Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Гусаком Миколою Борисовичем за скаргою Кропивницької Віри Михайлівни стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дьоміної Ольги Олександрівни, Попович Олени Вікторівни, Савченко Валентини Олександрівни, Ступак Ольги В’ячеславівни, Штелик Світлани Павлівни та Луспеника Дмитра Дмитровича,
встановила:
До Вищої ради юстиції 11 лютого 2015 року надійшла скарга Кропивницької Віри Михайлівни на неправомірні дії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Дьоміної О.О., Попович О.В., Савченко В.О., Ступак О.В., Штелик С.П. під час розгляду справи № 6-30406св14 та постановлення в ній ухвали від 1 жовтня 2014 року, а також на дії Луспеника Д.Д. під час розгляду справи № 6-42847зп14 та постановлення в ній ухвали від 24 листопада 2014 року.
На підставі пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебували у цьому органі за посадою, припинені.
Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 1 жовтня 2015 року скаргу Кропивницької В.М. за унікальним номером К-314/0/7-15 було передано члену Вищої ради юстиції Гусаку М.Б. для розгляду.
На засіданні 5 квітня 2016 року дисциплінарна секція підтримала висновок члена Вищої ради юстиції від 28 березня 2016 року і рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВССУ Дьоміної О.О., Попович О.В., Савченко В.О., Ступак О.В., Штелик С.П. та Луспеника Д.Д.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача, врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно вищевказаних суддів немає з огляду на таке.
ОСОБА_1 є позивачем у справі за позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бучанської міської ради Київської області про визнання договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки недійсними, переведення на неї прав та обов’язків покупця 1/2 частини будинку, скасування рішення та усунення перешкод у користуванні будинком і земельною ділянкою.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2014 року позов задоволено частково.
23 червня 2014 року апеляційним судом Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – відхилено.
Ухвалою ВССУ від 1 жовтня 2014 року касаційні скарги ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково, рішення апеляційного суду Київської області та заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.
ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд зазначеної вище ухвали ВССУ Верховним Судом України, проте ухвалою ВССУ від 24 листопада 2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Ухвалою ВССУ від 4 лютого 2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні заяви про роз’яснення ухвали ВССУ від 1 жовтня 2014 року.
Судді ВССУ, на дії яких подана скарга, надали письмові пояснення щодо обставин, викладених Кропивницькою В.М.
Так, суддя Попович О.В. проти скарги заперечила, вказавши, що твердження Кропивницької В.М. про порушення колегією суддів касаційного суду вимог чинного законодавства є безпідставними.
Суддя Дьоміна О.О. зазначила, що при ухваленні судового рішення колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Як вказала суддя Ступак О.В., Кропивницька В.М. незгодна із ухвалою від 1 жовтня 2014 року, оскільки цією ухвалою скасовані рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено частково її позов, але така незгода, на думку судді, має виключно суб’єктивні підстави.
Суддя Штелик С.П. приєдналася до зазначених пояснень та вважає, що доводи скарги є безпідставними.
У своїх поясненнях суддя Луспеник Д.Д. зауважив, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність саме процесуальних (процедурних) підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, які передбачені статтею 355 ЦПК України та роз’яснення якої надано постановою Пленуму ВССУ «Про судову практику застосування статей 353–360 ЦПК України» від 30 вересня 2011 року № 11.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
У частині чотирнадцятій статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI) зазначено, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».
За змістом частини другої статті 19, статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції, як державний орган, який вирішує, зокрема, питання про відповідальність судді (суддів), не вправі будь-яким чином втручатися у судочинство чи надавати правову оцінку судовим рішенням, зокрема висновкам суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційних скарг.
У Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки зазначено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Кропивницька В.М. фактично оскаржує судове рішення касаційного суду. У скарзі наводяться доводи, що можуть бути перевірені лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, що відповідно до пункту 5 частини шостої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для повернення звернення.
Враховуючи те, що дані обставини виявлені на стадії вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи, вони є підставою для відмови у відкритті дисциплінарної справи згідно з частиною дев’ятою статті 95 Закону, якою передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді.
На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 24, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтями 83, 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 7 липня 2010 року № 2453-VI та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дьоміної Ольги Олександрівни, Попович Олени Вікторівни, Савченко Валентини Олександрівни, Ступак Ольги В’ячеславівни, Штелик Світлани Павлівни та Луспеника Дмитра Дмитровича.
Заступник Голови Вищої ради юстиції О.В. Муравйов
