Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції за зверненням Гайдей В.В. стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Ємельянової Валентини Іванівни, Олексієнка Миколи Миколайовича та Рецебуринського Юрія Йосиповича,
встановила:
до Вищої ради юстиції 19 серпня 2014 року за вхідним № Г-2442/1/7-14 (надіслано Генеральною прокуратурою України) надійшло звернення Гайдей Віри Василівни про порушення, на її думку, норм матеріального та процесуального права суддями Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовським Т.І., Кафарським В.В., Тимощуком О.Л., Львівського апеляційного адміністративного суду Затолочним В.С., Кузьмичем С.М., Матковською З.М. та Вищого адміністративного суду України Ємельяновою В.І., Олексієнком М.М. і Рецебуринським Ю.Й.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 5 жовтня 2015 року звернення Гайдей В.В. передано для розгляду члену Вищої ради юстиції
10 грудня 2015 року Вищою радою юстиції винесено рішення, яким направлено звернення Гайдей В.В. у частині, що стосується суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовського Т.І., Кафарського В.В., Тимощука О.Л., Львівського апеляційного адміністративного суду Затолочного В.С., Кузьмича С.М., Матковської З.М. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
За результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні Гайдей В.В., у частині, що стосується дій суддів Вищого адміністративного суду України Ємельянової В.І., Олексієнка М.М. та Рецебуринського Ю.Й., член Вищої ради юстиції дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи
На засіданні 19 квітня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Ємельянової В.І., Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції, враховуючи висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Ємельянової В.І., Олексієнка М.М. та Рецебуринського Ю.Й. з таких підстав.
У своєму зверненні Гайдей В.В. вказала, що звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі, зобов’язання провести нарахування та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги мотивує тим, що в ОСОБА_1 працювала з 20 лютого 1995 року. З 2 лютого 2002 року обіймала посаду начальника юридичного відділу. 15 травня 2009 року була ознайомлена з наказом про реорганізацію ОСОБА_1, яким було ліквідовано юридичний відділ та створено юридичний сектор. У зв’язку з цим Гайдей В.В. було запропоновано низку посад у ОСОБА_1, крім начальника юридичного сектора. Оскільки вона відмовилась від запропонованих посад, 24 липня 2009 року її було звільнено з роботи.
Перевіркою матеріалів звернення встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_1 внести зміни до наказу від 24 липня 2009 року № 34-к «Про звільнення Гайдей В.В.» та до запису № 16 у трудовій книжці щодо підстав припинення трудового договору з Гайдей В.В., привівши наказ від 24 липня 2009 року «Про звільнення Гайдей В.В.» та запис у трудовій книжці щодо підстав припинення трудового договору з Гайдей В.В. у відповідність до пункту 1 статті 40 КЗпП України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у цій самій справі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду змінено в частині формулювання підстав звільнення. Визнано неправомірними дії ОСОБА_1 щодо формулювання підстав звільнення Гайдей В.В. з державної служби в наказі начальника цього відділення від 24 липня 2009 року № 34-к та в записі в трудовій книжці позивача. Змінено формулювання підстав звільнення Гайдей В.В. з державної служби в зазначеному наказі та в трудовій книжці – на звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2013 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, позов задоволено частково, змінено формулювання запису у трудовій книжці та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Визнано протиправними дії ОСОБА_1 щодо формулювання підстав звільнення Гайдей В.В. з державної служби в наказі ОСОБА_1 від 24 липня 2009 року та в записі у її трудовій книжці; змінено формулювання підстави звільнення Гайдей В.В. з державної служби в наказі ОСОБА_1 від 24 липня 2009 року № 34-к та в її трудовій книжці на: «…звільнити у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України)»; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Гайдей В.В. середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22905,36 грн з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та змінити постанову суду першої інстанції, скасувавши її в частині стягнення на користь Гайдей В.В. з регіонального відділення 22905,36 грн.
Гайдей В.В. також подала касаційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Постановою Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) у складі колегії суддів: головуючої Ємельянової В.І., суддів Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., від 26 березня 2014 року судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані, в позові відмовлено.
Судом касаційної інстанції вказано на те, що в наказі про звільнення позивача з посади підстави для її звільнення вказані правильно. Невдалий текст редакції наказу щодо звільнення позивача з посади не є підставою для зміни наказу судом та не тягне за собою поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Крім того, доказів про неможливість працевлаштування через неправильне формулювання наказу про звільнення позивачем суду не надано. Тому, на думку колегії суддів, відсутні підстави для внесення змін до наказу щодо підстав звільнення з роботи позивача, стягнення заробітної плати за час непрацевлаштування та відшкодування моральної шкоди.
Слід зазначити, що, не погоджуючись із зазначеною постановою ВАСУ, Гайдей В.В. звернулась до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд постанови ВАСУ від 26 березня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права (пункт 1 частини першої статті 237 КАС України), а саме статей 36, 40, 42, 492 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 липня 2014 року (у складі головуючого – судді Заїки М.М., суддів Білуги С.В., Бутенка В.І., Гаманка О.І., Загороднього А.Ф.) відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом Гайдей В.В. до ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі, зобов’язання провести нарахування та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З огляду на цей конституційний принцип при вирішенні питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності слід виходити з дій, визначених як дисциплінарні порушення судді на час вчинення суддею дій, щодо яких проводилась перевірка.
За результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні Гайдей В.В., підстав для притягнення суддів ВСУ Ємельянової В.І., Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й. до дисциплінарної відповідальності, визначених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону від 7 липня 2010 року), не встановлено, а доводи автора звернення зводяться до незгоди з судовим рішенням.
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді.
З огляду на зазначене Вища рада юстиції погоджується з висновком дисциплінарної секції та вважає, що підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Ємельянової В.І., Олексієнка М.М. та Рецебуринського Ю.Й. немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Ємельянової Валентини Іванівни, Олексієнка Миколи Миколайовича та Рецебуринського Юрія Йосиповича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
