Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Гусака М.Б., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Фартушка Ігоря Дем’яновича стосовно суддів Червоноградського міського суду Львівської області Жураковського Андрія Ігоровича, Грабовського Віталія Володимировича, апеляційного суду Львівської області Берези Вікторії Іванівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 7 лютого 2018 року за вхідним № 835/0/20-18 з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшла скарга Фартушка І.Д. на дії суддів Червоноградського міського суду Львівської області Жураковського А.І., Грабовського В.В., апеляційного суду Львівської області Берези В.І.
Скаржник порушив питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаних суддів Червоноградського міського суду Львівської області та судді апеляційного суду Львівської області за дії, вчинені під час розгляду цивільної справи № 459/14/14ц.
Автор скарги зазначає про порушення суддями норм цивільного процесуального закону і судової етики, умисне неправильне застосування законів України, зокрема статті 361 Цивільного процесуального кодексу України та постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2012 року № 4 з метою винесення завідомо неправосудного рішення, демонстрування суддями переваги щодо однієї зі сторін у справі, а саме сторони відповідачів.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 7 лютого 2018 року скарга передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Комков В.К. вніс пропозицію про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Червоноградського міського суду Львівської області Жураковського А.І., Грабовського В.В. та залишення без розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді апеляційного суду Львівської області Берези В.І.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Червоноградського міського суду Львівської області Жураковського А.І., Грабовського В.В., залишення без розгляду дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду Львівської області Берези В.І. з огляду на таке.
29 грудня 2010 року рішенням Червоноградського міського суду Львівської області під головуванням судді Адамович Б.М. в позові ОСОБА_1 до спеціалізованої організації державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4, комерційного банку «Приватбанк», суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про визнання аукціону недійсним і скасування протоколу прилюдних торгів та в позові ОСОБА_3 до спеціалізованої організації державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, комерційного банку «Приватбанк», суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про визнання договору застави майна, договору поручительства, виконавчого напису, аукціону та скасування протоколу прилюдних торгів № 186 від 26 липня 2006 року, повернення будинковолодіння відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області ( головуючого судді Федоришина А.В., суддів Богонюка М.Я., Приколоти Т.І.) від 30 червня 2011 року, апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 відхилено, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року залишено без змін.
Вироком Червоноградського міського суду Львівської області під головуванням судді Кріля М.Д. від 22 листопада 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України ( Далі – КК України) та призначено покарання у вигляді 2 років 5 місяців обмеження волі, на підставі статті 49 КК України звільнено від відбуття призначеного покарання у зв’язку з закінченням строків давності. Вирок набрав чинності.
9 квітня 2014 року ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області під головуванням судді Мелешко С.І. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_3 до спеціалізованої організації державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» в особі філії «Львівський акціонерний центр», відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, в особі відділу державної виконавчої служби, ОСОБА_2, державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» в особі Червоноградської філії «ПриватБанк» із залученням третіх осіб: ОСОБА_4, суб’єкта оціночної діяльності СПД ОСОБА_5 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року.
