Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маловацького О.В., членів Говорухи В.І., Комкова В.К. та залученого із Третьої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Швецової Л.А., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою адвоката Рябовола Юрія Петровича стосовно суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкової Ірини Григорівни, Дьяченка Дмитра Олександровича, Міщенко Катерини Миколаївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 26 березня 2018 року (Р-2129/0/7-18) надійшла скарга адвоката Рябовола Ю.П. на дії суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. під час здійснення судочинства у кримінальному провадженні №704/262/18.
Скаржник стверджує, що колегією суддів під час підготовчого судового засідання 16 березня 2018 року у межах кримінального провадження №704/262/18 порушено, зокрема, право обвинувачених на захист та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим за його відсутності як захисника. Окрім того, на думку скаржника, його заяву про відвід суддів Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М., подану до початку попереднього судового засідання, суддями не було розглянуто, що також вказує на порушення норм процесуального права.
Крім того, адвокат Рябовол Ю.П. у дисциплінарній скарзі також зазначає, що підрозділи Національної поліції та Національної гвардії перешкоджали йому вчасно потрапити до залу судового засідання 16 березня 2018 року для надання правової допомоги обвинуваченим.
У зв’язку з викладеним автор скарги просить притягнути суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкову І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. до дисциплінарної відповідальності.
Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 26 березня 2018 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Шапрану В.В.
Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 червня 2018 року № 2017/1дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. за ознаками в їхніх діях дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «ґ», «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомила суддів та скаржника про дату і час засідання з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надсилання письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу на всі відомі адреси, які містяться у матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій суддів Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копія ухвали про відкриття дисциплінарної справи надсилались на адресу суду, де працюють судді, та оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 жовтня 2018 року скаржник та судді були повідомлені у межах строку, визначеного статтею 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Судді Воронкова І.Г., Дьяченко Д.О. 19 жовтня 2018 року прибули у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та підтвердили раніше надані усні та письмові пояснення. Скаржник та суддя Міщенко К.М. у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибули. 12 жовтня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло повідомлення заступника керівника апарату Тальнівського районного суду Черкаської області про тимчасову непрацездатність судді Міщенко К.М., яка з 2 вересня 2018 року перебуває на лікарняному, а тому не може взяти участь у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Відповідно до частин четвертої, п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді у засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності. Неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила відкласти розгляд дисциплінарної справи на 2 листопада 2018 року, про що повідомлено суддів та скаржника у межах строку, визначеного статтею 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Суддя Дьяченко Д.О. прибув у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 2 листопада 2018 року, скаржник та судді Міщенко К.М., Воронкова І.Г. не прибули. Суддя Міщенко К.М. надіслала заяву про розгляд дисциплінарної справи без її участі через незадовільний стан здоров’я, а суддя Воронкова І.Г. перебувала у щорічній відпустці з 24 вересня 2018 року по 5 листопада 2018 року. Розгляд дисциплінарної справи було відкладено на 13 листопада 2018 року.
Для участі у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 13 листопада 2018 року прибув суддя Дьяченко Д.О. Скаржник та судді Міщенко К.М., Воронкова І.Г. не прибули, при цьому суддя Міщенко К.М. повідомила, що з 12 листопада 2018 року перебуває у щорічній відпустці, а суддя Воронкова І.Г. – на лікарняному з 6 листопада 2018 року.
Заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., врахувавши усні та письмові пояснення суддів, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, оглянувши копії матеріалів справи №704/262/18, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
На підставі ухвали апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2018 року задоволено подання голови Черкаського районного суду Черкаської області щодо направлення за підсудністю для розгляду по суті в інший суд матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 146, пунктами 3, 12, 13 частини другої статті 115, частиною третьою статті 15, частиною другою статті 194, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України (далі – КК України); ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 146, частиною третьою статті 15, частиною другою статті 194, частиною першою статті 263 КК України; Завражина В.Л. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 146 КК України; ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною другою статті 194 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 194, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 146, частиною третьою статті 27, пунктами 3, 11, 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 255 КК України; ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 146, частиною першою статті 255 КК України.
15 березня 2018 року до Тальнівського районного суду Черкаської області надійшло зазначене кримінальне провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 березня 2018 року кримінальному провадженню присвоєно № 704/262/18 та розподілено його для розгляду колегії суддів у складі головуючого Воронкова І.Г. та суддів Дьяченка Д.О., Міщенко К.М.
Згідно із частиною першою статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Частиною восьмою статті 135 КПК України визначено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
З матеріалів скарги вбачається, що 23 та 24 грудня 2017 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в інтересах своїх чоловіків) уклали з адвокатом Рябоволом Ю.П. договори №23-12/2017, №24-12/2017 про надання правової допомоги обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2.
