Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Гусака М.Б., Комкова В.К., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Татаурової Ірини Миколаївни стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Наталії Петрівни,
встановила:
на підставі пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до Вищої ради правосуддя передано з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для розгляду дисциплінарну скаргу Татаурової І.М. від 28 липня 2015 року на дії судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П.
У скарзі Татаурова І.М. зазначила, що суддею Печерського районного суду міста Києва Васильєвою Н.П. порушено норми процесуального права під час постановлення ухвали від 24 липня 2015 року у справі № 757/25314/15-к. Просила притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 30 травня 2017 року № 710/0/20-17 зазначену скаргу Татаурової І.М. передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В.
30 травня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява Татаурової І.М. про долучення до скарги доказів, а саме копії ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 31 грудня 2015 року.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя складено висновок із пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. (висновок від 19 липня 2017 року).
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги 16 серпня 2017 року Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою Татаурової І.М. на дії судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П.
Здійснивши підготовку до продовження розгляду Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя питання щодо наявності чи відсутності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Васильєвої Н.П., член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. склав додатковий висновок, у якому запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаної судді.
Здійснивши попередню перевірку дисциплінарної скарги Татаурової І.М., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. з огляду на таке.
У скарзі на дії судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. Татаурова І.М. вказала, що суддею постановлено ухвалу від 24 липня 2015 року, якою задоволено частково клопотання старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України радника юстиції Павлюка Ф.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо підозрюваної ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 травня 2015 року.
Скаржник вважає, що:
у вказаній ухвалі не зазначено мотивів відхилення аргументів сторони захисту та не наведено мотивів, з яких слідчий суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України (далі – КК України); відсутня мотивація наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України); зміст ухвали свідчить про те, що суддя вийшла за межі розгляду клопотання та самостійно інкримінувала ОСОБА_1 вчинення злочину, передбаченого статтею 27 КК України, за кваліфікуючою ознакою – попередня змова;
слідчим суддею порушено засади рівності всіх учасників процесу перед судом, оскільки під час судового засідання вона надавала перевагу стороні обвинувачення, не зробивши будь-яких зауважень прокурору, який порушував принцип невинуватості під час судового засідання, ставлячись до підозрюваної як до винуватої особи;
слідчим суддею порушено порядок судового засідання, оскільки не з’ясовано, чи зрозуміло підозрюваній суть підозри і чи бажає вона надати показання; підозрюваній не роз’яснені права, передбачені частиною другою статті 193 КПК України;
слідчий суддя неправомірно не заявила самовідвід, оскільки їй було заявлено про наявність обставин, передбачених пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, у зв’язку із тим, що до початку розгляду клопотання секретар судового засідання запитувала у прокурора про наявність флеш-карти;
встановлений статтею 186 КПК України строк розгляду клопотання безпідставно затягувався, оскільки розгляд клопотання проводився протягом трьох днів, судове засідання 23 липня 2015 року розпочалося із двогодинним запізненням, про судове засідання 22 липня 2015 року скаржника було повідомлено у поза процесуальний спосіб – через прокурора;
слідчим суддею неправомірно 24 липня 2015 року проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, а в резолютивній частині не визначено строк покладення обов’язків, що вказує на їх безстроковість;
слідчий суддя порушила принцип невинуватості ОСОБА_1, оскільки мала можливість припинити протиправні дії прокурора, однак не зробила цього.
