Вища рада юстиції, розглянувши подання Міністерства юстиції України та додані матеріали про порушення суддею Харцизького міського суду Донецької області Нікіфоровим Максимом Юрійовичем вимог щодо несумісності та про звернення до Верховної Ради України з поданням про його звільнення із займаної посади, а також висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції,
встановила:
Подання Міністерства юстиції України (далі – Мін’юст) про порушення суддею Харцизького міського суду Донецької області Нікіфоровим М.Ю. вимог щодо несумісності з підстав, визначених Законом України «Про очищення влади», та про звернення до Верховної Ради України з поданням про звільнення судді із займаної посади, за підписом заступника Міністра юстиції – керівника апарату Іванченко О.П., надійшло до Вищої ради юстиції 11 серпня 2015 року.
23 листопада 2015 року Вищою радою юстиції отримано аналогічне за змістом подання Міністерства юстиції України за підписом Міністра юстиції України Петренка П.Д.
Відповідно до пункту 50 Регламенту Вищої ради юстиції та протоколу автоматизованого розподілу скарг (заяв) між членами Вищої ради юстиції від 7 вересня 2015 року зазначені подання Мін’юсту були передані члену Вищої ради юстиції Гусаку М.Б. для подальшого розгляду та проведення перевірки.
Статтею 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» встановлено, що питання про звільнення суддів з підстав, передбачених пунктами 4–6 частини п’ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб’єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
З метою визначення правових та організаційних засад проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні був прийнятий Закон України «Про очищення влади» (далі – Закон), який набрав чинності 16 жовтня 2014 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються, зокрема, щодо професійних суддів.
Як передбачено статтею 5 Закону Мін’юст для цілей цього Закону є суб’єктом звернення щодо подання про звільнення суддів.
Згідно з абзацом 2 частини четвертої статті 5 Закону організація проведення перевірки професійних суддів покладається на голову суду, в якому працює суддя.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перебування на посаді судді несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, передбаченому Законом України «Про очищення влади».
Частиною першою статті 4 Закону передбачено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1–10 частини першої статті 2 Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.
У листі голови Харцизького міського суду Донецької області від 25 грудня 2014 року № 104 зазначається, що його наказом від 10 грудня 2014 року № 26-А встановлено дату початку проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», 12 грудня 2014 року.
Із змісту зазначеного листа вбачається, що заяву, передбачену частиною першою статті 4 Закону, суддею Нікіфоровим М.Ю. подано не було.
До Вищої ради юстиції 4 листопада 2014 року надійшла заява Нікіфорова М.Ю. про звільнення з посади судді за власним бажанням, датована ще 21 жовтня 2014 року.
Частинами другою і третьою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент отримання заяви про звільнення судді Нікіфорова М.Ю. за власним бажанням) передбачено право судді на подання заяви про звільнення за власним бажанням безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
На підставі пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинені. Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.
Отже, заява Нікіфорова М.Ю. про звільнення його з посади судді за власним бажанням на підставі пункту 9 частини п’ятої статті 126 Конституції України не була своєчасно розглянута з незалежних від судді причин.
Секцією Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад 19 жовтня 2015 року прийнято висновок про відкладення розгляду матеріалів про звільнення судді Нікіфорова М.Ю. з посади за власним бажанням до вирішення питання про порушення ним вимог щодо несумісності.
Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала прийняти рішення про відмову у відкритті провадження стосовно порушення вимог щодо несумісності суддею Харцизького міського суду Донецької області Нікіфоровим Максимом Юрійовичем та внесенні подання до Верховної Ради України про його звільнення із займаної посади за порушення вимог щодо несумісності.
Разом з тим, зважаючи на те, що суддею Нікіфоровим М.Ю. не подано відповідну заяву про проведення перевірки, Вища рада юстиції вважає за необхідне відкрити провадження щодо вимог законодавства про несумісність стосовно судді Харцизького міського суду Донецької області Нікіфорова М.Ю.
На підставі викладеного Вища рада юстиції, керуючись статтями 24 та 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції»,
вирішила:
відкрити провадження щодо вимог законодавства про несумісність стосовно судді Харцизького міського суду Донецької області Нікіфорова Максима Юрійовича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