На виконання вимог статті 135 КПК України судом 15 березня 2018 року було повідомлено учасників судового провадження у телефонному режимі, зокрема адвоката Рябовола Ю.П., стосовно призначення підготовчого судового засідання на 16 березня 2018 року (п’ятниця). Такі дії суддів обумовлені тим, що кримінальне провадження надійшло до суду 15 березня 2018 року (четвер), а строк дії запобіжного заходу закінчувався 19 березня 2018 року (понеділок).
Як вбачається з наведеного вище, суддями вживались заходи щодо своєчасного повідомлення захисника обвинувачених (адвоката Рябовола Ю.П.) у телефонному режимі про призначення підготовчого судового засідання на 16 березня 2018 року.
Як встановлено під час розгляду дисциплінарної справи, 15 березня 2018 року, до початку підготовчого судового засідання, яке було призначено на 16 березня 2018 року, адвокатом Рябоволом Ю.П. подано заяву про відвід суддів Воронкової І.Г., Міщенко К.М., Фролова О.Л.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя з’ясовано, що у підготовче судове засідання 16 березня 2018 року не з’явилися учасники судового провадження, а саме обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_9, та захисники обвинувачених (у тому числі і адвокат Рябовол Ю.П.), у зв’язку із чим прокурори заявили клопотання про неможливість проведення підготовчого судового засідання та його відкладення на іншу дату, зокрема через відсутність захисника обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 – адвоката Рябовола Ю.П. Потерпіла та обвинувачені погодились із думкою прокурорів та просили відкласти підготовче судове засідання.
Згідно із частиною другою статті 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342–345 цього Кодексу, головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їхню думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 6 березня 2018 року клопотання прокурорів задоволено та підготовче судове засідання відкладено на 13 квітня 2018 року. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зокрема і стосовно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, продовжено до 16 травня 2018 року.
Кваліфікуючи дії суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. під час здійснення правосуддя у кримінальному провадженні у контексті встановлених обставин та з урахуванням наданих суддями усних та письмових пояснень, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
Статтею 59, частиною третьою статті 62 та пунктом 6 частини третьої статті 129 Конституції України закріплено конституційні права громадян на правову допомогу, на забезпечення цього права та права на захист від обвинувачення при вирішенні справ у судах та інших державних органах. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у рішенні у справі «Загородній проти України» від 24 листопада 2011 року наголошує, що хоча право кожної особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну із головних підвалин справедливого судового розгляду (також рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції»). Особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором (рішення у справі «Ханжевачкі проти Хорватії» від 16 вересня 2009 року).
Як уже встановлено Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, захисником обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 704/262/18 був адвокат Рябовол Ю.П.
У скарзі адвоката Рябовола Ю.П. зазначено, що його не було допущено 16 березня 2018 року до залу судового засідання для надання правової допомоги обвинуваченим.
За цим фактом адвокат Рябовол Ю.П. 16 березня 2018 року звернувся до Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління поліції в Черкаській області.
За результатами повідомлення адвоката Рябовола Ю.П. 30 березня 2018 року інспектором сектору реагування патрульної поліції №2 Тальнівського відділення поліції ГУ НП в Черкаській області, погодженого начальником сектору превенції Тальнівського відділення поліції ГУ НП в Черкаській області, було складено висновок про закінчення перевірки повідомлення громадянина Рябовола Ю.П. та часткове підтвердження фактів, викладених у цьому повідомленні.
Як вбачається із вказаного висновку, 16 березня 2018 року при вході до приміщення Тальнівського районного суду Черкаської області поліцейські висунули адвокату Рябоволу Ю.П. вимогу щодо проведення огляду особистих речей. Однак він відмовив поліцейським в огляді його речей на добровільних засадах, оскільки його речі та документи становили адвокатську таємницю, у результаті чого між ним та поліцейським виник конфлікт.
У результаті цього конфлікту адвокат Рябовол Ю.П. не потрапив до залу судового засідання 16 березня 2018 року вчасно саме через дії працівників поліції, однак судді Воронкова І.Г., Дьяченко Д.О., Міщенко К.М. не з’ясували причин неявки адвоката Рябовола Ю.П. за викликом у підготовче судове засідання 16 березня 2018 року, і, як наслідок, провели підготовче судове засідання та продовжили строк тримання під вартою обвинуваченим з порушенням норм процесуального права (статті 52, 53, 138, 314, 315 КПК України).
