Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Комкова В.К., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б. за результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у скарзі прокурора відділу Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Гаркуші О.М. на дії судді Солом’янського районного суду міста Києва Кицюк Вікторії Сергіївни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 3 жовтня 2017 року (вх. № 5678/0/8-17) надійшов лист начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України С.Горбатюка, яким надіслано скаргу прокурора відділу Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Гаркуші О.М. на дії судді Солом’янського районного суду міста Києва Кицюк В.С. під час здійснення правосуддя у справі № 760/4865/17.

Заявник посилається на постановлення суддею Кицюк В.С. 19 травня 2017 року ухвали у справі № 760/4865/17 про відмову в задоволенні заяви прокурора про відвід судді Солом’янського районного суду міста Києва Курової О.І., в якій не зазначено мотивів відхилення аргументів прокурора, а також на допущення суддею поведінки, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, що полягає у неповазі до учасників процесу.

З урахуванням викладених обставин заявник просить притягнути суддю Солом’янського районного суду міста Києва Кицюк Вікторію Сергіївну до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2017 року скаргу Гаркуші О.М. передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Гусаку М.Б.

За результатами перевірки наведених у скарзі відомостей член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусак М.Б. запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Кицюк В.С.

Розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б. та додані до нього матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 301/2013 суддю Кіровського районного суду міста Донецька Кицюк Вікторію Сергіївну переведено в межах п’ятирічного строку на роботу на посаді судді Солом’янського районного суду міста Києва.

У провадженні судді Солом’янського районного суду міста Києва Кицюк В.С. перебувала справа № 760/4865/17 за заявою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Гаркуші О.М. про відвід судді Солом’янського районного суду міста Києва Курової О.І.

Заяву мотивовано тим, що суддею Солом’янського районного суду міста Києва Куровою О.І., у провадженні якої перебуває кримінальне провадження № _____________ за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України (далі – КК України), порушено розумні строки призначення попереднього судового засідання, а саме: на 24 день після надходження обвинувального акта до суду та відкладення підготовчого судового засідання на 21 день – на 27 квітня 2017 року у зв’язку із неявкою потерпілого, не повідомленого належним чином про дату та час судового засідання.

На думку прокурора, суддею Куровою О.І. не було взято до уваги той факт, що 8 квітня 2017 року спливає строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого, та відсутність клопотань сторін про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу, обраного стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування. На думку прокурора, суддя Курова О.І. на порушення приписів частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), нехтуючи принципом правової визначеності, не зафіксувала юридичний факт автоматичного продовження запобіжного заходу, у зв’язку із чим прокурор у вказаному кримінальному провадженні Донський О.І. звернувся до судді Курової О.І. з листом, в якому просив суддю інформувати про продовження запобіжного заходу.

Суддя Курова О.І. повідомила Генеральну прокуратуру України, що, на її думку, запобіжний захід, обраний під час досудового розслідування, вважається продовженим лише до закінчення дії попередньої ухвали, чим, на думку прокурора, допустила довільне тлумачення частини третьої статті 315 КПК України.

Такі дії судді, на думку прокурора, мали наслідком безпідставні вимоги сторони захисту про скасування обраного стосовно ОСОБА1 запобіжного заходу. Сторона захисту мотивувала свої вимоги тим, що строк дії запобіжного заходу закінчився 9 квітня 2017 року.

Ухвалою судді Кицюк В.С. від 19 травня 2017 року в задоволенні заяви прокурора про відвід судді Курової О.І. було відмовлено.

При цьому суддя Кицюк В.С. зазначила, що «доводи прокурорів в контексті необхідності відводу судді Курової О.І. щодо відмови судді давати вказівки органам міліції контролювати поведінку обвинуваченого за межами строку дії відповідної ухвали про застосування до такого обвинуваченого запобіжного заходу суд вважає не тільки неспроможними, але навіть такими, які прямо суперечать вимогам діючого законодавства та можуть бути направлені на порушення прав та свобод особи.

Незгода будь-якого учасника кримінального провадження із тими чи іншими рішеннями суду не може бути підставою для відводу головуючого у справі.

Також не може бути підставою для відводу вимога до суду діяти у не передбачений законом спосіб поза межами судового засідання.

Із зазначеного листа судді Курової О.І. на адресу прокуратури чітко вбачається, що підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні не відбулося через неявку потерпілого» (стор. 2–3 ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року № 760/4865/17).

Враховуючи зазначене і те, що позиція судді Курової О.І., викладена в листі до Генеральної прокуратури України, щодо власного розуміння приписів частини третьої статті 315 КПК України співпадає із роз’ясненнями ВССУ в постанові Пленуму від 19 грудня 2014 року № 14, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мироненко та Мартиненко проти України», відповідно до якого у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім, та чи існують певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності, суддя Кицюк В.С. дійшла висновку, що у цьому випадку не можна стверджувати про упередженість суду через саму лише незгоду прокурора із прийнятим судом рішенням у конкретній справі.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що доводи скарги не підтвердились матеріалами дисциплінарного провадження, а дії судді Кицюк В.С. під час розгляду заяви про відвід судді Курової О.І. у справі № 760/4865/17 узгоджуються із вимогами статті 81 КПК України.

Так, суддею Кицюк В.С. в ухвалі про відмову у задоволенні відводу судді Курової О.І. було надано оцінку доводам заяви прокурора про відвід судді та викладено мотиви прийнятого нею рішення.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29–30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», параграф 32).

Крім цього, під час прослуховування технічного запису судового засідання від 19 травня 2017 року у вказаній справі не встановлено порушення суддею Кицюк В.С. правил професійної поведінки, яке, відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23-25 червня 2010 року), в якості підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності має бути значним, неприпустимим та таким, що ганьбить репутацію суддівства.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

Враховуючи викладені обставини, керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Кицюк Вікторії Сергіївни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                        В.В. Шапран