Вища ради юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Мамонтовою Іриною Юріївною за заявою заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича від 5 грудня 2014 року стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук Інни Віталіївни,
встановила:
П’ятничук Інна Віталіївна Указом Президента України від 2 серпня 2006 року № 663/2006 призначена на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2011 року № 3783-VІ обрана на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва безстроково.
Зі змісту характеристики, наданої головою Святошинського районного суду міста Києва, вбачається, що суддя П’ятничук І.В. за час роботи у Святошинському районному суді міста Києва зарекомендувала себе високопрофесійним працівником, забезпечувала розгляд судових справ на належному професійному рівні. Володіє глибокими, міцними і всебічними знаннями. Користується повагою і авторитетом серед суддів та працівників суду. За своїми особистими якостями П’ятничук І.В. енергійна, ініціативна, дисциплінована по відношенню до себе та інших. Дисциплінарних стягнень не має.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 8 грудня 2014 року надійшла заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У своїй заяві заступник Генерального прокурора України Бачун О.В. зазначив, що суддя П’ятничук І.В. обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо осіб – учасників масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом, через їхню участь у таких акціях. У зв’язку із чим суддя підлягає перевірці на підставі пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК, Комісія).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування у газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
У газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року опубліковане відповідне повідомлення, у якому зазначено, що ТСК оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: перевірка даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листом заступника голови ТСК Галабали М.В. від 12 листопада 2015 року заява Бачуна О.В. щодо судді П’ятничук І.В. та пов’язані з її розглядом документи направлені для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки ТСК не встигла прийняти рішення щодо неї до закінчення своїх повноважень.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 18 листопада 2015 року вказана заява передана члену Вищої ради юстиції Мамонтовій І.Ю. для здійснення перевірки.
За наслідками перевірки член Вищої ради юстиції Мамонтова І.Ю. запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В. (висновок від 11 квітня 2016 року).
На засіданні 19 квітня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Мамонтову І.Ю., врахувавши висновок дисциплінарної секції, а також пояснення судді, направлені до ТСК, Вища рада юстиції вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В. з огляду на таке.
1. До Святошинського районного суду міста Києва 19 лютого 2014 року надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Святошинського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в міста Києві (далі – СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в міста Києві) ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2.
За змістом вказаного клопотання 18 лютого 2014 року близько 9:00 ОСОБА_2, діючи спільно з іншими не встановленими досудовим слідством особами у кількості 2000–5000 осіб, брав участь в організації натовпу для вчинення масових заворушень поряд із будівлею Верховної Ради України на вулиці Грушевського у місті Києві, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя для нанесення тілесних ушкоджень.
Зокрема, йшлося про те, що, перебуваючи поряд із будівлею Верховної Ради України, ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на досягнення свого злочинного умислу шляхом здійснення насильства над особами, які намагались йому завадити, а саме: насильство над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України шляхом нападу та завдання їм ударів битами, кийками, палицями, ланцюгами, камінням, розпилення сльозогінного газу тощо, чим спричинив останнім тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
У ході вказаних протиправних дій ОСОБА_2 та інші невстановлені особи чинили опір представникам влади – працівникам міліції, які намагались припинити злочинні дії цих осіб, шляхом застосування проти працівників міліції предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя, а для приховування власних облич з метою уникнення відповідальності за вчинювані діяння використали маски, шоломи, марлеві пов’язки та інші засоби.
Під час вчинення зазначених протиправних дій ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції.
Справа № 759/2800/14-к була передана в порядку автоматизованого розподілу на розгляд слідчому судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В.
За результатами розгляду клопотання слідчого ухвалою слідчого судді П’ятничук І.В. від 19 лютого 2014 року застосовано підозрюваному ОСОБА_2 запобіжній захід у вигляді тримання під вартою, визначено строк дії ухвали до 18 квітня 2014 року включно.
У мотивувальній частині ухвали зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України), повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Суд дійшов висновку, що у кримінальному провадженні встановлено наявність передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) ризиків і в обґрунтування застосування запобіжного заходу поклав на ОСОБА_2 необхідність запобігання його спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчиненню інших правопорушень.
Вказана ухвала слідчого судді в апеляційному порядку не переглядалась.
2. До Святошинського районного суду міста Києва 24 січня 2014 року надійшло клопотання старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4.
За змістом вказаного клопотання 22 січня 2014 року близько 12:45 ОСОБА_4, діючи спільно з іншими не встановленими досудовим слідством особами у кількості 3000–5000 осіб, брав участь в організації натовпу для вчинення масових заворушень поряд зі стадіоном «Динамо» на вулиці Грушевського у місті Києві, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя.