За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддями Воронковою І.Г., Дьяченком Д.О., Міщенко К.М. було допущено порушення норм процесуального права під час проведення підготовчого судового засідання 16 березня 2018 року, оскільки за наявності клопотань учасників судового провадження про відкладення розгляду підготовчого судового засідання на іншу дату через відсутність захисника обвинувачених, участь якого була обов’язковою, та за необхідності залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії підготовче судове засідання було проведено без сторони захисту, чим фактично було позбавлено скаржника (захисника) можливості на реалізацію своїх процесуальних прав.
Такі дії суддів фактично унеможливили реалізацію захисником обвинувачених наданих йому процесуальних прав та фактично позбавили обвинувачених можливості представляти свою сторону в умовах, які не ставлять їх у суттєве менш сприятливе становище порівняно зі стороною обвинувачення.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав.
Таким чином, встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи відомості свідчать про наявність у діях суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що полягає в істотному порушенні норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію наданих скаржнику процесуальних прав.
Крім того, під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що у підготовчому судовому засіданні 16 березня 2018 року прокурорами не заявлялись клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим.
Проте, незважаючи на це, ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 16 березня 2018 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обрані під час досудового розслідування, зокрема і стосовно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, продовжено до 16 травня 2018 року (на підставі частини третьої статті 315 КПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 315 KПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Положеннями третього речення частини третьої статті 315 КПК України передбачено, що за відсутності клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Однак варто зазначити, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року №1-р/2017 положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України вважає, що продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушувало принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 Кодексу, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.
Зокрема, глава 18 КПК України містить вимоги щодо внесення клопотання про продовження запобіжного заходу не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали.
Відповідно до положень статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дії суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. стосовно продовження судом під час підготовчого судового засідання строку тримання під вартою без клопотання прокурора та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.
Із рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року №1-р/2017 вбачається, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії – стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).
Згідно із частиною четвертою статті 176 КПК України під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора.
Таким чином, зазначені дії суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. суперечать вимогам статті 29 Конституції України, статті 176 КПК України.
Крім того, стосовно продовження судом під час підготовчого судового засідання строку тримання під вартою за відсутності захисника обвинувачених варто зазначити таке.
За змістом підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення щонайменше має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Відповідно до частини першої статті 52 КПК України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Згідно з практикою ЄСПЛ гарантії підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції не припиняють своєї дії після закінчення провадження у суді першої інстанції (рішення у справах «Максименко проти України», «Мефта та інші проти Франції»).
Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, частина з яких є особливо тяжкими, участь захисника під час розгляду клопотання про продовження строку тримання їх під вартою була обов’язковою.
Вказані дії суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкова І.Г., Дьяченко Д.О., Міщенко К.М. суперечать вимогам статей 52, 193, 199 КПК України, оскільки продовження судом під час підготовчого судового засідання строку тримання під вартою за відсутності захисника обвинувачених, участь якого була обов’язковою, судді допустили тим самим недбалість під час вирішення цього питання, і, як наслідок, порушили право на захист обвинувачених.
За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що дії суддів фактично призвели до порушення права обвинувачених на ефективний судовий захист.
Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкова І.Г., Дьяченко Д.О., Міщенко К.М. також містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що полягає у незабезпеченні обвинуваченим права на захист.
З приводу доводів скарги адвоката Рябовола Ю.П. щодо порушення суддями Тальнівського районного суду Черкаської області Воронковою І.Г., Дьяченком Д.О., Міщенко К.М. правил відводу (самовідводу) Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що 15 березня 2018 року адвокат Рябовол Ю.П. в інтересах обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 704/262/18 звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області із заявою про відвід суддів Воронкової І.Г., Міщенко К.М., Фролова О.Л., незважаючи на те, що це кримінальне провадження перебувало на розгляді іншої колегії суддів, а саме суддів Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М.
Заява адвоката Рябовола Ю.П. про відвід суддів Воронкової І.Г., Міщенко К.М., Фролова О.Л. мотивована тим, що вказані судді вже розглядали кримінальне провадження №704/16/16-к та з порушенням норм чинного кримінального процесуального законодавства України 5 січня 2016 року постановили ухвалу про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 без участі захисника, що, на його думку, викликає обґрунтований сумнів у упередженості суддів Воронкової І.Г., Міщенко К.М., Фролова О.Л. щодо розгляду кримінального провадження.
Як вбачається з технічного запису судового засідання від 16 березня 2018 року, під час підготовчого судового засідання суддями Воронковою І.Г., Дьяченко Д.О., Міщенко К.М. не розглянуто заявленого відводу з прийняттям відповідного вмотивованого судового рішення у нарадчій кімнаті, чим порушено вимоги статті 81 КПК України.
