Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції за зверненням Постернака С.Є. стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ізмайлової Тетяни Леонідівни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 20 червня 2014 року за вхідним № П-1739/0/7-14 (направлене Вищою кваліфікаційною комісією суддів України) та 10 липня 2014 року за вхідним № 2092/0/8-14 (направлене Генеральною прокуратурою України) надійшло звернення громадянина Постернака С.Є. стосовно неправомірної поведінки судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Ізмайлової Т.Л.
У зверненні Постернака С.Є. зазначено, що ним була подана касаційна скарга, яка була вручена представнику касаційної інстанції 24 березня 2014 року, а 23 березня 2014 року на адресу касаційної інстанції було направлено доповнення до касаційної скарги, яке вручено представнику касаційної інстанції 31 березня 2014 року. Проте 25 березня 2014 року ВССУ винесено ухвалу, якою заявнику відмовлено у відкритті касаційного провадження. Автор скарги вважає вказану ухвалу ВССУ неправомірною, оскільки вона винесена до отримання судом доповнень до касаційної скарги, а тому просить дати належну правову оцінку діям судді Ізмайлової Т.Л.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 1 жовтня 2015 року зазначене звернення передано на розгляд члену Вищої ради юстиції
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ізмайлової Т.Л.
На засіданні 19 квітня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ізмайлової Т.Л.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції, врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ізмайлової Т.Л. з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З огляду на цей конституційний принцип при вирішенні питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності слід виходити з кваліфікації дій, визначених як дисциплінарні порушення судді на час вчинення суддею дій, щодо яких проводилась перевірка.
У ході перевірки зібраних у справі матеріалів виявлені такі факти та обставини.
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення та визнання права власності за набувальною давністю.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він разом зі своєю дружиною із серпня 1997 року почав проживати з його бабусею ОСОБА_4 у АДРЕСА_1. 4 квітня 1998 року ОСОБА_4 померла. З того часу і до дня звернення до суду позивач із дружиною проживав у зазначеному будинку. Вони відкрито та добросовісно володіють будинком, протягом багатьох років здійснюють фактичне управління ним та ставляться до нього як до свого майна. Позивач зазначав, що 23 березня 2011 року ОСОБА_2 була видана довідка на ім’я ОСОБА_3 про те, що він вступив в оперативне управління спірним домоволодінням. На підставі цієї довідки ОСОБА_3 оформив право власності на вказаний будинок. Однак інформація, яка підтверджується вищезгаданою довідкою, абсолютно не відповідає реальним обставинам справи і порушує права ОСОБА_1 як фактичного власника будинку, оскільки відповідач ОСОБА_3 ніколи у зазначеному будинку не проживав і не мав до нього жодного стосунку. Позивач просив визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27 лютого 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1, не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу та доповнення до неї, в якій просив скасувати оскаржувані ним судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
25 березня 2014 року суддею ВССУ Ізмайловою Т.Л. постановлена ухвала, якою відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення та визнання права власності за набувальною давністю.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суддя Ізмайлова Т.Л. в своїй ухвалі посилалась на пункт 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), зазначивши, що з матеріалів касаційної скарги, доповнень до неї та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності цих судових рішень. Викладені заявником обставини не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, а обставин щодо порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції не вбачається.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Необґрунтованість у розумінні пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України означає, що у касаційній скарзі зазначається про порушення норм матеріального чи процесуального права, але, на думку судді-доповідача, доводи касаційної скарги, якими обґрунтовуються вказані порушення норм права, не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Такий висновок має бути зроблений суддею-доповідачем, виходячи з суті спору та на підставі аналізу доводів касаційної скарги та їх співставлення з мотивами, з яких суди виходили при прийнятті оскаржуваних судових рішень, і положеннями закону, якими вони керувалися. Якщо за результатами такого аналізу вбачається, що доводи касаційної скарги не спроможні спростувати мотивів оскаржуваних судових рішень та відповідних посилань на законодавство, суддя-доповідач без перевірки матеріалів справи відмовляє у відкритті касаційного провадження.
У поясненнях, наданих Вищій раді юстиції, суддя Ізмайлова Т.Л. зазначила, що при вирішенні питання про відмову у відкритті касаційного провадження у справі була дана оцінка доводам касаційної скарги порівняно із висновками судів, викладеними у судових рішеннях, та прийняте рішення про відсутність необхідності перевіряти висновки судів на підставі матеріалів справи, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростували.
Крім того, суддя вказала, що касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до суду 24 березня 2014 року і того самого дня була передана судді на розгляд. А 25 березня 2014 року суддею була постановлена ухвала про відмову заявнику у відкритті касаційного провадження. Після постановлення цієї ухвали, 31 березня 2014 року, судді були передані доповнення ОСОБА_1 до касаційної скарги, тому вони не могли бути враховані при розгляді касаційної скарги.
На запит члена Вищої ради юстиції секретарем судової палати у цивільних справах ВССУ на адресу Вищої ради юстиції направлена копія матеріалів касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення та визнання права власності за набувальною давністю за касаційною скаргою Постернака С.Є. на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 лютого 2014 року.
Перевіркою зазначених матеріалів касаційного провадження встановлено, що в них міститься касаційна скарга ОСОБА_1, яка надійшла до ВССУ 24 березня 2014 року, ухвала судді ВССУ Ізмайлової Т.Л. про відмову у відкритті касаційного провадження від 25 березня 2014 року та супровідний лист ВССУ про направлення ОСОБА_1 копії вказаної ухвали. Жодних інших документів у матеріалах касаційного провадження немає.
За результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні Постернака С.Є., підстав для притягнення судді ВССУ Ізмайлової Т.Л. до дисциплінарної відповідальності, визначених статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не встановлено.
Частиною дев’ятою статті 95 цього Закону передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді.
З огляду на зазначене Вища рада юстиції погоджується з висновком дисциплінарної секції та вважає, що підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ізмайлової Т.Л. немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ізмайлової Тетяни Леонідівни.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
