Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Нежури В.А. та залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицької Н.О. за результатами попередньої перевірки заяви прокурора Дніпропетровської області Р.Федика стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко Майї Володимирівни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 29 лютого 2016 року (вхідний № 720/0/8-16) з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) надійшла заява прокурора Дніпропетровської області Р.Федика від 11 грудня 2014 року (вхідний реєстраційний номер у Вищій раді юстиції 2929/10/8-14 від 12 грудня 2014 року) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві прокурор Дніпропетровської області зазначив, що суддя Бутенко М.В. у справах №№216/508/14-к, 216/509/14-к, 216/510/14-к та 216/511/14-к обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період із 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», через їхню участь у таких акціях. У зв’язку із цим стосовно судді належить провести перевірку відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 вказаного Закону.
Також заявник вказав, що при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суддею не були з’ясовані всі обставини, зазначені у статях 177, 178 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 12 травня 2016 року вказана заява передана члену Вищої ради юстиції Волковицькій Н.О. для проведення перевірки.
Відповідно до абзацу другого пункту 21 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицька Н.О. здійснила попередню перевірку заяви, за результатами якої склала вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., вивчивши висновок члена Вищої ради правосуддя та матеріали перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. з огляду на таке.
Бутенко Майя Володимирівна, ____ року народження, із серпня 2007 року обіймає посаду судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5011-VІ обрана суддею безстроково.
З матеріалів судових справ № 216/508/14-к (стосовно ОСОБА_1), № 216/509/14-к (стосовно ОСОБА_2), № 216/510/14-к (стосовно ОСОБА_3) та № 216/511/14-к (стосовно ОСОБА_4) встановлено, що 27 січня 2014 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області Леонова А.В. (далі – Криворізького МУ), погоджені заступником прокурора міста Кривого Рогу Гричаним С.В. (справи №№ 216/508/14-к, 216/509/14-к, 216/510/14-к) та прокурором прокуратури міста Кривого Рогу Гришою С.М. (справа № 216/511/14-к), у кримінальному провадженні № ___________ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Як зазначено у клопотаннях, 27 січня 2014 року близько 12:00 автомобіль ВАЗ 2170 «Калина», номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_4 під’їхав до центрального входу адміністративної будівлі Криворізької міської ради. Також у цьому автомобілі перебували ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Вказані особи з метою організації масових заворушень, заподіяння насильства громадянам та працівникам правоохоронних органів, які здійснюють охорону громадського порядку, залучення до масових заворушень інших осіб, з метою підпалу будівлі Криворізької міської ради, умисно, діючи злагоджено з єдиним умислом, кинули в бік адміністративної будівлі Криворізької міської ради три пляшки із запальною сумішшю та підпаленими саморобними гнітами і каністру ємністю 10 літрів із легкозаймистою речовиною та підпаленим гнітом.
Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи з єдиним умислом, не бажаючи бути затриманими, з метою заподіяння смерті співробітникам міліції, які виконували свої службові обов’язки, у тому числі й щодо їх затримання, усвідомлюючи можливість її настання, кинули в бік працівників міліції пляшку з легкозаймистою речовиною та підпаленим гнітом, від розбиття якої зайнялося полум’я на одязі працівників міліції, а також намагались завдати їм ударів бейсбольною битою в життєво важливі органи. У результаті таких дій підозрюваних заступник начальника Криворізького МУ ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кисті лівої руки, начальник штабу Криворізького МУ ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді опіків обличчя, начальник ВГБ Криворізького МУ ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді забоїв (гематом) обличчя, оперуповноважений ВБНОН Криворізького МУ ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою (гематоми) голови. Свій умисел на заподіяння смерті працівникам правоохоронних органів підозрювані не довели до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки були затримані працівниками міліції.
Органами досудового слідства дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294 (масові заворушення) та статтею 348 (посягання на життя працівника правоохоронного органу) Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Також у клопотаннях зазначено, що вина підозрюваних повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_10, протоколом обшуку від 27 січня 2014 року, протоколами оглядів від 27 січня 2014 року та іншими матеріалами провадження в їх сукупності. З огляду на те, що ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти авторитету органів влади, не працюють (при цьому зі змісту клопотання стосовно ОСОБА_4 вбачається, що він працює директором ПП «Чекомас»), перебуваючи на волі, можуть продовжити злочинну діяльність та змінити місце проживання, оскільки застосування більш м’яких запобіжних заходів унеможливлює запобігання зазначеному ризику, слідчий просив застосувати стосовно них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалами слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. від 27 січня 2014 року клопотання слідчого задоволені: застосовано до підозрюваних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів. Визначено строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання підозрюваних, тобто ОСОБА_1 – до 12:05 28 березня 2014 року, ОСОБА_2 – до 12:40 28 березня 2014 року, ОСОБА_3 – до 14:00 28 березня 2014 року, ОСОБА_4 – до 12:05 28 березня 2014 року.
Як зазначено в ухвалах, із наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років.
Враховуючи особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підозрюються у скоєнні особливо тяжкого злочину, вчинили особливо тяжкий злочин проти авторитету органів влади, слідчий суддя Бутенко М.В. дійшла висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваних більш м’яких запобіжних заходів.
Захисники підозрюваних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оскаржили ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд Дніпропетровської області залишив без задоволення апеляційні скарги захисників в інтересах підозрюваних, а ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області – без змін (ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_1 у справі № 216/508/14-к; ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_2 у справі № 216/509/14-к; ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_3 у справі № 216/510/14-к; ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_4 у справі № 216/511/14-к).
Таким чином, із матеріалів перевірки вбачається, що заява стосується здійснення суддею контролю за дотриманням прав і свобод сторін кримінального провадження під час досудового розслідування у порядку, передбаченому КПК України.
