Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Олійник А.С., розглянувши матеріали дисциплінарної справи, відкритої за дисциплінарною скаргою Мартинової Надії Андріївни на дії судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Тетяни Валентинівни,
встановила:
Турченко Тетяна Валентинівна Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 32/2004 призначена на посаду судді Київського районного суду міста Полтави строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 1 квітня 2010 року № 2008-VI обрана суддею Київського районного суду міста Полтави безстроково.
До Вищої ради юстиції 17 листопада 2016 року надійшла дисциплінарна скарга Мартинової Н.А. на дії судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. (вх. № М-2141/0/7-16).
Скаржник зазначає, що 5 жовтня 2016 року суддя Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. постановила ухвалу про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1, а саме: на ½ частину житлового будинку, ½ частину земельної ділянки, кадастровий номер ІНФОРМАЦІЯ_1, ½ частину земельної ділянки, кадастровий номер ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Турченко Т.В. постановила ухвалу про накладення арешту на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, керуючись тим, що в разі доведення вини ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 191, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (кримінальне провадження № ________ від 19 лютого 2014 року), необхідно буде відшкодовувати завдану шкоду акціонерному товариству «Полтавський трубомеханічний завод» (далі – АТ «Полтавський трубомеханічний завод») у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою виконання можливого цивільного позову, який буде пред’явлено юридичною особою, а також повного та всебічного розслідування кримінального правопорушення.
Крім того, 5 липня 2016 року у кримінальному провадженні № ________ ОСОБА_1 повідомлено про підозру, строки досудового розслідування закінчились 5 вересня 2016 року. Після закінчення строку досудового слідства – 5 жовтня 2016 року – суддя Турченко Т.В. наклала арешт на частину належного ОСОБА_1 майна. Ухвала про арешт майна постановлена поза межами строку досудового розслідування, оскільки кримінальне провадження не зупинялось, будь-які клопотання про зупинення кримінального провадження № ________ підозрюваним або його захисниками не подавались, висновки про тяжку хворобу ОСОБА_1 у матеріалах відсутні.
На думку скаржника, суддя Турченко Т.В. під час постановлення ухвали не довела жодного ризику, в зв’язку з яким необхідно було забезпечити кримінальне провадження у вигляді накладення арешту на майно, що, у свою чергу, свідчить про незаконність та необґрунтованість ухвали суду від 5 жовтня 2016 року. Суддею не взято до уваги те, що слідчим та прокурором не було доведено факту необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_1, а також те, що вона має на меті відчужити майно, на яке може бути звернуто стягнення.
В ухвалі про задоволення клопотання щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження суддя повинна була зазначити строк чинності цієї ухвали. Такий строк суддею в ухвалі від 5 жовтня 2016 року не зазначено, що свідчить про її незаконність. Ухвалою суду істотно порушено норми кримінального процесуального та міжнародного права.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 5 жовтня 2016 року, скаржник подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу судді Турченко Т.В. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 листопада 2016 року цю ухвалу скасовано.
Мартинова Н.А. вважає, що суддею Турченко Т.В. умисно або у зв’язку з очевидною недбалістю допущено порушення прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене скаржник просить притягнути суддю Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 21 листопада 2016 року члена Вищої ради юстиції Олійник А.С. визначено доповідачем у цій справі.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».
12 січня 2017 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, набуття членами Вищої ради юстиції статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснення повноважень членів Вищої ради правосуддя.
Статтею 108 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2017 року № 184/0/15-17 у Вищій раді правосуддя утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний склад кожної Дисциплінарної палати та затверджено їх персональний склад.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3322/3дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В.
Суддя Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя була повідомлена своєчасно та належним чином шляхом направлення їй повідомлення на адресу суду та розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя Турченко Т.В. клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи не заявляла. До Вищої ради правосуддя 6 грудня 2017 року за вхідним № 2357/2/6-17 надійшов лист від Турченко Т.В., у якому вона просить проводити розгляд дисциплінарної справи за її відсутності.
Заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Олійник А.С., вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
15 липня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 КК України.
Згідно з пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину; строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.
Старшим слідчим СВ відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Колгановим А.О. подано клопотання до Київського районного суду міста Полтави про арешт майна ОСОБА_1.
Арешт майна відповідно до статті 131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Ухвалою судді Турченко Т.В. від 5 жовтня 2016 року зазначене клопотання задоволено частково, судом постановлено ухвалу про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1, а саме: на ½ частину житлового будинку, ½ частину земельної ділянки, кадастровий номер ІНФОРМАЦІЯ_1, ½ частину земельної ділянки, кадастровий номер ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Тобто суддя Турченко Т.В. постановила ухвалу про накладення арешту на майно поза межами строку досудового розслідування, при цьому будь-які документи про продовження такого строку в матеріалах клопотання відсутні.
