Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Лесько А.О., членів: Гусака М.Б., Комкова В.К., розглянувши заяви Маселка Романа Анатолійовича та голови Громадської спілки «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько Світлани Іванівни та судді апеляційного суду Київської області Сливи Юрія Михайловича, висновок члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., складений за результатами попереднього розгляду цих заяв,
встановила:
Оладько Світлана Іванівна з грудня 1992 року обіймає посаду судді Ірпінського міського суду Київської області, до дисциплінарної відповідальності не притягалася, характеризується позитивно.
Слива Юрій Михайлович Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 призначений строком на п’ять років на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області, Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 524-VI обраний суддею безстроково, Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2638-VI обраний суддею апеляційного суду Київської області, характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 16 грудня 2014 року надійшли заяви Маселка Р.А. від 12 грудня 2014 року стосовно судді апеляційного суду Київської області Сливи Ю.М. та голови ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. та судді апеляційного суду Київської області Сливи Ю.М., у яких просили провести щодо них перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві від 12 грудня 2014 року Маселко Р.А. зазначив, що суддя апеляційного суду Київської області Слива Ю.М. постановою від 7 лютого 2014 року залишив без змін постанову суду першої інстанції про позбавлення особи права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, що є підставою для здійснення стосовно нього перевірки відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Голова ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловський А.В. у своїх заявах зазначав, що суддею Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. 22 січня 2014 року були прийняті постанови у справах № 367/187/14-п та № 367/233/14-п про притягнення учасників масових акцій протестів до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та позбавлення їх права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, а суддею апеляційного суду Київської області Сливою Ю.М. одну із вказаних постанов постановою суду від 7 лютого 2014 року залишено без змін (справа № 367/233/14-п), що є підставою для здійснення перевірки стосовно суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Заяви Маселка Р.А. та голови ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. надійшли до ТСК 16 грудня 2014 року, тобто поза межами строків, встановлених статтею 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки на момент їх надходження з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про утворення ТСК пройшло 6 місяців та один день.
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, що надійшли після закінчення визначеного цією статтею строку, а також заяви, щодо яких Тимчасова спеціальна комісія не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто – 12 червня 2015 року.
ТСК не встигла прийняти рішення за вказаними заявами. Їх було передано до Вищої ради юстиції для продовження розгляду за загальною процедурою.
Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 29 листопада 2016 року № М-3395/1/7-14, № 533/39/13-14 та № 533/46/13-14 вказані заяви Маселка Р.А. та голови ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. передано члену Вищої ради юстиції Маловацькому О.В. для здійснення перевірки.
За результатами попередньої перевірки скарг Маселка Р.А. та голови ГС «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. склав висновок, яким запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. та судді апеляційного суду Київської області Сливи Ю.М.
Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погоджується із вказаним висновком члена Ради Маловацького О.В., виходячи з наступного.
Як встановлено попередньою перевіркою, до Ірпінського міського суду Київської області з ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 122-2 КУпАП (далі – справа № 367/187/14-п) та матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 122-2 КУпАП (далі – справа № 367/233/14-п), які були передані для розгляду судді Оладько С.І.
Із копій матеріалів справи № 367/187/14-п вбачається, що 7 січня2014 року інспектором складено протокол АГ2 № 116793 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1, рухаючись на автомобілі марки «Вольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР, на 21-му кілометрі автомобільної дороги Київ-Овруч, на вимогу працівника ДАІ, завчасно подану жезлом та свистком, не зупинився.
До протоколу було додано:
- повідомлення про запрошення ОСОБА_1 до підрозділу ДАІ МВС на1 та 7 січня 2014 року для складення протоколу про адміністративне правопорушення;
- рапорт інспектора ДПС ДАІ від 1 січня 2014 року на ім’я полковника міліції Дерев’янкіна С.О., у якому зазначено, що 29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 35 хвилин у напрямку села Нові Петрівці рухалась колона автомобілів з символікою «Євромайдану». З метою припинення порушень Правил дорожнього руху в частині невиконання водіями вимог пункту 2.4 цих Правил, ним, за допомогою жезла та свистка, було подано вимогу про зупинку, однак водій автомобіля марки «Вольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР, вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух у складі колони; інформацію щодо не виконання водієм вимоги про зупинку даного автомобіля негайно в телефонному режимі було передано до чергової частини ГУ МВС України в Київській області.
22 січня 2014 року ОСОБА_1 подав до суду пояснення, у яких зазначив, що 29 листопада 2013 року дійсно перебував за кермом автомобіля та рухався по автомобільній дорозі Київ-Овруч в особистих справах, однак працівники міліції його не спиняли, та вимоги про зупинку не подавали. Повідомив, що на під’їзді до повороту на «Межигір’я» побачив автомобілі ДАІ та Камаз, який стояв, перекриваючи проїжджу частину, зупинився та звернувся до працівників ДАІ із пропозицією надання допомоги, однак працівники ДАІ йому повідомили, що у автомобіля Камаз виникли технічні несправності та що його допомога не потрібна; після цих подій, о 12 годині 45 хвилин, ним було зроблено фото дорожньої ситуації та продовжено рух автомобілем.
