Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Комкова В.К., членів: Гусака М.Б., Маловацького О.В. та залученого з Третьої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Олійник А.С., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О., за результатами попередньої перевірки скарги приватного акціонерного товариства «Альба-Україна» стосовно судді Вищого адміністративного суду України Заїки Миколи Миколайовича,
встановила:
Заїка Микола Миколайович Указом Президента України від 12 червня 1996 року № 420/96 обраний суддею військового суду Дарницького гарнізону. Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2001 року № 2520-ІІІ обраний на посаду судді військового суду Дарницького гарнізону безстроково. Постановою Верховної Ради України від 2 червня 2005 року № 2638-ІV обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України безстроково.
До Вищої ради юстиції 3 серпня 2015 року надійшла скарга приватного акціонерного товариства «Альба-Україна» (далі – ПрАТ «Альба-Україна») щодо порушення суддею Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) Заїкою М.М. норм матеріального та процесуального права при розгляді його касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за позовом ПрАТ «Альба Україна» до Державної служби України з лікарських засобів про скасування розпорядження (касаційне провадження № К/800/33432/15).
У скарзі автор зазначив, що суддею Заїкою М.М. самостійно, незаконно і безпідставно змінено прохальну частину касаційної скарги, зазначено, що ПрАТ «Альба-Україна» просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, що не відповідає дійсності, оскільки товариство просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зміст ухвали судді Заїки М.М. зводиться до того, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. ПрАТ «Альба-Україна» вважає, що суддя Заїка М.М., встановивши неіснуючі обставини, не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, всупереч засадам законності, неупередженості та об’єктивності постановив незаконне рішення, яке неможливо оскаржити, що позбавило ПрАТ «Альба-Україна» можливості захистити свої порушені права та законні інтереси.
У зв’язку з цим ПрАТ «Альба-Україна» просить притягнути суддю ВАСУ Заїку М.М. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції скаргу ПрАТ «Альба-Україна» передано для розгляду члену Вищої ради юстиції Лесько А.О.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Лесько А.О. запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовної судді ВАСУ Заїки М.М. (висновок від 18 травня 2016 року).
16 вересня 2016 року на засіданні Вищої ради юстиції розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Заїки М.М. було відкладено.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» і Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ.
Згідно з пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя застосовують дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом. Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами Вищої ради правосуддя у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної падати Вищої ради правосуддя Лесько А.О., врахувавши пояснення судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя за результатами попередньої перевірки скарги ПрАТ «Альба-Україна» дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Заїки М.М. з огляду на таке.
ПрАТ «Альба-Україна» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з лікарських засобів про визнання протиправним та скасування розпорядження від 9 лютого 2015 року №17224.3/2.0/17-15, посилаючись на те, що частиною п’ятою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Разом з тим відповідач до суду не звертався, чим порушив передбачений законом порядок встановлення тимчасової заборони реалізації (торгівлі) лікарськими засобами.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Державної служби України з лікарських засобів від 9 лютого 2015 року № 1722-1.3/2.0/1745.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою апеляційного суду, ПрАТ «Альба-Україна» звернулося із касаційною скаргою до ВАСУ.
Відповідно до системи автоматизованого розподілу вказану касаційну скаргу було розподілено судді ВАСУ Заїці М.М.
Згідно з пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України у редакції, яка діяла на момент подачі касаційної скарги, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Згідно з пунктом 5 частини п’ятої статті 214 КАС України у зазначеній редакції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя повинен дати оцінку доводам касаційної скарги, порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішити питання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалів справи.
Тобто суддя-доповідач, отримавши касаційну скаргу разом з доданими до неї документами, зокрема копіями рішень судів першої та апеляційної інстанцій, самостійно приймає рішення про обґрунтованість доводів заявника та, відповідно, про наявність або відсутність порушень судами норм матеріального та процесуального права на підставі змісту рішень судів попередніх інстанцій та змісту самої касаційної скарги.
Ухвалою судді ВАСУ Заїки М.М. від 21 липня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Альба Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у вказаній справі.
Як убачається зі змісту вищезазначеної ухвали, суддею Заїкою М.М. було допущено описку, а саме: у вступній та резолютивній частинах ухвали оскаржується постанова суду апеляційної інстанції від 18 червня 2015 року, проте у мотивувальній частині ухвали зазначено, що, крім постанови суду апеляційної інстанції ПрАТ «Альба Україна», оскаржується і рішення суду першої інстанції.
