Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у складі головуючого – Комкова В.К., членів: Гусака М.Б., Маловацького О.В. та залученого з Третьої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Олійник А.С., розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» стосовно судді Вищого господарського суду України Плюшка Ігоря Анатолійовича, з висновком доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О., складеним за результатами її попередньої перевірки,
встановила:
Плюшко Ігор Анатолійович Указом Президента України від 13 лютого 1998 року № 116/98 призначений строком на п’ять років суддею Вищого арбітражного суду України, Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 335-ІV обраний безстроково на посаду судді Вищого господарського суду України.
До Вищої ради юстиції 16 квітня 2014 року надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» від 14 квітня 2014 року про порушення норм процесуального права суддею Вищого господарського суду України Плюшком І.А. при розгляді заяви ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 листопада 2013 року у справі № 910/10172/13 за позовом фізичної особи-підприємця (далі – ФОП) ОСОБА_1 до ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» про стягнення грошових коштів.
У скарзі вказано, що суддя Плюшко І.A. усупереч вимогам статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) порушив правила щодо самовідводу у зв’язку з особистою зацікавленістю у результатах вирішення спору. Предметом спору у справі № 910/10172/13 є стягнення із ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» на користь ФОП ОСОБА_1 вартості автомобіля BMW 535і, НОМЕР_1, НОМЕР_2. Вказаний автомобіль був придбаний у ТОВ «АВТ Баварія» за 850 368 грн 15 коп. громадянином ОСОБА_2 відповідно до контракту від 1 червня 2011 pоку № 11-994.
Як зазначено у свідоцтві про реєстрацію вказаного транспортного засобу від 2 червня 2011 року серії ААС № 870186, власником автомобіля BMW 535і є ОСОБА_2. Також у ньому містяться особливі відмітки про те, що право керувати зазначеним автомобілем мають ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які відповідно є сином та дружиною судді Плюшка І.А. Наведені обставини вказують, що реальним вигодонабувачем у даній справі є гр. ОСОБА_2 – тесть судді Плюшка І.А., а договори цесії від 28 травня 2012 pоку та від 7 травня 2013 pоку були укладені між ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1 виключно з метою створення підсудності справи господарському суду та з метою приховування дійсного вигодонабувача.
На думку скаржника, дії судді ВГСУ Плюшка І.А. підривають авторитет судової влади і порочать звання судді, а тому є підставою для звільнення його з посади судді з підстав, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги; у редакції, чинній на момент звернення).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 3 серпня 2015 року скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» від 14 квітня 2014 року передано для розгляду члену Вищої ради юстиції Лесько А.О.
За результатами розгляду скарги ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» член Вищої ради юстиції Лесько А.О. запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВГСУ Плюшка І.А., у зв’язку із закінченням строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (висновок члена від 18 травня 2016 року).
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної падати Вищої ради правосуддя Лесько А.О., врахувавши пояснення судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не погодилася з висновком доповідача та дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВГСУ Плюшка І.А., з огляду на наступне.
Із наявних матеріалів перевірки встановлено, що 29 травня 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 855 750 грн 53 коп., з них 850 368 грн 75 коп. основного боргу та 5 381 грн 78 коп. – 3% річних, 96 000 грн адвокатської послуги, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 19 267 грн 56 коп (усього 951 750 грн 53 коп.).
Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач не повернув грошові кошти у зв’язку з відмовою покупця ОСОБА_2 від договору купівлі-продажу автомобіля (Контракт № 11-994 від 1 червня 2011 року) та тим, що покупець ОСОБА_2 7 травня 2013 року уклав з ним договір відступлення права вимоги, за яким право вимоги повернення грошових коштів за Контрактом № 11-994 від 1 червня 2011 року перейшло до нього як Нового кредитора.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30 липня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 року, стягнуто з ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» на користь ФОП ОСОБА_1 850 368 грн 75 коп. – основного боргу, 5 381 грн 78 коп. – 3% річних та 17 115 грн 01 коп. – судових витрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 листопада 2013 року колегією суддів у складі головуючого: Самусенка С.С., суддів: Владимиренко С.В., Картере В.І., касаційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 30 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 року залишено без змін.