Того ж дня – 22 січня 2014 року суддею Оладько С.І. розглянуто матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та прийнято постанову про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП і позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів на строк 3 місяці, з посиланням на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП доведена зібраними по справі доказами.
Поряд з цим постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить жодних належних та допустимих доказів про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У постанові відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, а також посилання на докази, на підставі яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Крім того, судом не наведено аргументів, на підставі яких не взято до уваги пояснень ОСОБА_1 та не надано їм оцінки.
28 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із заявою, у якій вказав, що 29 грудня 2013 року був учасником автомарафону в селі Нові Петрівці та просив звільнити його від відповідальності за статтею 122-2 КУпАП.
28 лютого 2014 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. звільнила ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з посиланням на статті 4 та 6 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Із копій матеріалів справи № 367/233/14-п вбачається, що 8 січня2014 року інспектором ВДАІ складено протокол АГ2 № 116861 про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_2, рухаючись на автомобілі марки «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР, в селі Нові Петрівці на автомобільній дорозі Київ-Овруч, на вимогу працівника ДАІ, завчасно подану жезлом та свистком, не зупинився.
Також в копії матеріалів справи міститься повідомлення про запрошення ОСОБА_2 до підрозділу ДАІ МВС на 7 січня 2014 року для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, в копії матеріалів справи наявна заява ОСОБА_2 від22 січня 2014 року, подана до Ірпінського міського суду Київської області, у якій заявник зазначив про те, що 18 січня 2014 року йому стало відомо, що розгляд матеріалу про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП призначено на 22 січня 2014 року та оскільки він не вчиняв такого правопорушення, протокол за його участю не складався, потребує ознайомлення з матеріалами справи і отримання їх копій та правової допомоги. Просив перенести розгляд справи, надавши можливість отримати правову допомогу.
Однак, 22 січня 2014 року Ірпінським міським судом Київської області (суддя Оладько С.І.) розглянуто справу № 367/233/14-п та прийнято постанову про визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП і позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів на строк 3 місяці, з посиланням на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи.
При цьому в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснював, що 29 грудня 2013 року
Як вбачається із постанови від 22 січня 2014 року, вона не містить жодних належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У постанові відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, а також посилання на докази, на підставі яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення. Крім того, судом не наведено аргументів, на підставі яких не взято до уваги пояснень ОСОБА_2 Крім того, як вбачається із копій матеріалів справи № 367/233/14-п, судом не було вирішено питання за заявою ОСОБА_2 щодо надання йому можливості ознайомлення із матеріалами справи, а також часу для можливості отримання правової допомоги.
Зазначену постанову суду було оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області.
7 лютого 2014 року суддя апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2014 року, дійшов висновку про правильність висновку суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_2 та відсутності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
У постанові від 7 лютого 2014 року апеляційний суд указав, що винність ОСОБА_2 у порушенніправил дорожнього руху підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 116861, у якому викладені обставини вчинення правопорушення; рапортом інспектора ДАІ Прохорчука О.В., даними про дислокацію несення служби нарядами ДПС ДАІ на 29 грудня 2013 року, іншими зібраними по справі доказами. Зазначив, що не приймає до уваги доводи правопорушника про те, що коли він на автомобілі рухався по вказаній дорозі, працівники ДАІ його не зупиняли, оскільки такі пояснення спростовуються показами інспектора ДАІ Прохорчука О.В., рапортом вказаного працівника ДАІ, протоколом про адміністративне правопорушення, а також направлені на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім того, у своїй постанові суддя апеляційного суду Київської області Слива Ю.М. зазначив, що кваліфікація дій ОСОБА_2 за статтею 122-2 КУпАП є правильною та що при прийнятті рішення, суд врахував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, врахував, що дане правопорушення є грубим порушенням ПДР України, і не знайшов підстав для застосування іншого стягнення крім позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, як зазначалося вище, рішення суду першої інстанції не містило посилань на докази, на підставі яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення та оцінки особи правопорушника. Тобто апеляційний суд не надав належної оцінки зазначеним обставинам.
4 березня 2014 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. звільнила від адміністративної відповідальності ОСОБА_2 з посиланням на статті 4 та 6 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України»
У поданих до ТСК поясненнях суддя Оладько С.І. зазначила, що особи, яких за наслідками розгляду справ № 367/187/14-п та № 367/233/14-п притягнуто до відповідальності за статтею 122-2 КУпАП не заявляли про те, що вони були учасниками автомайдану, а тому не було встановлено обставин, які б свідчили, що адміністративні стягнення були застосовані до осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади». Також із суду було надано інформацію про те, що суддя Оладько С.І. у 2012 та 2015 роках розглядала 2 справи за статтями 122-2 КУпАП та за наслідками їх розгляду приймала рішення про застосування стягнень у вигляді штрафу.