Ухвалою судді ВАСУ Заїки М.М. від 1 червня 2016 року виправлено допущену описку в ухвалі судді ВАСУ від 21 липня 2015 року про відмову у відкритті касаційного провадження. Внесено виправлення в ухвалу судді ВАСУ від 21 липня 2015 року, - у її тексті зазначено, що оскаржується тільки рішення суду апеляційної інстанції.
Отже, з викладеного вбачається, що в діях судді ВАСУ Заїки М.М. не встановлено істотних порушень норм процесуального права при розгляді вказаної касаційної скарги, що можуть свідчити про відмову у доступі до правосуддя, оскільки пунктом 5 частини п’ятої статті 214 КАС України передбачена відмова у відкритті касаційного провадження у справі.
Разом з цим відповідно до частини третьої статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Необґрунтованість за визначенням пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС означає, що у касаційній скарзі зазначається про порушення норм матеріального чи процесуального права, але, на думку судді-доповідача, доводи касаційної скарги, якими обґрунтовуються наведені порушення норм права, не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Такий висновок має бути зроблений суддею-доповідачем, виходячи з суті спору та на підставі аналізу доводів касаційної скарги та їх співставлення з мотивами, з яких суди виходили при прийнятті оскаржуваних судових рішень, і положеннями закону, якими вони керувалися. Якщо за результатами такого аналізу вбачається, що доводи касаційної скарги не спростовують мотивів оскаржуваних судових рішень та відповідних посилань на законодавство, суддя-доповідач без перевірки матеріалів справи відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Виходячи зі змісту частини шостої статті 214 КАС України, суддя-доповідач, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, постановляє ухвалу.
Ця ухвала має відповідати вимогам статті 165 КАС України щодо змісту ухвали. Зокрема, її мотивувальна частина має містити зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків про відмову у відкритті касаційного провадження.
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він прийняв саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
Як зазначалося вище, суддя-доповідач мав зробити наведені висновки, виходячи із суті спору та на підставі аналізу доводів касаційної скарги ПрАТ «Альба-Україна» та їх співставленні з мотивами, з яких виходив суд апеляційної інстанції, і положеннями закону, якими він керувався.
Отже, вмотивованість ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року у справі № К/800/33432/15 мала полягати в поясненні, чому доводи касаційної скарги ПрАТ «Альба-Україна» не спростовують мотивів оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року та відповідних посилань на законодавство.
Таких мотивів в ухвалі від 21 липня 2015 року суддя ВАСУ Заїка М.М. не навів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Верховною Радою України Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення в прецедентах Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п. 24) суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У рішенні у справі «Олександр Волков проти України» (п. 143) суд констатував: процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності; сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Аналогічна позиція міститься у рішенні у справі «Дія 97» проти України» (п. 47).
У рішенні у справі «Бендерський проти України» (п. 42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) ЄСПЛ наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Таким чином, при постановленні ухвали від 21 липня 2015 року про відмову у відкритті касаційного провадження суддя ВАСУ Заїка М.М. допустив порушення норм процесуального права, яке полягає у незазначенні мотивів ухвалення судового рішення та неврахуванні правових позицій Європейського суду з прав людини у цьому питанні.
У письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради юстиції, суддя Заїка М.М. посилався на те, що викладені в касаційній скарзі доводи не викликали необхідності перевірки матеріалів справи, а заявником не наведено підстав, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального або процесуального права. Механічна описка була допущена у зв’язку з надмірним навантаженням на суддю, але була виправлена ухвалою ВАСУ від 1 червня 2016 року та не вплинула на суть прийнятого рішення.
Законодавство, яке діяло на день постановлення суддею Заїкою М.М. ухвали від 21 липня 2015 року, визначало таку підставу дисциплінарної відповідальності судді як незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (пункт «б» частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 29 березня 2015 року).
Чинна редакція підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року вказану вище норму відтворює.
З огляду на вищевикладене встановлено, що в діях судді ВАСУ Заїки М.М. мають місце порушення норм процесуального права, які можуть свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Вказані норми кореспондуються з частиною четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час постановлення суддею Заїкою М.М. ухвали.
З дня вчинення проступку (21 липня 2015 року – дата постановлення суддею Заїкою М.М. ухвали) строк притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаного судді не сплинув.
Таким чином за результатами попередньої перевірки скарги ПрАТ «Альба-Україна» Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя були встановлені обставини, що можуть свідчити про вчинення суддею ВАСУ Заїкою М.М. дисциплінарного проступку і бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вищого адміністративного суду України Заїки Миколи Миколайовича.
Ухвала про відкриття дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.К. Комков
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
О.В. Маловацький
Член Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.С. Олійник