У наданих до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України поясненнях суддя Васильєва Н.П. зазначила, що 22 липня 2015 року отримала клопотання старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України радника юстиції Павлюка Ф.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання з покладанням обов’язків, передбачених статтею 194 КПК України, до ОСОБА_1, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 КК України. Суддя зазначила про те, чим обґрунтовувалась підозра, а стосовно викладених у скарзі ОСОБА_1 порушень пояснила:
посилання ОСОБА_1 на незазначення суддею мотивів прийняття аргументів прокурора та відхилення аргументів сторони захисту, відсутність мотивації наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та вихід слідчого судді за межі розгляду клопотання й інкримінування підозрюваній вчинення злочину, передбаченого статтею 27 КК України, є необґрунтованими, оскільки у тексті ухвали слідчого судді Васильєвої Н.П. від 24 липня 2015 року належним чином наведені доводи обох сторін та посилання слідчого судді на прийняття чи неприйняття доводів сторони обвинувачення та захисту, у тому числі підозрюваної ОСОБА_1. Самостійного інкримінування підозрюваній вчинення злочину, передбаченого статтею 27 КК України, слідчим суддею не допущено. Відповідно до аркуша 4 ухвали, на який посилається ОСОБА_1, вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 КК України, у кримінальному провадженні № ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 травня 2015 року;
щодо порушення слідчим суддею засад рівності вказала, що нею не допущено будь-яких порушень КПК України, дотримано принцип змагальності сторін та свободи у поданні ними своїх доказів. Судом були створені необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Як прокурор, так і підозрювана трактували підозру кожний по-своєму, викрикували репліки. Слідчий суддя обом сторонам робила зауваження, що підтверджується технічним записом судового засідання. До пояснень додала диск із копією технічного запису судового процесу;
щодо посилань ОСОБА_1 на надання переваг стороні обвинувачення зазначила, що їх наведено без будь-яких обґрунтувань та не підтверджено змістом самої ухвали;
стосовно посилань ОСОБА_1 на те, що їй не роз’яснено права, передбачені частиною другою статті 193 КПК України, вказала, що вони не відповідають дійсності, оскільки останній були роз’яснені права як підозрюваній. Під час судового розгляду будь-яких клопотань чи заяв щодо її прав подано не було;
щодо порушення правил самовідводу, передбачених пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, вказала, що ОСОБА_1 та її адвокат не заявляли відводів слідчому судді. Стосовно твердження ОСОБА_1 про запитування секретарем судового засідання у прокурора про наявність флеш-карти, зазначила, що вказана обставина нею з’ясовувалась, після чого у судовому засіданні оголошено, що ці дії було допущено особою, яка проходила практику у суді;
стосовно порушення вимог статті 186 КПК України щодо строків розгляду клопотання, який становить три дні, зазначила, що вказане клопотання надійшло до суду 22 липня 2015 року, цього самого дня було призначено до судового розгляду, ухвала постановлена 24 липня 2015 року, а тому строки розгляду клопотання не було порушено. Щодо повідомлення сторін у справі зазначила, що в матеріалах клопотання була наявна інформація лише щодо адреси та місця роботи підозрюваної ОСОБА_1, їй не відомо, чи було викликано ОСОБА_1 в судове засідання, інформація про те, що виклик було здійснено прокурором в матеріалах клопотання відсутня. Щодо несвоєчасного початку продовження розгляду клопотання 23 липня 2015 року (о 12:00) вказала, що відповідно до журналу судового засідання судове засідання продовжено о 11:51. При цьому слідчий суддя оголосила про те, що судове засідання розпочато із запізненням у зв’язку з перебуванням слідчого судді Васильєвої Н.П. у нарадчій кімнаті, що зафіксовано і у протоколі судового засідання, з яким ОСОБА_1 ознайомлена, а також технічними засобами фіксації судового процесу.
Крім того, щодо оголошення вступної та резолютивної частин ухвали зазначила, що відповідно до статті 376 КПК України слідчий суддя постановила вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст ухвали оголошено 27 липня 2015 року (25 та 26 липня 2015 року – вихідні дні). При цьому ОСОБА_1 була ознайомлена з матеріалами справи, протоколами судових засідань, отримала копію запису судових засідань від 22, 23, 24 липня 2015 року. Будь-яких зауважень щодо їх неправильності чи неповноти від останньої не надходило.
Також суддя Васильєва Н.П. повідомила, що 29 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу суду. Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_2 та підозрюваної ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2015 року.
16 серпня 2017 року ОСОБА_1 подала клопотання про долучення до скарги таких доказів: копії клопотання № 3 про отримання копії запису судового засідання від 27 липня 2015 року; диска із звукозаписом судових засідань від 22, 23, 24 липня 2015 року; копії заяви про відвід прокурора; копії доповнень до заяви про відвід прокурора від 16 жовтня 2015 року; копії доповнень до заяви про відвід прокурора від 2 листопада 2015 року; копії стенограми судових засідань; копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 9 листопада 2015 року.
13 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала клопотання про долучення до скарги таких доказів: копії виправдувального вироку Святошинського районного суду міста Києва від 8 квітня 2016 року; копії ухвали апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року про залишення без змін виправдувального вироку Святошинського районного суду міста Києва від 8 квітня 2016 року; копії виправдувального вироку Київського районного суду міста Одеси від 15 травня 2017 року; копії ухвали апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року.
