Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) від 10 червня 2015 року № 55/02-15 стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковської Наталії Юріївни,
встановила:
Гриньковська Наталія Юріївна Указом Президента України від 16 квітня 2010 року № 544/2010 призначена строком на п’ять років на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду, Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 301/2013 переведена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва у межах п’ятирічного строку.
З характеристики, підписаної головою Шевченківського районного суду міста Києва Савицьким О.А., вбачається, що суддя Гриньковська Н.Ю. характеризується позитивно, вміє організовувати свою роботу, належним чином виконує обов’язки зі здійснення правосуддя, вживає всіх необхідних заходів для забезпечення повного, всебічного і об’єктивного з’ясування обставин справ, має ґрунтовні знання законодавства України, постійно працює над підвищенням свого кваліфікаційного рівня, у колективі суду користується повагою і авторитетом, дисциплінарних стягнень за час роботи не мала, порушень трудової дисципліни не допускала.
До ТСК надійшла заява Закревської Є.О. від 9 грудня 2014 року стосовно порушення суддею Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковською Н.Ю. норм законодавства України під час прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України – організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях (справа № 761/32356/13-к). У заяві зазначено, що слідчим суддею не було враховано обставини, які закон зобов’язує врахувати при обранні запобіжних заходів. Зокрема, заявник вважає, що слідчий суддя Гриньковська Н.Ю. при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не дотрималася вимог статті 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
До ТСК також звернувся заступник Генерального прокурора України Бачун О.В. із заявою від 5 грудня 2014 року про порушення суддею Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковською Н.Ю. норм законодавства під час прийняття рішень про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (справа № 761/2412/14-п), ОСОБА_3 (справа № 761/2417/14-п), ОСОБА_4 (справа № 761/2420/14-п), ОСОБА_5 (справа № 761/2426/14-п), ОСОБА_6 (справа № 761/2418/14-п), ОСОБА_7 (справа № 761/2424/14-п) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), – невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу. Необхідність проведення перевірки заявник обґрунтував тим, що всупереч вимогам КУпАП зазначена суддя не вжила заходів для повного, об’єктивного та всебічного з’ясування обставин кожної справи, що призвело до винесення незаконних рішень.
Перевіривши викладені у заявах обставини, ТСК 10 червня 2015 року ухвалила висновок № 55/02-15 про наявність у діях судді Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковської Н.Ю. порушення присяги та на підставі частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» направила його разом з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Як передбачає наведена норма Закону, висновок ТСК про порушення суддею присяги є обов’язковим для розгляду Вищою радою юстиції.
Згідно з вимогами частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 1 вересня 2015 року вказаний висновок ТСК із доданими матеріалами передано члену Вищої ради юстиції Гречківському П.М. для проведення перевірки.
За результатами розгляду висновку ТСК від 10 червня 2015 року № 55/02-15 член Вищої ради юстиції Гречківський П.М. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковської Н.Ю.
Ухвалою Вищої ради юстиції від 24 вересня 2015 року № 693/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу стосовно вказаної судді.
Висновком дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 10 листопада 2015 року рекомендовано Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання Президентові України про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковської Наталії Юріївни з посади за порушення присяги.
Вивчивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Гречківського П.М., врахувавши висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції, письмові пояснення судді, Вища рада юстиції вирішила внести подання Президентові України про звільнення вказаної судді з посади у зв’язку з порушенням присяги судді з огляду на таке.
Суддя Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковська Н.Ю. 4 грудня 2013 року задовольнила клопотання старшого слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві Козлова Р.О., погоджене старшим прокурором відділу прокуратури міста Києва Поповим А.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 тривалістю 60 днів з дня затримання. Строк дії ухвали про тримання підозрюваного слідчий суддя визначила до 30 січня 2014 року включно.
