Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Овсієнка А.А., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Олійник А.С., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарних скарг Мартиненко Тамари Дмитрівни на дії суддів Залізничного районного суду міста Львова Ліуша Андрія Ігоровича та апеляційного суду Львівської області Копняк Світлани Миколаївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 18 травня 2017 року за вхідним № М-2668/0/7-17 надійшла дисциплінарна скарга Мартиненко Т.Д. на дії судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І. у справі № 462/4242/16-ц.
У подальшому 19 червня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Мартиненко Т.Д. за вхідним № М-2668/1/7-17 на дії судді апеляційного суду Львівської області Копняк С.М. у цій самій справі, яку приєднано до попереднього матеріалу.
Автор скарги стосовно судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І. зазначає, що під час винесення ухвал від 11 жовтня 2016 року та 27 березня 2017 року у справі № 462/4242/16-ц вказаний суддя допустив порушення норм процесуального права та ухвалив незаконні рішення, чим порушив її права.
З огляду на зазначене Мартиненко Т.Д. просить притягнути суддю Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І. до дисциплінарної відповідальності.
У скарзі стосовно судді апеляційного суду Львівської області Копняк С.М. автор зазначає про незгоду з ухвалою апеляційного суду Львівської області про повернення справи, постановленою цією суддею 12 квітня 2017 року, та про незаконну відмову у доступі до правосуддя, зокрема відмову у розгляді апеляційної скарги, у зв’язку з чим просить притягнути суддю Копняк С.М. до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Згідно із частинами другою та третьою статті 42 вказаного Закону дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя та включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач):
1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи;
2) за наявності підстав, визначених пунктами 1–5 частини першої статті 44 цього Закону, повертає дисциплінарну скаргу скаржнику;
3) за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої чи частиною другою статті 44 цього Закону, передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи;
4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Частиною другою статті 43 зазначеного Закону встановлено, що висновок доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 18 травня та 19 червня 2017 року члена Вищої ради правосуддя Худика М.П. визначено доповідачем у цій справі.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Мартиненко Т.Д. член Третьої Дисциплінарної палати Худик М.П. склав вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у ньому пропозицію.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Худика М.П., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для залишення дисциплінарної скарги Мартиненко Т.Д. на дії судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І. без розгляду і повернення її скаржнику та про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду Львівської області Копняк С.М. з огляду на таке.
Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 11 жовтня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі № 462/4242/16-ц за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Мартиненко Т.Д., ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 27 березня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви Мартиненко Т.Д. про залишення позовної заяви Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Мартиненко Т.Д., ОСОБА_1 про стягнення боргу без розгляду у зв’язку з її безпідставністю.
Не погодившись з ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 27 березня 2017 року, Мартиненко Т.Д. оскаржила її в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 квітня 2017 року, прийнятою суддею Копняк С.М., цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Мартиненко Т.Д., ОСОБА_1 про стягнення боргу повернуто до Залізничного районного суду міста Львова для виконання вимог частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) з мотивів неможливості оскарження спірної ухвали окремо від рішення суду.
Перевіривши скаргу Мартиненко Т.Д. за вхідним № М-2668/0/7-17 на дії судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що, не погоджуючись з ухвалами Залізничного районного суду міста Львова від 11 жовтня 2016 року та 27 березня 2017 року, скаржник вказує на їх незаконність у зв’язку з порушенням судом статей 42, 44, 119 ЦПК України, статті 238 Цивільного кодексу України. Зокрема, на думку скаржника, ухвалою від 11 жовтня 2016 року суд безпідставно відкрив провадження у справі № 462/4242/16-ц на підставі позовної заяви, підписаної неуповноваженою особою. Також автор скарги вказує на те, що ухвалою від 27 березня 2017 року суд незаконно відмовив у задоволенні заяви скаржника про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з її невідповідністю вимогам статей 119, 120 ЦПК України.
При цьому скаржник звертає увагу на те, що цим суддею в аналогічній справі (№ 462/593/16-ц) між тими самими сторонами та про той самий предмет прийнято ухвалу від 30 травня 2016 року, відповідно до якої заяву Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Мартиненко Т.Д., ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв’язку з тим, що її подано особою, не уповноваженою на ведення справи. З огляду на зазначене Мартиненко Т.Д. вказує також на порушення судом вимог частини третьої статті 61 ЦПК України.
Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, розгляд справи № 462/4242/16 не закінчено.
Відповідно до вимог статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 293 цього Кодексу окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо залишення заяви без розгляду. Як встановлено частиною другою цієї статті, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Враховуючи зазначене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарна скарга стосовно судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І. ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Проте переоцінка доказів не належить до повноважень Вищої ради правосуддя, яка згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом, що здійснює судочинство.
Незгода скаржника з мотивами та висновками суду, викладеними в ухвалах Залізничного районного суду міста Львова від 11 жовтня 2016 року та 27 березня 2017 року, не може бути достатньою підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І.; на інші підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності скаржник не вказує.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та має бути повернута скаржнику, якщо вона ґрунтується лише на доводах, які можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Таким чином, скаргу Мартиненко Т.Д. стосовно судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша А.І. слід залишити без розгляду та повернути скаржнику.
За результатами перевірки скарги Мартиненко Т.Д. за вхідним № М-2668/1/7-17 на дії судді апеляційного суду Львівської області Копняк С.М. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що вона зводиться лише до незгоди із рішенням апеляційного суду Львівської області від 12 квітня 2017 року у справі № 462/4242/16-ц, що з огляду на зазначене вище не може бути достатньою підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Копняк С.М.
Так, повертаючи цивільну справу за апеляційною скаргою Мартиненко Т.Д. до суду першої інстанції для виконання вимог частини другої статті 293 ЦПК України, суддя Копняк С.М. в ухвалі зазначила, що згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України «законодавець визначає чіткий перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду», проте «ухвала про відмову в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не входить до переліку ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду». Також суддею зазначено, що «рішеннями Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010, від 8 липня 2010 року № 18-рп/2010 дано офіційне тлумачення пунктів 2, 12, 18 частини першої статті 293 ЦПК України, до яких оскаржувана ухвала також не належить».
З огляду на наведене в діях судді Копняк С.М. не вбачається грубої недбалості чи навмисного порушення закону, що виключає дисциплінарну відповідальність судді.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами, 12.4, 12.7, 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
1) дисциплінарну скаргу Мартиненко Тамари Дмитрівни на дії судді Залізничного районного суду міста Львова Ліуша Андрія Ігоровича залишити без розгляду та повернути скаржнику;
2) відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду Львівської області Копняк Світлани Миколаївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя А.А. Овсієнко
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.М. Мірошниченко
А.С. Олійник