При цьому судами було встановлено, що 1 червня 2011 року між ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено контракт № 11-994, на виконання умов якого цього ж дня продавець поставив та передав, а покупець прийняв та оплатив новий легковий автомобіль марки «BMW F10 535і xDrive» 2011 року виготовлення, вартістю 850 386 грн 75 коп.
Відповідно до пункту 8.3 контракту гарантія на товар становить 2 роки з дати передачі товару покупцю без обмеження пробігу.
26 вересня 2011 року на проїжджій частині за адресою: м. Київ, вул. А.Заболотного, 25 виникла пожежа вказаного автомобіля «BMWF10 535ixDrive».
Відповідно до технічного висновку по дослідженню причин пожежі № 310 від 28 вересня 2011 року, проведеного інженером ДВЛ ГУ МНС України в м. Києві капітаном служби цивільного захисту ОСОБА_5 пожежа сталася 26 вересня 2011 року в автомобілі «BMW F10 535і xDrive», НОМЕР_2, внаслідок короткого замикання електропроводів з кузовом автомобіля, по причині заводського дефекту ізоляції, якого припустився виробник автомобіля.
26 квітня 2013 року покупець направив на адресу продавця вимогу про відмову від контракту та повернення сплаченої за автомобіль грошової суми. На вимогу покупця продавець коштів за товар не повернув.
7 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 на підставі статті 512 ЦК України було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого до нового кредитора ФОП ОСОБА_1 перейшло право вимагати замість покупця ОСОБА_2 від продавця ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» повернення грошових коштів за контрактом у розмірі 850 386 грн. 75 коп.
Суд касаційної інстанції, враховуючи встановлені обставини справи, а саме: наявність істотного недоліку в автомобілі «BMW F10 535і xDrive», який виник саме з вини виробника, відмову покупця від контракту і наявну вимогу з боку останнього щодо повернення сплаченої за товар грошової суми протягом встановленого гарантійного строку на товар, укладення договору цесії, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача як нового кредитора суми вартості автомобіля.
Не погодившись із постановою суду касаційної інстанції, ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» подало до Вищого господарського суду України заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 листопада 2013 року у справі № 910/10172/13 з підстав неоднакового застосування норм статті 514 ЦК України, та просило вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
У вказаній заяві ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» послалося на те, що відповідно до статті 514 ЦК України відступлення права вимоги може здійснюватися тільки щодо дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав та саме так зазначена норма була застосована Вищим господарським судом України в інших справах. В постанові, про перегляд якої подана заява, стаття 514 ЦК України була застосована не щодо дійсної вимоги, оскільки на момент укладення договору цесії грошової вимоги ОСОБА_2 не існувало, його право на одержання цієї суми не було доведено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 7 березня 2014 року (у складі головуючого судді: Шевчук С.Р., суддів: Демидової А.М., Могила С.К., Селіваненка В.П., Плюшка І.А.) ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» відмовлено у допуску справи № 910/10172/13 до провадження Верховного Суду України.
Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
Суддею Плюшком І.А., який брав участь у розгляді заяви ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» про допуск справи № 910/10172/13 до провадження Верховного Суду України, зазначеної норми ГПК України додержано не було.
Як убачається із матеріалів справи, 1 червня 2011 року між ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено контракт № 11-994, на виконання умов якого цього ж дня продавець поставив та передав, а покупець прийняв та оплатив новий легковий автомобіль марки «BMW F10 535і xDrive», 2011 року виготовлення, вартістю 850 386 грн 75 коп.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу від 2 червня 2011 року серії ААС № 870186 власником автомобіля BMW 535і є ОСОБА_2. Також у даному свідоцтві містяться особливі відмітки: право керувати мають ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
У письмових поясненнях від 10 лютого 2016 року суддя Плюшко І.А. зазначив, що автомобіль марки БМВ ніколи не був у його власності та власності його сім'ї. Ні він особисто, ні члени його сім'ї не були учасниками у спорах, що розглядаються судами господарської юрисдикції. Також повідомив, що його тесть ОСОБА_2, який, на думку скаржника, є «вигодонабувачем», помер ІНФОРМАЦІЯ _1.