У вказаній ухвалі суддя зазначила, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України), підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 1 грудня 2013 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8; протоколами оглядів відеозаписів, наданих групами документування ГУМВС України в місті Києві, виявленими та вилученими з інформаційної мережі інтернет, на яких зафіксовані події, що відбувалися 1 грудня 2013 року біля приміщення Адміністрації Президента України по вул. Банковій у м. Києві. Зокрема, свідок ОСОБА_8 дав покази, що особисто бачив, як особа, яку він упізнав у подальшому, – ОСОБА_1 наносив працівникам міліції, що стояли в шерензі по вул. Банковій у м. Києві, удари ногами, кидав каміння, намагався зірвати з правоохоронця спеціальний засіб для захисту – шолом, а також, нехтуючи нормами моралі та загальноприйнятними правилами поведінки, ображав працівників міліції, нецензурно висловлюючись про них.
Суддя Гриньковська Н.Ю., вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, враховуючи тяжкість покарання, що загрожувало підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан його здоров’я, те, що підозрюваний не сприяв органам досудового розслідування, дійшла висновку про наявність підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м’якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а також спробам ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати здійсненню досудового розслідування іншим чином, тому суддя вважала за необхідне задовольнити клопотання слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вказана ухвала суду була оскаржена в апеляційному порядку.
13 грудня 2013 року апеляційний суд міста Києва апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_9 задовольнив, застосувавши щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.
В ухвалі апеляційного суду зазначено, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, правильно встановив існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною першою статті 294 КК України.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду вказала, що слідчий суддя на момент розгляду клопотання дійшов правильного висновку про наявність ризиків з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість, урахував конкретні обставини кримінального провадження, зокрема те, що підозрюваний чинив опір працівникам міліції, які намагалися припинити протиправні дії, шляхом застосування зброї та інших предметів, виготовлених і використовуваних як зброя. А також обґрунтовано вказав, що більш м’які запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам. Разом з тим на час розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді виникли підстави, які свідчать про зменшення вказаних ризиків.
Вищою радою юстиції встановлено, що слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковською Н.Ю. не було вжито передбачених законом засобів реагування на такі обставини: допит підозрюваного був проведений у нічний час (з 04 год. 36 хв. до 04 год. 46 хв.), що суперечить вимогам частини четвертої статті 223 КПК України; у протоколі затримання підозрюваного не зафіксовано фактичний час його затримання, як того вимагають приписи частини п’ятої статті 208 КПК України.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 травня 1998 року у справі «Курт проти Туреччини», відсутність даних про час та місце затримання особи, її ім’я, підстави для затримання та ім’я особи, яка здійснює затримання, слід вважати такими, що не відповідають меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вимоги до клопотання про обрання запобіжного заходу визначені статтею 184 КПК України. Таке клопотання, серед іншого, має містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, визначеним у клопотанні.
Пунктом 4 частини першої статті 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя посилається на докази, що обґрунтовують обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» зазначено про обов’язковість розгляду можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте суддя Гриньковська Н.Ю. в порушення наведених норм не обґрунтувала в ухвалі недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м’яких запобіжних заходів.
Відповідно до частини першої та другої статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, – з моменту затримання.
З матеріалів справи № 761/32356/13-к, зокрема рапорту заступника начальника СВ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві Посвистака І.М., убачається, що фактичне затримання ОСОБА_1 відбулося 1 грудня 2013 року, отже, датою закінчення дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути не 30, а 29 січня 2014 року.
Враховуючи викладені обставини, Вища рада юстиції вважає, що слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковською Н.Ю. не дотримано вимог законодавства України та практики Європейського суду з прав людини під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даній справі, не перевірено відповідність змісту клопотання вимогам статті 184 КПК України, не наведено доказів, які обґрунтовують висновки слідчого судді про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушено вимоги пункту 4 частини першої статті 196 КПК України, визначено строк тримання під вартою на один день більше, ніж передбачений законом максимальний строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою.
З огляду на вищевикладене обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суперечить нормам Конституції України, КПК України, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практиці Європейського суду з прав людини.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» передбачено, що рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних та фізичних осіб.