Вказана ухвала судді мотивована тим, що з поданих заяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що заявникам під час подання позовної заяви було відомо та ОСОБА_3 стверджувала у своєму позові, що договір застави будинковолодіння за адресою: _________, що належав їй на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від 10 жовтня 2000 року, був заставлений банку від її імені без її відома та за підробленим від її імені договором застави від 2 серпня 2002 року, який вона не підписувала а отже, вказана обставина (підписання договорів застави та поручительства ОСОБА_1 від імені дружини без її відома та згоди) була відома заявникам та досліджувалась судом, однак спростована показаннями державного нотаріуса Червоноградської нотаріальної контори ОСОБА_6, іншими доказами, що були покладені в основу рішення суду, яке набрало законної сили. Не вважала нововиявленою обставиною постановлення у кримінальному провадженні вироку стосовно ОСОБА_1, оскільки вирок суду від 22 листопада 2013 року можна вважати лише новим письмовим доказом.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2014 року (головуючого судді Павлишина О.Ф., суддів Мікуш Ю.Р., Ніткевича М.Й.) задоволено апеляційні скарги ОСОБА_1,ОСОБА_3., скасовано ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 9 квітня 2014 року та передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вказана ухвала мотивована тим, що в заявах про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявники фактично посилались на встановлену вироком фальшивість документа, що є підставою згідно з пунктом 2 частини другої статті 361 Цивільного процесуального кодексу України ( далі – ЦПК України). Формальне посилання заявників на підставу перегляду, передбачену пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України із твердженням про фальшивість документа залишилось поза увагою суду першої інстанції і призвело до вирішення питання про перегляд рішення без врахування фактичної підстави фальшивості документа, встановленої вироком суду.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області під головуванням судді Мелешко С.І. від 3 лютого 2015 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року у зв’язку з нововиявленими обставинами задоволено, рішення суду від 29 грудня 2010 року скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним та скасовано прилюдні торги від 26 липня 2006 року і протокол цих прилюдних торгів № 186 від 26 липня 2006 року, визнано недійсним договір застави майна № 519/303 від 2 серпня 2002 року, визнано недійсним договір поручительства від 2 серпня 2002 року, визнано недійсним та таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 7 жовтня 2003 року, повернуто ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домоволодіння за адресою: ____________________. При постановленні цього рішення Червоноградським міським судом Львівської області взято до уваги вказівки суду апеляційної інстанції та вирішено справу по суті з посиланням на нововиявлену обставину, а саме встановлену вироком суду фальшивість документа.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2015 року (головуючий суддя Береза В.І., судді Бойко С.М., Штефаніца Ю.Г.) апеляційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 3 лютого 2015 року скасовано. Заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суддів мотивована тим, що, задовольняючи заяву ОСОБА_1, ОСОБА_3 про перегляд рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року у зв’язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції застосував підставу, передбачену пунктом 2 частини другої статті 361 ЦПК України, а саме встановлену вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2013 року фальшивість договорів застави та поручительства від 2 серпня 2002 року, однак не перевірив, чи була відома заявникам ця обставина на момент розгляду справи, оскільки зі змісту їхніх заяв про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами вбачається, що із вказаною обставиною заявники були обізнані уже під час подання позову, про це їм було відомо ще 1 листопада 2010 року. Отже не можна вважати цю обставину нововиявленою в розумінні пункту 2 частини другої статті 361 ЦПК України.
Колегія суддів зазначила, що хоча ОСОБА_1, ОСОБА_2 були відомі обставини підроблення підписів на договорах поручительства і застави ще на момент подання позовних заяв, ними не доведено факту неможливості подання відповідних доказів під час провадження у справі до остаточного судового засідання. Залишення рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2011 року не позбавляло ОСОБА_1, ОСОБА_3 можливості оскаржувати ці судові рішення в касаційному порядку, в тому числі з підстав непризначення судом почеркознавчої експертизи. Таким чином, встановлений вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2013 року факт підроблення документів, є новим доказом у справі.
Ухвала суддями мотивована тим, що оскільки судом першої інстанції під час розгляду заяви про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами порушено норми процесуального права, а саме не встановлено наявності підстав для скасування рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, а повноважень скасовувати рішення суду першої інстанції і постановляти процесуальний документ за результатами розгляду заяв про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами по суті апеляційний суд не має, таке рішення суду підлягає скасуванню з направленням відповідних заяв ОСОБА_1, ОСОБА_3 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області, постановленою під головуванням судді Жураковського А.І. від 19 жовтня 2015 року, заяви ОСОБА_1,ОСОБА_3 про перегляд рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Ухвала судді мотивована тим, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2013 року було встановлено фальшивість договорів застави і поручительства від 2 серпня 2002 року та визнано винним у їх підробленні ОСОБА_1, однак, як вбачається зі змісту заяв про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, обом заявникам вже під час подання позовних заяв була відома ця обставина. Зокрема, ОСОБА_3 у позові, поданому 1 листопада 2010 року, зазначила, що договору застави будинковолодіння, яке належало їй на праві приватної власності, та договору поручительства не укладала, згоди на їх укладання не надавала та не підписувала їх. У зв’язку із цим, на думку суду, не можна вважати цю обставину нововиявленою в розумінні пункту 2 частини другої статті 361 ЦПК України.
