуддя, в іншому порядку законодавством не передбачена;

у дисциплінарному провадженні допущено дискримінаційний підхід, а саме провадження стосовно судді має політичну, а не правову мету;

Дисциплінарною палатою порушено приписи статті 61 Конституції України, оскільки до судді вже застосовано обмеження, які за своєю правовою природою є дисциплінарним стягненням у розумінні частини першої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

У доповненні до скарги суддя Мозгова О.А. зазначає, що строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності закінчився, та просить рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1345/3дп/15-17 скасувати повністю, а дисциплінарне провадження щодо неї закрити.

Вища рада правосуддя не бере до уваги твердження судді Мозгової О.А. про те, що дисциплінарне провадження стосовно неї здійснено Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, яка не має таких повноважень, оскільки органом, до компетенції якого віднесено здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді місцевого суду, є Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Доводи судді Мозгової О.А. спростовуються з огляду на таке.

Законом № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Для реалізації цього Закону було утворено ТСК.

30 вересня 2016 року набрали чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1401-VIIІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIIІ), 5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIIІ).

У пункті 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIIІ зазначено, що дисциплінарні справи, відкриті Вищою радою юстиції до набрання чинності Законом № 1402-VІІІ, Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя розглядають у порядку, передбаченому пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених регламентом Вищої ради правосуддя.

Статтею 108 Закону № 1402-VIIІ та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VIIІ встановлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2017 року № 184/0/15-17 у Вищій раді правосуддя утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний та персональний склад кожної Дисциплінарної палати.

Згідно з пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ заяви, які передані ТСК Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

Таким чином, доводи судді Мозгової О.А. спростовуються нормами законодавства, якими визначені повноваження дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя.

Суддя Мозгова О.А. зазначає у скарзі, що висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про порушення нею норм кримінального процесуального права є необґрунтованими, передчасними через їх невідповідність фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, тому що суддя, приймаючи ухвали про застосування запобіжних заходів щодо підозрюваних, врахувала всі обставини справ, наявні докази та оцінила їх відповідно до суб’єктивного та об’єктивного критеріїв безсторонності судді. Також суддя Мозгова О.А. зазначає, що законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді може бути перевірена лише в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції, а Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями щодо перевірки правильності оцінки судом доказів у справі, законності та обґрунтованості судового рішення.

У скарзі зазначено, що докази, наявні у кримінальних справах, обґрунтовували необхідність застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою; ухвали про застосування запобіжних заходів були оскаржені в апеляційному порядку та скасовані у зв’язку зі змінами у законодавчому підході та декриміналізацією діянь підозрюваних, що не може бути «поставлено за вину слідчому судді».

Вища рада правосуддя відхиляє такі твердження судді Мозгової О.А., оскільки вони спростовуються матеріалами дисциплінарного провадження. В оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати зазначено, що з текстів ухвал Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 січня 2014 року вбачається, що слідчий суддя, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваних Особа_2, Особа_1, Особа_3, Особа_4, дійшла висновку, що вчинення ними кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294, частиною другою статті 341 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортами працівників міліції про виявлення факту блокування будівлі Черкаської обласної державної адміністрації, про звернення працівників міліції до лікарні за отриманням медичної допомоги, первинними медичними документами про одержання тілесних ушкоджень працівниками міліції, протоколами затримання підозрюваних.

Проте із наявних у матеріалах справ доказів – рапортів працівників міліції, медичних довідок, не вбачається, що саме Особа_2, Особа_1, Особа_3, Особа_4 вчинили кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 294, частиною другою статті 341 КК України.

Відповідно до рапорту оперативного чергового Соснівського РВ УМВС України в місті Черкаси Особа_5 від 23 січня 2014 року невідомі особи намагалися зайти до приміщення обласної державної адміністрації та пошкодити вхідні двері.

Згідно з рапортом старшого слідчого СВ Соснівського РВ УМВС України в місті Черкаси старшого лейтенанта міліції Особа_6 від 23 січня 2014 року «під час припинення масових заворушень біля будівлі Черкаської обласної державної адміністрації, що розташована по бульвару Шевченка, 195 в м. Черкаси, невстановленими особами було спричинено тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості працівникам міліції, які виконували службові обов’язки».