У поясненнях, наданих до Вищої ради юстиції, суддя Гриньковська Н.Ю. зазначила, що не погоджується з висновком ТСК від 10 червня 2015 року № 55/02-15 стосовно неї та вважає, що в її діях під час розгляду вищевказаної справи немає ознак порушення присяги з огляду на таке.
Так, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 294 КК України, є тяжким злочином. Підозрюваний під час скоєння правопорушень, у яких він підозрюється, діяв дуже агресивно. Перебуваючи в складі великої кількості людей, він завдав працівникам правоохоронних органів та військовослужбовцям тілесних ушкоджень. У всьому світі така поведінка відносно правоохоронців уважається вкрай недопустимою і підлягає негайному припиненню із застосуванням максимально жорстких заходів. Не всі учасники скоєння правопорушення станом на 3 грудня 2013 року були встановлені і затримані, це слугувало підставою вважати, що ОСОБА_1 міг перешкодити здійсненню кримінального провадження, існували ризики продовження з боку підозрюваного вчинення інкримінованих йому дій, тому були всі передбачені законом фактичні та правові підстави для задоволення клопотання слідчого про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, суддя вказала, що на стадії застосування запобіжного заходу слідчий суддя не наділений правом надавати оцінку доказам, визнавати їх недопустимими; це прерогатива суду, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Суддя також зазначила, що захисник підозрюваного ОСОБА_1 ОСОБА_9 під час судового засідання заявив про те, що під час затримання його підзахисний був побитий і заявив клопотання про долучення до матеріалів судового провадження листа прокуратури, з якого вбачається здійснення на той час цим правоохоронним органом досудового розслідування щодо факту перевищення працівниками міліції своїх службових повноважень 1 грудня 2013 року біля Адміністрації Президента України. Суддя відхилила це клопотання, оскільки на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу прокуратура вже була повідомлена про протиправні, на думку захисту, дії відносно ОСОБА_1 при його затриманні, та внесла дані про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань, почала досудове розслідування з цих питань.
Поряд з цим згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. У пункті 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено таке: «слідчий суддя має сумлінно виконувати обов’язки щодо загального захисту прав людини у порядку статті 206 КПК України».
Статтею 206 КПК України передбачено, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання, слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством. Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі. Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються.
Однак суддя Гриньковська Н.Ю., незважаючи на заяву адвоката ОСОБА_1, не забезпечила невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, не доручила органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві, та не вжила необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Крім того, суддя вказала, що при розслідуванні та розгляді в суді кримінального провадження № 12013110000001332 за підозрою ОСОБА_1, стосовно якого обирався запобіжний захід, вирішувалося питання про затвердження угоди про визнання винуватості.
Разом з тим з ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2013 року у справі № 757/28021/13-к убачається, що суд відмовив у затвердженні угоди між заступником прокурора Шевченківського району м. Києва Волошиним Р.Ф. і підозрюваним ОСОБА_1 про визнання винуватості та повернув кримінальне провадження для проведення досудового розслідування, вказавши, що за наявності матеріально-правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності затвердження угоди про визнання винуватості шляхом постановлення судом обвинувального вироку призведе до погіршення процесуального становища обвинуваченого ОСОБА_1.
За таких обставин Вища рада юстиції вважає, що доводи і твердження судді Гриньковської Н.Ю. не спростовують учинених нею порушень закону, які знайшли своє підтвердження під час проведення перевірки.
Щодо розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП ОСОБА_2 (справа № 761/2412/14-п), ОСОБА_3 (справа № 761/2417/14-п), ОСОБА_4 (справа № 761/2420/14-п), ОСОБА_5 (справа № 761/2426/14-п), ОСОБА_6 (справа № 761/2418/14-п), ОСОБА_7 (справа № 761/2424/14-п) встановлено таке.