У поданих до ТСК поясненнях суддя Слива Ю.М. зазначив, що під час розгляду справи № 367/233/14-п були встановлені всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи та що обставин, за яких провадження по справі підлягало закриттю встановлено не було; що будь-яких даних про те, що працівники міліції при складанні рапортів та протоколу діяли неправомірно суду надано не було. Також із суду було надано інформацію про те, що суддя Слива Ю.М. інших справ за статтею 122-2 КУпАП не розглядав.
Надаючи оцінку діям суддів Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. та апеляційного суду Київської області Сливи Ю.М., вчиненим під час розгляду справ № 367/187/14-п та № 367/233/14-п та справи № 367/233/14-п відповідно, слід виходити з наступного.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року, чинного на момент розгляду суддями вказаних вище справ, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 вказаного Закону суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Встановленими попередньою перевіркою обставинами підтверджується, що всупереч положенням статті 278 КУпАП суддя Оладько С.І. під час розгляду справ № 367/187/14-п та № 367/233/14-п та суддя Слива Ю.М. під час розгляду справи № 367/233/14-п, не перевірили, чи правильно складені протоколи про адміністративні правопорушення, знехтувавши вимогами статті 265-1 КУпАП, з аналізу положень якої вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо недотримання правил дорожнього руху складається виключно у присутності порушника та на місці вчинення правопорушення.
Крім того, під час розгляду справ № 367/187/14-п та № 367/233/14-п суддею Оладько С.І. не було надано оцінки поясненням осіб, питання щодо притягнення до відповідальності яких судом вирішувалось, а під час розгляду справи № 367/187/14-п не надано оцінки і доказам, наданим ОСОБА_1, зокрема зробленому ним фото поблизу автомобілів ДАІ.
Обираючи санкцію (міру відповідальності) ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суддя Оладько С.І. застосувала щодо них найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП – позбавлення права керування транспортними засобами, а суддя апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., перевіривши правильність обрання судом першої інстанції міри відповідальності ОСОБА_2, погодився із таким висновком.
Також, суддя Оладько С.І., користуючись дискреційними повноваженнями, які не є абсолютними і обмежені обов’язком судді (суду) дати оцінку обставинам, які пом’якшують та обтяжують відповідальність, згідно зі статтею 280 КУпАП, необґрунтовано застосувала стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 один із найсуворіших видів адміністративного стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, а суддя Слива Ю.М. під час перевірки правильності застосування судом першої інстанції стягнення до ОСОБА_2 не надав належної оцінки відповідним діям судді Оладько С.І.
Застосування вказаної міри відповідальності до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без будь-якої правової мотивації не могло бути спрямоване на досягнення цілей адміністративної відповідальності, передбачених статтею 23 КУпАП — виховання особи правопорушника, а мало каральний характер.
Пленум Верховного Суду України у Постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення № 23-рп/2010 (справа за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) наголосив, що статтями 245, 247, 249, 252, 280 КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
З огляду на зазначене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погоджується з висновком члена Палати Маловацького О.В. про те, що під час розгляду адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суддею Оладько С.І. були допущені грубі порушення норм процесуального права, не виконано обов’язку судді щодо розгляду справи у чіткій відповідності із законом, не забезпечено особам гарантованого Конституцією та законами України права на справедливий суд, допущено поведінку, яка може викликати сумніви у неупередженості судді, тобто дії які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя. Такі дії судді на день їх вчинення могли би бути підставою для звільнення з посади за порушення присяги судді.
При цьому суддя Слива Ю.М. під час перегляду справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та залишив без змін ухвалене з грубим порушенням норм процесуального права рішення суду першої інстанції, що мало наслідком порушення права ОСОБА_2 на справедливий суд. Такі дії судді Сливи Ю.М. свідчать про недбале ставлення до виконання покладеного на суддю обов’язку вирішити справу у чіткій відповідності із законом, та на день їх вчинення могли бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Законом № 1798-VІІІ були внесені зміни до Закону № 1402-VIII, відповідно до яких заяви, передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ.
Попередньою перевіркою заяв Маселка Р.А. та голови Громадської спілки «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. встановлені обставини, які можуть свідчити про те, що суддя Оладько С.І. під час розгляду справ № 367/187/14-п та № 367/233/14-п допустила поведінку, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, порушує стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а суддя Слива Ю.М. під час перегляду справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2, у зв’язку із очевидною недбалістю, допустив порушення прав людини і основоположних свобод, а саме – права на справедливий суд. Такі дії суддів можуть бути підставою для їх дисциплінарної відповідальності за наслідками дисциплінарного провадження.
З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.11 – 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
Відкрити дисциплінарну справу за заявами Маселка Романа Анатолійовича та голови Громадської спілки «Українська спілка автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько Світлани Іванівни та судді апеляційного суду Київської області Сливи Юрія Михайловича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної Палати
Вищої ради правосуддя А.О. Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.К. Комков