Як зазначено у відповіді голови Вищого господарського суду України від 25 березня 2016 року на запит щодо надання копій усіх сторінок паспорта судді Плюшка І.А., у тому числі тих, де зазначена інформація про сімейний стан та особливі відмітки, судді Плюшку І.А. неодноразово нагадували про необхідність надати копії його паспорта з відмітками про сімейний стан та особливі відмітки, але станом на 24 березня 2016 року Плюшко І.А. ні паспорта, ні його копії суду не надав.
31 березня 2016 року на адресу Вищої ради юстиції надійшли додаткові пояснення судді Плюшка І.А., в яких останній вказав, що факт переуступки права вимоги його тестем (який помер у 2013 році) позивачеві, не був та не міг бути йому відомий як судді, що здійснював розгляд заяви відповідача про перегляд Верховним Судом України оскаржуваної постанови в силу того, що суддя, який здійснює розгляд подібної заяви, відповідно до статей 111-19, 111-20 ГПК України позбавлений можливості знайомитись з матеріалами справи та має у своєму розпорядженні крім заяви, лише копію судового рішення, про перегляд якого подано заяву та копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце (на думку заявника) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Сама справа згідно зі статтею 111-22 ГПК України витребовується у відповідного суду безпосередньо Верховним Судом України лише у разі допуску справи до провадження. Факт його участі у прийнятті ухвали ВГСУ від 7 березня 2014 року свідчить про повну необізнаність з матеріалами та обставинами справи.
Водночас, зі змісту поданої ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 листопада 2013 року у справі № 910/10172/13 убачається, що заявник виклав короткий зміст обставин справи, де вказав інформацію про власника спірного автомобіля ОСОБА_2, умови укладення договору купівлі-продажу, договору відступлення права вимоги тощо. При цьому прізвище, ім’я та по батькові покупця були зазначені повністю (аркуші справи 55-56, том 4).
У своїх додаткових поясненнях від 29 березня 2016 року суддя також зазначив, що обґрунтованість ухвали ВГСУ від 7 березня 2014 року, постановленої за його участю, було ще раз підтверджено ухвалою цього ж суду від 18 серпня 2014 року, постановленою без його участі. Крім того, з такою правовою позицією погодився Верховний Суд України, також відмовивши ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» у допуску справи до провадження ухвалою від 6 травня 2015 року.
Зазначені пояснення судді Плюшка І.А. спростовуються тим, що предметом перегляду судами 18 серпня 2014 року та 6 травня 2015 року була постанова Вищого господарського суду України від 29 квітня 2014 року, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2014 року. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2014 року у справі № 910/10172/13 було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 30 липня 2013 року за нововиявленими обставинами. Отже, ухвала ВГСУ від 7 березня 2014 року не перевірялася ані ВГСУ, ані Верховним Судом України, як про це зазначав суддя Плюшко І.А.
31 березня 2016 року Вищим господарським судом України додатково до листа від 25 березня 2016 року надіслано копію паспорта судді Плюшка І.А. з відмітками про сімейний стан та особливими відмітками.
На аркуші паспорта 7 «Особливі відмітки» зазначено діти: ОСОБА_6, ОСОБА_3.
На аркуші паспорта 10 «Сімейний стан» зазначено 7 липня 1989 року зареєстровано шлюб з ОСОБА_4.
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Вищого господарського суду України, а саме розділу «Відомості, зазначені у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру Голови та суддів Вищого господарського суду України» серед членів сім'ї судді Плюшка І.А. зазначена дружина – ОСОБА_4.
Відповідно до даних картки обліку транспортних засобів баз даних автоматизованої інформаційної системи МВС України первинна реєстрація автомобіля BMW 535і, НОМЕР_1, НОМЕР_2, здійснена 2 червня 2011 року за гр. ОСОБА_2, з особливими відмітками: право керувати мають ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Згідно з актовим записом про смерть № 14 від 12 грудня 2013 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
20 листопада 2014 року ВРЕВ-11 УДАІ у м. Києві здійснено перереєстрацію вказаного транспортного засобу на нового власника ОСОБА_7 у зв’язку з успадкування його за законом.
Тобто, на момент розгляду суддею ВГСУ Плюшком І.А. заяви ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» (7 березня 2014 року) його тесть ОСОБА_2 помер, але право керування автомобілем BMW 535і, НОМЕР_1, НОМЕР_2, залишилось за його сином – ОСОБА_3 і дружиною – ОСОБА_4. Перереєстрація вказаного автомобіля була здійснена за братом дружини судді Плюшка І.А. – ОСОБА_7 20 листопада 2014 року, який за законом успадкував зазначений автомобіль після смерті ОСОБА_2.
