Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Нежури В.А. та залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицької Н.О. за результатами попередньої перевірки скарги Якименко Наталії Володимирівни стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович Олени Вікторівни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 5 червня 2015 року надійшла скарга Якименко Н.В. від 30 травня 2015 року щодо порушення суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Попович О.В. норм процесуального права під час розгляду касаційної скарги її та Особа_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 7 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2014 року у справі № 263/4089/14-ц за позовом Особа_2, Особа_1 до Особа_3, Особа_4, треті особи: приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіна О.В., Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, про визнання договору дарування недійсним (касаційне провадження № 6-1627ск15).
Автор скарги зазначила, що ухвалою судді ВССУ Попович О.В. від 2 березня 2015 року касаційна скарга була залишена без руху до 1 квітня 2015 року у зв’язку з пропуском строку на касаційне оскарження.
На виконання вимог ухвали судді 24 березня 2015 року на адресу ВССУ Особа_2 та Особа_1 було направлено заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк касаційного оскарження пропущено не було, оскільки ухвала апеляційного суду Донецької області постановлена 10 грудня 2014 року, а касаційна скарга подана протягом 20 днів із моменту набрання оскаржуваним рішенням законної сили, а саме з моменту його оголошення (строку, встановленого процесуальним законодавством) – 30 грудня 2014 року. Зазначене підтверджується поштовим повідомленням про направлення рекомендованого листа на адресу ВССУ 30 грудня 2014 року з відміткою про його отримання 15 січня 2015 року, яке було додано до вказаної заяви, та листом поштового відділення від 7 травня 2015 року № 16/10-2-198 щодо дати відправки рекомендованого листа на адресу ВССУ. Проте ухвалою судді ВССУ Попович О.В. від 15 квітня 2015 року їм було відмовлено у відкритті касаційного провадження з підстав пропущення процесуального строку без поважної причини.
З огляду на викладене Якименко Н.В. вважає, що суддею ВССУ Попович О.В. порушено присягу, та просить притягнути її до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 31 липня 2015 року скаргу Якименко Н.В. від 30 травня 2015 року передано члену Вищої ради юстиції Лесько А.О. для проведення перевірки. Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 лютого 2017 року задоволено заяву члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько О.А. про самовідвід при розгляді питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Попович О.В. У зв’язку із цим здійснено повторний авторозподіл скарги Якименко Н.В., яку передано члену Вищої ради правосуддя Волковицькій Н.О.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицькою Н.О. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із вкладенням фактів та обставин, що підтверджують обґрунтування наданої у висновку пропозиції.
Під час розгляду матеріалів перевірки стосовно судді Попович О.В. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 7 листопада 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Особа_2, Особа_1 до Особа_3, Особа_4, треті особи: приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіна О.В., Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, про визнання договору дарування недійсним (справа № 263/4089/14-ц).
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2014 року рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 7 листопада 2014 року залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Особа_2 та Особа_1 подали 30 грудня 2014 року через поштове відділення касаційну скаргу на вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, яка зареєстрована у ВССУ 16 січня 2015 року.
Ухвалою судді ВССУ Попович О.В. від 2 березня 2015 року вказана касаційна скарга залишена без руху до 1 квітня 2015 року.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, суддя в ухвалі послалася на те, що касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, визначеного частиною першою статті 325 ЦПК України, питання про поновлення процесуального строку скаржником не порушується.
Також в ухвалі зазначено, що протягом тридцяти днів із дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строку та вказати підстави пропуску процесуального строку.
Із матеріалів касаційного провадження № 6-1627ск15 вбачається, що касаційна скарга Особа_2 та Особа_1 була направлена на адресу ВССУ 30 грудня 2014 року рекомендованим листом з повідомленням № 8755510489802 через відділення поштового зв’язку Маріуполь-55, що підтверджується штампом вказаного поштового відділення на конверті, в якому до ВССУ надіслано касаційну скаргу.
2 квітня 2015 року до ВССУ від Особа_2 та Особа_1 надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 7 листопада 2014 року та ухвали апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2014 року з посиланням на те, що касаційна скарга була подана протягом двадцяти днів – 30 грудня 2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням, яке додається. Також було викладено прохання поновити строк на касаційне оскарження, визнати причину його пропущення поважною з посиланням на те, що повний текст рішення суду апеляційної інстанції був відправлений із суду 16 грудня 2014 року, що підтверджується супровідним листом суду.
Ухвалою судді ВССУ Попович О.В. від 15 квітня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження з підстав, що скаржниками зазначена неповажна причина пропуску строку, яка нічим не підтверджена. Крім того, короткий зміст ухвали апеляційного суду скаржниками не надано.
Відповідно до статті 319 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Частиною першою статті 325 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
Перебіг процесуального строку відповідно до статті 69 ЦПК України починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
Пунктом 7 Постанови Пленуму ВССУ від 14 червня 2012 року № 10 «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку» роз’яснено, що передбачений статтею 325 ЦПК України строк на касаційне оскарження судового рішення необхідно обчислювати з урахуванням визначеного статтею 69 ЦПК України правила про початок перебігу процесуальних строків – з наступного дня після відповідної календарної дати та з дотриманням вимог частин третьої, п’ятої та шостої статті 70 ЦПК України.
Положення статті 325 ЦПК України про те, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду, поширюються також на випадки, коли відповідно до статті 218 ЦПК України апеляційний суд проголосив лише вступну та резолютивну частини рішення або коли справу розглянуто за відсутності в судовому засіданні особи, яка брала участь у справі та оскаржує судове рішення. Отже, обчислення строку касаційного оскарження починається з наступного дня після проголошення апеляційним судом судового рішення.
Таким чином, останній день строку на подання касаційної скарги на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 7 листопада 2014 року та ухвали апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2014 року припадав на 30 грудня 2014 року, тому скаржниками Особа_2 та Особа_1 не був пропущений.
Окрім наявних у касаційному провадженні доказів направлення касаційної скарги Особа_2 до дисциплінарної скарги також додано лист Центру поштового зв’язку № 5 Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» № 16/10-2-198 від 7 травня 2015 року, згідно з яким лист із повідомленням № 8755510489802 був направлений на адресу ВССУ 30 грудня 2014 року з відділення поштового зв’язку Маріуполь-55, а 5 січня 2015 року надійшов у відділення поштового зв’язку Київ-43 і був вручений 15 січня 2015 року за довіреністю уповноваженій особі.
Відповідно до частини третьої статті 328 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 325 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Оскільки Особа_2 та Особа_1 не пропустили передбачений законом строк касаційного оскарження, дії судді Попович О.В. при постановленні ухвал від 2 березня 2015 року про залишення без руху касаційної скарги та від 15 квітня 2015 року про відмову у відкритті касаційного провадження не відповідали вимогам закону.
Статтею 19 Конституції України визначено, що суди діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судового рішення, крім випадків, встановлених законом, є однією з основних засад судочинства.
Статтею 3 ЦПК України кожній особі гарантовано право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зазначене право особа може реалізувати в порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Така ж підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема незаконна відмова в розгляді по суті касаційної скарги, була встановлена підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції, що діяла на день вчинення відповідних дій суддею Попович О.В.
Оскільки наведені у скарзі відомості можуть свідчити про наявність в діях судді ознак дисциплінарного проступку, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Попович О.В.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович Олени Вікторівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя: А.М. Бойко
В.А. Нежура
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
