Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Нежури В.А. та залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицької Н.О. за результатами попередньої перевірки заяви заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Біди Михайла Антоновича та доданих до неї матеріалів,
встановила:
до Вищої ради юстиції 4 лютого 2016 року (вхідний № 384/0/8-16) з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) надійшла заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. (вхідний № 2908/0/8-14 від 8 грудня 2014 року) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Біди М.А. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У своїй заяві заступник Генерального прокурора України Бачун О.В. зазначав, що суддя Біда М.А. у справах № 759/2803/14-к та № 759/2806/14-к обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», через їх участь у таких акціях. У зв’язку із цим стосовно судді повинна бути проведена перевірка відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 цього Закону. Також вказував, що в ухвалах слідчого судді Біди М.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цих справах відсутнє ретельне обґрунтування виняткової необхідності застосування тримання під вартою як запобіжного заходу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 15 квітня 2016 року вказана заява передана члену Вищої ради юстиції Волковицькій Н.О. для проведення перевірки.
Відповідно до абзацу другого пункту 21 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицька Н.О. здійснила попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої склала вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., вивчивши висновок члена Вищої ради правосуддя та матеріали перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Біди М.А. з огляду на таке.
Біда Михайло Антонович, ____ року народження, з липня 1978 року по жовтень 2001 року обіймав посаду судді Ленінградського районного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1997 року № 398/97-ВР обраний суддею безстроково, Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 переведений на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.
- Щодо обставин розгляду справи № 759/2803/14-к встановлено, що до Святошинського районного суду міста Києва 19 лютого 2014 року надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Святошинського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі – СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві) Єльцова А.В., погоджене старшим прокурором прокуратури Святошинського району міста Києва Кокошею М.М., про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою до підозрюваного Особа_1.
Зі змісту клопотання вбачається, що 18 лютого 2014 року близько 09:00 Особа_1, діючи спільно з іншими не встановленими досудовим слідством особами у кількості від 2000 до 5000 осіб, організували натовп для вчинення масових заворушень поряд із будівлею Верховної Ради України на вулиці Грушевського в місті Києві, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які були заздалегідь заготовлені та використовувались як зброя для завдання тілесних ушкоджень. Крім того, перебуваючи поряд із будівлею Верховної Ради України, Особа_1, діючи спільно з невстановленими особами, з метою досягнення свого злочинного умислу вчинив дії, направлені на досягнення своєї злочинної мети шляхом здійснення насильства над особами, які намагались їм завадити, а саме: насильство над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України шляхом нападу та завдання їм ударів битами, кийками, палицями, ціпками, камінням, розпилення сльозогінного газу тощо. Під час вказаних протиправних дій Особа_1 та інші невстановлені особи чинили опір представникам влади – працівникам міліції, які намагались припинити злочинні дії цих осіб, шляхом застосування проти працівників міліції предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя, а саме: ножів, гумових палиць, біт, пневматичних пістолетів, ціпків, газових балончиків зі сльозогінним газом тощо. Внаслідок цих протиправних дій працівникам правоохоронних органів завдано тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Для приховування власних облич з метою уникнення відповідальності за вчинювані діяння, Особа_1 та інші невстановлені особи використали маски, шоломи, марлеві пов’язки та інші засоби. Під час вчинення вказаних протиправних дій Особа_1 був затриманий працівниками міліції.
Органами досудового розслідування дії Особа_1 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва Біди М.А. від 19 лютого 2014 року клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві Єльцова А.В. задоволено, застосовано до підозрюваного Особа_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів – до 18 квітня 2014 року включно. У задоволенні клопотання народного депутата України Сича О.М. про застосування до Особа_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відмовлено.
У мотивувальній частині ухвали слідчий суддя зазначив, що наявність підозри у вчиненні Особа_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом Конечного В.Я., поясненнями Особа_1, протоколом огляду місця події від 18 лютого 2014 року, протоколом затримання підозрюваного Особа_1.
Як вказано в ухвалі слідчого судді, у кримінальному провадженні встановлено наявність передбачених статтею 177 КПК України ризиків і в обґрунтування застосування запобіжного заходу стосовно Особа_1 покладено необхідність запобігання його спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчиняти інші правопорушення.
З огляду на те, що Особа_1 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, може переховуватись від органів досудового розслідування, вчиняти інші правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вказаним ризикам.
Відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки слідчий суддя мотивував тяжкістю злочину, в якому підозрюється Особа_1.
