Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у складі головуючого – Лесько А.О., членів: Гусака М.Б., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., за результатами попередньої перевірки скарги Якорєва Сергія Антоновича в інтересах Якорєвої Анни Сергіївни стосовно судді Вищого адміністративного суду України Донця Олександра Євгеновича,
встановила:
Донець Олександр Євгенович Указом Президента України від 27 листопада 2001 року № 1151/2001 призначений у межах п’ятирічного строку на посаду судді господарського суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2006 року № 470-V обраний суддею місцевого господарського суду Донецької області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року обраний суддею Донецького апеляційного господарського суду. Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4633-VI обраний суддею Вищого адміністративного суду України.
До Вищої ради юстиції 1 квітня 2016 року надійшла скарга Якорєва Сергія Антоновича щодо порушення суддею Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) Донцем О.Є. норм матеріального та процесуального права при розгляді його касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Бровари та Броварському районі Київської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язати вчинити певні дії (касаційне провадження № К 800/32550/15).
У скарзі автор зазначив, що суддею Донцем О.Є. незаконно відмовлено у відкритті касаційного провадження, чим позбавлено доступу до правосуддя. Суддя Донець О.Є. при прийнятті ухвали від 16 липня 2015 року не обґрунтував дане рішення, не зазначив мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не врахував обставин справи, що мають значення для об’єктивного вирішення спору.
У зв’язку з цим Якорєв Сергій Антонович просив притягнути суддю ВАСУ Донця О.Є. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 01 квітня 2016 року скаргу Якорєва Сергія Антоновича передано для розгляду члену Вищої ради юстиції Комкову В.К.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Комков В.К. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовної судді ВАСУ Донця О.Є. (висновок від 2 серпня 2016 року).
На засіданні 2 серпня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Донця О.Є.
15 вересня 2016 року на засіданні Вищої ради юстиції розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Донця О.Є. було відкладено.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» і Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ.
Згідно з пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя застосовують дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом. Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами Вищої ради правосуддя у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., врахувавши пояснення судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя за результатами попередньої перевірки скарги Якименко Н.В. дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Донця О.Є. з огляду наступне.
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Бровари та Броварському районі Київської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язати вчинити певні дії, посилається на те, що ОСОБА_2 отримувала пенсію набагато нижчу, ніж передбачено законодавством.
Також зазначив, що ОСОБА_2 належить до осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом першої групи. З 20 квітня 2011 року ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Броварах та отримує державну та додаткову пенсію.
12 липня 2011 року Броварським міськрайонним судом Київської області було винесено постанову, згідно якої дії управління Пенсійного фонду України в м. Бровари Київської області щодо відмови ОСОБА_2 в нарахуванні та виплаті пенсії визнано неправомірними та зобов’язано управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату розміру державної та додаткової пенсії ОСОБА_2. На підставі вказаної постанови суду було відкрито виконавче провадження, та в період з травня 2011 року до жовтня 2011 року включно, ОСОБА_2 отримувала пенсію згідно проведеного перерахунку, однак з листопада 2011 року розмір пенсії знову було знижено. На звернення ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 Управління пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі, надало відповідь, якою відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_2.
У зв’язку з цим, ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області за захистом прав ОСОБА_2.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2015 року позов задоволено частково, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 в розмірі, не меншому ніж десять мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, які передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року за період з 01 листопада 2011 року до 22 травня 2015 року з урахуванням фактично виплачених коштів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язати вчинити певні дії, за період з 01 листопада 2011 року по 02 червня 2014 року включно - залишено без розгляду. Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Бровари та Броварському районі Київської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Бровари та Броварському районі Київської області щодо невиплати ОСОБА_2 основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі визначеному статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Бровари та Броварському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 03 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених коштів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до ВАСУ.
Відповідно до системи автоматизованого розподілу вказану касаційну скаргу було розподілено судді ВАСУ Донцю О.Є.
