Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Фівкіна Петра Миколайовича стосовно судді Жовтневого районного суду міста Харкова Єрмоленко Вікторії Борисівни,
встановила:
13 вересня 2017 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № Ф-5916/0/7-17 надійшла дисциплінарна скарга Фівкіна П.М. щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Жовтневого районного суду міста Харкова Єрмоленко В.Б.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2018 року № 2619/3дп/15-18 стосовно судді Єрмоленко В.Б. за вказаною скаргою відкрито дисциплінарну справу.
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 7 листопада 2018 року суддя Єрмоленко В.Б. повідомлялась своєчасно та належним чином шляхом надсилання їй повідомлення на адресу суду засобами поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя, проте на засідання не з’явилась, надіславши клопотання із проханням розглядати дисциплінарну справу за її відсутності.
Третя Дисциплінарна палата Вищої Ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Жовтневого районного суду міста Харкова Єрмоленко В.Б. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року № 1016-IV Єрмоленко Вікторія Борисівна обрана на посаду судді місцевого Орджонікідзевського районного суду міста Харкова безстроково, Указом Президента України від 6 вересня 2013 року № 503/2013 переведена на роботу на посаді судді Жовтневого районного суду міста Харкова.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Харкова із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Юліс-А» (далі – ТОВ «Юліс-А») про захист прав споживача та стягнення моральної і матеріальної шкоди із клопотанням про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що працівник закладу громадського харчування (кафе) ТОВ «Юліс-А» під час обслуговування пролив на нього замовлену та оплачену ним гарячу каву, що спричинило пошкодження верхнього одягу та опік шкіри і завдало йому як матеріальної, так і моральної шкоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2016 року вказаний позов передано на розгляд судді Жовтневого районного суду міста Харкова Єрмоленко В.Б. (справа № 639/8603/16-ц).
Ухвалою від 21 листопада 2016 року суддя Єрмоленко В.Б. позовну заяву ОСОБА_1 залишила без руху та надала строк для усунення її недоліків протягом 5 днів з моменту отримання позивачем копії вказаної ухвали.
Обґрунтовуючи залишення позовної заяви без руху, суддя Єрмоленко В.Б. вказала, що на порушення вимог статті 119 Цивільного процесуального кодексу України, у редакції, чинній на час розгляду справи (далі – ЦПК України), до позовної заяви не додано документа, що свідчить про сплату судового збору у встановленому законом розмірі, відмовивши таким чином у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, оскільки, за висновком судді Єрмоленко В.Б., правовідносини, що виникли між сторонами, Законом України «Про захист прав споживачів» не регулюються. Крім того, суддя Єрмоленко В.Б. зазначила, що позовні вимоги підлягають «конкретизації», оскільки позивач звертається до суду за захистом прав споживача, хоча позовні вимоги містять в собі вимогу про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, у зв’язку із чим суд позбавлений можливості вирішити питання про підсудність цієї справи відповідно до вимог статей 108, 110 ЦПК України.
30 листопада 2016 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву про захист прав споживача і відшкодування завданих збитків та моральної (немайнової) шкоди.
Ухвалою від 2 грудня 2016 року суддею Єрмоленко В.Б. позовну заяву ОСОБА_1 повернено, оскільки, на думку судді, позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 21 листопада 2016 року.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року його апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 2 грудня 2016 року скасовано, справу направлено до того самого суду для продовження розгляду. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із висновку, що Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на спірні правовідносини, і ОСОБА_1, який звернувся до суду за захистом своїх прав як споживача, звільнений від сплати судового збору як у частині відшкодування майнової, так і моральної шкоди на підставі статті 22 цього Закону.
20 січня 2017 року згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказана справа надійшла до провадження судді Єрмоленко В.Б.
Ухвалою від 23 січня 2017 року суддею Єрмоленко В.Б. відкрито провадження у справі, при цьому позивача як споживача послуг звільнено від сплати судового збору за подання позову, що пов’язаний із порушенням його прав.
10 лютого 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відмову від позову та просив закрити провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України, вказуючи, що відповідач у добровільному порядку задовольнив його позовні вимоги та сплатив суму відшкодування.
Ухвалою від 18 квітня 2017 року суддя Єрмоленко В.Б. позовну заяву ОСОБА_1 залишила без розгляду, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 207 ЦПК України.
Із таким судовим рішенням ОСОБА_1 не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку, вказуючи в апеляційній скарзі про відсутність підстав для прийняття суддею Єрмоленко В.Б. рішення про залишення позову без розгляду, оскільки відповідної заяви з таким проханням він не подавав.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 18 квітня 2017 року скасовано, питання передано на новий розгляд до того самого суду першої інстанції.
10 липня 2017 року суддя Єрмоленко В.Б. постановила ухвалу про закриття провадження у справі, прийнявши відмову позивача від позову.
У дисциплінарній скарзі Фівкін П.М. вказував, що суддя Єрмоленко В.Б., постановляючи ухвали про повернення позовної заяви та про залишення позовної заяви без розгляду у вказаній справі, допустила поведінку, що має ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисно або внаслідок недбалості незаконно відмовила у доступі до правосуддя (незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви) та допустила інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також не зазначила у постановлених нею ухвалах мотивів неприйняття (відхилення) аргументів сторони щодо суті спору.
