Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Лесько Аллою Олексіївною за заявою Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Кицюка Віктора Петровича,
встановила:
до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 16 грудня 2014 року надійшла заява Маселка Р.А. від 11 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки судді Печерського районного суду міста Києва Кицюка В.П. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві Маселко Р.А. зазначив, що 16 січня 2014 року суддя Печерського районного суду міста Києва Кицюк В.П. виніс стосовно ОСОБА_1 незаконну, необґрунтовану постанову, яка базується на завідомо сфальсифікованих документах, у справі № 757/787/14-п про позбавлення останнього права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, тобто в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», що є підставою для здійснення перевірки відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 цього Закону.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК, Комісія).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення. Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
Відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листами секретаря ТСК ОСОБА_2 заява Маселка Р.А. разом із матеріалами стосовно судді Кицюка В.П. направлена для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки ТСК не встигла прийняти рішення щодо них до закінчення своїх повноважень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 14 квітня 2016 року № М-3395/8/7-14 вказану заяву Маселка Р.А. передано члену Вищої ради юстиції Лесько А.О. для проведення перевірки.
На засіданні 5 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Кицюка В.П.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Лесько А.О., врахувавши висновок дисциплінарної секції та письмові пояснення судді, Вища рада юстиції погоджується з висновком про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Кицюка В.П. з огляду на таке.
Кицюк Віктор Петрович Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 317/2009 призначений строком на п’ять років на посаду судді Жовтневого районного суду міста Харкова, склав присягу судді 10 липня 2009 року. Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 194/2012 у межах п’ятирічного строку переведений на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
До Печерського районного суду міста Києва з ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), які були передані для розгляду судді Кицюку В.П.
З матеріалів справи № 757/787/14-п вбачається, що 6 січня 2014 року інспектором полку ДПС ДАІ ГУ МВС Україні в місті КиєвіОСОБА_3 складено протокол НОМЕР_1 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року, водій, керуючи автомобілем у місті Києві по вул. Наддніпрянське шосе, не виконав законну вимогу працівника міліції про зупинку, яка була завчасно подана за допомогою свистка та жезла.
ОСОБА_1 у графі для зазначення пояснень по суті порушення вказав, що він не бачив, що його особисто зупиняв працівник ДАІ 29 грудня 2013 року, жодних доказів йому надано не було.
16 січня 2014 року суддею Печерського районного суду міста Києва Кицюком В.П. було розглянуто адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 та прийнято постанову, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, і призначено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
У судовому засіданні, яке відбулося 16 січня 2014 року, ОСОБА_1 пояснив, що 29 грудня 2013 року рухався у колоні автомобілів з Європейської площі у напрямку села Нові Петрівці з метою мирного висловлення Президентові України своїх думок щодо Майдану. Свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав. Разом з цим не заперечував факту проїзду 29 грудня 2013 року належного йому автомобіля «Тойота FJ Крузер», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, по вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві у дообідній час. Зазначав, що на цій ділянці дороги автомобілем керував народний депутат України ОСОБА_4. Оскільки вони розуміли, що до них буде прискіпливе ставлення, ті, хто їхали у перших автомобілях, за кермо саджали народних депутатів України, недоторканість яких не давала можливості позбавити їх прав. Він особисто не бачив, щоб його автомобіль зупиняв працівник ДАІ, і визначити, який саме транспортний засіб зупиняють, було практично неможливо, тому що у колоні був дуже щільний потік транспорту.
6 січня 2014 року інспектор ДАІ, повідомляючи ОСОБА_1 про вчинене ним 29 грудня 2013 року порушення правил ПДР, показав копію рапорту, на підставі якого надалі був складений протокол про адміністративне правопорушення. Вважав вказаний рапорт неналежним документом, у зв’язку з чим у поясненнях написав, що не погоджується з ним.
Як убачається з протоколу судового засідання від 16 січня 2016 року, суддею Кицюком В.П. було задоволено клопотання захисника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 про допит свідків – інспекторів ДПС ОСОБА_3, ОСОБА_6 та народного депутата України ОСОБА_4.
Свідок ОСОБА_3 дав показання, що 6 січня 2014 року ним був помічений автомобіль марки «Тойота FJ Крузер», який рухався в правій і лівій смугах та під час перестроювання був зупинений, оскільки водій автомобіля порушив ПДР. Під час перевірки за наявними базами виявилося, що 29 грудня 2013 року вказаний автомобіль не зупинився на вимогу працівника міліції по вул. Наддніпрянське шосе. Йому підвезли копію рапорту працівника міліції ОСОБА_6 від 29 грудня 2013 року (оригінал знаходиться в Печерському ВДАІ), згідно з яким було складено протокол про адміністративне правопорушення. У рапорті був зазначений іменний номерний знак ІМЕННИЙ_1. Також вказав, що не пам’ятає, чи було вказано у рапорті, хто перебував за кермом автомобіля марки «Тойота FJ Крузер». Після закінчення зміни рапорт і протокол здав у канцелярію.