Накладаючи арешт на належне ОСОБА_1 майно, суддя Турченко Т.В. виходила з того, що є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 191, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 КК України. У разі доведення вини ОСОБА_1 їй необхідно буде відшкодувати завдану шкоду внаслідок кримінального правопорушення. Крім того, суддя Турченко Т.В. виходила з необхідності виконання можливого цивільного позову, який буде пред’явлено юридичною особою, та повного і всебічного розслідування кримінального правопорушення.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Колганова А.О. від 30 вересня 2016 року відмовлено. Апеляційний суд виходив з того, що у клопотанні слідчого про арешт зазначалося про повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 191, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 КК України 15 липня 2016 року, а клопотання слідчого про арешт було подано до суду лише 30 вересня 2016 року, тобто поза межами строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 КПК України. Крім того, слідчий не встановив вартість майна, яка неспівмірна з розміром шкоди, визначеної органом досудового розслідування. Достатніх підстав для накладення арешту з метою відшкодування завданої злочином шкоди апеляційним судом не встановлено, оскільки цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
У письмових поясненнях суддя Турченко Т.В. зазначила, що постановила ухвалу про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 з метою забезпечення можливого цивільного позову АТ «Полтавський трубомеханічний завод» до ОСОБА_1. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 листопада 2016 року цю ухвалу скасовано. Доводи дисциплінарної скарги Мартинової Н.А. фактично полягають у незгоді скаржника з мотивами ухвали від 5 жовтня 2016 року.
У письмових поясненнях суддя Турченко Т.В. не навела доводи про те, що арешт на майно ОСОБА_1 було накладено після закінчення строку досудового розслідування без підтвердження його продовження.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право власності.
Згідно з частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Незважаючи на те, що санкції частини третьої статті 191, частини другої статті 28, частини першої статті 366 КК України не передбачають конфіскацію майна з метою забезпечення можливого цивільного позову до ОСОБА_1, суддя Турченко Т.В. наклала арешт на ½ частину всього нерухомого майна ОСОБА_1, чим порушила право ОСОБА_1 на володіння майном.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Із матеріалів дисциплінарної справи вбачаються суперечності у доводах скаржника та матеріалах кримінальної справи. Так, ОСОБА_1 у скарзі зазначила, що вона була повідомлена про підозру 5 липня 2016 року. Однак у матеріалах кримінального провадження повідомлення про підозру ОСОБА_1 датоване 8 липня 2016 року, дата отримання повідомлення про підозру – 14 вересня 2016 року. Згідно зі штампом на наданому підозрюваною в судовому засіданні апеляційного суду Полтавської області конверті лист із письмовим повідомленням про підозру надісланий ОСОБА_1 15 липня 2016 року.
В ухвалі апеляційного суду від 20 жовтня 2016 року немає достатнього обґрунтування того, що питання про накладення арешту на майно ОСОБА_1 вирішено суддею Турченко Т.В. поза межами досудового розслідування.
Із матеріалів дисциплінарної справи (копії повідомлення про підозру від 8 липня 2016 року) вбачається, що підозрюваній ОСОБА_1 та її захиснику ОСОБА_2 повідомлення про підозру вручено 14 вересня 2016 року.
Із ухвали Київського районного суду міста Полтави від 5 жовтня 2016 року вбачається, що в судовому засіданні були присутні підозрювана ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2. Проте зі змісту ухвали не випливає, що вони заявляли суду про закінчення строків досудового розслідування.
З огляду на викладене неможливо дійти категоричного висновку, що арешт було накладено поза межами досудового розслідування. Водночас відсутні відомості про те, що строки досудового розслідування не були продовжені.
Доводи дисциплінарної скарги про необґрунтоване накладення слідчим суддею Турченко Т.В. арешту на майно ОСОБА_1 є такими, що можуть бути перевірені виключно судом апеляційної інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Такі доводи були перевірені апеляційним судом і ухвалу слідчого судді від 5 жовтня 2016 року скасовано.
Під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено умислу або недбалості у діях слідчого судді Турченко Т.В. під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_1.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до підпункту «а» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
З огляду на встановлені під час попередньої перевірки обставини в діях судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. не встановлено ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі викладеного, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Тетяни Валентинівни до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження припинити.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
