Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючої Лесько А.О., членів Комкова В.К., Маловацького О.В. та залученої з Третьої Дисциплінарної палати Олійник А.С., розглянувши висновок доповідача Гусака М.Б. за результатами попередньої перевірки заяви Довбах Ганни Володимирівни, яка надійшла з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Валігури Дмитра Миколайовича,

встановила:

Законом України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі – Закон № 1188-VII) визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).

Заява Довбах Г.В. від 4 грудня 2014 року про проведення ТСК перевірки стосовно зазначеного вище судді була подана 16 грудня 2014 року, тобто з пропуском строку встановленого статтею 3 Закону № 1188-VII, згідно з якою заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.

Повідомлення, в якому зазначено, що ТСК оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді, опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.

Частиною п’ятою статті 2 Закону № 1188-VII встановлено, що заяви, які надійшли після закінчення визначеного цією статтею строку, а також заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 12 травня 2016 року зазначену вище заяву за унікальним номером Д-3413/0/7-14 було передано для здійснення перевірки члену Вищої ради юстиції Гусаку М.Б.

Пунктом тридцять третім Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) визначено, що заяви, якi переданi Тимчасовою спецiальною комiсiєю з перевiрки суддiв судiв загальної юрисдикцiї Вищiй радi юстицiї вiдповiдно до частини п’ятої статтi 2 Закону України «Про вiдновлення довiри до судової влади в Українi», дисциплiнарнi органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановленi законом для здiйснення дисциплiнарного провадження.

Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII, дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Пунктом 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII, зокрема зазначено, що суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122² Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.

У заяві Довбах Г.В. ставилося питання про проведення перевірки судді Голосіївського районного суду міста Києва Валігури Д.М. у зв’язку з тим, що 22 січня 2014 року, він, не дослідивши фактичні дані, ухвалив рішення всупереч закону, із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог статті 43 Закону № 1798-VIII доповідачем – членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусаком М.Б. проведено попередню перевірку зазначеної вище заяви, за результатами якої запропоновано відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Валігури Д.М.

Заслухавши доповідача – Гусака М.Б., розглянувши заяву Довбах Г.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приходить до наступного.

22 січня 2014 року суддя Валігура Д.М. розглянув матеріали справи № 752/851/14-п (провадження № 3/752/586/14), які надійшли з Голосіївського ВДАІ ГУ МВС України в місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122² КУпАП, та прийняв постанову, якою визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, і призначив їй адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

У письмових поясненнях щодо обставин справи, які були надіслані до апеляційного суду, ОСОБА_1 вину не визнала. В суді апеляційної інстанції вона пояснила, що дійсно 29 грудня 2013 року близько 13 години 12 хв. проїжджала повз пост ДАІ по вулиці Богатирській, 32. При цьому жоден з працівників ДАІ, які знаходилися на посту ДАІ та на узбіччі дороги за його межами, вимог про зупинку керованого нею автомобіля марки «FIAT DOBLO», державний реєстраційний номер _______, не подавали.

25 березня 2014 року апеляційний суд міста Києва прийняв рішення, яким скасував постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 22 січня 2014 року та закрив провадження по справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв’язку із відсутністю події правопорушення.

Як вбачається з матеріалів перевірки, у протоколі, який було складено 15 січня 2014 року о 15 годині 30 хвилин інспектором дізнання ВДАІ ОСОБА_2, (який не підписаний ОСОБА_1 ) зокрема зазначено, що 29 грудня 2013 року о 13 годині 12 хвилин, водій автомобіля марки «FIAT DOBLO», державний реєстраційний номер ____ , не зупинився на вулиці Богатирській, 32, у місті Києві на вимогу інспектора ОСОБА_3 про зупинку, подану жезлом та свистком. Водій на два рекомендовані запрошення до ВДАІ для оформлення протоколу не з’явився.

У постанові Голосіївського районного суду від 22 січня 2014 року, зокрема зазначено, що згідно з протоколом АА2 № ________ від 15 січня 2014 року, ОСОБА_1 29 грудня 2013 року о 13 годині 12 хвилині в місті Києві по вулиці Богатирській, 32, керуючи автомобілем «Фіат» д.н.з. _____, на вимогу інспектора ДАІ ОСОБА_2 про зупинку, подану жезлом та свистком, не зупинилася, чим порушила пункт 2.4 ПДР України. В судове ОСОБА_1 не з’явилась.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд першої інстанції, визнавши протокол про адміністративне правопорушення та рапорт інспектора ДПС ДАІ належними та допустимими доказами, не звернув уваги, зокрема, на те, що у протоколі не зазначено, що саме було причиною зупинки транспортного засобу, а також відсутній підпис самої ОСОБА_1.

Статтею 280 КУпАП встановлено обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Водночас із рапортів та протоколу не вбачалося, що саме ОСОБА_1 керувала автомобілем під час його зупинки працівником міліції.