У цьому клопотанні ОСОБА_1 зазначила, що 16 серпня 2017 року здобуті додаткові докази наявності в діях судді Васильєвої Н.П. складу дисциплінарного проступку, зокрема щодо відсутності у судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 на момент розгляду клопотання про застосування до неї запобіжного заходу – 22, 23, 24 липня 2015 року статусу підозрюваної у кримінальному провадженні.
Перевіркою встановлено, що 22 липня 2015 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. надійшло клопотання старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України радника юстиції Павлюка Ф.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання з покладанням обов’язків, передбачених статтею 194 КПК України, до ОСОБА_1, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 КК України.
У кримінальному провадженні 16 липня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно із повідомленням про підозру слідчий суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 22 січня 2014 року постановила неправосудну ухвалу, на підставі якої підозрюваний ОСОБА_3 незаконно утримувався під вартою у Київському слідчому ізоляторі № 13 до 3 лютого 2014 року, а в подальшому ухвалою апеляційного суду міста Києва йому було змінено запобіжний захід на домашній арешт. За наслідками розслідування кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 січня 2014 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, старшим прокурором відділу управління процесуального керівництва Генеральної прокуратури України Капишіним С.М. прийнято рішення від 31 травня 2014 року про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України. Отже, органом досудового розслідування встановлено непричетність вказаної особи до інкримінованого злочину.
В ухвалі від 24 липня 2015 року слідчий суддя Васильєва Н.П. дійшла висновку, що в клопотанні прокурора викладено обставини та міститься посилання на документи, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: оригіналами матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, якого притягнуто до кримінальної відповідальності за участь у масових заворушеннях за частиною другою статті 294 КК України, та протоколом їх огляду; судовим провадженням щодо розгляду клопотання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_3, який заперечував факт участі у масових заворушеннях; протоколом затримання останнього; повідомленням про підозру останньому; протоколом огляду речей останнього; протоколом допиту ОСОБА_3 як підозрюваного; протоколами допиту свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили факт перебування ОСОБА_3 на робочому місці; протоколами допиту ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які заперечили факт перебування ОСОБА_3 20 січня 2014 року на вулиці Грушевського; іншими матеріалами кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ_1. Судом встановлено, що 16 червня 2015 року заступником Генерального прокурора України продовжено строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до шести місяців у зв’язку з необхідністю проведення слідчих дій.
У вказаному судовому рішенні наведено мотиви, зазначені у клопотанні, зокрема про те, що з метою забезпечення виконання процесуальних рішень підозрюваною ОСОБА_1, а саме запобігання можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, необхідно застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, а також відповідні підстави; посилання адвоката та ОСОБА_1, які, на їхню думку, вказували на безпідставність та необґрунтованість клопотання; оцінку судом заперечень адвоката та ОСОБА_1; обставини, які за висновком суду вказували на обґрунтованість підозри; досліджено питання щодо наявності ризиків відповідно до статті 177 КПК України. З огляду на вказане судом зроблено висновок про наявність підстав для часткового задоволення клопотання.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки). При цьому дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя не є органами, уповноваженим надавати оцінку висновкам суду та судовим рішенням на предмет їх відповідності закону. У межах дисциплінарної процедури оцінці підлягають дії судді, зокрема встановлення підстав, які законом визначені як підстави для дисциплінарної відповідальності судді.
Встановленими вище обставинами спростовуються доводи скаржника про те, що суддя Васильєва Н.П. в ухвалі від 24 липня 2015 року не навела мотивів відхилення чи прийняття аргументів сторін. При цьому правильність таких мотивів дисциплінарним органом не досліджується.
Так само Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не може надавати оцінку висновкам судді Васильєвої Н.П. про те, що ОСОБА_1 є підозрюваною у кримінальному провадженні № ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 травня 2015 року та що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 вручено відповідно до вимог статті 278 КПК України. Більше того, вказаним обставинам надано оцінку вироком Святошинського районного суду міста Києва від 8 квітня 2016 року, долученим до матеріалів скарги ОСОБА_1 за її клопотанням.
