Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у складі головуючої – Лесько А.О., членів Комкова В.К., Маловацького О.В. та залученого з Другої Дисциплінарної палати – Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – Гусака М.Б. та додані до висновку матеріали за результатами попередньої перевірки заяв Лісічкіна Є.С., Олійника Д.В., Середи М.Л. та заступника прокурора Харківської області Кващука О.І. стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім Олени Василівни,

встановила:

До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції надійшли 16 грудня 2014 року заяви Лісічкіна Є.С., у двох примірниках, 1 грудня 2014 року заява Олійника Д.В., 31 липня 2014 року заява Середи М.Л., 16 грудня 2014 року та 6 лютого 2015 року заяви заступника прокурора Харківської області Кващука О.І. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім О.В. відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі – Закон № 1188-VII). По цих заявах ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень 12 червня 2015 року.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 19 травня 2016 року та 13 липня 2016 року вказані заяви за унікальними номерами С-2284/0/7-14, Л-3392/3/7-14, Л-3392/8/7-14, О-3059/4/7-14 та 2971/2/8-14 були передані для розгляду члену Вищої ради юстиції Гусаку М.Б.

Заявниками зазначено, що суддя Ізовітова-Вакім О.В. прийняла постанови про обмеження прав громадян на проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій в Україні у період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом № 1188-VII. У зв’язку із цим суддя підлягає перевірці на підставі пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII.

Заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом (абзац другий пункту 21 Розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21 грудня 2016 року №1798 «Про Вищу раду правосуддя»).

За результатами опрацювання вказаних заяв встановлено наступне.

Харківська міська рада 25 листопада 2013 року звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до громадського об’єднання «Громада Харкова», в особі голови ОСОБА_4, про обмеження права на мирне зібрання.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на його адресу 25 листопада 2013 року надійшло повідомлення про намір провести на майдані Свободи у місті Харкові масовий захід, безстроковий Євромайдан «Євротиждень у Харкові», починаючи з 18:00 25 листопада по 29 листопада 2013 року включно, з використанням під час проведення зазначеного заходу наметів з нічним чергуванням та звукопідсилюючої апаратури. Проведення даного масового заходу, як було зазначено в позові, є неможливим та обумовлено призупиненням проведення на території міста Харкова масових заходів з 22 листопада 2013 року з підстав підвищення рівня захворюваності гострими респіраторними вірусними інфекціями в місті, що створює загрозу здоров’ю населення, а також неможливістю забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших громадян під час проведення масового заходу.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що він є керівником Харківської обласної громадської організації «Громада Харкова» та у названому повідомленні вказана його адреса і номер засобу зв’язку, проте повідомлень про проведення масових заходів до Харківської міської ради він не направляв, очолювана ним громадська організація проведення масових заходів не планувала, а копія наявного в матеріалах справи повідомлення не містить печатки організації та підписана не ним.

Розглянувши 25 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 820/11661/13-а за вищевказаним адміністративним позовом, суддя Ізовітова-Вакім О.В. ухвалила постанову, якою адміністративний позов Харківської міської ради до громадського об’єднання «Громада Харкова», в особі голови ОСОБА_4, про обмеження права на мирне зібрання – задовольнила повністю, установивши заборону громадському об’єднанню «Громада Харкова», в особі голови ОСОБА_4, на проведення з 18:00 25 листопада по 29 листопада 2013 року включно безстрокового Євромайдану «Євротиждень у Харкові», з використанням під час проведення зазначеного заходу наметів з нічним чергуванням та звукопідсилюючої апаратури.

Постанову суду мотивовано тим, що організатори зазначеного масового заходу завчасно не звернулися до органів місцевого самоврядування та з огляду на розпорядження Харківського міського голови від 22 листопада 2013 року № 76/1 про призупинення масових заходів у місті Харкові з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, усунення небезпечних факторів проживання населення міста Харкова. Проведення вказаної акції створює реальну загрозу здоров’ю населення.

Із змісту матеріалів вказаної судової справи вбачається, що згідно з повідомленням від 25 листопада 2013 року голови громадського об’єднання «Громада Харкова» ОСОБА_4 до Харківського міського голови Кернеса Г.А. про оголошення проведення вказаного масового заходу, зазначене повідомлення було зареєстровано у Харківській міській раді 25 листопада 2013 року за № 19916/0/3-13.

Прийняття рішення про неможливість проведення такого масового заходу за результатами розгляду вказаного повідомлення підтверджено протоколом від 25 листопада 2013 року № 19 засідання узгоджувальної комісії Харківського міськвиконкому по розгляду повідомлень про проведення громадських, політичних та інших масових заходів.