За змістом положень чинного КПК України основним завданням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
Під час перевірки встановлено обставини, які можуть свідчити про невиконання слідчим суддею функції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів підозрюваних.
Так, запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод (свободи пересування та вільного вибору місця перебування) осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина перша статті 177 КПК України).
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, та навести їх у мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.
Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Правові наслідки недоведення або часткового доведення зазначених обставин передбачені частинами другою – четвертою цієї ж статті.
Як зазначено у клопотаннях слідчого про застосування запобіжного заходу, вина ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколом допиту свідка ОСОБА_10, протоколами обшуку від 27 січня 2014 року. Разом із тим копії таких документів не були надані стороною обвинувачення суду та у матеріалах судових справ відсутні.
Серед матеріалів, якими слідчий обґрунтовував клопотання в усіх чотирьох справах, були також протоколи огляду від 27 січня 2014 року. Огляди проводились старшим слідчим СВ КМУ Звьоздкіним С.О. та слідчим СВ Дзержинського районного відділу Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Потоцькою О.О.
У справі № 216/511/14-к допит підозрюваного ОСОБА_4 проводився слідчим СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Авєріновою К.Л. Цим же слідчим ОСОБА_4 було повідомлено про підозру.
Водночас, як вбачається з доданих до клопотань про застосування запобіжного заходу витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчі Авєрінова К.Л., Потоцька О.О. та старший слідчий Звьоздкін С.О. не були уповноважені на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_2, в якому внесені відповідні клопотання. У матеріалах судових справ відсутні постанови керівників органів досудових розслідувань про створення групи слідчих.
Крім того, у вказаних протоколах огляду від 27 січня 2014 року не зазначено номер кримінального провадження, у рамках якого проведені ці слідчі дії. Частина третя статті 214 КПК України визначає, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається. Вказана норма дозволяє проведення огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР, проте вимагає негайно після завершення огляду внести такі відомості до реєстру.
Таким чином, зазначені докази були отримані стороною обвинувачення всупереч порядку, передбаченому КПК України.
Як вказано в ухвалах слідчого судді Бутенко М.В. від 27 січня 2014 року, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальних правопорушень вбачається з наданих суду матеріалів кримінального провадження.
Пунктом 4 частини першої статті 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вказує докази, які обґрунтовують відповідні обставини. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначаються встановлені судом обставини з посиланням на докази.
Проте в ухвалах слідчого судді Бутенко М.В. не міститься посилань на докази, які обґрунтовують встановлені судом обставини.
Закон чітко визначив (стаття 183 КПК України), що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м’яких запобіжних заходів.
Суд зобов’язаний не лише сформулювати ризики та вказати на недостатність більш м’якого запобіжного заходу, а й викласти обставини і посилання на докази, які обґрунтовують, чому вони привели суд до таких висновків (пункти 2–4 частини першої статті 196 КПК України).
Як зазначено в ухвалах слідчого судді Бутенко М.В., суд врахував особи підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину проти авторитету органів влади, що дає суду підстави вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. При цьому в ухвалах від 27 січня 2014 року відсутнє обґрунтування наявності хоча б одного з таких ризиків, вони ґрунтуються лише на припущенні їх існування.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув’язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).
Ухвали слідчого судді Бутенко М.В. не містять обґрунтування того, які докази, досліджені нею під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу, свідчать про те, що жоден з інших більш м’яких видів запобіжних заходів, не пов’язаних із позбавленням свободи, не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваних.
З огляду на вимоги частини першої статті 178 КПК України суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного.
Проте, як вбачається зі змісту ухвал від 27 січня 2014 року, слідчий суддя Бутенко М.В. при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не врахувала зазначені обставини, зокрема міцність соціальних зв’язків підозрюваних у місці їхнього постійного проживання, наявність у них родин та утриманців, стан здоров’я підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (під час судових засідань суддя запитувала ОСОБА_3, чи може він давати пояснення, а ОСОБА_4 дозволила давати пояснення сидячи, що свідчить про зовнішні ознаки незадовільного стану здоров’я підозрюваних), та не оцінила в сукупності обставини, зазначені у статті 178 КПК України.
Частиною шостою статті 206 КПК України передбачено: якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання, слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством. Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою статті 206 КПК України незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.
Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою статті 206 КПК України незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.
Під час судового засідання у справі № 216/511/14-к підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник – адвокат Умріхін О.В. повідомляли суд про завдання йому працівниками міліції тілесних ушкоджень під час затримання. Проте суддя Бутенко М.В. не здійснила дій, передбачених частиною шостою статті 206 КПК України.
Крім того, слідчим суддею не взято до уваги, що відповідно до частини другої статті 184 КПК України копія клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Однак у матеріалах судових справ №№ 216/508/14-к, 216/509/14-к, 216/510/14-к відсутні відомості про час вручення цих копій підозрюваним ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Під час судового розгляду слідчий суддя Бутенко М.В. також не встановлювала час, коли вказані підозрювані отримали клопотання про застосування запобіжного заходу.
Право на свободу є одним з основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У судових рішеннях, які постановлені у формі ухвал слідчим суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В., не наведені належні й достатні мотиви та підстави їх постановлення, що викликає сумнів у об’єктивності та справедливості судді. Необґрунтоване застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою порушує право на свободу та право на справедливий судовий розгляд, гарантовані статтями 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 29 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі – Закон № 2453-VI) у редакції, що діяла на момент постановлення слідчим суддею Бутенко М.В. ухвал про застосування запобіжного заходу, суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді (стаття 55 Закону № 2453-VI).
Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР у редакції, що діяла на момент постановлення зазначених ухвал, порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Відповідно до пункту 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви, які передані ТСК Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко Майї Володимирівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя: А.М. Бойко
В.А. Нежура
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
