Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги Світлани Михайлівни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 березня 2017 року № 599/1дп/15-17,
встановила:
рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 березня 2017 року № 599/1дп/15-17 притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Полтавського окружного адміністративного суду Сергу Світлану Михайлівну та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади у зв’язку з її діями під час прийняття постанови від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а про задоволення позову виконавчого комітету Полтавської міської ради до Полтавської міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони» про обмеження права на мирні зібрання (далі – рішення Дисциплінарної палати, Дисциплінарна палата, постанова від 23 листопада 2013 року, справа № 816/6725/13-а).
Не погоджуючись із рішенням Дисциплінарної палати, суддя Серга С.М. 21 квітня 2017 року звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Дисциплінарної палати та закрити дисциплінарне провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя матеріали скарги розподілено члену Вищої ради правосуддя Бенедисюку І.М. для здійснення попередньої перевірки.
Скаргу подано відповідно до вимог Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
У скарзі зазначено, що постанову від 23 листопада 2013 року прийнято згідно з чинною на той час судовою практикою; постанова від 23 листопада 2013 року не оскаржувалася, а в результаті її прийняття не настали наслідки у виді примусового розгону учасників масових зібрань, відсутні постраждалі; рішення Дисциплінарної палати ґрунтується на перевірці правильності застосування судом норм права та оцінки доказів. Суддя наполягає на тому, що в її діях відсутні ознаки порушення присяги судді або вчинення грубого дисциплінарного проступку.
Суддя та особи, за заявами яких ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Інформацію розміщено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя прибула суддя Серга С.М., яка підтримала доводи скарги.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М. та суддю, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2016 року Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції після закінчення своїх повноважень, керуючись частиною п’ятою статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», передала до Вищої ради юстиції для продовження розгляду за загальною процедурою заяву заступника прокурора Полтавської області А.Ковальчука від 11 грудня 2014 року про притягнення судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги.
Вища рада юстиції ухвалою від 23 червня 2016 року № 1270/0/15-16 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М.
Дисциплінарна палата відповідно до пункту 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 32 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» продовжила розгляд дисциплінарної справи, порушеної Вищою радою юстиції.
Рішення Дисциплінарної палати, що оскаржується, ухвалено з урахуванням таких посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Постановою від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а обмежено право на проведення мирних зібрань шляхом заборони Полтавській міській організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони» та будь-яким іншим особам проводити мирні зібрання з 24 листопада 2013 року в місті Полтаві на площі біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (місто Полтава, вул. Жовтнева, 23), на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради (місто Полтава, вул. Жовтнева, 36), на території Корпусного парку міста Полтави та заборонено встановлювати малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, використовувати звукопідсилювальну техніку, світлове обладнання, відеообладнання, автономне енергозбереження (генератор електричного живлення).
У постанові від 23 листопада 2013 року наведено такі мотиви її прийняття:
- організатори завчасно у строк, установлений рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 9 лютого 2000 року № 49, не повідомили орган місцевого самоврядування про проведення безстрокового мирного зібрання;
- вимоги позивача про заборону мирного зібрання підлягають задоволенню, оскільки суд визнає існування обставин, передбачених частиною п’ятою статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України): проведення зібрання може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей.
Оцінюючи наявність вказаних обставин, суддя у цій постанові зазначає, що зібрання біля адміністративного приміщення виконавчого комітету Полтавської міської ради (місто Полтава, вул. Жовтнева, 36) ускладнить доступ осіб до цього органу; зібрання по вул. Жовтневій, 36 у місті Полтаві створить загрозу безпеки дорожнього руху та перешкодить руху транспорту, оскільки ця ділянка вулиці є сектором інтенсивного дорожнього руху; безстроковість зібрання та велика кількість учасників (приблизно 500 осіб), одночасне проведення зібрання «в різних місцях міста Полтави» створить реальну небезпеку заворушень, злочинів, загрозу здоров’ю населення, правам і свободам інших людей, перешкодить вільному доступу громадян, працівників до державної установи та її нормальному функціонуванню.
Судом апеляційної інстанції постанова не переглядалася.
Частиною першою статті 39 Конституції України гарантовано право громадянам збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 39 Конституції України встановлено, що обмеження щодо реалізації цього права (права на мирні зібрання) може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Із зазначеним положенням Конституції України кореспондується частина п’ята статті 182 КАС України, згідно з якою суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час прийняття суддею Сергою С.М постанови від 23 листопада 2013 року).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У пунктах 36 та 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Букта та інші проти Угорщини» Суд зазначив, що за особливих умов, коли негайна відповідь у формі демонстрації на політичну подію може бути обґрунтована, рішення про розпуск мирного зібрання лише через відсутність повідомлення про нього без будь-якої протиправної поведінки його учасників становить непропорційне обмеження права на мирне зібрання. У зв’язку з цим Суд зазначив, що немає доказів, які б дозволили припустити, що заявники становили загрозу для громадського порядку, окрім створення незначних незручностей, які мають місце у будь-якому разі при зібранні у публічному місці. Суд нагадав, що «якщо учасники демонстрації не беруть участі у насильницьких діях, важливо, аби органи влади продемонстрували певний рівень толерантності щодо мирних зібрань. Тоді право на мирне зібрання не буде позбавлене своєї суті».
