Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Комкова В.К., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» на дії судді Іллічівського районного суду Одеської області Максимович Галини Василівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 13 квітня 2017 року, 20, 29 січня та 6 березня 2018 року надійшли скарги адвокатів Круторогової С.І., Грекової Л.В. та Єнчевої О.О., які діють в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» (далі – ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал») на дії судді Іллічівського районного суду Одеської області Максимович Г.В.

У скаргах ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» вказує на те, що суддею Максимович Г.В. під час розгляду справи № 501/213/17 умисно або внаслідок недбалості допущено порушення норм процесуального права, зокрема засад гласності та відкритості судового процесу, принципу змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, що призвело до грубого порушення охоронюваних законом прав та інтересів товариства. У зв’язку із зазначеним ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» просить притягнути суддю Максимович Г.В. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя вказані скарги (унікальні номери 339/1/13-17, 90/0,2,4/13-18) передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Гусаку М.Б.

За результатами перевірки наведених у скарзі відомостей член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусак М.Б. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Іллічівського районного суду Одеської області Максимович Г.В.

Заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., розглянувши дисциплінарні скарги ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

6 лютого 2017 року суддею Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц Україна», приватного підприємства «Приватна Фірма «Мустанг», товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара», треті особи без самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Мале сільськогосподарське підприємство АЗС «Нива-1», товариство з обмеженою відповідальністю «Свікон», товариство з обмеженою відповідальністю «Свікон Плюс», товариство з обмеженою відповідальністю «Свікон Інвест», приватне підприємство «Косвас», товариство з обмеженою відповідальністю «Цитадель», ОСОБА_2, про розірвання кредитних договорів та визнання припиненими зобов’язань за договорами іпотеки та застави. Судове засідання призначено на 9 лютого 2017 року.

Заочним рішенням Іллічівського районного суду Одеської області від 9 лютого 2017 року у справі № 501/213/17 за відсутності представників відповідачів та третіх осіб позов ОСОБА_1 задоволено повністю, кредитні договори № _______ від 25 січня 2013 року і № ______ від 27 березня 2014 року, що укладалися між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ПП «Приватна Фірма «Мустанг», ТОВ «Ніагара», розірвано та припинено зобов’язання за 56 договорами забезпечення (іпотеки, застави, поруки).

Крім того, 9 лютого 2017 року суддею Максимович Г.В. у справі № 501/213/17 винесено додаткове до заочного судове рішення, яким визнано припиненими зобов’язання за договорами (всього 56 договорів), укладеними між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ПП «Приватна Фірма «Мустанг», на забезпечення виконання кредитних договорів № _________ від 25 січня 2013 року та № _________ від 27 березня 2014 року.

3 березня 2017 року ухвалою Іллічівського районного суду Одеської області відмовлено ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» в задоволенні заяви про перегляд заочного судового рішення.

Апеляційний суд Одеської області 14 грудня 2017 року ухвалив рішення, яким заочне та додаткове рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 9 лютого 2017 року скасував та ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна», ПП «Приватна Фірма «Мустанг», ТОВ «Ніагара», треті особи без самостійних вимог: ТОВ «Мале сільськогосподарське підприємство АЗС «Нива-1», ТОВ «Свікон», ТОВ «Свікон Плюс», ТОВ «Свікон Інвест», ПП «Косвас», ТОВ «Цитадель», ОСОБА_2, про розірвання кредитних договорів та визнання припиненими зобов’язань за договорами іпотеки та застави – відмовив.

У скаргах ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» вказує, що під час розгляду цієї справи суддею Максимович Г.В. допущено низку порушень норм процесуального права.

Як вбачається зі змісту судових рішень, провадження у справі відкрито 6 лютого 2017 року, а перше судове засідання, в якому і було винесено заочне судове рішення, призначено вже через три дні – на 9 лютого 2017 року.

Однак у частині другій статті 6 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) зазначається, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Частиною четвертою статті 74 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу.

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо у суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У листі Верховного Суду України від 1 травня 2007 року «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» з цього приводу, зокрема, зазначається, що численними є випадки порушення судами вимог частини четвертої статті 74 ЦПК України про те, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно. У разі якщо суд встановить, що відомості про належне повідомлення відповідача відсутні, він повинен відкласти провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 169 ЦПК України.

Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, згідно з якими мінімальний строк пересилання місцевої рекомендованої письмової кореспонденції становить Д+3, що дорівнює 4 дням, а між іншими населеними пунктами різних областей України – Д+6, що дорівнює 7 дням.

Таким чином, ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна», місцезнаходженням якого є місто Київ, не міг отримати ухвалу Іллічівського районного суду Одеської області від 6 лютого 2017 року про відкриття провадження у справі № 501/213/17 за три дні до судового засідання, яке було призначене на 9 лютого 2017 року. Аналогічно не могли отримати відповідної ухвали у строки, визначені статтею 74 ЦПК України, й інші учасники судового процесу.

Викладене вище свідчить про порушення суддею Іллічівського районного суду Одеської області вимог чинного процесуального законодавства щодо порядку повідомлення інформації про час і місце розгляду судової справи, а отже, і процесуальних прав та гарантій учасників судового процесу у справі № 501/213/17.

Зі змісту заочного рішення від 9 лютого 2017 року вбачається, що судом, серед іншого, встановлено, що 28 серпня 2015 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги (договір цесії), за яким фінансова компанія набула права та обов’язки нового кредитора за кредитними договорами № ________ від 25 січня 2013 року та № _________ від 27 березня 2014 року, укладеними між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ПП «Приватна Фірма «Мустанг», ТОВ «Ніагара», тобто кредитними договорами, що є предметом спору у справі № 501/213/17.

Крім того, судом встановлено, що 28 серпня 2015 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» був укладений договір про передачу прав за договорами забезпечення (іпотеки та застави), посвідчений нотаріально приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 2540, на підставі якого фінансова компанія набула права та обов’язки нового іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки/застави/поруки, що забезпечували кредитні зобов’язання ТОВ «Ніагара» та ПП «Приватна Фірма «Мустанг», тобто за договорами, що є предметом спору у справі.

Як стверджує скаржник, з викладеного вбачається, що результати розгляду судового спору у справі № 501/213/17 безпосередньо впливають на права та обов’язки ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» як нового кредитора та іпотекодержателя за договорами, що стали предметом судового спору.

Частина друга статті 35 ЦПК України передбачає, що якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов’язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Однак ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» не було залучено судом до участі у справі № 501/213/17, що позбавило товариство гарантованого Конституцією України права на судовий захист та призвело до порушення вимог статті 212 ЦПК України, а саме до неповного встановлення усіх обставин справи, необ’єктивної оцінки наявних доказів та, відповідно, прийняття незаконного судового рішення.

Крім заочного судового рішення у справі № 501/213/17, судом ухвалено додаткове до заочного рішення, яким задоволено додаткові вимоги позивача щодо припинення забезпечувальних зобов’язань за кредитним договором № _______ від 25 січня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ТОВ «Свікон», та за кредитним договором № _________ від 27 березня 2014 року, укладеним між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ПП «Приватна Фірма «Мустанг».

Частиною першою статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Відповідно до частини третьої статті 220 ЦПК України суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін, їх присутність не є обов’язковою.

Однак учасники судового процесу у справі № 501/213/17 не повідомлялися судом про дату і час судового засідання, в якому буде розглянуто питання щодо прийняття додаткового судового рішення.

Крім того, як вказує скаржник, зі змісту додаткового рішення вбачається, що суд «нібито» не ухвалив рішення стосовно позовних вимог:

визнати припиненими зобов’язання за кредитним договором № ______ від 25 січня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ПП «Приватна Фірма «Мустанг», на підставі угоди про розірвання договору № _______ від 25 січня 2013 року, яка набрала чинності 16 вересня 2014 року;

визнати припиненими зобов’язання за кредитним договором № _______ від 27 березня 2014 року, укладеним між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ПП «Приватна Фірма «Мустанг», на підставі угоди про розірвання договору № ______ від 27 березня 2014 року, яка набрала чинності 16 вересня 2014 року.

