Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Нежури В.А. та залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицької Н.О. за результатами попередньої перевірки заяви Шевченка Е.В. стосовно суддів апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Романа Володимировича, Риб’янця Сергія Анатолійовича, Кононенко Олени Миколаївни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 31 березня 2016 року (вхідний № 1111/0/8-16) з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) надійшла заява Шевченка Е.В. (вхідний № Ш-3213/0/7-14 від 1 грудня 2014 року) про проведення спеціальної перевірки стосовно суддів апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В., Риб’янця С.А., Кононенко О.М. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Зі змісту заяви Шевченка Е.В. та доданих до неї документів вбачається, що колегія суддів апеляційного суду Дніпропетровської області у складі судді-доповідача Мудрецького Р.В., суддів Риб’янця С.А. та Кононенко О.М. залишила без змін ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібіка М.М. від 27 січня 2014 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв’язку з участю у масових акціях протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
При цьому, як вказав автор заяви, судді апеляційного суду формально та необ’єктивно розглянули справу, фактично переписали зазначені в ухвалі слідчого судді обставини і мотиви рішення, не перевірили дотримання слідчим суддею Бібіком М.М. вимог статей 177, 178, 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), зокрема не надали оцінку обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, не звернули увагу на відсутність доказів, що мали бути додані до клопотання слідчого і свідчили б про обґрунтованість підозри, та на відсутність доказів існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також не оцінили в сукупності обставини, передбачені статтею 178 цього Кодексу.
Автор заяви вважає, що такими діями судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецький Р.В., Риб’янець С.А. та Кононенко О.М. допустили істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані із порушенням вимог щодо неупередженого розгляду справи, та систематичне грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 10 травня 2016 року вказана заява передана члену Вищої ради юстиції Волковицькій Н.О. для проведення перевірки.
Відповідно до абзацу другого пункту 21 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви, які передані ТСК Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицька Н.О. здійснила попередню перевірку заяви, за результатами якої склала вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., вивчивши висновок члена Вищої ради правосуддя та матеріали перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила.
Мудрецький Роман Володимирович, ____ року народження, з серпня 2004 року до жовтня 2011 року працював суддею Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, з жовтня 2011 року обіймає посаду судді апеляційного суду Дніпропетровської області. Постановою Верховної Ради України від 22 жовтня 2009 року № 1683-VI обраний суддею безстроково.
Кононенко Олена Миколаївна, ____ року народження, з червня 2007 року до липня 2013 року працювала суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, з серпня 2013 року обіймає посаду судді апеляційного суду Дніпропетровської області. Постановою Верховної ради України від 7 червня 2012 року № 4919-VI обрана суддею безстроково.
- ’янець Сергій Анатолійович Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VIII звільнений з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
На запит члена Вищої ради юстиції щодо направлення справи № 200/1171/14-к про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська листом від 16 серпня 2016 року № 01-04/283/2016 повідомив, що зазначену справу було вилучено прокуратурою Дніпропетровської області в ході обшуку, проведеного на підставі ухвал 5 березня 2015 року.
Під час перевірки були досліджені копії матеріалів справи № 200/1171/14-к, з яких вбачається, що 27 січня 2014 року до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшло клопотання т.в.о. начальника відділення слідчого відділу Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області (далі – СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області) Сисоєва Є.О. від 26 січня 2014 року, погоджене зі старшим прокурором прокуратури міста Дніпропетровська Красіковим М.О., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 підозрюється в активній участі в масових заворушеннях, які відбулися 26 січня 2014 року близько 15:55 біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, буд. 1, що супроводжувались порушенням громадського порядку, знищенням державного майна.
Як зазначено у клопотанні, 26 січня 2014 року приблизно о 14:00 ОСОБА_1, маючи намір на організацію масових заворушень та активну участь у них, прибув на площу, розташовану поряд із будівлею Дніпропетровської обласної державної адміністрації за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, буд. 1, та спільно із невстановленими особами з метою пошкодження державного майна, яке належить Дніпропетровській обласній державній адміністрації, почав виголошувати заклики щодо захоплення будівлі Дніпропетровської ОДА, висловлюватися нецензурною лайкою на адресу представників влади, а саме працівників міліції, які здійснювали охорону адміністративної будівлі. Продовжуючи активну участь у масових заворушеннях, ОСОБА_1 разом із групою невстановлених осіб, використовуючи каміння та інші предмети, з метою спричинення тілесних ушкоджень представникам влади, супроводжуючи свої дії гучними закликами до захоплення будівлі ОДА та руйнування паркану ОДА, жбурляв каміння в бік представників влади.
З огляду на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який санкцією частини першої статті 294 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, не має тяжких хвороб, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, про що свідчать рапорти працівників міліції стосовно продовження масових заворушень біля будівлі Дніпропетровської ОДА, у кримінальному провадженні необхідно провести велику кількість слідчих дій, знаючи про виконання яких ОСОБА_1 може перешкоджати проведенню досудового розслідування, а також зважаючи на те, що не може бути застосовано до останнього інші менш суворі запобіжні заходи, оскільки вони не зможуть забезпечити виконання процесуальних обов’язків, передбачених чинним законодавством, та можливість виконання процесуальних рішень, у тому числі вироку суду, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У клопотанні вказано, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: свідченнями свідків.
