Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Гусака М.Б., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Рослова Сергія Вікторовича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Фаркош Юлії Анатоліївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 31 січня 2018 року за вхідним № 633/0/20-18 з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшла скарга Рослова С.В. стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Фаркош Ю.А.
У скарзі повідомляється, що суддя Фаркош Ю.А. порушила норми процесуального права під час здійснення правосуддя у цивільній справі № 757/12185/15-ц.
Суть цивільної справи і свій правовий статус автор скарги не повідомив, документів до скарги не долучив.
Автор скарги вважає, що суддю має бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 2, 3, 4, 11, 12 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на час подання скарги), за такі дії:
порушення 17 квітня 2015 року частини четвертої статті 122, статті 129 Цивільного процесуального кодексу України при відкритті провадження у справі і призначенні попереднього судового засідання на 30 квітня 2015 року;
порушення 30 квітня 2015 року статті 12 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» при призначенні судового розгляду на 3 червня 2015 року у зв’язку з неналежним повідомленням третьої особи.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 31 січня 2018 року скарга передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Комков В.К. вніс пропозицію про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Печерського районного суду міста Києва Фаркош Ю.А.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Фаркош Ю.А. з огляду на таке.
17 квітня 2015 року суддя Фаркош Ю.А. у справі № 757/12185/15-ц постановила ухвалу, якою відкрила провадження і призначила розгляд справи в судовому засіданні на 30 квітня 2015 року.
25 червня 2015 року суд під головуванням судді Фаркош Ю.А. постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
4 серпня 2015 року суд під головуванням судді Фаркош Ю.А. ухвалив рішення, яким в задоволенні позову відмовив повністю.
При цьому суд зазначив, що посилання позивача на Закон України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є безпідставним, оскільки позивачем не вказано обставин, з якими цей Закон пов’язує відшкодування такої шкоди.
Інших ухвал судді Фаркош Ю.А. у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає.
17 вересня 2015 року апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу позивача відхилив, а рішення суду першої інстанції від 4 серпня 2015 року залишив без змін.
При цьому суд зазначив, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За результатами ознайомлення із зазначеними вище ухвалами судді і суду першої інстанції встановлено, що ухвали містять фактичне та правове обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Аргументи скаржника стосовно оцінки доказів, якими керувалась суддя при ухваленні рішень, не можуть бути предметом розгляду Вищої ради правосуддя, адже відповідно до статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» це не належить до її повноважень.
Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не вправі встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.
Таким чином, враховуючи зміст скарги і ступінь обґрунтування автором своїх доводів щодо наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що результати попередньої перевірки скарги не свідчать про умисне порушення суддею норм права чи неналежне ставлення до службових обов’язків, суть дисциплінарної скарги ОСОБА_1 зводиться лише до незгоди з ухвалами судді Фаркош Ю.А. від 17 квітня 2015 року про призначення розгляду справи на 30 квітня 2015 року і від 30 квітня 2015 року про відкладення розгляду справи на 3 червня 2015 року у зв’язку з неналежним повідомленням третьої особи, а зазначені у скарзі обставини не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді.
Згідно із частиною шостою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Фаркош Юлії Анатоліївни.
Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
О.В. Маловацький
