Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В. за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні суддів Львівського апеляційного адміністративного суду Ніколіна Володимира Володимировича, Качмара Володимира Ярославовича про втручання в їхню діяльність як суддів у зв’язку із здійсненням правосуддя,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 18 жовтня 2017 року надійшло повідомлення суддів Львівського апеляційного адміністративного суду Ніколіна В.В., Качмара В.Я. від 11 жовтня 2017 року з приводу фактів тиску на них як суддів у зв’язку із здійсненням правосуддя.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 2733/0/6-17 вказане повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В. для здійснення перевірки.
Розглянувши матеріали за повідомленням суддів Львівського апеляційного адміністративного суду Ніколіна В.В., Качмара В.Я. про втручання в їхню діяльність як суддів у зв’язку із здійсненням правосуддя, Вища рада правосуддя встановила таке.
У повідомленні судді Львівського апеляційного адміністративного суду Ніколін В.В., Качмар В.Я. вказали, що у провадженні Львівського апеляційного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 809/1054/17 (апеляційне провадження № 876/8943/17) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.
Для розгляду вказаної справи автоматизованою системою документообігу суду відповідно до положень статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено колегію суддів у такому складі: Ніколін В.В. (суддя–доповідач), судді Качмар В.Я., Старунський Д.М.
До Львівського апеляційного адміністративного суду 9 жовтня 2017 року надійшла заява ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи, у якій, окрім прохання щодо перенесення розгляду справи, зазначено, що до початку розгляду цієї справи суддям Ніколіну В.В. та Качмару В.Я. буде заявлено відвід, оскільки під час розгляду іншої судової справи № 876/1103/16 ці судді вчинили кримінальне правопорушення, та що відповідне звернення буде надіслано ним до прокуратури, а також наведено непристойні вислови на адресу суддів Ніколіна В.В. та Качмара В.Я.
До повідомлення судді Ніколін В.В. та Качмар В.Я. додали копію вказаної заяви ОСОБА_1 від 9 жовтня 2017 року про перенесення розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя є незалежними та керуються верховенством права.
Згідно зі статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 2 резолютивної частини рішення від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу, положення частини другої статті 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Гарантії вказаної статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються і на висловлення поглядів чи критики, озвучення певних припущень.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Українська прес-група проти України» від 29 березня 2005 року висловлена позиція, що при дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства».
Судді, які ухвалюють рішення іменем України та є публічними особами, при виконанні своїх обов’язків повинні враховувати інтерес до них з боку суспільства та право інших осіб висловлювати свої оціночні судження стосовно здійснення правосуддя, а також розрізняти спроби втручання в їхню діяльність із здійснення правосуддя та вираження іншими особами своїх думок, припущень, критики на адресу суддів.
Як зазначається у Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» довіру й повагу потрібно постійно завойовувати і зберігати за допомогою відмінної роботи судів на основі найвищих стандартів.
Статтею 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Звернення ОСОБА_1, яке надійшло суддям Львівського апеляційного адміністративного суду Ніколіну В.В., Качмару В.Я., хоча і може вважатися таким, що містить дифамацію, однак не може бути підставою для застосування заходів, передбачених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
З огляду на викладене та керуючись статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
відмовити у вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням суддів Львівського апеляційного адміністративного суду Ніколіна Володимира Володимировича, Качмара Володимира Ярославовича про втручання в їхню діяльність як суддів у зв’язку із здійсненням правосуддя.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