Також в ухвалі суддею зазначено, що, «на переконання суду, вирок у справі, яким встановлено вину заявника у підробленні офіційного документа, який подається та посвідчується підприємством чи організацією та надає право чи звільняє від обов’язків, з метою його використання підроблювачем чи іншою особою, вчиненому повторно, є новим письмовим доказом, який підтверджує факт підписання договорів застави та поручительства ОСОБА_1 замість ОСОБА_3 без її відома та за підробленим від її імені підписом». Крім того, з аналізу журналу судового засідання від 29 грудня 2010 року та вироку суду вбачається, що ОСОБА_1 визнав, що у 2002 році ставив підписи у відповідних договорах застави замість своєї дружини, тому, на думку суду, вказане свідчить про обізнаність останнього з обставинами, на які він посилається як на нововиявлені. Крім того, оскільки вказані обставини були повідомлені суду під час судового розгляду, суд першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень у справі дав їм свою оцінку.
На думку суду, не є нововиявленими обставинами і фактично встановлені вироком суду, як зазначає ОСОБА_1, завідомо неправдиві показання свідка ‒ державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, оскільки вина останнього у вчиненні відповідного кримінального правопорушення не встановлена у визначеному законом порядку.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 8 лютого 2016 року (головуючий суддя Монастирецький Д.І., судді Копняк С.М., Шумська Н.Л.) ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року скасовано, питання розгляду заяви ОСОБА_1, ОСОБА_3 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суддями мотивована тим, що, як вбачається з матеріалів цивільної справи, належні докази того, що учасники судового процесу, зокрема відповідачі: спеціалізована організація державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» в особі філії «Львівський акціонерний центр» та ОСОБА_2; треті особи: ОСОБА_4 та суб’єкт оціночної діяльності СПД ОСОБА_5 повідомлені належним чином про місце і час судового розгляду 19 жовтня 2015 року, в матеріалах справи відсутні. Отже, заяви ОСОБА_1, ОСОБА_3 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року судом першої інстанції розглянуті з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду з передачею питання на новий розгляд.
Зазначено, що, розглянувши заяви без належного повідомлення учасників цивільного процесу, міський суд порушив порядок, встановлений для вирішення цього питання.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 6 травня 2016 року, постановленою під головуванням судді Грабовського В.В заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року залишено без задоволення.
Ухвала суддею мотивована тим, що з огляду на зміст заяв про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами обом заявникам при поданні позовних заяв була відома обставина, на яку вони посилаються як на нововиявлену, а саме те, що ОСОБА_3 не підписувала оспорюваних договорів застави та поручительства. Крім того, із журналу судового засідання від 29 грудня 2010 року (т.І а.с. 213) вбачається, що ОСОБА_1 визнав, що він ставив підписи на цих договорах застави та поручительства замість дружини. Наведене свідчить про обізнаність обох заявників про наявність цих обставин на час розгляду справи, що виключає можливість їх кваліфікації за пунктом 1 чи пунктом 2 частини другої статті 361 ЦПК України.
В даній ухвалі зазначено, що посилання заявників на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2013 року, яким встановлено вину ОСОБА_1 у підробленні офіційного документа є безпідставним, оскільки не спростовує відомостей про обізнаність заявників на час розгляду справи про підписання ОСОБА_1 оспорюваних договорів застави та поручительства, а лише підтверджує ці обставини. Тому під час вирішення порушеного заявниками питання суд оцінює вказаний вирок як такий, що має лише інформативний характер і не дає підстав для його оцінки згідно з пунктом 1 чи пунктом 2 частини другої статті 361 ЦПК України. Не є нововиявленими обставинами й фактично встановлені вироком суду, як це зазначає ОСОБА_1, завідомо неправдиві показання свідка державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, оскільки вина останнього у вчиненні відповідного злочину не встановлена вироком суду, як того вимагає пункт 2 частини другої статті 361 ЦПК України, а у вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2013 року лише зазначено, що допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у підробленні договору поручительства і застави визнав повністю, ствердив обставини, зазначені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2017 року (головуючий суддя Ванівський О.М., судді Цяцяка Р.П., Шеремета Н.О.) відхилено апеляційні скарги заявників, ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 6 травня 2016 року про залишення без задоволення заяв ОСОБА_1, ОСОБА_3 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року залишено без змін.