Підставою для складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно зазначених осіб були рапорти працівників ДАІ про те, що 29 грудня 2013 року, рухаючись за кермом власних автомобілів по вул. Богатирській, 3 у м. Києві, вони всупереч вимогам пункту 9.5 Правил дорожнього руху (далі – ПДР) подавали звукові сигнали і в порушення вимог пункту 2.4 ПДР не виконали вимоги працівника міліції про зупинку, завчасно подану за допомогою свистка та жезла.
При цьому відносно ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3 такі рапорти були складені старшим інспектором ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві Кудрею І.І. о 13 год. 42 хв., о 13 год. 47 хв. та о 13 год. 48 хв. відповідно. Відносно ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 аналогічні рапорти були складені старшим інспектором ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України у місті Києві Пікожем Д.В., а часом вчинення адміністративного правопорушення було зазначено: 13 год. 32 хв., 13 год. 40 хв. та 13 год. 45 хв. відповідно.
Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права і обов’язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
На підставі складених рапортів усіх зазначених осіб (крім ОСОБА_5) було двічі викликано до ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві для складання протоколів про адміністративне правопорушення на одні й ті самі дати і час: 14 січня 2014 року на 14 год. та 18 січня 2014 року на 9 год. ОСОБА_5 також двічі викликався для складання протоколу про адміністративне правопорушення, але на 13 та 17 січня 2014 року на 9 год.
Відносно всіх зазначених вище осіб протоколи про адміністративні правопорушення були складені за їх відсутності та із зазначенням у цих документах одних і тих самих свідків: ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які не буди очевидцями описаних у рапортах подій, а тільки засвідчили факт неявки осіб на виклик до органів ДАІ.
З огляду на викладене вказані протоколи не відповідали вимогам КУпАП: не були підписані особами, які притягувалися до адміністративної відповідальності, та/або не була зафіксована належним чином відмова осіб від їх підписання, вказаним особам не були роз’яснені їхні права та обов’язки, передбачені статтею 268 КУпАП.
Оригінали рапортів і протоколів про адміністративні правопорушення відносно всіх вищезазначених осіб були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 5 листопада 2014 року про тимчасовий доступ до речей та документів, винесеної на підставі клопотання старшого слідчого СВ прокуратури міста Києва Іванцова В.В., погодженого прокурором прокуратури міста Києва Рудиком К.М., у межах кримінального провадження № 42014100020000046, дані про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 лютого 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366, частиною першою статті 340 КК України.
20 січня 2014 року ОСОБА_7 (справа № 761/2424/14-п) звернувся до ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві та надав пояснення, в яких заперечив факт учинення правопорушення, посилаючись на те, що дійсно перебував 29 грудня 2013 року за кермом власного автомобіля, але не проїжджав у районі вул. Богатирської, 3, це можуть підтвердити свідки. Додатково він зазначив, що працівники ДАІ порушили порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення.
До Шевченківського районного суду міста Києва 28 січня 2014 року надійшли клопотання ОСОБА_7 про ознайомлення з матеріалами справи, про виклик свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (осіб, які знаходилися в його автомобілі 29 грудня 2013 року), про витребування з органу ДАІ доказів на підтвердження його провини та факту вчинення адміністративного правопорушення, про виклик до суду як свідків інспекторів ДАІ Кудрі І.І. та Коновальчука В.А., про зупинення розгляду адміністративної справи до завершення перевірки його зареєстрованої заяви про злочин інспектора ДАІ, а саме перевищення ним влади і службових повноважень при оформленні адміністративного протоколу (з наданням копії зазначеної заяви).
Постановою судді Шевченківського районного суду місті Києва Гриньковської Н.Ю. від 6 лютого 2014 року ОСОБА_7 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та позбавлений права керування всіма транспортними засобами строком на 4 місяці.
Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_7 оскаржив її в апеляційному порядку. Постановою судді апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_7 була задоволена: постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 6 лютого 2014 року скасована, а провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення.