Харківська міська рада 26 листопада 2013 року звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до об’єднання громадян «Підтримуємо майдан», в особі ОСОБА_5, ініціативної групи мешканців міста Харкова, в особі відповідального ОСОБА_6, Харківської ініціативної групи «Усі на майдан», в особі ОСОБА_7, про обмеження права на мирне зібрання.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на його адресу 26 листопада 2013 року надійшли повідомлення від зазначених громадських організацій про наміри проведення з 26 листопада 2013 року з 09:00 безстрокових акцій біля Центральної клінічної лікарні (далі – ЦКЛ) «Укрзалізниці» № 5, на вулицях, майданах та перехрестях міста Харкова з використанням під час проведення зазначеного заходу наметів та звукопідсилюючої апаратури. Проведення даних масових заходів вважав неможливим та вказував, що їх проведення може створити загрозу громадському порядку, утруднити рух громадського транспорту, спричинити незручності для пересування та відпочинку громадян, перешкодити нормальній роботі громадських і державних організацій.

Розглянувши 26 листопада 2013 року, в порядку письмового провадження адміністративну справу 820/11739/13-а за вищевказаним адміністративним позовом, суддя Ізовітова-Вакім О.В. ухвалила постанову, якою адміністративний позов Харківської міської ради до об’єднання громадян «Підтримуємо майдан», в особі ОСОБА_5, ініціативної групи мешканців міста Харкова, в особі відповідального ОСОБА_6, Харківської ініціативної групи «Усі на майдан», в особі ОСОБА_7, про обмеження права на мирне зібрання – задовольнила повністю, установивши заборону зазначеним громадським об’єднанням на проведення з 27 листопада 2013 року безстрокової акції біля ЦКЛ «Укрзалізниці» № 5, на вулицях, майданах та перехрестях міста Харкова, з використанням під час проведення таких заходів наметів та звукопідсилюючої апаратури.

Постанову суду мотивовано тим, що організатори зазначеного масового заходу завчасно не звернулися до органів місцевого самоврядування та з огляду на розпорядження Харківського міського голови від 22 листопада 2013 року № 76/1 про призупинення масових заходів у місті Харкові з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, усунення небезпечних факторів проживання населення міста Харкова. Проведення вказаної акції створює реальну загрозу здоров’ю населення.

Крім того судом при винесенні вказаної постанови враховані критичні зауваження висловлені у листах від 26 листопада 2013 року № 103/240 та 104/240 Харківського міського управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо відсутності узгодженої документації про визначення місць встановлення наметів, їх підключення до електропостачання, влаштування опалення та забезпечення первинними засобами пожежогасіння. У зв’язку з викладеним вказано на створення загрози життю людей, які будуть знаходитись в наметах, та інших учасників акції.

Також судом зазначено, що встановлення наметів при проведенні масових заходів суперечить Правилам благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 16 сесії Харківської міської ради 3 скликання від 16 червня 2000 року, в редакції рішення 13 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25 квітня 2007 року № 91/07, пунктом 4 § 5.2 яких, встановлено, що у межах «червоних ліній» міських вулиць і доріг забороняється встановлювати намети та влаштовувати місця для відпочинку – як захід для забезпечення безпеки громадян.

У письмових поясненнях, надісланих до Комісії та Вищої ради юстиції, суддя Ізовітова-Вакім О.В. зазначила, що під час прийняття рішень у вказаних справах не порушувала присяги, оскільки згідно з діючим законодавством України – Конституцією України, Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону в інтересах національної безпеки, зокрема, при наявній загрозі здоров’ю населення.

Суддя також почснила, що правовою підставою для обмеження реалізації права на мирні зібрання у винесених судових рішеннях стало визнання судом того факту, що проведення масових заходів може створити загрозу здоров’ю населення міста Харкова, який ґрунтувався на конкретних даних про наявність такої загрози, підтверджених належними доказами.

При цьому суддя Ізовітова-Вакім О.В. звернула увагу на те, що у період ухвалення судових рішень у вказаних справах, до окремого розпорядження з 22 листопада 2013 року діяло розпорядження Харківського міського голови № 76/1 про призупинення масових заходів у місті Харкові з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, усунення небезпечних чинників проживання населення міста.

Суддя вказала, що зазначене розпорядження було прийнято відповідно до статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного здоров’я населення», згідно з якою у разі виникнення або поширення, зокрема, небезпечних інфекційних хвороб органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об’єктах особливі умови та режим праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.

Зважаючи на викладене, слід зазначити таке.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання врегульовані статтею 182 КАСУ.

Згідно з частиною п’ятою зазначеної статті суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей.

Статтею 39 Конституції України визначено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод здійснення прав на свободу мирних зібрань не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Єдиною правовою підставою для задоволення позову органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є визнання судом того факту, що проведення такого заходу може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Така небезпека не повинна бути уявною, а має ґрунтуватися на конкретних фактах чи даних про наявність реальної загрози інтересам національної безпеки та громадського порядку.