Тобто позивач просив суд визнати припиненими зобов’язання за кредитними договорами у зв’язку з укладенням угод про розірвання кредитних договорів. Натомість суд у резолютивній частині додаткового рішення визнав припиненими зобов’язання за договорами іпотеки, застави та поруки, що укладалися з метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань.

Таким чином, суд прийняв додаткове рішення стосовно позовних вимог, що не заявлялися позивачем, чим порушив вимоги статей 11, 220 ЦПК України.

Також скаржник вважає, що суддею Максимович В.Г. допущено порушення вимог статті 121 ЦПК України та Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір». З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання 2 кредитних договорів та 56 договорів забезпечення. Враховуючи вимоги Закону України «Про судовий збір», позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі: 58 * 617,6 грн = 35 820,80 гривень.

ОСОБА_1 була сплачена значно менша сума, у зв’язку із чим суддя в силу вимог статті 121 ЦПК України повинна була залишити позовну заяву без руху та у разі несплати ним у строки, встановлені судом, повної суми судового збору повернути позовну заяву.

Однак позовну заяву розглянуто суддею за відсутності доказів сплати судового збору в повному обсязі, що є грубим порушенням безпосередньо інтересів держави.

Також апеляційним судом Одеської області 14 грудня 2017 року постановлено окрему ухвалу, в якій зазначено, що під час розгляду вказаної справи суддею Іллічівського районного суду Одеської області Максимович Г.В. допущено свідоме, грубе порушення норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів», цивільно-процесуального законодавства України, тому необхідно довести це до голови суду з метою недопущення в подальшому порушень процесуального законодавства.

Крім викладених вище порушень, колегія суддів звернула увагу, що суддею Максимович В.Г. не враховано положення постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно з якою, ураховуючи складність та особливість спорів, що виникають із кредитних правовідносин, проведення попереднього судового засідання є необхідним. При його проведенні суд має вчинити дії для врегулювання спору до судового розгляду, а якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою статті 130 ЦПК України, суд має виконати дії, передбачені частиною шостою цієї статті. Зокрема, суд має визначити, які правовідносини виникли між сторонами та які норми права підлягають застосуванню при вирішенні справи.

На порушення вказаних вище норм у цій цивільній справі попереднє судове засідання не проводилось, відповідачі на момент ухвалення заочного рішення 9 лютого 2017 року взагалі не отримували копій позовної заяви та доданих до неї документів, ухвали про відкриття провадження у справі та не могли бути повідомлені про ухвалення додаткового рішення в цей день.

Викладене вище свідчить про порушення суддею Іллічівського районного суду Одеської області вимог чинного процесуального законодавства щодо порядку повідомлення сторін про час і місце розгляду судової справи, а отже, і процесуальних прав та гарантій учасників судового процесу у справі та щодо порядку розгляду справи.

Більш того, відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені ЦПК України, зокрема в разі необхідності – отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Так, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1, звертаючись до Іллічівського районного суду Одеської області з позовною заявою, не сплатив судовий збір, а здійснив оплату судового збору вже після відкриття провадження у справі (8 лютого 2017 року) не в повному обсязі, оскільки відповідно до вимог частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Тобто у суду першої інстанції були відсутні підстави для відкриття провадження у справі без сплати судового збору.

Згідно зі статтею 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суддею Іллічівського районного суду Одеської області Максимович Г.В. надано письмові пояснення з приводу викладених у скаргах обставин.

Рішення у цивільній справі № 501/213/17, ухвалене під її головуванням, чинності не набрало.

6 лютого 2017 року представник відповідача ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» – ОСОБА_4 отримав копію позовної заяви ОСОБА_1 з додатками та ухвалу про відкриття провадження, що підтверджується записом на зворотному боці останнього аркуша позову (додано ксерокопію), а також судову повістку. При врученні судової повістки та позову представнику відповідача – ОСОБА_4 були перевірені його повноваження: те, що він не стороння особа, підтверджується довіреністю. Того самого дня копія позову з додатками та судова повістка були повторно відправлені відповідачу представником позивача кур’єром, що підтверджується повідомленням кур’єра, отриманим відповідачем 7 лютого 2017 року.