Адміністративні матеріали відносно інших осіб, які притягувались до адміністративної відповідальності, були розглянуті суддею за їх відсутності.
У матеріалах справ є підтвердження направлення цим особам судових повісток, проте відомостей про їх вручення немає, а самі повістки повернуті до суду у зв’язку із закінченням строку зберігання.
Постановами судді Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковської Н.Ю. від 4, 5, 6 лютого 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були визнані винними у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та позбавлені права керування всіма транспортними засобами строком на 4 місяці.
Вказані постанови майже ідентичні за змістом, у тексті змінювалися тільки прізвища, імена, по батькові осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, номери і марки їхніх автомобілів, а також прізвища інспекторів ДАІ, які складали рапорти. Як докази винуватості всіх осіб у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, зазначені рапорти інспекторів ДАІ та протоколи про адміністративні правопорушення.
За клопотанням прокурора Шевченківського району міста Києва С.Горупи постановами Шевченківського районного суду міста Києва від 4, 7 березня 2014 року всі вищезазначені особи були звільнені від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, як учасники масових акцій протесту на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року.
Розглядаючи зазначені справи та притягаючи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності, суддя Гриньковська Н.Ю. допустила ряд порушень норм чинного законодавства.
Так, у копіях справ про притягнення вказаних осіб до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП фактично не містилося жодних інших доказів їхньої вини у вчиненні адміністративних правопорушень, окрім рапортів працівників ДАІ та протоколів про адміністративне правопорушення.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Проте всупереч вказаним вимогам суддя Гриньковська Н.Ю. неповно та необ’єктивно розглянула вищевказані справи про адміністративні правопорушення, не з’ясувавши всіх обставин справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суддя Гриньковська Н.Ю. надала перевагу рапортам інспекторів ДАІ про адміністративне правопорушення, не навівши відповідних мотивів.
Відповідно до частини другої статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Суддя Гриньковська Н.Ю. в порушення вимог зазначеної норми усім шістьом особам, яких визнала винними у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, призначила однакове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 4 місяці.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Під час розгляду адміністративних матеріалів суддя проігнорувала зазначені приписи, що призвело до винесення судових рішень, метою яких було створення судовими рішеннями перешкод учасникам масових акцій протесту брати подальшу участь у таких акціях.
Суддя Гриньковська Н.Ю., не виконавши покладених на неї професійних обов’язків судді, не забезпечила в межах наявних у неї повноважень судді дотримання принципів самостійності судів і незалежності суддів, повного та всебічного розгляду доказів у справі та виконання інших конституційних засад судочинства.
У своїх письмових поясненнях, наданих до Вищої ради юстиції, суддя Гриньковська Н.Ю. зазначила, що у судовому засіданні 6 лютого 2014 року під час розгляду справи №761/2424/14-п відносно ОСОБА_7 були присутні особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та його адвокат. З метою об’єктивного з’ясування обставин суддею за клопотанням адвоката були допитані свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (дружина ОСОБА_7), які стверджували, що вони дійсно разом з ОСОБА_7 і ще двома товаришами 29 грудня 2013 року на автомобілі останнього здійснювали поїздку в напрямку м. Вишгорода Київської області, однак заперечили факт невиконання водієм вимоги інспектора про зупинку автомобіля на вул. Богатирській, 3. Пояснення цих свідків не підтверджені іншими об’єктивними даними та спростовуються наявними у справі докази, тому, оцінивши всі докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя визнала винним ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та притягнула його до адміністративної відповідальності в межах встановлених санкцією цією норми.
Крім того, суддя зазначила, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, не підпадає під виключний перелік справ, передбачених частиною другою статті 268 цього Кодексу, тому розгляд справи можливий без участі особи, яка притягається до відповідальності. Отже, вирішення нею адміністративних справ відносно ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без участі належним чином повідомлених зазначених осіб, на думку судді, є цілком правомірним. Станом на час вирішення вказаних адміністративних справ у суду не було правових підстав ставити під сумнів обставини, що встановлені протоколами, складеними на підставі рапортів працівників ДАІ.
