Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Гусака М.Б., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Василевича Володимира Степановича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Новака Романа Васильовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 січня 2018 року за вхідним № 191/0/20-18 надійшла з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України скарга Василевича В.С. стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Новака Р.В.
У скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого судді Новака Р.В. за дії, вчинені під час розгляду справ № 757/24152/16-к, № 757/24189/16-к, № 757/18053/16-к, № 757/27318/16-к, відкритих за скаргами Василевича В.С.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 19 січня 2018 року скаргу передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Комков В.К. вніс пропозицію про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Печерського районного суду міста Києва Новака Р.В.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Новака Р.В. з огляду на таке.
Автор скарги стверджує, що за його скаргами на бездіяльність органів прокуратури слідчий суддя Новак Р.В. розглядав справи № 757/24152/16-к, № 757/24189/16-к, № 757/18053/16-к, № 757/27318/16-к, всього в 2016 році провів близько 15 судових засідань з розгляду скарг, при цьому припустився істотних порушень норм процесуального права і в результаті ухвалив завідомо неправосудні рішення, що переслідується за статтею 375 Кримінального кодексу України. З цього приводу в НАБУ розглядається окрема заява про вчинення суддею кримінального правопорушення. Також автор скарги цитує та аналізує відповідні норми кримінального процесуального і кримінального законодавства, інших нормативних актів, роз’яснення Вищого арбітражного суду України за 1996–1999 роки. При наведенні переліку допущених суддею і зафіксованих автором скарги порушень норм Кримінального процесуального кодексу України у скарзі не зазначено, за якою саме справою, № 757/24152/16-к чи № 757/24189/16-к, ці порушення мали місце. У скарзі не зазначено, які порушення допустив слідчий суддя під час розгляду справи № 757/18053/16-к.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у згаданих у скарзі справах слідчий суддя Новак Р.В. постановив такі ухвали:
10 травня 2016 року у справі № 757/18053/16-к – про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб прокуратури міста Києва;
7 червня 2016 року у справі № 757/24152/16-к – про задоволення скарги на бездіяльність Генеральної прокуратури України;
7 червня 2016 року у справі № 757/24189/16-к – про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб Генеральної прокуратури України;
9 червня 2016 року у справі № 757/27318/16-к – про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб прокуратури міста Києва.
Ознайомлення із зазначеними ухвалами, постановленими слідчим суддею Новаком Р.В., показало, що ухвали містять фактичне та правове обґрунтування прийнятих суддею процесуальних рішень.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Аргументи скаржника стосовно оцінки доказів, якими керувалась суддя при ухваленні рішень, не можуть бути предметом розгляду Вищої ради правосуддя, адже відповідно до статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» це не належить до її повноважень.
Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не вправі встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.
Таким чином, враховуючи зміст скарги і ступінь обґрунтування її автором своїх доводів щодо наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, додані до скарги документи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що результати попередньої перевірки скарги не свідчать про умисне порушення суддею норм права чи неналежне ставлення до службових обов’язків, суть дисциплінарної скарги зводиться лише до незгоди з ухвалами слідчого судді Новака Р.В.:
від 10 травня 2016 року у справі № 757/18053/16-к – про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб прокуратури міста Києва;
від 7 червня 2016 року у справі № 757/24152/16-к – про задоволення скарги на бездіяльність Генеральної прокуратури України;
від 7 червня 2016 року у справі № 757/24189/16-к – про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб Генеральної прокуратури України;
від 9 червня 2016 року у справі № 757/27318/16-к – про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб прокуратури міста Києва,
а зазначені у скарзі обставини не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді.
Згідно із частиною шостою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Новака Романа Васильовича.
Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
О.В. Маловацький