В ухвалах слідчий суддя Мозгова О.А. не вказала, якими фактами та доказами підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаними особами кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 84 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Слідчий суддя зобов’язаний розглянути надані стороною обвинувачення докази щодо їх незалежності, допустимості, достовірності.

Слідчий суддя Мозгова О.А. не взяла до уваги, що стаття 62 Конституції України гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, а саме ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вища рада правосуддя вважає обґрунтованим висновок Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно того, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів до підозрюваних слідчий суддя не встановила, чи наводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також чи свідчать надані стороною обвинувачення докази про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Сам факт звинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину не може бути підставою для тривалого утримання її під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Калашніков проти Росії», 2002 рік; «Миханів проти України», 2008 рік).

Водночас під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути з’ясовано можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у пункті 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», 2011 рік).

Твердження судді Мозгової О.А., що при постановленні ухвал нею враховані всі обставини справ та наявні докази, спростовується матеріалами дисциплінарного провадження. Слідчий суддя належним чином не вмотивувала можливості застосування менш суворих заходів, обмежившись загальними фразами, а отже, Вища рада правосуддя погоджується з позицією Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що слідчим суддею Мозговою О.А. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження: не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваних, повного та неупередженого судового розгляду з урахуванням положень статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.

Вища рада правосуддя відхиляє твердження судді Мозгової О.А., що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя фактично переглянула судове рішення як суд апеляційної інстанції.

Правосуддя є одним із повноважень суверенної держави, що здійснюються від імені народу задля забезпечення верховенства права. Зокрема, у пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів визначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

У пункті 1 Принципу VI Рекомендації № К(94)12, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року на 518 засіданні заступників міністрів «Незалежність, дієвість та роль суддів», зазначено, що коли мають місце дисциплінарні порушення, повинно бути вжито всіх необхідних заходів за умови, що вони не впливають на незалежність правосуддя. Дисциплінарний проступок судді повинен підлягати розслідуванню та покаранню, і недопустимо, щоб уповноважений орган не вчиняв відповідних дій на основі будь-яких інших критеріїв, окрім чинного законодавства.

Комітет Міністрів Ради Європи виключає відповідальність за зміст судових рішень, але водночас встановлює кілька винятків, коли суддя може нести дисциплінарну відповідальність за суддівські помилки, пов’язані зі змістом судових рішень, а саме: тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу або грубої недбалості.

Оскаржуване рішення не містить оцінки ухвал, постановлених суддею Мозговою О.А., мотивація Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій судді Мозгової О.А. як слідчого судді та висновку про невиконання обов’язків, покладених на неї Конституцією України та кримінальним процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

Доводи судді Мозгової О.А. стосовно того, що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя порушено приписи статті 61 Конституції України, оскільки «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» Вища рада правосуддя вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження та скарги судді Мозгової О.А., Указом Президента України від 14 вересня 2009 року її призначено суддею Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області строком на п’ять років. Строк повноважень судді Мозгової О.А. закінчився 14 вересня 2014 року. 6 березня 2014 року суддя Мозгова О.А. звернулась до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС України) із заявою про обрання її на посаду судді безстроково, яку не розглянуто. Таке рішення ВККС України мотивовано необхідністю здійснення додаткової перевірки у зв’язку із розглядом суддею Мозговою О.А. справ № 695/377/14-к, № 695/378/14-к, № 695/379/14-к, № 695/381/14-к.

Суддя Мозгова О.А. зазначає у скарзі, що, починаючи з 14 вересня 2014 року, вона фактично відсторонена від здійснення правосуддя, а починаючи з 1 квітня 2015 року, її позбавлено права на отримання доплат до посадового окладу судді. Вважає зазначене дисциплінарним стягненням «у розумінні чинної на той час ч. 1 ст. 97 Закону України № 2453-VI». Суддя Мозгова О.А. зазначає, що обмеження застосовані до неї без будь-якого рішення дисциплінарного органу та не обмежені жодними строками.