Зокрема, йшлося про те, що, перебуваючи поряд зі стадіоном «Динамо», ОСОБА_4 вчинив дії, спрямовані на досягнення свого злочинного умислу шляхом здійснення насильства над особами, які намагались їм завадити, а саме: насильство над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України шляхом нападу та завдання їм ударів битами, кийками, палицями, ланцюгами, камінням, розпилення сльозогінного газу тощо, чим спричинив останнім тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
У ході вказаних протиправних дій ОСОБА_4 та інші невстановлені особи чинили опір представникам влади – працівникам міліції, які намагались припинити злочинні дії цих осіб, шляхом застосування проти працівників міліції предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя, а саме ножів, гумових палиць, бит, пневматичних пістолетів, ланцюгів, газових балончиків зі сльозогінним газом тощо, а для приховування власних облич з метою уникнення відповідальності за вчинювані діяння використали маски, шоломи, марлеві пов’язки та інші засоби.
Під час вчинення зазначених протиправних дій ОСОБА_4 був затриманий працівниками міліції.
Справа № 759/1044/14-к була передана в порядку автоматизованого розподілу на розгляд слідчому судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В.
За результатами розгляду клопотання слідчого ухвалою слідчого судді П’ятничук І.В. від 24 січня 2014 року застосовано підозрюваному ОСОБА_4 запобіжній захід у вигляді тримання під вартою, визначено строк дії ухвали до 22 березня 2014 року включно.
У мотивувальній частині ухвали зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 23 січня 2014 року; протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 січня 2014 року; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Суд дійшов висновку, що у кримінальному провадженні встановлено наявність передбачених статтею 177 КПК України ризиків, а саме можливість ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення інших правопорушень.
Вказана ухвала слідчого судді була оскаржена в апеляційному порядку. За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів апеляційного суду міста Києва ухвалою від 11 лютого 2014 року залишила без змін ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В. від 24 січня 2014 року, вказавши при цьому, що слідчий суддя врахував усі обставини, з якими закон пов’язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, всебічно, повно провів судовий розгляд клопотання, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді та зміни запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4, не встановлено.
3. До Святошинського районного суду міста Києва 24 січня 2014 року надійшло клопотання старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6.
За змістом вказаного клопотання 22 січня 2014 року близько 12:45 ОСОБА_6, діючи спільно з іншими не встановленими досудовим слідством особами у кількості 3000–5000 осіб, брав участь в організації натовпу для вчинення масових заворушень поряд зі стадіоном «Динамо» на вулиці Грушевського у місті Києві, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя.
Зокрема, йшлося про те, що, перебуваючи поряд зі стадіоном «Динамо», ОСОБА_6 з метою досягнення свого злочинного умислу вчинив дії, спрямовані на досягнення свого злочинного умислу шляхом здійснення насильства над особами, які намагались їм завадити, а саме: насильство над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України шляхом нападу та завдання їм ударів битами, кийками, палицями, ланцюгами, камінням, розпилення сльозогінного газу тощо, чим спричинили останнім тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Під час вказаних протиправних дій ОСОБА_6 та інші невстановлені особи чинили опір представникам влади – працівникам міліції, які намагались припинити злочинні дії цих осіб, шляхом застосування проти працівників міліції предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя, а саме ножів, гумових палиць, біт, пневматичних пістолетів, ланцюгів, газових балончиків зі сльозогінним газом тощо, а для приховування власних облич з метою уникнення відповідальності за вчинювані діяння використали маски, шоломи, марлеві пов’язки та інші засоби.
Під час вчинення зазначених протиправних дій ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції.
Справа № 759/1038/14-к була передана в порядку автоматизованого розподілу на розгляд слідчому судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В.
За результатами розгляду клопотання слідчого ухвалою слідчого судді П’ятничук І.В. від 24 січня 2014 року застосовано підозрюваному ОСОБА_6 запобіжній захід у вигляді тримання під вартою, визначено строк дії ухвали до 22 березня 2014 року включно.
У мотивувальній частині ухвали зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 23 січня 2014 року; протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 січня 2014 року; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Суд дійшов висновку, що у кримінальному провадженні встановлено наявність передбачених статтею 177 КПК України ризиків, а саме можливість ОСОБА_6 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення інших правопорушень.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва Домарацької А.В. від 12 лютого 2014 року змінено підозрюваному ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати місце проживання з 16:00 до 10:00 ранку наступного дня.
Ухвала слідчого судді від 24 січня 2014 року була оскаржена в апеляційному порядку. За наслідками апеляційного розгляду колегією суддів апеляційного суду міста Києва ухвалою від 13 лютого 2014 року скасовано ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В. від 24 січня 2014 року, клопотання старшого слідчого Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_3 задоволено частково, застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною останньому залишати місце свого проживання з 16:00 до 10:00 наступної доби. При цьому в ухвалі зазначено, що судом не в повному обсязі дотримані вимоги Закону, а саме: розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен ретельно перевірити наявність обставин, визначених статтями 177, 183 КПК України, а також взяти до уваги обставини життя підозрюваного, характер справи, наслідки вчинених діянь з тією метою, щоб до підозрюваного була застосована належна правова процедура.
Судді П’ятничук І.В. було запропоновано надати пояснення стосовно обставин, викладених у скарзі, однак, як вбачається з листа в.о. голови Святошинського районного суду міста Києва Лопатюк Н.Г., суддя П’ятничук І.В. згідно з листом непрацездатності серії АГЧ № 602737 перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, тому отримати її пояснення не вбачається можливим.