У письмових поясненнях судді зазначили, що у них не було об’єктивної можливості розглянути подану адвокатом 15 березня 2018 року заяву про відвід.
Однак згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на суддю покладено обов’язок, з-поміж іншого, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду.
Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10 липня 1998 року) встановлено, що суддя зобов’язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи.
Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23).
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об’єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа (чи її захисник) при розгляді кримінального провадження в національному суді і до яких належить розгляд кримінального провадження незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року №1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи – це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Відповідно до вимог статті 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Зокрема, заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду.
Частиною третьою статті 81 КПК України передбачено, що питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
Отже, вказана норма процесуального права зобов’язувала суддів Воронкову І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. розглянути заявлений відвід у нарадчій кімнаті з постановленням відповідного процесуального рішення до ухвалення будь-якого процесуального рішення, що суддями зроблено не було.
Встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини свідчать про допущення суддями Тальнівського районного суду Черкаської області Воронковою І.Г., Дьяченком Д.О., Міщенко К.М. порушень норм процесуального права при вирішенні питання про відвід, а саме статті 81 КПК України.
Такі дії суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфікує як допущення ними порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в діях суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкової І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. мали місце порушення, а саме: істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію наданих скаржнику процесуальних прав, незабезпечення обвинуваченим права на захист, порушення правил щодо відводу (самовідводу) (підпункти «а», «ґ», «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Отже, кваліфікуючи дії суддів під час здійснення правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із того, що дії зазначених суддів свідчать про їхнє неналежне ставлення до службових обов’язків, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що допущені суддями порушення є умисними. Водночас характер допущених порушень, на думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, свідчить про недбалість суддів.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Обираючи вид дисциплінарного стягнення, яке необхідно застосувати до суддів, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує характеристики суддів.
Згідно із характеристикою, підписаною головою Тальнівського районного суду Черкаської області, суддя Воронкова І.Г. є професійно грамотним юристом, має достатній обсяг знань та досвід для здійснення правосуддя, розгляду справ різного ступеня складності. Документи складає чітко та зрозуміло. За особистісними якостями характеризується позитивно як ініціативна, дисциплінована, наполеглива та компетентна. Дисциплінарних стягнень суддя Воронкова І.Г. не має.
Зі змісту характеристики, наданої головою Тальнівського районного суду Черкаської області, вбачається, що суддя Дьяченко Д.О. за час роботи на посаді судді зарекомендував себе позитивно, як цілеспрямований, працездатний, ініціативний працівник, має хорошу професійну підготовку, достатню для виконання обов’язків. Процесуальні документи складає юридично грамотно та обґрунтовано, постійно підвищує свій професійний рівень, докладає зусиль для покращення якості своєї роботи. Дьяченку Д.О. притаманні такі якості, як наполегливість та вміння працювати з людьми, він з повагою ставиться до громадян, дисциплінований. Дисциплінарних стягнень суддя Дьяченко Д.О. не має.
У характеристиці судді Міщенко К.М. за підписом в.о. голови апеляційного суду Черкаської області вказано, що за час роботи в суді Міщенко К.М. зарекомендувала себе досвідченим фахівцем, сумлінно ставиться до виконання своїх обов’язків, дисциплінована. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, вирізняється високим професіоналізмом, володіє глибокими знаннями. За час роботи на посаді судді до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
Крім того, Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя враховано стаж роботи суддів. Зокрема, судді Воронкова І.Г., Дьяченко Д.О. мають стаж роботи 5 років (Указ Президента України від 27 червня 2013 року №352/2013), а суддя Міщенко К.М. – 15 років (Указ Президента України від 4 серпня 2003 року №802/2003, Постанова Верховної Ради України від 18 лютого 2010 року №1910-VI).
Врахувавши встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, в тому числі обставини, визначені частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема характер дій суддів, а також ставлення до вчинених дій, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за наслідками розгляду дисциплінарної справи суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкову І.Г., Дьяченка Д.О., Міщенко К.М. слід притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосувати до них дисциплінарне стягнення у виді попередження, яке є пропорційним вчиненим проступкам та виправданим.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22, 12.23, 12.36, 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути до дисциплінарної відповідальності суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкову Ірину Григорівну, Дьяченка Дмитра Олександровича, Міщенко Катерину Миколаївну.
Застосувати до суддів Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкової Ірини Григорівни, Дьяченка Дмитра Олександровича, Міщенко Катерини Миколаївни дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення може бути оскаржене суддями в порядку та строки, визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
В.К. Комков
Член Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Л.А. Швецова