Щодо посилань скаржника на порушення суддею Васильєвою Н.П. засад рівності сторін під час судового засідання слід зазначити, що прослуховуванням звукозапису судового засідання відповідних обставин достеменно не встановлено. При цьому скаржник не зазначає, які саме обставини (який момент і обговорення якого питання) вказують на такі факти. Водночас із матеріалів, долучених ОСОБА_1 до скарги, вбачається, що, на її думку, такі факти підтверджуються текстом ухвали Печерського районного суду міста Києва від 9 листопада 2015 року. Однак вказана ухвала свідчить, що такі висновки, а саме «…Однак, прокурор Павлюк Ф.В. під час досудового розслідування проігнорував вказані норми Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і порушив засади кримінального провадження, а саме презумпцію невинуватості відносно підозрюваної ОСОБА_1», є, імовірніше за все, викладом доводів клопотання ОСОБА_1 про відвід прокурора (передостанній абзац мотивувальної частини доповнення до заяви про відвід прокурора від 2 листопада 2015 року). Натомість в ухвалі від 9 листопада 2015 року Печерський районний суд міста Києва дійшов висновку, що «Станом на момент розгляду заяви про відвід прокурору обставини, викладені у заяві ОСОБА_1 відносно прокурора Павлюка Ф.В., в установленому законом порядку не перевірені та за результатами проведення досудового розслідування рішення не прийняте. Дана обставина вказує на те, що прокурор не зможе об’єктивно та неупереджено проводити досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки, підозрювана подала заяву про вчинення прокурором відносно неї кримінальних правопорушень. Таким чином, участь прокурора Павлюка Ф.В. у проведені досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_1 викликає обґрунтовані сумніви в його неупередженості, що вказує на наявність підстав для відводу прокурора».
Крім того, прослуховуванням звукозапису судового засідання від 22 липня 2015 року встановлено, що суддя Васильєва Н.П. роз’яснила ОСОБА_1 права, передбачені статтею 42 КПК України, якою визначено права підозрюваного, обвинуваченого. Водночас частина друга статті 193 КПК України визначає обов’язок слідчого судді, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання, роз’яснити його права із наведенням їх переліку, який не є ширшим того, що міститься у статті 42 КПК України.
Також прослуховуванням звукозапису судового засідання від 23 липня 2015 року встановлено обставини, згідно з якими суддя Васильєва Н.П. повідомила, що стосовно отримання флеш-накопичувача до прокурора зверталася особа, яка проходить практику у суді. При цьому звукозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомила суд, що у зв’язку із вказаними обставинами у неї немає підстав не довіряти суду, а тому відсутні підстави для відводу судді.
Щодо строків розгляду клопотання встановлено, що, як пояснила суддя Васильєва Н.П., клопотання надійшло до суду 22 липня 2015 року. Цього самого дня було призначене до судового розгляду, ухвала постановлена 24 липня 2015 року, а тому строки розгляду порушено не було. Крім того, встановлено, що 22 липня 2015 року засідання розпочалося близько 18:00 та тривало понад 3 години, у судовому засіданні було оголошено перерву до 10:00 23 липня 2015 року. 23 липня 2015 року судове засідання розпочалось із запізненням майже на дві години у зв’язку із перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті щодо розгляду інших справ, про що сторін було повідомлено відразу після початку судового засідання, судове засідання тривало близько півтори години. 23 липня 2015 року у судовому засіданні оголошено перерву до 24 липня 2015 року за клопотанням прокурора та згодою ОСОБА_1, яка повідомила суду, що цього дня нею до розгляду призначено кримінальну справу, для участі у судовому засіданні щодо розгляду якої сторони приїздять з іншого міста. 24 липня 2015 року судове засідання розпочалося о 11:00 та тривало понад 3 години (без урахування часу перебування судді у нарадчій кімнаті з 14:47 до 16:29). За період з 22 по 24 липня 2015 року суддею Васильєвою Н.П. було прийнято 41 судове рішення.
Вказані обставини свідчать про безпідставність тверджень скаржника щодо затягування суддею Васильєвою Н.П. чи невжиття заходів щодо розгляду клопотання протягом строку, встановленого законом.
Решта доводів скарги Татаурової І.М. також не вказує на допущення суддею Васильєвою Н.П. дій, які відповідно до статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції могли бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Вони спростовуються зазначеними вище поясненнями судді Васильєвої Н.П. та матеріалами перевірки.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Доводи скарги Татаурової І.М. зводяться до незгоди скаржника з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2015 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтями 43–45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Наталії Петрівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
В.К. Комков