Скаржник зазначав, що на виконання ухвали від 21 листопада 2016 року ним подано до суду заяву про усунення недоліків від 30 листопада 2016 року, до якої додано уточнену позовну заяву, в якій детально обґрунтовано підстави звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а також підстави подання позовної заяви саме до Жовтневого районного суду міста Харкова відповідно до частини п’ятої статті 110 ЦПК України. Проте, незважаючи на усунення недоліків позовної заяви, суддя Єрмоленко В.Б. постановила ухвалу про повернення позовної заяви без зазначення будь-яких мотивів неприйняття (відхилення) аргументів позивача, що свідчить про незаконну відмову у доступі до правосуддя.
Крім того, автор скарги вказував на незаконність ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, прийнятої без зазначення будь-яких мотивів відхилення аргументів позивача, який просив закрити провадження у справі та подав відповідну заяву про відмову від позову, а не про залишення позову без розгляду.
Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на день подання позову, серед прав споживачів закріплено право на належну якість продукції та обслуговування, а також право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. При цьому у статті 1 цього Закону наведено значення таких термінів:
споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника;
продукція – будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;
послуга – діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;
недолік – будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Частиною третьою статті 22 вказаного Закону встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, які пов’язані з порушенням їх прав.
Зазначене правове регулювання та зміст позовної заяви свідчать, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав як споживача послуг (у зв’язку з неналежним задоволенням потреб у харчуванні), а тому звільнявся від сплати судового збору за подання позову та, як правильно констатував суд апеляційної інстанції, були відсутні підстави вважати, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини.
Відповідно до частини п’ятої статті 110 ЦПК позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Частиною чотирнадцятою вказаної статті встановлено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 вказував, що відповідно до вимог частини п’ятої статті 110 ЦПК України та абзацу другого пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» звертається із позовом про захист прав споживача до суду за зареєстрованим місцем свого проживання, що підтверджував відповідними доказами.
Враховуючи предмет позову та доводи ОСОБА_1 щодо подання позовної заяви до суду за зареєстрованим місцем його проживання, що вказувало на вибір позивачем суду, яким має розглядатися справа (за наявності альтернативи), будь-які труднощі, пов’язані з визначенням підсудності вказаної цивільної справи Жовтневому районному суду міста Харкова, були відсутні.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви від 2 грудня 2016 року, суддя Єрмоленко В.Б. не надала належної оцінки обставинам справи, не дослідила уточнену позовну заяву ОСОБА_1 та не врахувала вимоги закону, які регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів, в тому числі в частині звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, які пов’язані з порушенням їхніх прав, що призвело до необґрунтованого висновку про те, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто та що позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.
У письмових поясненнях, наданих під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду, суддя Єрмоленко В.Б. просила відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності, вказуючи, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі вона помилилася при визначенні характеру правовідносин та вважала, що норми спеціального Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються у цій справі. Визнаючи свою неуважність при ознайомленні із позовною заявою ОСОБА_1, суддя Єрмоленко В.Б. зазначила, що це зумовлено наявністю в її провадженні великої кількості справ (надмірним навантаженням), а також зауважила, що допущене нею порушення було усунуто через місяць після повернення позовної заяви ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року та не потягло для позивача негативних наслідків.
Проте наведені суддею Єрмоленко В.Б. доводи про надмірне суддівське навантаження, що зумовило допущення помилки під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що позивачем неодноразово, як у первісній, так і в уточненій позовній заяві, заяві про усунення недоліків з посиланням на відповідні правові норми та позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначалось про його звільнення від сплати судового збору за подання позову про захист права споживача та заявлялось відповідне клопотання.
Настання негативних наслідків для особи, якій незаконно відмовлено у доступі до правосуддя, у зв’язку із такою відмовою, згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не є обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Жовтневого районного суду міста Харкова Єрмоленко В.Б. у зв’язку з постановленням ухвали про повернення позовної заяви від 2 грудня 2016 року у справі № 639/8603/16-ц внаслідок недбалості через неналежне ставлення до службових обов’язків незаконно відмовлено ОСОБА_1 у доступі до правосуддя шляхом відмови в розгляді по суті позовної заяви.
Разом з тим, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, помилкове прийняття суддею Єрмоленко В.Б. ухвали про залишення позовної заяви без розгляду від 18 квітня 2017 року (за наявності заяви позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі у зв’язку із добровільним задоволенням позовних вимог), не є тим істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, а тому не може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду вказаної судової справи) підставою дисциплінарної відповідальності судді в порядку дисциплінарного провадження є, зокрема, умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо).
На час розгляду дисциплінарної справи згідно з приписами зазначеної норми статті 106 цього Закону (зі змінами, внесеними Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) відповідальність за вчинення вказаних дій не скасовано.
На підставі викладеного Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Жовтневого районного суду міста Харкова Єрмоленко В.Б. допущено дисциплінарний проступок, який відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» є підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Із характеристики, підписаної головою Жовтневого районного суду міста Харкова Чижиченком Д.В., вбачається, що за період роботи на посаді судді цього суду суддя Єрмоленко В.Б. зарекомендувала себе як досвідчений та кваліфікований спеціаліст, який виконує свої обов’язки з усвідомленням відповідальності за дотримання законності при здійсненні правосуддя, користується повагою в колективі, має високий рівень культури поведінки, у критичних ситуаціях завжди поводиться витримано.
Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосований до судді Єрмоленко В.Б., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги характеристику судді та відсутність дисциплінарних стягнень, характер дисциплінарного проступку, його наслідки та форму вини.
Виходячи з наведеного, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Єрмоленко В.Б. дисциплінарного стягнення у виді попередження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Жовтневого районного суду міста Харкова Єрмоленко Вікторію Борисівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