Частиною першої статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник судді Гриньковської Н.Ю. підтримав пояснення судді, а також зазначив, що суддя діяла відповідно до вимог законодавства, прийняті суддею рішення, на його думку, не спричинили негативних наслідків.
Разом з тим, у матеріалах справ немає даних про повідомлення осіб, які притягувались до відповідальності (окрім ОСОБА_7).
На засіданні Вищої ради юстиції 17 грудня 2015 року представником судді Гриньковської Н.Ю. заявлено про те, що суддю не може бути притягнуто двічі до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки Вищою кваліфікаційною комісією суддів прийнято рішення від 16 січня 2014 року № 142/дп-14 за депутатським зверненням народних депутатів України Порошенка П.О., Петренка П.Д., Продай О.П., Агафонової Н.В., Махніцького О.І., Карпунцова В.В. стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва, зокрема Гриньковської Н.Ю., про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів. Ці доводи представника судді Гриньковської Н.Ю. не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів було звернення стосовно дій судді Гриньковської Н.Ю. лише під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 як особі, яка брала участь у масових акціях протесту.
При цьому у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Гриньковської Н.Ю. відмовлено через відсутність у зверненні підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вищою радою юстиції відкрито дисциплінарну справу за висновком ТСК про наявність у діях судді ознак порушення присяги, який відповідно до статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» є обов’язковим для розгляду Вищою радою юстиції.
Тому вказане рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів не є перешкодою для розгляду Вищою радою юстиції дисциплінарної справи стосовно судді Гриньковської Н.Ю., відкритої за вищезазначеним висновком ТСК.
Крім того, у висновку ТСК йдеться не лише про порушення суддею Гриньковською Н.Ю. норм законодавства України під час прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1, а й про порушення норм законодавства, допущених суддею під час прийняття рішень про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Враховуючи зазначене, пояснення судді Гриньковської Н.Ю. та її представника не спростовують порушень, допущених суддею під час розгляду наведених справ.
З огляду на викладені обставини Вища рада юстиції вважає, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковська Н.Ю. в порушення норм законодавства не забезпечила всебічного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, визнала винними ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 122-2 КУпАП, і застосувала до цих осіб адміністративні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 4 місяці.
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України суддя може бути звільнений з посади за порушення присяги.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, що діяла на час розгляду суддею Гриньковською Н.Ю. вищевказаних справ) визначено, що порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Відповідно до статей 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на час розгляду суддею Гриньковською Н.Ю. вищевказаних справ) суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді. Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
На момент вчинення суддею Гриньковською Н.Ю. встановлених порушень законодавством України можливість звільнення судді з посади за порушення присяги не обмежувалась будь-яким строком.
Відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Вища рада юстиції при розгляді дисциплінарної справи керується статтею 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Застосування трьохрічного строку давності притягнення до дисциплінарної відповідальності судді у вигляді звільнення за порушення присяги базується на положеннях Законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій і статус суддів» та «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» і спрямоване на забезпечення всебічного та об’єктивного розгляду поведінки судді.
За таких обставин Вища рада юстиції вважає, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді не закінчився.
Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10 липня 1998 року) встановлено, що суддя зобов’язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.
Бангалорськими принципами діяльності судді (Резолюція 2006/23 Економічної і соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року) визначено, що компетентність та старанність є передумовою належного виконання суддею своїх обов’язків.
З огляду на зазначене Вища рада юстиції вважає, що встановлені обставини свідчать про недотримання суддею Шевченківського районного суду міста Києва Гриньковською Н.Ю. присяги, яка зобов’язує суддю об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади, а отже, є підставою для звільнення вказаної судді з посади за порушення присяги.
Враховуючи наведене, Вища рада юстиції, керуючись статтями 27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції»,
вирішила:
внести подання Президентові України про звільнення Гриньковської Наталії Юріївни з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
А.М. Мірошниченко
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