Старший інспектор ДПС України в місті Києві ОСОБА_6 показав суду, що 29 грудня 2013 року перебував на службі по вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві, приблизно об 11 год. 40 хв. його вимогу про зупинку (за допомогою жезла та свистка) автомобіль жовтого кольору марки «Тойота» не виконав, номерний знак чітко прочитати не було можливо, у зв’язку з цим вказану інформацію було передано на інший пост, де потім з’ясували номерний знак автомобіля марки «Тойота FJ Крузер» – ІМЕННИЙ_1. Суть рапорту та прізвище особи, на яку складено рапорт, не пам’ятає, оскільки пройшло багато часу. У кінці робочого дня рапорт передав керівництву.
Народний депутат України ОСОБА_4 дав показання, що 29 грудня 2013 року брав участь в автопробігу у напрямку села Нові Петрівці. За кермом його автомобіля був водій, а він перебував у автомобілі ОСОБА_1. Оскільки працівники міліції їхню колону часто зупиняли, то він пересідав за кермо автомобіля марки «Тойота FJ Крузер», щоб вести перемовини з працівниками ДАІ. З початку Подолу та рухаючись вулицею Наддніпрянське шосе, він перебував за кермом автомобіля ОСОБА_1.
Також з протоколу судового засідання від 16 січня 2014 року вбачається, що адвокат ОСОБА_1 наголошував, що у матеріалах справи відсутній рапорт, показання свідків є суперечливими та недостатніми для притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності.
Проте із наявних у справі матеріалів, пояснень ОСОБА_1 та показань свідків суд дійшов висновку, що 29 грудня 2013 року приблизно об 11 год. 40 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, по вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві, не виконав вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, в результаті чого порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України.
27 лютого 2014 року апеляційним судом міста Києва за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року прийнято постанову, якою апеляційну скаргу задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, – у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Матеріали адміністративної справи № 757/787/14-п направлено до полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві для встановлення дійсних обставин можливого порушення Правил дорожнього руху України.
Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки у матеріалах справи відсутній рапорт працівника ДАІ ОСОБА_6, за яким ОСОБА_1 нібито не виконав вимоги працівника ДАІ про зупинку, відсутні дані, що вказаний рапорт був складений та дійсно надходив на виконання іншим працівникам ДАІ, зокрема інспектору ДПС 3 взводу 2 батальйону полку ДПС ДАІ у м. Києві ОСОБА_3, не встановлено дійсні обставини керування автомобілем «Тойота» 29 грудня 2013 року, то немає підстав стверджувати про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.
У поданих до ТСК поясненнях суддя Кицюк В.П. зазначив, що при розгляді справи № 757/787/14-п ним були дотримані вимоги статей 245, 279, 283, 284 КУпАП, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Надаючи оцінку діям судді Печерського районного суду міста Києва Кицюка В.П., вчиненим під час прийняття 16 січня 2014 року постанови у справі № 757/787/14-п, слід виходити з наступного.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 вказаного Закону суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує наступні питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Всупереч наведеним нормам законодавства під час підготовки до розгляду справи № 757/787/14-п суддя не перевірив, чи правильно складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1. Також не взяв до уваги вимоги статті 265-1 КУпАП, які зобов’язували працівника ДАІ у разі дійсного вчинення порушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, вилучити посвідчення водія, чого у даному випадку зроблено не було.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова, ухвалена суддею Кицюком В.П., не відповідає вищенаведеним нормам матеріального права, що встановлено 27 лютого 2014 року апеляційним судом міста Києва за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року, оскільки апеляційну скаргу було задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, – у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 280 КУпАП зобов’язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати, крім іншого, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч наведеним нормам права у постанові відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено обставини, які відповідно до закону пом’якшують чи обтяжують відповідальність, та за таких умов обрано найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений статтею 122-2 КУпАП, – позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
З огляду на наведене перевіркою встановлено, що суддя Кицюк В.П., користуючись дискреційними повноваженнями, які не є абсолютними і обмежені обов’язком судді (суду) дати оцінку обставинам, які пом’якшують та обтяжують відповідальність, згідно зі статтею 280 КУпАП, не навівши відповідних мотивів, застосував стосовно ОСОБА_1 один із найсуворіших видів адміністративного стягнення, передбачених статтею 122-2 КУпАП.
Застосування такої міри відповідальності без будь-якої правової мотивації не могло бути спрямоване на досягнення цілей адміністративної відповідальності, передбачених статтею 23 КУпАП, зокрема – виховання особи правопорушника, а мало каральний характер.