За змістом статті 259 КУпАП, а також пункту 3.2. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 4 жовтня 2013 року № 950, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, порушника може бути доставлено до ОВС (адміністративного будинку ОВС, приміщення громадського пункту охорони порядку, дільничного пункту міліції).

Порушуючи приписи статті 280 КУпАП, суддя Валігура Д.М. не з’ясував, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ОСОБА_1 у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Обираючи санкцію (міру відповідальності) ОСОБА_1 суддя застосував щодо неї найсуворіший вид адміністративного стягнення, передбачений статтею 122² КУпАП – позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 122² КУпАП невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З огляду на наведене, суддя Валігура Д.М. необґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 найсуворіший вид адміністративного стягнення, передбачений статтею 122² КУпАП. Застосування такої міри відповідальності без будь-якої правової мотивації не могло бути спрямоване на досягнення цілей адміністративної відповідальності, передбачених статтею 23 КУпАП — виховання особи правопорушника, а мало каральний характер.

Під час здійснення перевірки за скаргою, яка надійшла з ТСК, стало відомо також про інші справи, розглянуті суддею у період з 21 листопада до дня набрання чинності Законом № 1188-VII.

Так, постановою судді від 15 січня 2014 року у справі № 752/179/14-п ОСОБА_4 позбавлено права керування транспортними засобами строком на три місяці. Постанова скасована апеляційним судом, а провадження по справі закрито у зв’язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

В інших трьох випадках (постановами від 15, 23 січня та 4 лютого 2014 року у справах №№ 752/208/14-п, 752/683/14-п, 752/1408/14-п) водії, що позбавлені права керування транспортними засобами строком на три місяці, згодом були звільнені від адміністративної відповідальності на підставі Закону України від 21 лютого 2014 року № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».

Також ще у трьох випадках постановами судді Валігури Д.М. від 28 лютого 2014 року у справах №№ 752/176/14-п, 752/933/14-п, 752/1409/14-п ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі Закону № 743-VII взагалі без жодних попередніх рішень про визнання їх винними у вчиненні правопорушення за статтею 122² КУпАП, оскільки справи про притягнення до адміністративної відповідальності останніх начебто поверталися Голосіївському ВДАІ ГУ МВС України в м. Києві для належного оформлення (постанови від 15, 27 січня та 4 лютого 2014 року у справах №№ 752/176/14-п, 752/933/14-п, 752/1409/14-п).

Крім того, як зазначається у статті 4 Закону № 743-VII, особи, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, звільняються від адміністративної відповідальності, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених КУпАП, за умови, що ці правопорушення пов’язані з масовими акціями протесту.

Водночас, 3 березня 2014 року суддя Валігура Д.М., розглянувши матеріали справи № 752/1405/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 постановив звільнити останнього від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону № 743-VII, в той час, як визнано винним ОСОБА_8 у вчиненні адміністративного правопорушення не було, минув строк притягнення особи до відповідальності відповідно до статті 38 КУпАП, не встановлено зв’язку ймовірного правопорушення з масовими акціями протесту.

17 березня 2014 року зазначений вище суддя, розглянувши аналогічні попереднім матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_9 , яка 29 грудня 2013 року в с. Нові Петрівці, керуючи автомобілем, не виконала вимогу працівника міліції про зупинку, що надавалась за допомогою жезла і свистка, чим порушила п.2.4 ПДР України, постановив провадження в адміністративній справі закрити, у зв’язку із відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Дії судді Валігури Д.М. під час розгляду згаданих вище справ можуть свідчити про його упередженість та порушення засад правосуддя, зокрема, верховенства права, незабезпечення права на справедливий суд, неповагу до прав і свобод людини.

Відповідно до положень статей 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакціях, чинних на момент розгляду суддею Валігурою Д.М. справ про адміністративні правопорушення) суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді, порушенням якої є, зокрема, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

Приписами частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII зазначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, у тому числі, з підстав порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене можна стверджувати, що розглядаючи зазначені вище справи про адміністративні правопорушення, суддя Валігура Д.М. діяв недбало, допустив порушення приписів закону та не дотримався професійних обов’язків судді щодо справедливого та безстороннього розгляду справ про адміністративні правопорушення відповідно до закону, яке мало наслідком порушення принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України, невинуватості та права осіб на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такі дії судді підривають авторитет правосуддя та ставлять під сумнів довіру до суду та правосуддя з боку суспільства.

За змістом норм Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки давності притягнення судді з підстав порушення присяги.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Запровадження такого строку є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому, в силу положень статті 58 Конституції України, встановлений згаданою нормою строк підлягає застосуванню.

Враховуючи інформацію, зазначену у листі голови Голосіївського районного суду міста Києва від 2 лютого 2016 року № 20-к/2017 про перебування судді Валігури Д.М. у відпустках, а також про випадки його тимчасової непрацездатності, строк для розгляду питання про відкриття дисциплінарної справи не сплинув.

З огляду на це Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Валігури Дмитра Миколайовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.