Зазначена ухвала слідчого судді Біди М.А. в апеляційному порядку не переглядалась.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва Зайця І.О. від 22 лютого 2014 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві Єльцова А.В. про зміну раніше застосованого до підозрюваного Особа_1 запобіжного заходу. Змінено застосований до підозрюваного Особа_1 запобіжний захід на особисте зобов’язання та покладено на нього обов’язки, передбачені пунктами 2, 3 частини п’ятої статті 194 КПК України.
2. Стосовно розгляду справи № 759/2806/14к встановлено, що до Святошинського районного суду міста Києва 19 лютого 2014 року надійшло клопотання старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві Єльцова А.В., погоджене старшим прокурором прокуратури Святошинського району міста Києва Кокошею М.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного Особа_2.
Як вбачається зі змісту вказаного клопотання, 18 лютого 2014 року близько 09:00 Особа_2, діючи спільно з іншими не встановленими досудовим слідством особами у кількості від 2000 до 5000 осіб, організували натовп для вчинення масових заворушень поряд із будівлею Верховної Ради України на вулиці Грушевського в місті Києві, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які були заздалегідь заготовлені та використовувались як зброя для завдання тілесних ушкоджень. Крім того, перебуваючи поряд із будівлею Верховної Ради України, Особа_2, діючи спільно з невстановленими особами, з метою досягнення свого злочинного умислу вчинив дії, направлені на досягнення своєї злочинної мети шляхом здійснення насильства над особами, які намагались їм завадити, а саме: насильство над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України шляхом нападу та завдання їм ударів битами, кийками, палицями, ціпками, камінням, розпилення сльозогінного газу тощо. Під час вказаних протиправних дій Особа_2 та інші невстановлені особи чинили опір представникам влади – працівникам міліції, які намагались припинити злочинні дії цих осіб, шляхом застосування проти працівників міліції предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя, а саме: ножів, гумових палиць, біт, пневматичних пістолетів, ціпків, газових балончиків зі сльозогінним газом тощо. Внаслідок цих протиправних дій працівникам правоохоронних органів завдано тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Для приховування власних облич з метою уникнення відповідальності за вчинювані діяння, Особа_2 та інші невстановлені особи використали маски, шоломи, марлеві пов’язки та інші засоби. Під час вчинення вказаних протиправних дій Особа_2 був затриманий працівниками міліції.
Органами досудового розслідування дії Особа_2 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва Біди М.А. від 19 лютого 2014 року клопотання слідчого задоволено, застосовано до підозрюваного Особа_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів – до 18 квітня 2014 року включно.
У мотивувальній частині ухвали слідчий суддя зазначив, що наявність підозри у вчиненні Особа_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом Конечного В.Я., поясненнями Особа_2, протоколом огляду місця події від 18 лютого 2014 року, протоколом затримання підозрюваного Особа_2.
Суд дійшов висновку, що у кримінальному провадженні встановлено наявність передбачених статтею 177 КПК України ризиків, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо Особа_2 вказав необхідність запобігання його спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчиняти інші правопорушення.
Також суд мотивував своє рішення тим, що Особа_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, може переховуватись від органів досудового розслідування, вчиняти інші правопорушення, та зазначив, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вказаним ризикам.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва Лук’яненко Л.М. від 22 лютого 2014 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві Єльцова А.В. про зміну раніше застосованого до підозрюваного Особа_2 запобіжного заходу. Змінено застосований до підозрюваного Особа_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов’язання та покладено на нього обов’язки, передбачені пунктами 2, 3 частини п’ятої статті 194 КПК України.
Ухвала слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва Біди М.А. від 19 лютого 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була оскаржена захисником підозрюваного Особа_2 – адвокатом Драюком С.Є. до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 18 березня 2014 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Драюка С.Є. в інтересах Особа_2 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва Біди М.А. від 19 лютого 2014 року з тієї підстави, що постановою прокурора Святошинського району міста Києва Томіна Е.Є. від 24 лютого 2014 року кримінальне провадження № НОМЕР_1 від 19 лютого 2014 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, закрито, у зв’язку з чим ухвала про застосування запобіжного заходу припинила свою дію.
Таким чином, із матеріалів перевірки вбачається, що заява стосується здійснення суддею контролю за дотриманням прав і свобод сторін кримінального провадження під час досудового розслідування у порядку, передбаченому КПК України.
За змістом положень чинного КПК України, основним завданням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
Під час перевірки встановлено обставини, які можуть свідчити про невиконання слідчим суддею функції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів підозрюваних.