Пленум Верховного Суду України у Постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення № 23-рп/2010 (справа за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) наголосив, що статтями 245, 247, 249, 252, 280 КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. Положення зазначених статей передбачають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Підставою для звернення Маселка Р.А. до ТСК із заявою від 11 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки судді Печерського районного суду міста Києва Кицюка В.П. є норми Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Цим Законом визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги, зокрема суддів, які приймали рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 КУпАП за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
На час розгляду суддею Кицюком В.П. справи, яка стала предметом перевірки, діяла редакція статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», відповідно до якої порушенням присяги суддею визнавалося вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Таким чином, за змістом наведеної норми Закону при розгляді питання про наявність підстав для притягнення судді Кицюка В.П. до дисциплінарної відповідальності встановленню підлягає, чи були вчинені суддею дії, які, зокрема, можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
З метою встановлення тієї обставини, чи був суддя при розгляді справи, яка є предметом перевірки, об’єктивним і неупередженим, чи його дії мали характер переслідування учасників масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», була витребувана інформація про практику розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122-2 КУпАП, за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.
З матеріалів, які надійшли на відповідний запит, убачається, що суддею Кицюком В.П. за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року було розглянуто 14 справ про адміністративні правопорушення за статтею 122-2 КУпАП.
Як зазначалося вище, відповідно до статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
З доданих судових рішень, ухвалених за результатами розгляду вказаних вище справ, убачається, що у постановах у справах № 757/13551/13-п від 2 липня 2013 року, № 757/23797/13-п від 13 листопада 2013 року, № 757/25538/13-п від 10 грудня 2013 року до винних осіб суддею Кицюком В.П. було обрано найменш суворий вид адміністративного стягнення – штраф.
При цьому у справі № 757/25538/13-п суддею було встановлено, що 27 жовтня 2013 року особа, керуючи автомобілем, не виконала вимогу працівника міліції, подану завчасно світляним жезлом та свистком, була зупинена в подальшому шляхом переслідування на службовому автомобілі, та застосовано штраф у сумі 187 грн. У справі № 757/13551/13-п було встановлено, що особа 23 травня 2013 року вчинила аналогічні дії, була зупинена шляхом переслідування та блокуванням інших патрульних автомобілів, та застосовано штраф у сумі 180 грн.
Разом з тим у справах № 757/788/14-п, № 757/793/14-п, № 757/795/14-п від 14 січня 2014 року, № 757/799/14-п, № 757/787/14-п від 16 січня 2014 року, № 757/790/14-п від 22 січня 2014 року (тобто розглянутих стосовно подій, які мали місце в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»), без наведення жодних обставин, що давали б підставу застосовувати саме такий вид стягнення, суддею Кицюком В.П. до осіб, які обвинувачувалися у порушенні статті 122-2 КУпАП, застосовано найсуворіший вид адміністративного стягнення – позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
У справах № 757/795/14-п від 11 березня 2014 року, № 757/4473/14-п від 14 березня 2014 року, № 757/3603/14-п, № 757/3618/14-п від 17 березня 2014 року суддею Кицюком В.П. звільнено осіб від адміністративної відповідальності на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Тобто суддею Кицюком В.П. у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122-2 КУпАП, які були розглянуті ним стосовно правопорушень, що мали місце з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за відсутності зміни судової практики чи законодавства до осіб, які притягалися до відповідальності, було застосовано найсуворіший вид адміністративного стягнення, передбачений зазначеною статтею, – позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Таким чином, перевіркою встановлені обставини, які свідчать про те, що при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які обвинувачені у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», в тому числі при розгляді справи стосовно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, суддею були вчинені дії, які можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
З урахуванням викладеного, за результатом проведення перевірки встановлено, що під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 суддею Кицюком В.П. були вчинені дії, які можуть свідчити про порушення ним присяги судді.
Згідно із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28 березня 2015 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Оскільки заява Маселка Р.А. була подана до ТСК до набрання чинності вказаним Законом, що підтверджується штампом Вищої ради юстиції про її реєстрацію, дії судді Кицюка В.П. підлягають кваліфікації на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року.
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України суддя може бути звільнений з посади за порушення присяги.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на момент розгляду суддею Кицюком В.П. вищевказаної справи про адміністративне правопорушення) визначено, що порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Відповідно до статей 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на час розгляду суддею Кицюком В.П. вищевказаної справи) суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді.
Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Вказані норми Закону кореспондуються зі статтями 55, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, якими передбачено, що суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді. Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, після внесення змін до законодавства підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги у цій частині не змінилися.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року строк застосування такого виду відповідальності, як звільнення судді з посади у зв’язку з порушенням ним присяги, не був визначений.
Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
За таких обставин підлягає застосуванню строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, як такий, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи, тобто три роки.
На даний час цей строк не сплинув.
З огляду на зазначене Вища рада юстиції вважає, що є підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Кицюка Віктора Петровича.
Вища рада юстиції, враховуючи викладені обставини, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Кицюка Віктора Петровича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