Відповідно до пункту 34 Сіракузьких принципів тлумачення обмежень і відступів від положень міжнародного пакту про громадянські та політичні права обмеження, встановлені законом, можуть бути обумовлені необхідністю забезпечити захист громадської безпеки. Інтереси громадської безпеки не можуть використовуватися як підстава для введення невизначених чи свавільних обмежень і на них можна посилатися лише за наявності адекватних гарантій і ефективних засобів правового захисту від порушень.
У рішенні Дисциплінарної палати зауважено, що реалізація громадянами права на мирні зібрання є формою реалізації права особи на свободу світогляду, яке разом з іншими фундаментальними правами і свободами є основою створення та функціонування демократичного суспільства, всебічне утвердження і забезпечення цих прав і свобод є головним обов’язком України як демократичної, правової держави, який повинен реалізовуватись, у тому числі шляхом дотримання судами приписів статті 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час розгляду і вирішення справ; постанова від 23 листопада 2013 року є чинною. Згідно з резолютивною частиною судового рішення заборонено право на мирні зібрання Полтавській міській організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони» та будь-яким іншим особам в місті Полтаві у вказаних у постанові місцях, тобто встановлено повну заборону реалізації такого права невизначеному колу осіб на значній території та на невизначений термін.
Дисциплінарна палата, дослідивши постанову від 23 листопада 2013 року у контексті забезпечення прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, відповідно до наведених джерел права дійшла висновку, що встановлене суддею обмеження права на мирні зібрання фактично є постійно діючою забороною права на мирні зібрання, яка стосується необмеженого кола осіб та, починаючи з 24 листопада 2013 року, порушує положення статті 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Обґрунтовуючи цей висновок, Дисциплінарна палата навела такі аргументи:
- постанова від 23 листопада 2013 року в частині порушення позивачем строку подання заяви про проведення мирного зібрання ґрунтується на вимогах Тимчасового положенням про порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в місті Полтаві, затвердженого рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 9 лютого 2000 року № 49; це Тимчасове положення суперечить статті 39 Конституції України та висновкам Конституційного Суду України, які містяться у рішенні від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 у справі № 1-30/2001; суддя застосувала цей акт органу місцевого самоврядування, не надавши оцінки його змісту;
- суддя, приймаючи постанову від 23 листопада 2013 року, не дослідила та не зазначила в судовому рішенні жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про можливість виникнення загрози життю і здоров’ю людей під час проведення мирних зібрань;
- представник позивача подав суду заяву відповідача про розгляд справи без участі представника останнього; суддя цю заяву долучила до матеріалів справи, але не з’ясувала повноваження представника відповідача на здійснення представництва відповідача, у тому числі підписувати та подавати до суду будь-які документи від імені відповідача; під час розгляду справи суддя не встановлювала, чи дійсно Полтавська міська організація всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони» (відповідач) мала намір проводити мирні зібрання; зазначені обставини та поведінка сторін у справі фактично свідчать про те, що справжній спір між сторонами відсутній, а метою звернення позивача з позовом було встановлення заборони проведення мирних зібрань будь-яким особам.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, чинній на час вчинення суддею дій, які підлягали перевірці) порушенням суддею присяги визнавалося вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
У рішенні Дисциплінарної палати вказано, що суддя Серга С.М. за наявності обставин, які свідчили про фактичну відсутність спору між сторонами у справі № 816/6725/13-а, грубо порушуючи норми матеріального та процесуального права, встановила заборону проведення мирних зібрань на великій території, без часових обмежень невизначеному колу осіб, чим створила безпідставну перешкоду в реалізації вказаного права.
Дисциплінарна палата на підставі статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» кваліфікувала дії Серги С.М. як порушення присяги судді.
У рішенні Дисциплінарної палати вказано, що характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, після набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» не змінився. Дії, які раніше охоплювалися ознаками порушення присяги судді, охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, такий факт: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
Вища рада правосуддя, вивчивши матеріали дисциплінарного провадження, вважає, що допущені суддею Сергою С.М. порушення під час розгляду справи і прийняття рішення не містять ознак істотного дисциплінарного проступку, натомість містять ознаки дисциплінарного проступку, що на момент прийняття постанови від 23 листопада 2013 року визначався пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції.
На ступінь вини судді впливає відсутність належного національного законодавчого регулювання спірних відносин та практика вищих судових інстанцій, відповідно до якої діяла суддя.
Вища рада правосуддя бере до уваги, що в результаті прийняття постанови від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а негативних наслідків не настало, а також зважає на характеризуючі обставини, зокрема повідомлення Полтавського окружного адміністративного суду про те, що суддя Серга С.М. інших рішень, які могли бути предметом перевірки відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», не приймала.
Згідно із частиною четвертою статті 87 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачений частиною одинадцятою статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», не може бути застосований, оскільки запровадження такого строку є заходом, який погіршує становище судді порівняно із ситуацією, коли застосовувався строк не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Строк застосування до судді Серги С.М. визначеного Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарного стягнення у зв’язку із вчиненням установленого Вищою радою правосуддя дисциплінарного проступку закінчився.
Частиною десятою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 березня 2017 року № 599/1дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги Світлани Михайлівни та закрити дисциплінарне провадження.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
П.М. Гречківський
А.М. Бойко
Т.М. Малашенкова
А.М. Мірошниченко
В.А. Нежура
А.А. Овсієнко
А.С. Олійник
Я.М. Романюк
М.П. Худик