У своїх письмових поясненнях, наданих до ТСК, суддя П’ятничук І.В. зазначила про те, що, постановляючи ухвали про обрання підозрюваним ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 запобіжних заходів, вона виконувала покладені на неї як на слідчого суддю обов’язки і діяла при цьому об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, виключно в межах діючого закону та керуючись принципом верховенства права.
Право на свободу й особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.
З набранням чинності 20 листопада 2012 року КПК України істотно розширено функції та завдання суду щодо контролю за дотриманням прав і свобод сторін кримінального провадження під час досудового розслідування та запроваджено інститут слідчого судді, покликаного здійснювати весь обсяг таких функцій.
Слідчим суддею відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За змістом положень чинного КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
Слідчим суддею П’ятничук І.В. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, а саме: не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваних; не забезпечено повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не піддавалася необґрунтованому процесуальному примусу.
Запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод (свободи пересування та вільного вибору місця перебування) осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень.
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, та навести їх у мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.
Закон чітко визначив (стаття 183 КПК України), що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Правові наслідки недоведення або часткового доведення зазначених обставин передбачені частинами другою-четвертою цієї ж статті.
Перевіркою встановлено порушення суддею П’ятничук І.В. названих норм кримінального процесуального закону та вчинення дій, які не відповідають завданням кримінального провадження.
Частиною шостою статті 206 КПК України передбачено: якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання, слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством. Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою статті 206 КПК України незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.
З журналу судового засідання від 19 лютого 2014 року вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 останній повідомив про нанесення йому працівниками «Беркуту» тілесних ушкоджень, а саме ушкоджень обличчя. Матеріали справи містять рапорт про затримання ОСОБА_2, яке здійснювалось біля будівлі Верховної Ради України працівниками ПМ ОП «Беркут» та Внутрішніми військами, що свідчить про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 нанесено під час затримання. Однак ці обставини не були взяті до уваги суддею П’ятничук І.В. та вона не здійснила дій, передбачених частиною шостою статті 206 КПК України.
Крім того, суддею П’ятничук І.В. при винесенні ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не враховано, що повідомлення про підозру було здійснено всупереч нормам законодавства, що призвело до порушення прав підозрюваних на захист.
Зокрема, частиною першою статті 52 КПК України передбачена обов’язкова участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Згідно з частиною першою статті 42 КПК України у редакції, яка діяла на час розгляду суддею клопотань, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276–279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів проваджень, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 були затримані за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України (особливо тяжкий злочин), тобто набули статусу підозрюваного з моменту затримання, але при цьому вони були повідомлені про підозру за відсутності захисника.
Крім того, слідчим суддею П’ятничук І.В. у всіх трьох випадках не зазначено обставин на обґрунтування того, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним у клопотанні ризикам; не розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Слідчим суддею не враховано особи підозрюваних, зокрема те, що ОСОБА_4 характеризується позитивно, одружений, має на утриманні трьох дітей, не судимий та має незадовільний стан здоров’я; ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується виключно позитивно, одружений, є батьком п’ятьох дітей, які перебувають на його утриманні.
Наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать на користь неістотності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваних.
При цьому суддя дійшла висновку, що у кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а у зв’язку із тим, що ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії особливо тяжких та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, можуть переховуватись від органів досудового розслідування та вчиняти інші правопорушення, менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання відповідним ризикам.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті п’ятої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного заходу у вигляді ув’язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У судових рішеннях, які постановлені у формі ухвал слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В. від імені України, не наведені належні й достатні мотиви та підстави їх ухвалення.
Вказане свідчить про ігнорування слідчим суддею П’ятничук І.В. вимог національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, зокрема таких приписів: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»); «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).
Також слідчим суддею П’ятничук І.В. не взято до уваги те, що у протоколах про затримання підозрюваних не було зафіксовано фактичного часу та місця їх затримання, як того вимагають приписи частини п’ятої статті 208 КПК України.
Пунктом 125 рішення Європейського суду з прав людини від 25 травня 1998 року у справі «Курт проти Туреччини» передбачено, що недокументування таких відомостей, як дата, час і місце затримання особи, її ім’я, підстави для затримання та ім’я особи, яка здійснює затримання, має вважатися таким, що суперечить вимозі законності і самій меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішень, частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції на момент постановлення зазначених вище ухвал) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади за порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині із внесенням змін до законодавства не змінилися.
Допущені суддею П’ятничук І.В. грубі порушення законодавства свідчать про наявність в її діях ознак порушення присяги.
За змістом норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» у редакції, що була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з підстав порушення присяги.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим трьох років із дня вчинення проступку (пункт четвертий статті 96 Закону).
Запровадження такого строку є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому в силу положень статті 58 Конституції України повинен бути застосований.
Виходячи із встановлених обставин, зазначений строк застосування дисциплінарного стягнення не сплинув.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук Інни Віталіївни.
Заступник Голови Вищої ради юстиції О.В. Муравйов