Так, в ухвалах від 19 лютого 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Особа_1 та Особа_2 слідчий суддя Біда М.А. зазначив, що наявність підозри у вчиненні ними інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом Конечного В.Я.; поясненнями відповідно Особа_1 та Особа_2; протоколами огляду місця події від 18 лютого 2014 року та протоколами затримання підозрюваних.
Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з пунктом 2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 23 серпня 2012 року № 747, рапорт належить до внутрішніх документів МВС України та відповідно до статті 99 КПК України не входить до переліку документів, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Також відповідно до кримінального процесуального законодавства не вважаються доказами пояснення Особа_1 та Особа_2 від 18 лютого 2014 року, на які посилався слідчий суддя Біда М.А. як на доказ, що підтверджує обґрунтованість підозри.
Як вбачається з протоколів огляду місця події від 18 лютого 2014 року, які містяться в матеріалах судових проваджень за клопотаннями про застосування запобіжного заходу до Особа_1 та Особа_2, слідчими фактично було проведено особистий обшук затриманих, здійснення якого допускається частинами третьою, п’ятою статті 208 КПК України під час затримання.
Суддя не надав оцінку вказаним обставинам з огляду на приписи статей 86, 87, 177 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 178 КПК України суддя під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний був оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного.
Проте, як вбачається зі змісту ухвал від 19 лютого 2014 року, слідчий суддя Біда М.А. під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу до Особа_1 та Особа_2 взагалі не досліджував обставини, які стосуються осіб підозрюваних, як і не оцінював у сукупності обставини, зазначені у статті 178 КПК України.
Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, і навести їх у мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.
Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Правові наслідки недоведення або часткового доведення вказаних обставин передбачені частинами другою-четвертою цієї ж статті.
Усупереч вимогам статті 194 КПК України слідчим суддею Бідою М.А. під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваними кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ухвалах слідчого судді Біди М.А. містяться лише загальні формулювання про те, що Особа_1 та Особа_2 підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, можуть переховуватись від органів досудового розслідування та вчиняти інші правопорушення. При цьому в ухвалах відсутнє обґрунтування наявності хоча б одного з таких ризиків, вони ґрунтуються лише на припущенні їх існування.
Закон чітко визначив (стаття 183 КПК України), що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м’яких запобіжних заходів.
Суд зобов’язаний не лише сформулювати ризики та вказати на недостатність більш м’якого запобіжного заходу, а й викласти обставини і посилання на докази, які обґрунтовують, чому вони привели суд до таких висновків (пункти 2–4 частини першої статті 196 КПК України).
Частиною шостою статті 206 КПК України передбачено: якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання, слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою статті 206 КПК України, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.
З журналу судового засідання від 19 лютого 2014 року вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного Особа_1, останній повідомив, що під час затримання йому завдали тілесних ушкоджень, зокрема виламали руки, зламали ніс.
Однак ці обставини не взято до уваги суддею Бідою М.А. та він не здійснив дій, передбачених частиною шостою статті 206 КПК України.
Крім того, суддею Бідою М.А. при постановленні ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Особа_1 та Особа_2 не враховано, що повідомлення про підозру було здійснено всупереч нормам законодавства, що, у свою чергу, призвело до порушення прав підозрюваних на захист всупереч встановленим статтею 129 Конституції України основним засадам судочинства.
Так, частиною першою статті 52 КПК України передбачена обов’язкова участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Згідно з частиною першою статті 42 КПК України у редакції, яка діяла на час розгляду суддею клопотань, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276–279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів проваджень, Особа_1 та Особа_2 були затримані за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України (особливо тяжкий злочин), тобто набули статусу підозрюваного з моменту затримання, але при цьому вони були повідомлені про підозру за відсутності захисника.
Також із матеріалів справи № 759/2806/14-к видно, що повідомлення про підозру Особа_2 всупереч вимогам статті 277 КПК України не було погоджено прокурором.
Таким чином, під час перевірки встановлено обставини, які можуть свідчити про невиконання слідчим суддею функції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів підозрюваних.
У судових рішеннях, які постановлені у формі ухвал слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва Бідою М.А., не наведені належні й достатні мотиви та підстави їх ухвалення, що викликає сумнів у об’єктивності та справедливості судді. Необґрунтоване застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою порушує право на свободу та право на справедливий судовий розгляд, гарантовані статтями 5, 6 Конвенції.
Право на свободу є одним з основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Із матеріалів перевірки вбачається, що ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року у справах № 759/2803/14-к і № 759/2806/14-к стосуються гарантованого статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на свободу та особисту недоторканність.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод. З огляду на це Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Біди Михайла Антоновича.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Біди Михайла Антоновича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
В.А. Нежура
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