Як вбачається з дисциплінарної скарги, скаржник зазначає про те, що ухвалені суддями рішення свідчать про явну упередженість та зацікавленість при розгляді справи; прийняття неправосудних ухвал на користь відповідача; поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності та непідкупності; порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; незаконне застосування законів України у власних інтересах.
Автор скарги вважає, що зазначені дії суддів свідчать про істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, і тому просить провести об’єктивну та повну перевірку фактів антиконституційних, протиправних дій суддів, викладених ним у скаргах.
На обґрунтування своїх доводів щодо наявності підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності скаржник додав до скарги копії судових рішень, а саме: ухвали від 9 квітня 2014 року, ухвали від 16 вересня 2014 року, рішення від 2 березня 2015 року, ухвали від 30 червня 2015 року, ухвали від 19 жовтня 2015 року, ухвали від 8 лютого 2016 року та ухвали від 6 травня 2016 року.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Із матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що суддями в ухвалах від 30 червня 2015 року, від 19 жовтня 2015 року, від 6 травня 2016 року зазначено мотиви відхилення аргументів та підстав, на які посилались заявники Фартушок І.Д., Фартушок В.В. під час розгляду їхніх заяв про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року як в суді першої інстанції, так і при розгляді апеляційних скарг на постановлені ухвали та їм надана належна оцінка.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
З огляду на наведене незгода із судовим рішенням не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь в його ухваленні.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не вправі встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.
Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюється з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, оцінювати висновки, яких дійшов суд із питань фактів і права, також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень.
З огляду на викладене, за результатами попередньої перевірки скарги ОСОБА_1 не встановлено відомостей про наявність у поведінці суддів Червоноградського міського суду Львівської області Жураковського А.І., Грабовського В.В., апеляційного суду Львівської області Берези В.І ознак дисциплінарного проступку, який може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Наведені у скарзі посилання щодо порушення суддями засад рівності учасників процесу, необґрунтованого відхилення пояснень та клопотань заявників, доказів зацікавленості, упередженості, однобічності та необ’єктивності при розгляді даної цивільної справи чи порушення суддями присяги в ході попередньої перевірки скарги не знайшли свого підтвердження.
Доводи викладені у скарзі по суті зводяться до фактичної незгоди із ухваленими судовими рішеннями.
Незгода скаржника із доводами та мотивами судді, наведеними ним у судовому рішенні, не може бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи.
Таким чином, враховуючи зміст скарги і ступінь обґрунтування його автором своїх доводів щодо наявності в діях суддів ознак дисциплінарного проступку, додані до скарги документи, відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суть дисциплінарної скарги ОСОБА_1 зводиться лише до незгоди з ухвалами суддів під час розгляду заяв про перегляд у зв’язку з новоявленими обставинами рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2010 року, а обставини, які зазначені у скарзі, не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів.
Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Під час перевірки встановлено, що рішенням Вищої ради юстиції від 8 грудня 2016 року № 3037/0/15-16 «Про звільнення Берези В.І. з посади судді апеляційного суду Львівської області» Березу В.І. звільнено з посади судді апеляційного суду Львівської області у відставку.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 44 Закону № 1798-VІІІ дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо у скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Червоноградського міського суду Львівської області Жураковського Андрія Ігоровича, Грабовського Віталія Володимировича та залишити без розгляду скаргу Фартушка Ігоря Дем’яновича стосовно судді апеляційного суду Львівської області Берези Вікторії Іванівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
В.І.Говоруха
М.Б.Гусак
О.В. Маловацький