Оскільки дата, час та місце розгляду справи були узгоджені із представником відповідача, судова повістка представнику відповідача була вручена безпосередньо в суді, як передбачено частиною п’ятою статті 74 ЦПК України, а отже, вона (суддя) вважала, що права відповідача не порушені.

Судове засідання проводилось у залі № 3 Іллічівського районного суду Одеської області з фіксуванням судового процесу технічними засобами, що підтверджується звукозаписом судового засідання та журналом, а отже, твердження скаржника, що процес був позбавлений ознак гласності, відкритості, законності та змагальності, не відповідає дійсності.

Щодо твердження скаржника про порушення нею (суддею) статей 35, 212 ЦПК України, незалучення як третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Централ капітал» суддя Максимович Г.В. пояснила, що наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Петрокоммерц України» від 14 листопада 2016 року № 182, договір цесії від 28 серпня 2015 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» був визнаний нікчемним, а тому у суду були відсутні підстави для залучення ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» як третьої особи.

Щодо незаконності ухвалення додаткового рішення, тобто порушення вимог статей 11, 220 ЦПК України, суддя Максимович Г.В. зазначила, що, як вбачається з позову, після переліку позовних вимог зазначено додатки, після додатків на наступній сторінці знову зазначено позовні вимоги.

Стаття 220 ЦПК України передбачає, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою осіб, що беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Частина друга цієї статті передбачає, що суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін, їх присутність не є обов’язковою.

Враховуючи, що внаслідок непослідовного їх викладення суд стосовно вимог, викладених після перерахування доказів, доданих до позову, з приводу яких сторони надавали докази і пояснення, не ухвалив рішення, виніс того самого дня додаткове рішення, оскільки таке право передбачене частиною першою статті 220 ЦПК України. З огляду на те, що це було після проголошення рішення, вона вважала, що оскільки сторони у справі повідомлені та їх присутність не є обов’язковою, суд мав право винести додаткове рішення; щодо порушення вимог статті 121 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», вона враховувала практику апеляційного суду, яким скасовувались всі ухвали про залишення позову без розгляду внаслідок невиконання позивачем вимог, передбачених статтями 119–121 ЦПК України з підстав, що це є відмовою в доступі до правосуддя; окрім того, згідно з квитанцією від 7 лютого 2017 року позивачем сплачено судовий збір у максимальному розмірі 7680 грн, отже, під час ухвалення рішення стаття 121 ЦПК України судом не порушувалась.

Стосовно скасування 14 грудня 2017 року апеляційним судом Одеської області рішення у справі № 501/213/17 та винесення окремої ухвали, в якій зазначено, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не є стороною кредитних договорів, його права не порушені, суддя пояснила, що згідно з договором поруки позивач ОСОБА_1 є поручителем боржника ПП «Приватна Фірма «Мустанг» за кредитним договором № ______ від 25 січня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ПП «Приватна Фірма «Мустанг».

Згідно з договором поруки позивач ОСОБА_1 є поручителем боржників – ПП «Приватна Фірма «Мустанг» та ТОВ «Ніагара» за кредитним договором № ________ від 27 березня 2014 року, укладеним між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» та ПП «Приватна Фірма «Мустанг», ТОВ «Ніагара».

На підставі відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно іпотекодавців, яке було передане ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» на забезпечення кредитних договорів, за якими поручителем виступав також і позивач ОСОБА_1, за виконавчим написом нотаріуса було реалізоване.

Стаття 555 ЦК України передбачає, що поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Враховуючи, що майно іпотекодавців за кредитними договорами було реалізоване, позивач ОСОБА_1, будучи поручителем, набув права боржника, тому висновок про відсутність в нього права захищати свої права в суді, оскільки він не був стороною угоди кредиту, – це відмова у доступі до правосуддя, а тому вважає, що її (судді) висновки правильні, має надію, що їх підтримає касаційна інстанція.

Таким чином, за результатами попередньої перевірки скарги ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено обставини, що можуть свідчити про вчинення суддею Іллічівського районного суду Одеської області Максимович Г.В. дисциплінарного проступку і бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Пунктом 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема за допущення порушення засад гласності і відкритості судового процесу; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи зазначене, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Іллічівського районного суду Одеської області Максимович Галини Василівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.