Ухвалою судді ВАСУ Донця О.Є. від 16 липня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у вказаній справі.
За змістом пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у редакції, яка діяла на момент подачі касаційної скарги, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя повинен дати оцінку доводам касаційної скарги, порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішити питання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалів справи.
Тобто, суддя - доповідач, отримавши касаційну скаргу разом з доданими до неї документами (зокрема копії рішень судів першої та апеляційної інстанції) самостійно приймає рішення про обґрунтованість доводів заявника та відповідно наявність або відсутність порушень судами норм матеріального та процесуального права, на підставі змісту рішень судів попередніх інстанцій та змісту самої касаційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Необґрунтованість в розумінні пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України означає, що у касаційній скарзі зазначається про порушення норм матеріального чи процесуального права, але, на думку судді-доповідача, доводи касаційної скарги, якими обґрунтовуються зазначені порушення норм права, не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Такий висновок має бути зроблений суддею-доповідачем, виходячи з суті спору та на підставі аналізу доводів касаційної скарги та їх співставленні з мотивами, з яких суди виходили при прийнятті оскаржуваних судових рішень, і положеннями закону, якими вони керувалися. Якщо за результатами такого аналізу вбачається, що доводи касаційної скарги не спростовують мотивів оскаржуваних судових рішень та відповідних посилань на законодавство, суддя-доповідач без перевірки матеріалів справи відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Виходячи зі змісту частини шостої статті 214 КАС України, суддя-доповідач, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, постановляє ухвалу.
Ця ухвала має відповідати вимогам статті 165 КАС України щодо змісту ухвали, зокрема, її мотивувальна частина має містити зазначення мотивів, з яких суд дійшов до висновків про відмову у відкритті касаційного провадження.
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він прийняв саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
Як зазначалося вище, суддя Донець О.Є. мав зробити наведені висновки, виходячи із суті спору та на підставі аналізу доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та їх співставленні з мотивами, з яких виходив суд апеляційної інстанції, і положеннями закону, якими він керувався.
Отже вмотивованість ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2015 року № К/800/32550/15 мала полягати в поясненні, чому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують мотивів оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року з відповідним посиланням на законодавство.
Таких мотивів в ухвалі від 16.07.2015 року суддя ВАСУ Донець О.Є. не навів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п. 24) суд зазначає, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У рішенні у справі «Бендерський проти України» (п. 42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Таким чином, при постановленні ухвали від 16 липня 2015 року про відмову у відкритті касаційного провадження суддя ВАСУ Донець О.Є. допустив порушення норм процесуального права, яке полягає у незазначенні мотивів ухвалення судового рішення, та неврахуванні правових позицій Європейського суду з прав людини у цьому питанні.
У письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради юстиції, суддя Донець О.Є. посилався на те, зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачалося, що зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені у ній доводи не викликали необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Законодавство, яке діяло на день постановлення суддею Донцем О.Є. ухвали від 16 липня 2015 року, визначало таку підставу дисциплінарної відповідальності судді як незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (пункт «б» частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 29 березня 2015 року).
Чинна редакція підпункту б пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року вказану вище норму відтворює.
З огляду на вищевикладене встановлено, що в діях судді ВАСУ Донця О.Є. мають місце порушення норм процесуального права, які можуть свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Вказані норми кореспондуються з частиною четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час постановлення суддею Донцем О.Є. ухвали.
З дня вчинення проступку (16 липня 2015 року – дата постановлення суддею Донцем О.Є. ухвали) строк притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаного судді не сплинув.
Таким чином за результатами попередньої перевірки скарги Якорєва Сергія Антоновича в інтересах Якорєвої Анни Сергіївни Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя були встановлені обставини, що можуть свідчити про вчинення суддею ВАСУ Донцем О.Є. дисциплінарного проступку і бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вищого адміністративного суду України Донця Олександра Євгеновича.
Ухвала про відкриття дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.А. Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
О.В. Маловацький