Вища рада правосуддя вважає такі твердження судді Мозгової О.А. необґрунтованими. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, чинній на момент закінчення строку, на який суддю Мозгову О.А. призначено на посаду (далі – Закон № 2453-VI), питання дисциплінарної відповідальності судді регулювались розділом VI «Дисциплінарна відповідальність судді» цього Закону.

Статтею 83 Закону № 2453-VI визначено підстави дисциплінарної відповідальності судді, а статтею 85 цього Закону – органи, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді.

Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

За результатами розгляду дисциплінарної справи приймається рішення стосовно судді, копія якого вручається судді, а в разі його відсутності під час оголошення рішення надсилається у семиденний строк поштою (стаття 87 Закону № 2453-VI).

Суддя Мозгова О.А. помилково вважає дисциплінарним стягненням правові наслідки, які настали для неї у зв’язку із застосуванням положень частини четвертої статті 101 «Звільнення судді з посади у разі закінчення строку, на який його призначено» Закону № 2453-VI, відповідно до якої якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може виконувати свої повноваження із здійснення правосуддя з наступного дня після закінчення строку, на який його було призначено, а також частини десятої статті 133 «Суддівська винагорода» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Виходячи з викладеного, Вища рада правосуддя зазначає, що твердження судді Мозгової О.А., «що її повторно притягнуто до юридичної відповідальності за одним і тим же фактом», є помилковим та таким, що не відповідає нормам права.

Вища рада правосуддя відхиляє доводи судді Мозгової О.А. щодо закінчення строків притягнення її до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Частина перша статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час ухвалення суддею Мозговою О.А. рішень) вимагала від судді об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади. Також на суддю покладався обов’язок своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чинного на час вчинення суддею дисциплінарного проступку).

Зміни, що відбулися у правовому регулюванні відповідних відносин після 25 січня 2014 року (дата постановлення ухвал суду), не призвели до пом’якшення або скасування відповідальності за дії, вчинені суддею.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції на час постановлення ухвал) порушенням суддею присяги визнавалося, у тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

Після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»), а у разі, коли такі дії порочили звання судді або підривали авторитет правосуддя, утворювало склад порушення присяги судді, що було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 вказаного Закону).

Не змінився характер наслідків, передбачених законом для таких грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII та Законом № 1402-VIII.

Так, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

За змістом пунктів 1, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя погоджується з Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та вважає, що відповідальність за дії, вчинені суддею Мозговою О.А., не скасовано та не пом’якшено, а отже, суддя Мозгова О.А. повинна бути притягнута до дисциплінарної відповідальності за дії, які Законом № 1402-VIII кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.

З огляду на те, що на час вчинення суддею Мозговою О.А. порушення присяги строк для притягнення до відповідальності за такі дії законом передбачений не був, такий строк було запроваджено у подальшому із прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Згідно з частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосоване не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Правила частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII, які передбачають, що при обчисленні строку давності не враховується час здійснення дисциплінарного провадження, до вирішення питання про притягнення до відповідальності судді Мозгової О.А. не можуть бути застосовані з огляду на вимоги статті 58 Конституції України як такі, що погіршують становище особи, яка притягається до відповідальності.

За інформацією Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, у період з 25 січня 2014 року по 19 січня 2017 року суддя Мозгова О.А. 191 день перебувала у відпустці.

Таким чином, на час розгляду дисциплінарної справи строк давності притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановлений законом, не закінчився.

За результатами розгляду матеріалів дисциплінарного провадження щодо судді Мозгової О.А. Вища рада правосуддя дійшла висновку, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно вказаної судді Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя враховано характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, зважаючи на характер правопорушень, допущених суддею Мозговою О.А., які свідчать, що суддею необ’єктивно та несправедливо здійснено правосуддя, а також на наслідки, які настали за результатами вчинених діянь, – порушення права осіб на свободу та особисту недоторканність, підрив суспільної довіри до суду, враховуючи дані про особу судді Мозгової О.А., дійшла правомірного висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади, незважаючи на позитивну характеристику, є пропорційним вчиненому та виправданим з урахуванням часу, що минув з моменту прийняття нею рішення.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIIІ за результатами розгляду скарги судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгової О.А. рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1345/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1345/3дп/15-17 про притягнення судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мозгової Ольги Анатоліївни до дисциплінарної відповідальності.