До клопотання слідчим додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № __________, повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 26 січня 2014 року, рапорт про затримання ОСОБА_2, _____ року народження (сина підозрюваного ОСОБА_1), пояснення ОСОБА_1 від 26 січня 2014 року.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібіка М.М. від 27 січня 2014 року клопотання т.в.о. начальника відділення СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Сисоєва Є.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено. Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 березня 2014 року.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти громадського порядку та моральності, пов’язаного із погрозами застосування насильства, передбаченого частиною першою статті 294 КК України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що підтверджується наявними вагомими доказами, а саме: показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження; відповідно, існують ризики, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків чи вчинить інше кримінальне правопорушення або продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання зазначеним вище ризикам.
Захисник підозрюваного ОСОБА_1 – адвокат Готвянський І.В. оскаржив ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі захисник вказав, що слідчим суддею під час постановлення ухвали про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою не дотримано вимог КПК України, а саме: слідчий суддя не перевірив, що слідчий у клопотанні не довів наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не дослідив обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до статті 178 КПК України, зокрема, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює приватним підприємцем, має родину.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2014 року (колегія суддів судової палати у кримінальних справах у складі: судді-доповідача Мудрецького Р.В., суддів Риб’янця С.А. та Кононенко О.М.) апеляційну скаргу адвоката Готвянського І.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року – без змін.
Як зазначено в ухвалі, колегією суддів встановлено, що при обранні запобіжного заходу відповідно до вимог статей 193, 194 КПК України слідчим суддею досліджено обставини, які відповідають матеріалам справи, об’єктивно взято до уваги дані про особу ОСОБА_1, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною першою статті 294 КК України. Також перевірено наявність ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження чи свідків, скоїти інше кримінальне правопорушення та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Летельє проти Франції», колегія суддів визнала обґрунтованим висновок слідчого судді суду першої інстанції про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м’яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання визначеним вище ризикам.
Апеляційний суд вказав, що викладені в апеляційній скарзі доводи щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину свого підтвердження не знайшли, будучи спростованими доводами клопотання слідчого та доданими до нього матеріалами.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність соціальних зв’язків у підозрюваного ОСОБА_1, на яку вказував захисник, хоча й має місце, однак сама по собі не є підставою для обрання більш м’якого запобіжного заходу, а враховується в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні. Виявлені під час апеляційного перегляду обставини свідчать, що ОСОБА_1, будучи підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину, намагатиметься ухилитися від суду та слідства, а також зможе незаконно вплинути на свідків та інших учасників провадження чи вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тим самим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Порушень вимог статті 194 КПК України колегією суддів не виявлено.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею обґрунтовано обрано підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, який відповідає вимогам, встановленим кримінальним процесуальним законом, а застосування менш суворого заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Проголошуючи право на свободу, стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Правові наслідки недоведення або часткового доведення зазначених обставин передбачені частинами другою – четвертою цієї статті.
Пунктом 4 частини першої статті 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає про докази, які обґрунтовують відповідні обставини. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначаються встановлені судом обставини з посиланням на докази.
Як вказано в ухвалі слідчого судді Бібіка М.М. від 27 січня 2014 року, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти громадського порядку та моральності, пов’язаного із погрозами застосування насильства, що підтверджується вагомими доказами, а саме: показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.
Разом з тим до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 слідчим не було додано жодного показання свідка. В матеріалах справи міститься лише рапорт працівника міліції Куща Д.А. про затримання ОСОБА_2, ____ року народження (сина ОСОБА_1), та пояснення ОСОБА_1 від 26 січня 2014 року.
Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з частиною восьмою статті 95 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їхньою згодою пояснення, які не є джерелом доказів.
Проте суддя Бібік М.М. не надав оцінку вказаним обставинам з огляду на приписи статей 85, 86 КПК України та не оцінив вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (частина перша статті 412 КПК України).
Всупереч зазначеним вимогам закону колегією апеляційного суду Дніпропетровської області (у складі судді-доповідача Мудрецького Р.В., суддів Риб’янця С.А. та Кононенко О.М.) залишено без змін ухвалу слідчого судді Бібіка М.М., яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Право на свободу є одним з основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі – Закон № 2453-VI) у редакції, що діяла на момент постановлення колегією суддів апеляційного суду Дніпропетровської області ухвали, суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді (стаття 55 Закону № 2453-VI).
Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР у редакції, що діяла на момент постановлення зазначеної вище ухвали, порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Відповідно до пункту 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви, які передані ТСК Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
З огляду на це Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В., Риб’янця С.А. та Кононенко О.М.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Романа Володимировича, Риб’янця Сергія Анатолійовича та Кононенко Олени Миколаївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя: А.М. Бойко
В.А. Нежура
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