Пояснення судді, що йому не було відомо про зазначені обставини на час розгляду заяви ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія», спростовуються інформацією, яка міститься у матеріалах перевірки, зокрема змістом заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 листопада 2013 року у справі № 910/10172/13, який судді на час її розгляду був відомий, що підтверджено суддею у його поясненнях.
Таким чином, суддею Плюшком І.А. всупереч вимогам статті 20 ГПК України порушено правила щодо самовідводу, оскільки предметом спору у справі, розглянутій за його участю, був Контракт № 11-994 від 1 червня 2011 року, укладений його тестем ОСОБА_2, а на підставі згаданого Контракту був придбаний автомобіль, право керування яким мали дружина та син судді. Такі дії судді Вищого господарського суду України Плюшка І.А. могли викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності, вказувати на порушення суддею морально-етичних принципів поведінки судді, порочити звання судді та викликати недовіру до судової влади.
Як зазначалося вище, скарга ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» надійшла до Вищої ради юстиції 16 квітня 2014 року. І на момент її надходження до Вищої ради юстиції, і на момент розгляду суддею ВГСУ Плюшком І.А. заяви ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» (7 березня 2014 року) був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, яким було встановлено, що дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України здійснює Вища рада юстиції (стаття 85).
Вчинення суддею дій: що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді, – визнавалося порушенням суддею присяги (стаття 32, чинного на той момент Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР).
Тобто, попередньою перевіркою скарги ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» були встановлені обставини щодо наявності у поведінці судді Вищого господарського суду України Плюшка І.А. дій, які на момент їх вчинення могли викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, вказувати на порушення суддею морально-етичних принципів поведінки судді та викликати недовіру до судової влади, тобто, свідчити про те, що суддею було допущено поведінку, яка порочить звання судді, є несумісною із посадою судді та бути підставою для звільнення судді у зв’язку із порушенням присяги.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» і Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ.
Згідно з пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя застосовують дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом. Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами Вищої ради правосуддя у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи.
На даний час підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені частиною першою статті 106 Закону № 1402-VIII. Пунктом третім вказаної норми визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстави допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Відповідно до пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, в тому числі факт того, що суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Згідно з частиною восьмою статті 109 вказаного Закону за вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді застосовується дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Аналіз положень статей 106, 109 Закону № 1402-VІІІ, а також частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (втратив чинність), дає підстави для висновку, що із внесенням змін до законодавства за вчинення суддею дій, які порочать звання судді та підривають авторитет судової влади вид стягнення, що підлягає застосуванню до судді за своєю суттю не змінився. У разі встановлення відповідних обставин до судді застосовується стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Таким чином, встановлені вище дії судді Вищого господарського суду України Плюшка І.А., які на момент їх вчинення і до набрання чинності Законом № 1402-VIII могли бути визнані порушенням суддею присяги, на даний час слід кваліфікувати як дії, передбачені підпунктом д) пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, які є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.
Законодавством, чинним на момент вчинення суддею Плюшком І.А. вказаних вище дій не було встановлено граничних строків для вирішення Вищою радою юстиції питання про звільнення судді з посади у зв’язку із порушенням присяги судді.
Частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
З огляду на зазначене, під час вирішення питання щодо спливу строків для притягнення судді Вищого господарського суду України Плюшка І.А. до відповідальності за дії, вчинені 7 березня 2014 року, відповідно до статті 58 Конституції України застосуванню підлягає строк, передбачений частиною одинадцятою статті 109 Закону, який станом на 24 лютого 2017 року не сплинув.
Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приходить до висновку, що попередньою перевіркою скарги ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» були встановлені обставини, що свідчать про наявність у поведінці судді Вищого господарського суду України Плюшка І.А. дій, передбачених підпунктом д) пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.
З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вбачає підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВГСУ Плюшка І.А.
Враховуючи викладене вище, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» стосовно судді Вищого господарського суду України Плюшка Ігоря Анатолійовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної Палати
Вищої ради правосуддя В.К. Комков
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
О.В. Маловацький
Член Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.С. Олійник
