Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Гусака М.Б., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Оліярника Юрія Івановича стосовно судді Сихівського районного суду міста Львова Горбань Олени Юріївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 25 січня 2018 року за вхідним № О-677/5/7-18 надійшла скарга Оліярника Юрія Івановича стосовно судді Сихівського районного суду міста Львова Горбань О.Ю.
В скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого судді Горбань О.Ю. за дії, вчинені при постановленні ухвали від 6 грудня 2017 року у справі № 461/5660/17.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 25 січня 2018 року скарга передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комков В.К. вніс пропозицію про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Сихівського районного суду міста Львова Горбань О.Ю.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Сихівського районного суду міста Львова Горбань О.Ю. з огляду на таке.
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просить зобов’язати службову особу прокуратури Львівської області зареєструвати його заяву від 16 липня 2017 року та внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР). В обґрунтування скарги покликається на те, що 16 липня 2017 року звернувся із заявою до Генеральної прокуратури України про вчинення суддею Галицького районного суду міста Львова кримінального правопорушення, передбаченого статтею 375 Кримінального кодексу України (далі – КК України). У відповідь отримав листа від 19 липня 2017 року № 17/7 про скерування заяви у прокуратуру Львівської області. 6 серпня 2017 року отримав листа від виконуючого обов’язки начальника слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_2, яким відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР. Вважає, що органами прокуратури всупереч вимогам статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) допущено бездіяльність при розгляді його заяви. Вважає, що суддя Галицького районного суду міста Львова 25 січня 2017 року вчинив кримінальне правопорушення, яке полягає у тому, що за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Галицького РВ ГУ МВС України у Львівській області, за участю третьої особи ГУ НП у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ухвалив завідомо неправосудне рішення, яким відмовив в задоволенні позову.
Згідно листа виконуючого обов’язки начальника слідчого управління прокуратури Львівської області Довжика С. № 17/7-6501-15 від 24 липня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за заявою від 16 липня 2017 року щодо притягнення до кримінальної відповідальності судді Галицького районного суду міста Львова, оскільки заява від 16 липня 2017 року за своїм змістом не є заявою про кримінальне правопорушення.
6 грудня 2017 року слідчий суддя Сихівського районного суду міста Львова Горбань О.Ю. постановила ухвалу, якою відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність виконуючого обов’язки начальника слідчого управління прокуратури Львівської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР.
Автор дисциплінарної скарги вважає, що слідчий суддя Горбань О.Ю. відмовила йому у доступі до правосуддя, умисно порушила права людини і основоположні свободи, ввела в оману заявника щодо можливості апеляційного оскарження ухвали.
З ухвали від 6 грудня 2017 року слідчого судді Сихівського районного суду міста Львова Горбань О.Ю. про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність виконуючого обов’язки начальника слідчого управління прокуратури Львівської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР вбачається, що ухвала містить фактичне та правове обґрунтування прийнятого суддею процесуального рішення.
Відповідно до положень частини першої статті 214 КПК України слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Згідно з частиною другою статті 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Слідчий суддя в ухвалі від 6 грудня 2017 року зазначила, що з аналізу статті 214 КПК України випливає, що законом передбачено обов’язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Однак, слід зважати на те, що КПК України передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Пунктами 4, 5 частини п’ятої статті 214 КПК України передбачено, що до ЄРДР, крім іншого вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІ Положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п’ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Отже, за змістом положень частини першої статті 214 КПК України та статті 2 КК України, як зазначено в ухвалі слідчого судді, обов’язковій реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність) вчинене суб’єктом злочину.
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 375 КК України, полягає у постановленні суддею завідомо неправосудного судового рішення. Неправосудним є судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом.
Слідчий суддя дійшла висновку, що заява ОСОБА_1, адресована Генеральному прокурору України, не містить названих вище даних. Відсутність вказаних ознак позбавляє можливості дійти висновку про те, що заява ОСОБА_1 може вважатись належним повідомленням про вчинення кримінального правопорушення суддею Галицького районного суду міста Львова. Фактично ОСОБА_1 не погоджується з рішенням судді у справі за його позовом; обставини, викладені у заяві, не охоплюються поняттям злочину, визначеним у статті 11 КК України, тому підстави для внесення відомостей, що в ній містяться, до ЄРДР відсутні.
Вказані висновки слідчого судді Горбань О.Ю. ґрунтуються на її тлумаченні закону та оцінюванні фактів під час розгляду скарги ОСОБА_1, що з огляду на положення пункту 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) зазначено: до уваги Комітету Міністрів Ради Європи є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з Бангалорськими принципами діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів, та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.
Ураховуючи зазначене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що скарга Оліярника Ю.І. не містить відомостей, які можуть слугувати підставою для відкриття дисциплінарної справи, а її доводи зводяться до незгоди скаржника із судовим рішенням.
Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила :
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Сихівського районного суду міста Львова Горбань Олени Юріївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
О.В. Маловацький