Всупереч зазначеному висновки суду у постановах від 25 та 26 листопада 2013 року щодо створення реальної небезпеки заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, існування загрози здоров’ю населення або правам і свободам інших людей внаслідок проведення масового заходу ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені конкретними доказами.

Окрім того, посилання у постановах суду щодо створення загрози безпеці громадян та руху транспорту, суперечить вимогам статті 39 Конституції України, якою визначено, що обмеження права на мирні зібрання можливе лише з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до статті 159 КАСУ судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проведеною перевіркою встановлено, що суддя Ізотовітова-Вакім О.В. при прийнятті 25 і 26 листопада 2013 року постанов у справах №№ 820/11661/13-а та 820/11739/13-а допустила порушення норм процесуального права.

Суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (стаття 54 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 2453) у редакції, яка діяла на час розгляду справи судом).

Із змісту матеріалів справи № 820/11661/13-а, а також постанови, прийнятої судом за результатами розгляду справи, вбачається, що представник відповідача у судовому засіданні указував на те, що повідомлень про проведення масових заходів до Харківської міської ради він не направляв, очолювана ним громадська організація проведення масових заходів не планувала, а копія наявного в матеріалах справи повідомлення не містить печатки організації та підписана не ним.

Вказане підтверджується також звукозаписом судового засідання, долученим до матеріалів справи.

Крім того, під час прослуховування зазначеного звукозапису з’ясовано, що ОСОБА_4 щодо його участі в розгляді вказаної справи заперечував, зазначений позов він не визнав та заявляв, що у такому випадку позов слід відхилити.

До того ж ОСОБА_4 було заявлено, що позов було подано до громадського об’єднання «Громада Харкова», а він очолює Харківську обласну громадську організацію «Громада Харкова».

Зазначене свідчить, що суддею Ізовітовою-Вакім О.В. не було здійснено передбачених законом процесуальних дій для встановлення цих обставин.

За змістом положень передбачених статтею 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Проте суддею Ізовітовою-Вакім О.В. було проігноровано зазначене, та всупереч вимогам закону, не перевірено належність відповідача у справі, розглянуто позов та прийнято немотивоване судове рішення.

Суддею не було витребувано від Харківської міської ради доказів правомірності прийняття повідомлення про вказану акцію від громадського об’єднання «Громада Харкова», існування реєстрації такого об’єднання, даних реєстраційного свідоцтва об’єднання (організації) про його керівника, а також не з’ясовані дані про особу, яка подавала повідомлення. Водночас, судом з’ясовувалися питання про позицію ОСОБА_4 щодо «Майдану», які не входили до предмету доказування у такій категорії спорів.

Крім того, суддею не мотивовано задоволення позову шляхом заборони проведення зазначеного масового заходу громадському об’єднанню «Громада Харкова» з наступного дня, а не з дня указаного у позові, як початок акції.

Про упередженість судді свідчать також наступні обставини.

Із змісту матеріалів справи № 820/11739/13-а, а також постанови, прийнятої судом за результатами розгляду справи, вбачається, що свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на його адресу 26 листопада 2013 року надійшли повідомлення від перерахованих ним громадських організацій про наміри проведення з 26 листопада 2013 року з 09:00 безстрокових акцій біля ЦКЛ № 5 «Укрзалізниці», на вулицях, майданах та перехрестях міста Харкова з використанням під час проведення зазначеного заходу наметів та звукопідсилюючої апаратури.

При розгляді вказаної справи судом також не наведено доказів існування згаданих громадських організацій, дотримання порядку прийняття до розгляду відповідних повідомлень Харківською міською радою, тобто дійсності звернень, а не їх фальшування.

Позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, визначених частиною першою цієї статті, або після цього, залишається без розгляду (частина друга статті 182 КАСУ).

Однак суддя Ізовітовою-Вакім О.В., ігноруючи наведені положення закону, розглянула вказану справу та прийняла судове рішення про заборону проведення зазначеного масового заходу.

Відповідно до частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на час розгляду справи судом, допущення суддею істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Порушенням суддею присяги, за змістом положень статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, яка діяла на час розгляду справ судом, визнавалось: вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Згідно з частиною четвертою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на час розгляду справи судом дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Водночас, звільнення судді за порушення присяги застосовувалося не залежно від строків давності, оскільки такі не були встановлені.

Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішення).

Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.

Отже, допущені суддею Ізовітовою-Вакім О.В. порушення законодавства можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості, незалежності, у чесності, сумлінності та справедливості, порочити звання судді, що є порушенням присяги.

Відповідно до пункту 33 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусаком М.Б. проведено попередню перевірку вказаних заяв, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують обґрунтування наданої у висновку пропозиції.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, у зв’язку з чим Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім О.В.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім Олени Василівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.